Кафедра математики та методики її навчання
Фізико-математичний факультет
Корольський В.В. Оcвіта  

Воронізький державний університет, механіко-математичний факультет (1969р.), спеціальність "Математика", кваліфікація "Математик.Математик-обчислювач"; аспірантура - НДІ Рудничної вентиляції, м. Кривий Ріг

Посада  

Завідувач кафедри математики і методики її навчання

Наукові ступені і звання  

Кандидат технічних наук (1976 р.), професор (1992 р.). 

Заслужений працівник народної освіти України, Відмінник освіти України, "Отличник просвещения СССР" 

Дисципліни, які викладає  

Математичний аналіз, Фінансова математика

Тема кандидатської дисертації  

«Розробка методів математичного моделювання складних систем вентиляції рудників» ( 1976 р.), 

Коло наукових інтересів   

Теорія і методика навчання математики, методи наближених обчислень

Публікації   понад 270 наукових публікацій
Google Академія    
Корпоративна пошта    milla880@yandex.ru
В університеті працює   з 1976 року

 

(за матеріалами "Університетських новин")Професор Володимир Корольський: «Одним із вагомих моїх досягнень вважаю те, що свого часу вдалося зробити факультет загально-технічних дисциплін кращим в українській вищій школі…»

 korolsky istorija
Професор В.В. Корольський

Життя прожити – не поле перейти. Мабуть з особливим трепетом переосмислюєш цю істину і відчуваєш її на рубежі сьомого та восьмого десятків. Про це кореспонденти «Університетських новин» бесідували іззавідувачем кафедри математики та методики її навчання Криворізького педагогічного інституту, кандидатом технічних наук, професором В. В. Корольським.

– Народився я на славнозвісному Дону в станиці Александровка-Донська. То були важкі повоєнні часи, - поринає у спогади Володимир Вікторович. – Учні прагнули навчатися добре, хоча і не завжди були для цього у них належні умови. У 1961 році закінчив місцеву середню школу зі срібною медаллю, а вже з вересня став студентом механіко-математичного факультету Воронізького державного університету. За існуючим на ті часи законом з третього курсу студентів-юнаків призивали у Збройні сили Радянської Армії. І так сталося, що воїнську службу з 1963 року проходив в Україні. Перший рік служив у Павлограді на Дніпропетровщині, а потім два наступні роки у місті Хмельницькому. Маю звання «старшина». За роки служби потрапляв у різні ситуації, але найбільш хвилюючими були ті, які пов’язані з рятуванням людей та їх майна в період масштабного паводку саме в Павлограді. Навесні 1964 року отримав медаль «За спасение на водах». До цих пір згадую, як прості люди достойно і згуртовано поводилися в дуже важкий для них час. Безумовно, що служба в армії у той час загартовувала і дух, і тіло.

- Мабуть важко було повертатися на студентську лаву після тривалої трирічної перерви?

- Дійсно, що нелегко, та все ж студентське життя згадую часто і з задоволенням. Пощастило навчатися у відомих у державі і за рубежем вчених, докторів фізико-математичних наук М.О. Красносенського, А.І. Пєрова, С.Г. Клейна, В.І. Соболєва. Після лекцій і практичних занять ми майже весь час проводили у читальній залі та її фойє, де не тільки готувалися до наступних занять, писали курсові роботи, але й спілкувалися, вели дискусії на різні теми. А то і знайомилися на усе життя.

 Саме там і відбулася зустріч «на все життя»?

– З моєю чарівною дружиною Людмилою Романівною вперше зустрілися саме у читальній залі. І з того часу ця зустріч продовжується більше сорока семи років. У ту пору матеріальне становище для багатьох з наших студентів було скрутним, тому намагалися покращити його у період літніх канікул, працюючи у студентських загонах. Із задоволенням згадую не тільки досить високий заробіток для студента, але й романтику сплаву лісу на Єнісеї. Тоді ж вдалося побувати і за полярним кругом.

- Як же доля спрямувала Вас до Кривого Рогу?

- Після закінчення університету мені пропонували працювати на посаді молодшого наукового співробітника в Інституті математики при Воронізькому державному університеті. Але у житті буває так, що доводиться робити нестандартні кроки. Особливо коли це стосується сім’ї чи стану здоров’я своїх рідних. Тому знову опинився в Україні, а саме у місті Кривому Розі. Щоб отримати житло, пішов працювати у воєнізований гірничо-рятувальний загін командиром відділенням, бо саме за таким профілем проходив службу в армії.

 Та все ж математик у вашій душі «переміг» гірничого рятівника?

- Знання математика, математика-обчислювача згодилися мені вже на першому році роботи, - продовжує розповідати В.В. Корольський. - Взявши участь у дослідженні стану вентиляції шахт і рудників, запропонував створити математичну систему опрацювання результатів повітряно-депресіонних зйомок, що значно скоротило терміни розробки заходів по покращенню мікроклімату на робочих місцях гірничо-добувальників, і давало значний економічний ефект. У 1972 році вступив до аспірантури Інституту геотехногенної механіки Академії наук України. За період навчання розробив методи створення математичних моделей систем вентиляції складних рудників. За розробку автоматизованої системи опрацювання аеродинамічних параметрів систем вентиляцій став у 1974 році став «Лауреатом науково-технічної творчості СРСР» і був нагороджений бронзовою медаллю Виставки досягнень народного господарства у Москві.  За розробку методів моделювання систем вентиляції нагороджений срібною медаллю ВДНГ. 

- Можна було б продовжувати наукову кар’єру у науково-дослідному інституті, але обрали викладацьку роботу…

- У житті часом трапляється так, що не ти вибираєш професію, а, навпаки, вона вибирає тебе. У вересні 1976 року був запрошений на роботу в Криворізький державний інститут. Почав з посади асистента кафедри математичного аналізу.

