Кафедра математики та методики її навчання
Фізико-математичний факультет
  • Кандидат педагогічних наук, доцент І. С. Мінтій: «Готовність підтримати, прийти на допомогу – такі риси характерні для С. О. Семерікова як наукового керівника»
  • Учитель-методист Валентина Сергієнко: «Надзвичайно вдячна своїм наставникам у Криворізькому педуніверситеті - старшому викладачеві Л. С. Наришкіній та професору Л. В. Кондрашовій»

 

 

Щороку святкуємо День педагогів. Це свято мудрості, знань, праці. Кожен із нас був учнем, більшість - студентами, окремі - молодими науковцями. І у кожного залишився в пам'яті улюблений учитель і наставник, вдячність до якого зберігаємо в своїй душі. І ця пам'ять пов'язує нас з юністю, з початком педагогічної чи наукової діяльності.

10299952 763693933774492 8702597634997913020 n

Професори Криворізького педагогічного, 2016

детальніше справа

Кандидат педагогічних наук, доцент І. С. Мінтій: «Готовність підтримати, прийти на допомогу – такі риси характерні для С. О. Семерікова як наукового керівника»

Довідка про С. О. Семерікова

10959763 1392430644401984 4425179398567983196 nСемеріков Сергій Олексійович закінчив Криворізький державний педагогічний інститут у 1998 році за спеціальністю “Математика та основи інформатики”, отримавши диплом спеціаліста, та спеціальністю “Математика”, отримавши диплом магістра. Працював в університеті  на посадах завідувача лабораторією обчислювальної техніки кафедри інформатики та прикладної математики, асистента, доцента і продовжує працювати на посаді професора. 

Тривалий час він працював у Криворізькому державному педагогічному університеті, далі – у Криворізькому металургійному інституті Національної металургійної академії України та за сумісництвом – у Криворізькому національному університеті.

У 2000 році захистив кандидатську дисертацію (Активізація пізнавальної діяльності студентів при вивченні чисельних методів у об’єктно-орієнтованій технології програмування) та здобув ступінь кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання (інформатика). 2009 року захистив докторську дисертацію (Теоретико-методичні основи фундаменталізації навчання інформатичних дисциплін у вищих навчальних закладах) та здобув ступінь доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання (інформатика).

Під науковим керівництвом С. О. Семерікова здобули наукові ступені кандидатів педагогічних наук одні з кращих випускників фізико-математичного факультету КДПУ С. В. Шокалюк, І. С. Мінтій, К. І. Словак, Н. В. Рашевська, О. В. Мерзлікін.  Тому факультет і університет ними надзвичайно пишається.

mintiy

С. О. Семеріков керівник науково-дослідної лабораторії з питань використання хмарних технологій в освіті.

Слова вдячності своєму науковому керівнику, професору, доктору педагогічних наук, професору кафедри інформатики та прикладної математики Криворізького державного педагогічного університету Сергію Олексійовичу Семерікову адресує доцент цієї ж кафедри, кандидат педагогічних наук  Ірина Сергіївна Мінтій.

– Не буде перебільшенням, якщо скажу, що знають Сергія Олексійовича не тільки у всіх вищих навчальних закладах нашого міста, але й у багатьох університетах на теренах України, – говорить Ірина Сергіївна. – Але здебільшого його знають лише як викладача та науковця, а мені хотілося б розповісти, яка він людина. Хоча, звісно, важко розмежувати робоче та особисте у Сергієві Олексійовичу, адже він практично живе роботою.

– Як давно ви співпрацюєте?

– Знайомство з ним відбулося ще у мої студентські роки. Мені, тодішній другокурсниці та відмінниці, старшокурсники розповідали про викладача, екзамен у якого скласти «нереально». А ще про заліки, які складають до останнього дня сесії, про незрозумілу мову програмування із безліччю дужок… Але ось і я доросла до останнього курсу і успішно опанувала оту «страшну» мову та без проблем отримала залік.

– Яким було перше враження?

– Розумний, вимогливий, але справедливий,  уважний, стриманий.

