Природа Криворіжжя
Природничий факультет
 
     relief Територія Криворіжжя розташована в межах Східно-Європейської полігенної рівнини (морфоструктура І-го порядку), виникнення якої обумовлене великою тектонічною структурою - Східно-Європейською платформою. Північна частина Кривбасу (від горизонталі +100 м і вище) належить Придніпровсько-Приазовській геоморфологічній області цокольних пластово-денудаційних височин (Азово-Придніпровська височина - морфоструктура ІІ-го порядку), Центральнопридніпровській денудаційній височині (морфоструктура ІІІ-го порядку) і її зниженій частині - Інгуло-Інгулецькій лесовій акумулятивній розчленованій рівнині. Південна частина Кривбасу (від горизонталі +100 м і нижче) Входить до складу Причорноморської геоморфологічної області пластово-акумулятивних та пластово-денудаційних рівнин (морфоструктура ІІ-го порядку), Північно-Причорноморської рівнини (морфоструктура ІІІ-го порядку). Морфоструктури ІІ-го порядку зумовлені доволі крупними тектонічними утвореннями - Український кристалічний щит та Причорноморська западина. Морфоструктури ІІІ і ІV порядків - тектонічними блоками, меншими за розмірами, площа яких змінюється від кількох десятків тисяч км до кількох десятків км. За характером розчленування, Л. М. Булава (1990) виділяє 7 геоморфологічних мікрорайонів (морфоструктури ІV порядку). Основу морфоструктурного рельєфу складають вододільні лесові плато і їх схили, які витягнуті з півночі та північного-сходу на південь, мають загальний похил на південь, в бік Чорного моря, а також в бік річкових долин і балок. Вододільні плато є поверхнями вирівнювання різного віку - від залишково пізньосарматської на півночі до понтичної на півдні. Абсолютні відмітки вододільного плато +169-173 м на півночі, +75 м. на півдні. Зниження висоти вододілів з півночі на південь становлять 0,69 м/км. Крутизна вододільних плато дорівнює від 0 до 1,5°, на схилах до 3-6°. Середня густота горизонтального розчленування території Кривбасу ерозійною сіткою висока - від 0,8 до 1,6 км/км. Вріз річкових долин відносно вододілів складає 70-90 м., глибина врізу балок 20-40 м.
Морфоскульптурний рельєф - рельєф, який сформувався під дією екзогенних геоморфологічних процесів. Основними серед них є флювіальні (глибинна та бокова водна ерозія постійних і тимчасових водотоків, площинний змив, транспортування твердих наносів і їх акумуляція на днищах річкових долин і балок, у конусах виносу), гравітаційні (виникнення зсувів, обвалення та осипання гірських порід, формування денудаційних форм), карстові (корозія - розчинення карбонатних порід, механічна ерозія рухливою водою), суфозійні (механічне винесення підземними водами дрібної фракції геологічних відкладів - глини, піску, суглинків), еолові (розвіювання алювіальних пісків І-ї надзаплавної тераси р. Інгулець), антропогенні (добування корисних копалин, складування побічних відходів). На території Криворіжжя розвинуті кілька генетичних типів морфоскульптурного рельєфу - флювіальний, карстовий, суфозійний, гравітаційний, еоловий, антропогенний.
Флювіальний рельєф є домінуючим серед морфоскульптурного рельєфу регіону. Форми флювіального рельєфу представлені річковими долинами (створені постійними водотоками) та формами, що створені тимчасовими водотоками - балками, ярами, рівчаками, борознами, вимоїнами, улоговинами та лощинами. Річкові долини Інгульця та Саксагані давні, добре розроблені, мають асиметричну будову на всьому простяганні - праві борти вищі та крутіші за ліві, глибоко врізаються у товщу корінних порід, нахил рік контролюється нахилом поверхні кристалічного фундаменту; є чергування вузьких ділянок, де ріка прорізує кристалічні породи і ділянок розширення долини, де русла рік блукають по днищу долин, утворюючи багаточисельні меандри. Ширина русел 15-30 м, глибини на перекатах 0,2-0,6 м, на плесах - до 5 м. За формою річкові долини скринеподібні. В долині р. Інгулець сформувалися заплава (висока і низька) та 4 надзаплавні тераси, річкова долина Саксагані представлена заплавною та 3-а надзаплавними терасами. Терасовий комплекс розвинутий фрагментарно по обох бортах долин. Ширина долин від 0,5 до 4,5 км, у середньому 1,5 км. Балочно-яружна сітка на території Криворіжжя досягає значних розмірів. На території Криворіжжя балки розвинуті уздовж річкових долин, безпосередньо впадаючі в них або у крупні балки. На території Кривого Рогу по долині р. Саксагань - 50 балок, р. Інгулець - понад 20 балок. Довжина балок коливається від 1 до 25-30 км. Середня густота долинно-балочної сітки в межах Причорноморської низовини становить 0,3-0,5 км/км, відрогів Придніпровської височини 2,3-3,5 км/км. Яри приурочені до днищ балок (донні яри) та схилів білок і річкових долин - бокові або схилові яри. Яри розповсюджені по всій поверхні Криворіжжя. У межах міста налічується 349 ярів. Переважають бокові яри незначної довжини (до 200 м) і глибини - максимально до 20-25 м. Середня густота яружної сітки невелика - 0,04 км/км, на схилах річкових долин збільшується до 0,1 км/км. Яри потребують закріплення, так як є добрими каналами розмиву та стоку родючих чорноземних ґрунтів.