 Володимире Вікторовичу, випускники педагогічного інституту, співробітники знають Вас і як декана, що здійснив «прорив» факультету загально-технічних дисциплін.

– Так, вже через рік після початку роботи в інституті під тиском певних обставин погодився на посаду декана факультету загально-технічних дисциплін. Факультет тоді був на грані закриття за рішенням колегії Міністерства освіти України. Але міська влада і влада Дніпропетровської області відстояли право на його існування і поклали на мої плечі перебудову факультету і його удосконалення. Безумовно, що одним із вагомих моїх досягнень вважаю те, що вдалось не тільки зберегти факультет ЗТД, але й зробити його кращим в українській вищій школі.

На той час в Україні подібні факультети існували у 14 педагогічних інститутах. Важливо було те, що у грудні 1982 року на базі факультету Міністерство освіти України провело республіканський науково-практичний семінар деканів і завідувачів кафедр, що визначило подальшу долю всього колективу факультету. У зв’язку з цим потрібно відмітити викладачів, які працювали у той час. Викладачів, як то кажуть, від Бога - кандидатів технічних наук, доцентів О.О. Скорнякова, В.І. Сорокіна, Л. О. Зверховського, Б.І. Крижановського; кандидатів педагогічних наук М.М. Кобозєва, доктора педагогічних наук, професора В.С. Пікельну; старших викладачів В.Ф. Бондарець, В.А. Кравцова, В.Л. Палладія, Г.В. Романовського. Це дало змогу підняти рівень матеріальної бази, методичної та наукової роботи, усього навчально-виховного процесу на такий рівень, що факультет стали вважати одним з найкращих у тодішньому Радянському Союзі. Тому не випадково у грудні 1985-го року на базі факультету був проведений науково-методичний семінар деканів і завідувачів кафедрами загально-технічних факультетів СРСР. Внаслідок такого визнання значна група викладачів була нагороджена знаками «Відмінник освіти України» та грамотами Міністерства СРСР, а мене було нагороджено знаком «Отличник просвещения СРСР».

 Розкажіть детальніше про спілкування зі студентами, з викладачами.

– У ті роки мені найбільше задоволення давала робота зі студентами. Студенти власними руками у напівпідвальному приміщенні створили дискотеку, що було незвичним на той час. Серед них значна кількість навчалась на відмінно і добре. Наприклад, мій перший випуск як декана у 1981 році з 90 випускників мав 21 диплом з відзнакою. На факультеті навчалися майстри спорту з багатьох видів спорту (бокс, боротьба, легка атлетика), гравці футбольної команди «Кривбас». Особливу шану потрібно віддати команді авіамоделістів, яка була другою на кубку О.Н. Антонова.  Серед них майстри спорту міжнародного класу В. Струков, Є. Горбань, А. Бабенко, М. Сарчиков та інші. Спогади про спілкування з такими особистостями зберігаються на все життя. Взагалі кажучи, до всіх моїх студентів і викладачів, з яким я працював і працюю в сучасних умовах, я маю тільки слова подяки. Мабуть мені просто щастить на зустрічі з хорошими людьми. Завдяки сумісній роботі з ними у 1995 році отримав значок «Заслужений працівник народної освіти України».

Теплі спогади маю про сумісну працю з такою чудовою людиною як колишній ректор педінституту, професор П.І. Шевченко.

З приємністю згадую зустрічі з відомими людьми у світі спорту -М. М. Озеров, М.П.Сімонян, Л.І. Яшин, І.Е. Турчін, Л.І. Жаботинський, М. Таль. Незгладимий слід залишили і бесіди з відомими народними артистами Є.П.Леоновим, Є.Я.Весніком, В.П.Полубоярцевим, дресерувальником В.Шевченком.

- Всім відома фраза «Учитель, воспитай ученика, чтоб было у кого потом учиться». То у кого ж учиться професор Володимир Корольський, якими випускниками пишається?

- В цей час маю велике задоволення від щорічного традиційного спілкування з випускниками загально-технічного і фізико-математичного факультетів, серед яких значна кількість очолює загально-середні школи, професійно-технічні училища та коледжі. Це такі відомі особистості як кандидат педагогічних наук  В.Г. Балакін, кандидат психологічних наук С.І. Моськін, М.Б. Мазін, О.М. Бабенко, О.І. Прищепа, В.М. Завальний, В.Д. Дмитренко та інші. Шаную випускників які працюють в органах управління освітою Кривого Рогу - Т.В.Кріпак, С.Н. Гаревич. Значна кількість випускників рідних для мене факультетів (ЗТД і ФМФ) працюють в різних фінансових закладах, серед них І.В.Суворов, О. Постоєнко, Р.Постоєнко, Успішно працюють в науці доктор педагогічних наук Л.А.Сушенцева, доктор педагогічних наук Г.Х.Вердієв, кандидат педагогічних наук О.Є.Сушенцев, кандидат педагогічних наук А.Е.Чумак, кандидат педагогічних наук В.А.Яковлєва, кандидат технічних наук С.І. Рябоконь та ін.

Успішна професійна діяльність випускників для вчителя будь-якого рівня є показником і головним результатом його життя. Я задоволений своїми випускниками і щиро їм вдячний, - підсумував професор В.В.Корольський. -Життя є повноцінним, якщо поряд з успішною професійною діяльністю людина має можливість побачити світ. Я побував в понад двадцяти країнах світу, значну кількість з них я відвідав за рахунок службових відряджень. Але кращої країни ніж Україна для мене немає. Тому і далі, якщо дозволять умови, я буду працювати на покращення її майбутнього та майбутнього її освіти.

136
Календар подій
Останні статті
Популярне на сайті
Афіша
Листопад 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30