До останнього дня навчання в університеті я була впевнена, що буду працювати вчителем фізики, оскільки навчалася за спеціальністю «Фізика та основи інформатики». Але життя  непередбачуване, і ось вже наступного дня після отримання диплому я – старший лаборант кафедри інформатики та прикладної математики, і, таким чином, – колега Сергія Олексійовича. У перший робочий день (а він ще не знав тоді, що я працюю на кафедрі) Сергій Олексійович спочатку кілька разів проходив повз мене, потім запитав: «Когось чекаєте?». Моє коротке «ні» лише на деякий час відволікло його увагу, а вже через короткий проміжок часу виникло наступне питання: «Якісь проблеми?». Тепер уже була відповідь: «Та ні, я тут працюю».

Чи могла я тоді подумати, що через вісім років саме за умілого керівництва Сергія Олексійовича я буду кандидатом наук, а ще через кілька – доцентом? Тоді я про це і не мріяла. Це було щось нереальне. Ще за час навчання у мене склався образ кандидата наук – це, зазвичай, люди сивочолі. А ось кандидати кафедри інформатики та прикладної математики навідріз не підходили під цей опис.

– Розкажіть про те, як готували дисертацію.

– Зізнаюсь, під час написання дисертації було досить важко: маючи такого наукового керівника, хочеться хоча б певною мірою йому відповідати. Обговорення статей, локалізація програмного забезпечення, семінари, потяги, автобуси, конференції. Сон на вокзалі в очікуванні потягу чи автобуса – звичне явище. Але зараз я думаю про все це з іншої точки зору – як? Як це можливо витримати? Адже у Сергія Олексійовича завжди не один аспірант чи здобувач. Тому до всіх його якостей ще необхідно додати терплячість, витривалість, працездатність та особливий, швидше навіть особистісно-людяний підхід до кожного.

А ще Сергій Олексійович навчив мене будь-яку проблему чи завдання ділити на частини. Так, дізнавшись, що саме він буде моїм майбутнім науковим керівником, я  страшенно хвилювалась і підійшла до нього із запитанням: «Можливо, треба вже щось робити?». На що отримала відповідь: «Зараз головне – добре скласти екзамени». Все, я заспокоїлась і просто готувалась до екзаменів, а вже після їх успішного складання була підготовка реферату тощо. Тому ще треба виокремити у Сергія Олексійовича здатність заспокоїти і підказати правильне рішення.

– Як ще підтримував порадами Сергій Олексійович своїх аспірантів?

– Пам’ятаю випадок, що стався із однією з аспіранток наукового керівника. Увечері потяг до Києва, вона має їхати, оскільки вже знаходилась на заключному етапі перед захистом, але через сімейні обставини поїхати не змогла. Сергій Олексійович заспокоїв її та запевнив, що поїде особисто. Готовність підтримати, прийти на допомогу – ось такі риси характерні для мого наукового керівника.

Маючи наразі у своєму доробку більше 40 публікацій, згадую першу статтю. Сьогодні я не наважилася б і показати її, але тоді з уст Сергія Олексійовича – жодної критики, хіба що «ось тут було б трішки краще так, а ось тут – доречніше так». Завжди лише слушні поради, уважність до найменшого – «тут кома, тут тире». Компетентність з будь-якого питання – чи то проблема, що стосується наукової теорії, або ж використання програмного забезпечення, чи вимоги стосовно оформлення. Як можливо все знати? Безмежний об’єм знань.

Ще однією з характерних рис Сергія Олексійовича є організаційні здібності. Мабуть, найперше, чому вчаться у нього його аспіранти чи здобувачі – це вмінню раціонально використовувати й планувати свій час. Адже, окрім підготовки наукових кадрів Сергій Олексійович ще й є організатором конференцій, семінарів та засідань спільної організації. У колі науковців, з якими тісно співпрацює С. О. Семеріков, завжди панує тепла атмосфера, адже усіх нас об’єднує любов та повага до Сергія Олексійовича.

