Природа Криворіжжя
Природничий факультет

    1kk    Криворіжжя - один з найбагатших на корисні копалини районів України. Більшість відомих родовищ пов'язана з стародавніми породами Українського щита. Найважливішими серед них є рудні родовища. Кривому Рогу зобов'язаний своєю назвою один з найбільших в світі залізорудних басейнів. Поклади руди приурочені до вузької (2 - 7 км) зони, яка тягнеться понад 100 км вздовж річки Інгулець і його лівих приток - Саксагані, Жовтої і Зеленої.
      У наш час у Кривбасі добуваються три основні промислові типи залізних руд: багаті руди, які безпосередньо використовуються в металургії, магнетитові і окислені залізисті кварцити, які потребують збагачення. Багаті руди (запаси яких по промисловим категоріям нараховують понад 1 млрд. 200 млн. т) залягають головним чином серед окислених кварцитів, створюючи близько 300 рудних покладів. Вміст заліза в них більш 46%, шкідливих домішок - соті частки відсотка. Видобувають їх переважно підземним способом.
       Магнетитові кварцити (понад 10% заліза), запаси яких налічують більш ніж 16 млрд. т, добувають головним чином кар'єрним способом, а в останні роки і шахтним; окислені (30 - 46% заліза) - лише відкритим способом. У 1980 році завершена розвідка найбільших родовищ магнетитових кварцитів для відкритої експлуатації до глибини 500 - 700 м: Інгулецького, Скелеватсько-Магнетитового, Валявкинського, Новокриворізького, Аннівського, Первомайського, Шіманівського. З 1977 року здійснюються розвідувальні роботи на глибоких горизонтах багатих залізних руд (1500 - 2000 м). У 1999 році в Криворізькому басейні завершилися детальні розвідувальні роботи на окислені кварцити Східно-Валявкинського родовища (із запасами понад 1 млрд. т), які залягають на малих глибинах і будуть добуватися відкритим способом. Ці руди є базовими для Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд - КГЗКОР (місто Долинське), будівництво якого розпочали ще країни - члени РЕВОД. Загальні розвідані запаси залізних руд у Кривбасі складають понад 32 млрд. тонн.
        На Криворіжжі є значні поклади бурого вугілля. Криворізький і Саксаганський буровугільні райони входять до складу Дніпровського буровугільного басейну.
         На території міста знаходяться родовище мармуру і велике родовище доломітів (рудник Фрунзе) з промисловими запасами понад 112 млн. т (майже 40% загальних балансових запасів України).
Крім того, на Криворіжжі є і унікальні в своєму роді камені, представлені променистим кварцом - різноманітні природні "очі", повний перелік яких - "котячі", "зміїні", "соколині", "тигрові" - можна знайти в криворізьких гірських породах. Особливе місце в переліку порід, які після обробки стають красенями, займають криворізькі яшми, які і зараз можливо добувати в кар'єрі Кочубей, розташованому біля села Ганнівка на північ від Південного ГЗК.
       У Криворізькому басейні є поклади покрівельних сланців (Шмаково), сурику, охри, мумія, талькових сланців, будівельних пісків, суглинків та інших. Зі сходу до Кривбасу примикає Криворізький графітоносний район.
Криворіжжя багате і мінеральними водами, як питними лікувально-столовими (Криворізька № 1, 2; Інгулецька), так і лікувальними для зовнішнього використання, які за хімічними властивостями близькі водам типу "Іжевська", "Мінська", "Одеська", відомим курортам П'ятигорська і Цхалтубо (радонові свердловини). У Кривбасі крім давно діючого родовища лікувальних радонових вод, розташованого в районі житлового масиву Південного ГЗК, розвідані і готові до експлуатації радонові води на ділянках поблизу сел. Софіївка (колишня назва – Валове), Христофорове, Ніколо-Козельськ. Виявлено також сірководневі води в селищі Базарове, залізисті, що є дуже рідкісними в Україні - в районі селища Вільне (колишній Червоний Шахтар). В окремих шахтах Кривбасу свердловинами відкриті води, багаті йодом і бромом.
Використані матеріали з офіційного сайту міста Кривий Ріг http://www.kryvyirih.dp.ua