 13244826 919919298076086 6295417373322476997 n

 

 

 

Учитель-методист Валентина Сергієнко: «Надзвичайно вдячна своїм наставникам у Криворізькому педуніверситеті старшому викладачеві Л. С. Наришкіній та професору Л. В. Кондрашовій»

14192788 1734026436847648 1560261704256201482 nПро те, як обирала професію вчителя і ставала професіоналом, про роль наставника і формування педагога з великої літери бесідуємо з випускницею фізико-математичного факультету КДПІ у 1984 р., вчителем вищої категорії, вчителем-методистом, однією з кращих учительок математики у Кривому Розі Валентиною Сергієнко.

– У школі №52 навчалася з великим задоволенням, подобалися практично всі предмети, – згадує Валентина Володимирівна. – А вже з приходом вчителя математики Тамари Кононівни Клейн перевагу стала надавати саме математиці. Вчитель зачаровувала своєю вимогливістю і вмінням доносити матеріал, навчала знаходити раціональний шлях розв’язання, аналізувати матеріал, давати відповіді на запитання « ЩО?" і "ЯК?» робити при розв’язуванні вправ. Була вимогливою не тільки до учнів, а, в першу чергу, до себе, чим завоювала повагу і довіру. Ніколи не виділяла окремих учнів, у жодного з нас не було привілеїв. А в той же час всі відчували її любов і повагу. І це почуття було взаємним. 

– Мабуть це був один із наставників, на якого хотілося рівнятися?

– Безперечно. Подальша моя доля була визначена. Я подала документи до Криворізького державного педагогічного інституту і стала студенткою групи М-80-3 фізико-математичного факультету за спеціальністю «Математика».

З нами на курсі працювали професіонали, майстри своєї справи. Серед  них П.І.Шевченко, С.В.Уткіна, В.Г.Васильченко, Л.Я.Яковенко, Л.С.Наришкіна, Л.В.Кондрашова, В.П. Кисільова, Л. І. Діброва, М.П.Хорошко, В.М.Соловйов, Г.М.Білоусова,  П. І. Ульшин. Завдяки їм я ще більше почала закохуватися у свою майбутню професію. І любов та стала справжньою, міцною, самовідданою, довжиною більшою за 30 років.

– Когось із викладачів математики мали собі за взірець?

– Зі студентських років у спогадах залишилися найяскравіші враження від занять, які проводила Лариса  Сергіївна  Наришкіна.  Неначе сьогодні бачу: за розкладом лекція з алгебри, збираємося в аудиторії №312. Зі дзвоником на пару в аудиторію з гарним настроєм та посмішкою на обличчі заходить Лариса Сергіївна. І такою вона була завжди, кожної пари протягом не одного семестру. На кафедрі залишає свій конспект і розпочинає лекційне заняття. Тут  для нас починалися дива. Л.С.Наришкіна, маючи феноменальну пам’ять, в помірному темпі протягом лекції видає величезний обсяг математичного матеріалу, який  насичений доведенням теорем, розв’язанням прикладів. Під час лекції жодного збою чи помилки, оговорки або паузи! Складалося враження, що викладач зчитує інформацію з невидимого екрану. Ми всі були в захваті! До речі, в мене до сьогодні збереглися вузівські конспекти  Л.С.Наришкіної, які свого часу  стали  у нагоді. Студенти дуже поважали Ларису Сергіївну, тому на її лекціях завжди панувала ідеальна тиша, ніхто не міг собі дозволити не те що розмовляти, а й займатися своїми справами. Також не було запізнень на лекції, бо Л.С.Наришкіна завжди була пунктуальною. І незручно заходити в аудиторію після такого шанованого викладача. Вона випромінювала такий потік позитивної енергії, що після насиченої лекції не відчувалося втоми. До нас зверталася виключно на «ВИ», і це було так приємно та незвично. Після кожного заняття дякувала за співпрацю. А як було спочатку незвично, коли у коридорі при привітанні ще й називала твоє ім’я! Лариса Сергіївна єдина з викладачів вузу знала прізвища та імена всіх своїх студентів! Особисто для мене Л.С.Наришкіна  стала прикладом для наслідування у питанні взаємовідносин та глибинному знанні  і поданні  матеріалу учням.

– А науково-дослідницькою діяльністю хто керував?

– Під керівництвом викладача педагогіки, професора Лідії  Валентинівни  Кондрашової  написала і з оцінкою «відмінно» захистила дипломну роботу на тему «Становлення  етичних стосунків  у системі «вчитель-учень»  як засіб оптимізації процесу навчання математики». На практичних заняттях Лідія Валентинівна пропонувала  розв’язувати різноманітні педагогічні ситуації і надавала можливість кожному з нас озвучити свій варіант вирішення проблеми. Моїми педагогічними рішеннями  викладач завжди  була задоволена. Одного разу під час індивідуальної консультації я отримала пропозицію серйозно зайнятися науковою діяльністю, вступати до аспірантури. Лідія Валентинівна жартома сказала, що з мене "може вийти друга Ушинська». Знаєте, в пам’яті ця фраза залишилася надовго. Це спонукало ще раз перечитати праці вченого. А вислів  К.Д.Ушинського  «Тільки особистість може творити особистість»  стала для мене провідною. Після закінчення вузу я ще певний час підтримувала стосунки з Л.В. Кондрашовою. Вона не відмовляла у консультаціях вже як викладачу математики та продовжувала запрошувати до подальшого навчання. Та мене вже неможливо було відірвати від школи та учнів.

– Цьому сприяло ще й те, у якому колективі молодий учитель розпочав педагогічну діяльність.

– Після закінчення вузу  пощастило потрапити до чудового вчительського колективу  СШ №3, яким керувала  Клара Никифорівна Сажко, яку також вважаю одним із найкращих моїх наставників. Серед таких творчих, талановитих, професіоналів  як  Л.К.Жукова,  В.Ф.Грушко, Т.П.Шматко, Є.Н.Сахальова,  О.І.Анечкіна,  М.В. Шульга,  І.М.Турасова,  В.Г. Іванова, Н.М. Крошка, Л.Б.Дзигіна,  Л.П.Байрак неможливо було стояти на місці, треба було постійно працювати в напрямку підвищення  професійного рівня.  Нас молодих спеціалістів долучали до семінарів, конференцій, запрошували на відкриті уроки і не тільки з математики. Ми вивчали передовий педагогічний досвід  вчителів школи. А в 1990 році Клара Никифорівна відправила мене у відрядження до Білорусі. В  Могильовському  державному педагогічному інституті ім. А.А.Кулешова проректор  І.І.Мартинов  презентував експериментальні дидактичні  матеріали на тему «Математичні ігри як засіб розумового розвитку учнів». Продемонстрував майстер-класи з формування мотивації навчальної діяльності учня,  формування позитивного мікроклімату на уроці та взаєморозуміння між учасниками навчального процесу та формування і розвитку самооцінки учня. Відрядження стало надзвичайно корисним.  Таким  чином я теж з колегами поринула в експериментально-пошукову діяльність.

А потім уже цей досвід використовували, навчаючи ліцеїстів.

 

– Не випадково, що серед шкіл тодішнього Жовтневого району саме наш начальний заклад був реорганізований спочатку у «школу-ліцей», а потім у Жовтневий ліцей (на сьогодні Криворізький Покровський ліцей – Т.К.). Зараз я можу пишатися тим, що Клара Никифорівна з утворенням ліцею саме мені, на той час молодому спеціалісту, запропонувала викладати математику в класі з поглибленим її вивченням. А на той час складнощі полягали в тому, що була відсутня методична підтримка та відповідні підручники. От тут на допомогу прийшли вузівські конспекти Л.С.Наришкіної, Л.Я.Яковенко. При підготовці до уроків доводилося черпати матеріал з різних довідників, збірників задач, посібників. Пізніше Міносвіти була знята проблема, підручники для поглибленого вивчення математики розроблені та надруковані. Але знову хочу наголосити, що з боку колег завжди була допомога та підтримка. Кафедра математики складалася з кваліфікованих вчителів, та ще стала міцнішою з приходом талановитих математиків Т. Г. Крамаренко та О. М. Слєпченко . У нас розпочалася «зіркова ера» по кількості переможців математичних олімпіад. Здавалося, що між вчителями панувала здорова конкуренція – хто більше переможців підготує. Ми щиро ділилися своїми напрацюваннями один з одним, допомагали і підтримували з будь-якого питання. Талановиті ліцеїсти спонукали до постійної самоосвіти. «Навчаючи інших ми навчаємося самі », – краще за Сенеку не скажеш.