1312

     Наука, що досліджує кліматичні ресурси та умови території відповідно до потреб сільськогосподарського виробництва називається агрокліматологією - галузь кліматології. До основних її завдань належать виявлення агрокліматичних особливостей території (на основі агрокліматичних показників) для вирощення різних сільськогосподарських культур, агрокліматичне районування, вивчення негативних для сільського господарства природних процесів і явищ (заморозків, суховіїв, посух, градобить тощо).
     Згідно з агрокліматичним районування території України (Дмитренко, 1989), Криворіжжя входить до складу посушливої дуже теплої агрокліматичної зони. Вона характеризується наступними агрокліматичними показниками.
Сума активних температур вище +10°С. Цей показник є одним з вирішальних для вибору сільськогосподарських культур для їх вирощення. Він показує обсяги тепла, якими володіє територія і які забезпечуватимуть вегетацію рослин. Показник розраховується шляхом усереднення добових температур. Якщо вони за добу складають вище +10°С, то надалі їх додають до подібних значень у наступні дні. Таким чином отримується сума активних температур.
      Сума активних температур вище +10°С змінюється зонально - від 500-700°С у тундрі до 5000-6000°С у тропічному кліматі, що залежить від надходження сонячної радіації на різні широти. Територія Кривбасу добре забезпечена тепловими агрокліматичними ресурсами. У північній частині регіону сума активних температур становить 2950°С, на крайньому півдні - 3100°С. Це дозволяє вирощувати велику кількість культур - цибулю, томати, пшеницю, ячмінь, жито, соняшник, буряк, бавовник, коренеплоди, виноград, бахчу, різні фруктові дерева (яблуня, слива, персик, абрикоса, груша, малина та ін.). Винятком є лише цитрусові рослини.
Не менш важливими є й інші агрокліматичні показники.
      Тривалість без морозного періоду - визначає, час, за який ніколи не спостерігаються заморозки, які пригнічують розвиток рослин і травмують або повністю знищують їх. До без морозного періоду відноситься термін між середніми датами весняних і осінніх приморозків. Для Криворізького регіону тривалість без морозного періоду становить 170-180 днів. Цього цілком достатньо для того щоби рослини пройшли всі етапи свого розвитку - від проростання до визрівання плодів.
       Вологозабпеченість. При характеристиці вологозабезпеченості найбільша увага приділяється кількості атмосферних опадів, режиму їх випадінню, гідротермічний коефіцієнт. Територія Криворіжжя за зволоженням відрізняється посушливими умовами - опадів недостатньо, режим їх випадіння нерегулярний, часто спостерігаються посухи і суховії (дивіться розділ про клімат). Все це несприятливо, а іноді і лімітуючи впливає на розвиток сільськогосподарських рослин.
        Для аналізу вологозабезпеченості найчастіше використовується гідротермічний коефіцієнт (ГТК) Селянинова Г.Т. ГТК - це відношення кількості опадів за період з температурою повітря вищою за +10°С до суми температур за цей же час, зменшеної у 10 разів. Цей показник визначає відношення прибуткової частини водного балансу до припливу тепла, яке може бути використане на випарування. ГТК Кривбасу становить 0,9-0,7 (вищий на півночі і менший на півдні). ГТК показує, що в регіоні часто трапляються посухи, так як показник менший 1,0.
Умови пере зимування рослин. При оцінці цих умов до уваги беруться показники середній з абсолютних річних мінімумів температури повітря та ґрунту, їх абсолютні значення, суму негативних температур, глибину промерзання ґрунту, висоту снігового покриву. У цілому, умови пере зимування рослин на Криворіжжі добрі, хоча в окремі роки і спостерігаються аномалії, наприклад повне вимерзання посівів озимих зернових при відсутності снігового покриву (а він в регіоні нестійкий) та низьких температур повітря і відносно глибокого промерзання ґрунту.
        Регіональні відмінності агрокліматичних показників (особливо через вологозабезпеченість) зумовлює те, що сільське господарство Кривбасу має ризикований характер. Високопродуктивне вирощення сільськогосподарських культур потребує додаткового (штучного) забезпечення водою, тобто зрошення, снігозатримання, правильної системи обробітку ґрунту і дотримання оптимальних строків посівів. Потреба у додатковій воді є однією з найголовніших проблем на Криворіжжі.
    Автор: Казаков В.Л., кандидат географічних наук, доцент.
Передруковано з скороченням з видання:
Казаков В.Л., Сметана М.Г., Шипунова В.О. Паранько І.С., Коцюруба В.В., Калініченко О.О. Природнича географія Кривбасу: Монографія. - Кривий Ріг: Октан-Принт, 2005.- 151с.

1310

Водні ресурси - сукупність поверхневих і підземних вод певної території, придатні для використання у господарстві.