Здається, що саме ви започаткували районні конкурси–захисти творчо-пошукових робіт?

– З приходом до ліцею у якості директора С.В. Маркіної заклад став експериментальним майданчиком Науково-дослідного інституту українознавства Міністерства освіти і науки України. До ліцею приїжджав засновник та директор цього інституту, академік, професор, доктор філологічних наук Петро Петрович Кононенко. Завдяки Світлані Володимирівні ми навчилися проводити семінари, конференції різних рівнів і конкурси–захисти творчо-пошукових робіт.

Пишаюся тим, що моя ідея проводити між ліцеїстами конкурс–захист творчо-пошукових робіт знайшла підтримку не тільки у дирекції ліцею, а й серед колег – учителів математики та фізики. Конкурс отримав назву «Юні Архимеди». Коли відчули, що стіни ліцею стали для нас замалими, то вийшли з пропозицією до районного методичного кабінету. Чесно кажучи, спочатку нашу ідею створення районного конкурсу не сприйняли, бо було побоювання, що учні загальноосвітніх шкіл не зможуть конкурувати з нашими ліцеїстами. Тоді, розробивши положення про районний конкурс творчих робіт з математики, фізики, інформатики, я в статусі завідуючої кафедри математики та інформатики разом з тодішнім деканом фізико-математичного факультету Володимиром Івановичем Бураком переконали голову методичного об’єднання А.О.Тишковця в необхідності такого заходу. Методист районного відділу освіти Валентина Миколаївна Стьопіна підтримала пропозицію проведення районного конкурсу. Зараз він має назву «Ерудит». Нашій радості не було меж, коли побачили задоволених, щасливих учнів шкіл району та їхніх вчителів – наукових керівників – після проведення конкурсу. Була прокладена перша стежинка великої дороги конкурсів–захистів творчо-пошукових робіт. І я пишаюся тим, що була причетною до цієї важливої роботи.

Розкажіть, як підвищували рівень методичної підготовки, ділилися досвідом з колегами, працюючи у фінансово‑економічному ліцеї?

– Директор фінансово-економічного ліцею Л.П. Байрак всіляко підтримувалися творчі починання вчителів. Завдяки їй у мене з’явилися публікації з досвіду роботи по моніторингу навчальних досягнень ліцеїстів у газеті «Математика» (№ 16(220) квітень 2003), у збірнику наукових праць КДПУ «Проблеми і перспективи культурологічної особистісно-орієнтованої освіти» (2003 р). Вже потім будуть статті у збірнику наукових праць ХІV Міжвузівської науково-практичної конференції в Європейському університеті; збірнику наукових, праць за матеріалами Всеукраїнської науково-методичної конференції молодих науковців «Інноваційні інформаційно-комунікаційні технології навчання математики, фізики, інформатики у середніх та вищих навчальних закладах» у Криворізькому державному педагогічному університеті.

Вчителями математики ліцею та Жовтневого району вивчався перспективний педагогічний досвід В.В. Сергієнко з теми «Моніторинг як один із засобів підвищення якості знань з математики при диференційованому навчанні» , «Кооперативне навчання» (робота в парах, робота в парах змінного складу, робота в групах за методикою В. Дьяченка).

Досвідом роботи ділилася з викладачами на районних, міських семінарах з математики (теми «Інтеграція математики», «Моніторинг навчальних досягнень з математики» , на обласному семінарі ( «Допрофесійна підготовка учнів» ) . Брала участь у ІІ Всеукраїнській конференції «Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики».

Протягом 2001-2008 рр. – член творчої групи міського методичного об'єднання вчителів математики закладів нового типу. Активно працювала в міській творчій групі з моніторингу навчальних математичних досягнень учнів. В рамках діяльності цієї групи брала участь у розробці завдань до зовнішнього незалежного оцінювання з математики на 2009 рік. З 2006р. координатор творчої групи вчителів математики Жовтневого району з питань фінансової та економічної математики.