На Криворіжжі водні ресурси представлені водами рік і штучних водоймищ, підземними водами кількох водоносних горизонтів (дивіться відповідні розділи). У сільськогосподарській період розвитку регіону і невеликої чисельності населення запасів води для побутових потреб цілком вистачало. В балках велося будівництво невеликих ставків. Але з розвитком промисловості картина змінилася на протилежну. Якщо побутові потреби у воді покривалися, промисловість зазнавала в ній дефіциту.

Для покриття водних потреб господарства ще у 30-х рр. ХХ. ст. на ріках Інгулець і Саксагань були споруджені кілька водосховищ, які у наступні роки розширювались. Таким чином, водні ресурси в регіоні з посушливим кліматом акумулювалися у водоймищах і раціонально використовувались.

Водні ресурси поверхневих водних геосистем. Водні ресурси цих об'єктів широко використовуються в регіоні, що стало можливим через значне зарегулювання поверхневого стоку (особливо на р. Саксагань). На ріках, у балках та подах Кривбасу створено 5 водосховищ і понад 100 ставків, більша частина з яких знаходиться в межах Дніпропетровської області. Тільки на території Криворізького району збудовано 30 ставків загальною площею 728 га. (Коростик, Кравченко, 1989), у межах Широківського району - 47 ставків загальною площею водного дзеркала 703 га. (Соломенцев, Калініченко, 1993).

На р. Інгулець (у межах Кривбасу) створено 2 водосховища - Іскрівське та Карачунівське. Останнє саме найбільше за розмірами. Перша черга Карачунівського водосховище вступила до ладу в 1932-1938 рр., розширене до сучасних меж у 1954-1958 рр. Площа водосховища 26,9 км², повний об'єм 308,5 млн. м³, у тому числі корисний об'єм 288,5 млн. м³. Довжина водосховища 35 км, протяжність берегової лінії 43 км, середня глибина 6,88 м, максимальна глибина - 19,1 м, середня ширина 1,28 км, максимальна ширина - 3 км (Булава, 1990). У 80-х рр. ХХ ст. водами водосховища зрошувалися землі на площі 6 тис. га. Водами водосховища затоплені нижні частини річкових долин Бокової та Боковеньки (приток Інгульця).

Іскрівське водосховище розташоване вище Карачунівського, його основна частина розташована в межах Кіровоградської області. Споруджено  у 1958 р. Площа водосховища 11,2 км², повний об'єм 40,7 млн. м³ (корисний 31,0 млн. м³). Довжина 35 км, ширина до 1,7 км. Пересічна глибина 3,67 м, максимальна 14,5 м.

Води Карачунівського та Іскрівського водосховищ придатні для пиття, зрошення, промислового та побутового споживання, ведення рибного господарства. Саме в таких цілях вода цих водоймищ і використовується. Частково води Іскрівського водосховища йдуть і за межі Кривбасу - на водопостачання м. Жовті Води.

На р. Саксагань збудовано 3 водосховища (згори униз по течії) - Макортівське, Кресівське і Саксаганське (колишня назва –Дзержинське).

Макортівське водосховище створене у 1958 р. Має площу 13,3 км², довжину 57 км, незначну ширину - до 0,35 км. Пересічна глибина становить 4,35 м, максимальна - 32,5 м. Повний об'єм водоймища 57,9 млн. м³.

Кресівське водосховище збудоване в межах м. Кривого Рогу в 1948 р. Площа водоймища 2,1 км², повний об'єм 10,2 млн. м³, середня глибина 1,8 м.

Самим нижнім водосховищем є Дзержинське. Знаходиться між РУ ім. Артема та Дзержинським районом м. Кривого рогу в меандрі ріки - так званому Галківському Куту. Споруджене у 1952 р. Площа водоймища 1,5 км², повний об'єм 2,6 млн. м³.

Води усіх саксаганських водосховищ призначені виключно для технічних цілей, хоча на їх берегах і розвинуті рекреаційні об'єкти - лісопарки, пляжі, профілакторії. Води також йдуть на зрошення дач та інших сільськогосподарських угідь, розвинуте рибальство.

На сході центральної частини Криворіжжя у балках Тарановій і Чабанці (басейн р. Кам'янки) у 1961 р. споруджене водосховище Південне, призначене для накопичення дніпровської води, яка подається до нього по каналу Дніпро-Кривий Ріг і призначена для питних і побутових цілей, зрошення сільськогосподарських угідь (на площі близько 2 тис. га) і розведення промислових порід риб. Площа водосховища 12,1 км², повний об'єм 57,3 млн. м³ (корисний об'єм 26,5 млн. м³). Глибини водосховища: середня - 5,1 м, максимальна - 26,0 м. Довжина водоймища 18,7 км, середня ширина 0,6 км, максимальна до 1,15 км (Русинов, Сіренко, 1993). Південне водосховище - єдине водоймище на Криворіжжі, яке наповнюється водою ріки (Дніпра), що не протікає через регіон.