Робота вчителем математики у фінансово-економічному ліцеї сприяла  прикладній спрямованості навчання?

– У фінансово-економічному ліцеї, де менша, ніж у загальноосвітніх школах наповнюваність класів, мала можливість широко використовувати різноманітні методики, передові перспективні досвіди вчителів та сучасні технології навчання. Так, вже з ліцеїстами 6 класу розв’язували математичні задачі з фінансовим змістом. Підсумком роботи часто був захист групами учнів презентацій розв’язування задач на банківську діяльність, на видатки, на цінні папери, на сімейний бюджет, на страхування. Таке спрямування було при вивченні таких тем: відсоткові розрахунки, пропорція, діаграми, розв’язування задач за допомогою рівнянь та систем рівнянь та інші. Додам, що захист навчальних проектів відбувався перед ліцеїстами 11 класу на їхньому уроці інформатики. Найменші учні так впевнено себе почували, що захист презентацій потім продемонстрували ще двічі: перед викладачами ліцею та на батьківських зборах. Скажу, що батьки були приємно вражені та задоволені рівнем навчальних досягнень своїх дітей.

У фінансово-економічному ліцеї ми з вчителем фізики Ольгою Геннадіївною Пиріжок для цілісного сприйняття учнями навчального матеріалу запровадили інтегровані уроки з математики та фізики. Ця діяльність настільки захопила нас обох, що ще почали використовувати інформацію економічного спрямування. Наступним кроком стало долучення на заняттях інформаційно-комунікаційних технологій. Таким чином інтегрований урок проводили вже 3-4 вчителі. Пишаємося тим, що до проведення інтегрованих уроків стало долучатися все більше колег по ліцею.

Брала участь у міському конкурсі методичних розробок навчальних занять. Представлені дві розробки диференційованих уроків, проведених разом з учителем фізики О.Г.Пиріжок («Застосування похідної в математиці, фізиці, економіці»; «Дії над векторами. Знаходження рівнодійної сил за допомогою векторів»), увійшли до збірки авторських уроків вчителів математики загальноосвітніх закладів м. Кривого Рогу «Я іду на урок» (2007 р., Управління освіти і науки Криворізької міської ради, інноваційно-методичний центр).

Мені особливо запам’ятався проведений вами інтегрований урок до річниці Чорнобильської трагедії. Яскравий, як спалах.

– Так, то був незвичайний урок.  Урок в 11 класі був присвячений черговій річниці Чорнобильської трагедії «Чорнобильська Мадонна». Проводили його п’ять вчителів: української мови та літератури – К.Н.Сажко, біології та екології, економіки – Г.С.Медведєва, хімії – Т.М.Фляга, фізики – О.Г.Пиріжок, математики – В.В. Сергієнко. Особливого колориту уроку надала літературна складова, емоційність Клари Никифорівни та читання власних віршів учениці – Вікторії Новікової. Від самих ліцеїстів відносно заняття отримали відгуки, що був урок найвищого ґатунку. Та і ми вчителі були в захваті від уроку, від цілісної, об’ємної і ґрунтовної подачі матеріалу. Думаю, що саме такі заняття надовго запам’ятаються ліцеїстам не тільки за своєю формою, але саме головне за своїм змістом. Тому глибоко переконані, що майбутнє навчання повинне бути пов’язаним з проведенням інтегрованих уроків.

Якщо знову повернутися до запитання : «Чи випадково я пішла педагогічну сферу?». З позиції сьогоднішнього дня можу впевнено стверджувати, що дійсно ця випадковість була закономірною. Інтуїтивно я пішла своєю професійнійною стежиною і від того сьогодні щаслива. Професія вчителя стала сенсом мого життя. А завершити розповідь про професію вчителя математики хочу словами В. Л. Ключевського: «Щоб бути хорошим викладачем, треба любити те, що викладаєш. І любити тих, кому викладаєш».

 Підготувала матеріали доцент кафедри Тетяна Крамаренко.

2512
Календар подій
Останні статті
Популярне на сайті
Афіша
Грудень 2017
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31