У південно-східному куті регіону знаходиться, поблизу м. Зеленодольська, знаходиться ставок-охолоджувач Криворізької електростанції (КРЕС-2). Споруджене у природній суфозійній западині - поді Зелена долина з об'ємом 53,0 млн. м³. Використовується для технічних цілей, риборозведення, відпочинку людей.

Таким чином, Криворіжжя забезпечене водою крупних водосховищ в об'ємі 530,2 млн. м³. Частка води, що потенційно може вважатися питною складає 406,5 млн. м³. Такої кількості води достатньо для задоволення потреб населення у воді для пиття, а також промисловості і сільського господарства у чистій воді для технологічних процесів. Так для промислових виробництв м. Кривого Рогу до економічної депресії необхідно було 60-70 млн. м³ води. На одну людину в регіоні припадає близько 400 м³ питної води трьох водосховищ - Карачунівського, Іскрівського та Південного.

Водні ресурси підземних водних геосистем. Характерною їх особливістю є недостатня вивченість підземних водоносних горизонтів, джерел підземних вод і оцінка запасів різних типів підземних вод, не зважаючи на сталість гідрогеологічних досліджень Кривбасу.

Більшість підземних водоносних горизонтів характеризуються низьким дебітом і відповідно об'ємом заключеної в них води, деякі - обмеженим територіальним поширенням. До того ж, води, як правило, мінералізовані - від солонуватих до розсолів, їх майже неможливо використовувати для пиття, а останні й для технічних цілей. Водночас невеликі обсяги підземних вод можуть вважатися водними ресурсами для певного типу застосування.

Об'єми вод, які знаходяться у тріщинуватих кристалічних породах докембрію Кривбасу оцінити складно. Проте дані водовідливу з рудної зони в межах 50-60 млн. м³ (на період 80-х - початок 90-х рр. ХХ ст.), свідчать про великі запаси цих вод, навіть до глибин 1-1,5 км. Їх суспільний водний потенціал знижений через високу солоність (інколи до 90 ‰, що вище солоності Чорного моря у 5,5 разів), але можливість для використання є - через їх опріснення.

Серед інших підземних вод суттєве значення мають сарматський, понтичний, бучацький водоносні горизонти та ґрунтові води, як за запасами, так і хімічними властивостями. Непрямо про запаси цих вод свідчить дебіт свердловин і колодязів - від 0,2 до 12,5 л/с. Локально (для місцевих невеликих потреб) ґрунтові, понтичні та сарматські здавна використовуються населенням (переважно сільським) у питних і побутових цілях, не дивлячись на те, що переважна більшість цих вод солонуваті. Промислового значення зазначені підземні води не мають.

Автор: Казаков В.Л., кандидат географічних наук, доцент.

Передруковано з скороченням з видання:

 Казаков В.Л., Сметана М.Г., Шипунова В.О. Паранько І.С., Коцюруба В.В., Калініченко О.О. Природнича географія Кривбасу: Монографія. - Кривий Ріг: Октан-Принт, 2005.- 151с. 

1309

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях господарства. Характеризуються територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо (Новаковський Л.Я., 1990). Сукупність необхідних відомостей про земельні ресурси містить земельний кадастр. Нажаль такого кадастру для території ні м. Кривого Рогу, а ні для регіону в цілому не розроблено.

В цілому Україна і територія Криворіжжя має надзвичайно сприятливий для ведення сільського господарства рельєф і дуже родючі від природи ґрунти.

Усього тридцять років тому Україна мала 0,8 га ріллі на кожного мешканця з середнім вмістом гумусу 3,5%. За ці роки злочинне і масове відведення кращих земель під несільськогосподарські потреби, застосування на полях виключно важкої техніки низької продуктивності, невміле і незбалансоване внесення добрив, розміщення просапних культур на схилах та інші свідомі чи несвідомі помилки призвели до посилення ерозії, втрат орної землі і зниження середнього вмісту гумусу до 3 - 3,2%. Але на думку закордонних експертів загальна кількість наших сільськогосподарських угідь в розрахунку на одну особу рівно вдвічі перевищує сучасний норматив для забезпечення потреб населення.

Таблиця

Розподіл земельного фонду України (станом на січень 1998р.)

Категорія

% від загалу

Площа, тис. га

Припадає на одну особу, га

1. Орні землі

55,3

33384

0,6624

2. Лісові площі

15,4

9297

0,1845

3. Пасовища і сіножаті

12,4

7486

0,1485

4. Під водою штучних водоймищ

4,0

2410

0,0478

5. Багаторічні насадження

1,8

1080

0,0214

6. Деревно-чагарникові насадження

1,5

905

0,0180

7. Болота

1,5

905

0,0180

8. Інші землі

8,6

5192

0,1030

Розораність земель досягає 55% території. На значній частині території вона надмірна. Там не залишилося місця для лісів, сіножатей, багаторічних насаджень і заповідних територій. Збільшення лісистості наших степів з 2% до 15% за рахунок вилучення частини ріллі збільшить продуктивність усієї території. Ерозією ушкоджено приблизно 33% усіх площ. Ці землі необхідно відновити, очистити від забруднення і повернути їм нормальну родючість.

Оцінка земельних ресурсів відбувається також на основі бонітування ґрунтів (від лат. bonitas - доброякісність). Під бонітуванням ґрунтів розуміють порівняльну оцінку родючості ґрунтів за їхніми природними особливостями та продуктивністю при певних рівнях інтенсифікації землеробства, виражена в балах (Самбур Г.М. та ін., 1965; Дерев'янко Р.Г., 1989). Сутність бонітування полягає у класифікації земель за ступенем сприятливості для вирощування окремих сільськогосподарських культур. Бонітування ґрунтів - складова частина земельного кадастру.

В Україні бонітування ґрунтів здійснене через показник максимальної врожайності зернових культур. Оцінка ґрунтів дається в балах (від 0 до 100). Ґрунти, що мають бонітет з оцінкою у 100 балів дають самі максимальні врожаї зернових; зменшується врожайність - знижується і бонітет ґрунтів. Так в нашій державі найвищим бонітетом відрізняються чорноземи типові (65-100 б.) та чорноземи опідзолені (60-88 б.), які розвинені у лісостеповій ландшафтній зоні.

Ґрунти Криворіжжя мають середній бонітет. Самими родючими є чорноземи звичайні (60-67 б.). Менш продуктивні - чорноземи південні (45-51 б.), дерново-степові ґрунти (28-43 б.). Ще меншим бонітетом характеризуються еродовані ґрунти, відповідно до того, наскільки сильно змитий акумулятивний горизонт - якщо наполовину, то бонітет зменшується удвічі й та ін.

Рослинні ресурси. Найбільш детальний аналіз флори регіону проведений співробітниками Криворізького ботанічного саду НАН України під керівництвом В.В. Кучеревського (1997). За попередніми даними флора регіону включає понад 1260 видів. До неї входить 103 види, які відносяться до рідких та зникаючих. За господарчим використанням виділяються такі групи: їстівні, кормові, лікарські, декоративні, масляничні, ефірно-олійні, медоносні, отруйні, рудеральні, бур'яни.

Таблиця

Розподіл видів рослинності Криворіжжя за господарчими групами

Група видів за господарчим використанням

Число видів

Участь, %

1

Їстивні

183

14,5

2

Декоративні

217

17,2

3

Кормові

102

8,1

4

Отруйні

64

5,1

5

Лікарські

105

8,2

6

Медоносні

80

6,3

7

Масляничні

62

4,9

8

Ефіро-масляничні

25

2,0

9

Бур'янисті

166

13,2

10

Технічні

61

4,8

Слід врахувати, що один і той же вид може входити в різні групи. Так, соняшник є їстівною, масляничною і медоносною культурою. Наведені дані не дають уяви про реальні запаси біомаси видів тої чи іншої групи. Оцінка їх - це справа майбутніх дослідників.

Особливістю Криворіжжя є те, що значна частина потенціальних ресурсів лікарської сировини, їстівних видів росте на забруднених ділянках, що суттєво обмежує її використання.

Передруковано з скороченням з видання:

 Казаков В.Л., Сметана М.Г., Шипунова В.О. Паранько І.С., Коцюруба В.В., Калініченко О.О. Природнича географія Кривбасу: Монографія. - Кривий Ріг: Октан-Принт, 2005.-151с.

Автори: Сметана М.Г., доктор біологічних наук, професор; Казаков В.Л., кандидат географічних наук, доцент.

1308
Календар подій
Останні статті
Популярне на сайті
Афіша