Еоловий рельєф - рельєф, який створений вітром. Цей тип рельєфу приурочений до еолових піщаних відкладів І-ї надзаплавної тераси р. Інгулець, які були перевіяні вітром і зібрані в окремі горби (кучугури), слабко задерновані травою та чагарниками. Зустрічаються на північний-захід від смт. Широке і нижче по течії ріки. Горби не мають певної форми, а нагадують горбисті піски. Потужність перевіяних пісків 8 м.
Гравітаційний рельєф - рельєф створений під дією сили тяжіння Землі, внаслідок обвалів, зсувів, осипання, відсідання гірських порід. На території Криворіжжя має обмежене поширення. Відмічаються поодинокі і невеликі циркоподібні зсуви на бортах річкових долин, балок і ярів, відвалів, провальних лійок, а також опливання ґрунту на крутосхилах у вигляді мікрозсувів. Зсуви обумовлені активізацією тектонічних піднять і виклинюванням червоно-бурих глин по схилу. Також розповсюджені осипання та обвалення гірських порід в місцях відслонення неогенових вапняків, суглинків, глин і мергелів, кристалічних порід і гранітів, на бортах кар'єрів, відвалів і провалів. На таких ділянках виникли обриви, конуси осипання та обвалення. По схилам долин рік Інгульця (вище Карачунівського водосховища) та Жовтої трапляються незначні згладжені виступи та гривки корінних порід (шириною до 3-5 м.), які активно руйнуються, під дією процесів вивітрювання та водної ерозії.
Суфозійний рельєф - рельєф, який формується внаслідок суфозії - винесення підземними водами дрібних частинок ґрунту без їх розчинення у глибші шари земної кори. У підсумку земна поверхня прогинається і формуються округлі западини - степові блюдця та поди. Набув поширення на Інгулецько-Вісуньському межиріччі (на південний-схід від м. Інгульця) та на Інгулецько-Кам'янківському вододільному плато (на схід від смт. Широке).
Карстовий рельєф - рельєф, який виникає в результаті розчинення карбонатних, сульфатних і соленосних порід водою. Карст регіону відноситься до покритого та задернованого, за відношенням до денної поверхні розвинутий поверхневий і підземний карст, за характером орографії - рівнинний. Розвитку процесів закарстування на території Кривбасу сприяють: широке поширення карбонатних порід - мармуру, доломітів, вапняків, мергелів, роговиків, карбонатизованих кварцитів, наявність тріщинуватості порід, присутність циркулюючої води. За морфогенетичними ознаками карст і карстовий рельєф може бути розділений на два самостійні райони. Криворізький карстовий район. Розвинутий покритий, глибинний (до 500 м.) карбонатний карст. Основні карстові породи - доломіти, мармур, роговики, карбонатизовані кварцити. Глибинній карстові форми розкриті буровими свердловинами та підземними гірничими виробками. Карстовий рельєф представлений лунковими кавернами та печерами (довжиною до 1,5 км). Вони зустрічаються по правобережжю р. Саксагань від РУ Суха Балка до р. Інгулець. Південну частину Кривбасу займає Нижньопридніпровський карстовий район. Карстові процеси тут відбуваються в осадових карбонатних породах осадового чохла кристалічного фундаменту - вапняках і мергелях, які мають понтичний, сарматський та меотичний вік. Карст розвинутий там, де присутні, хоча б, малопотужні шари вапняків субгоризонтального залягання. Карстовий рельєф більш різноманітний, представлений не лише підземними, а й поверхневими формами. Поверхневі форми представлені карстовими лійками, валами, понорами, улоговинами та сліпими ярами. Загальна площа поверхневого карстопрояву 0,05 км. Серед підземних форм розвинута печера Кобильна, довжиною 152 м. Вона має кілька галерей із проходами та залами, лабіринтову структуру, обводнена, з озерами та сифоном.
Антропогенний рельєф - рельєф, створений людиною, внаслідок добування корисних копалин, їх переробки та складування відходів. На території Криворіжжя розробки корисних копалин відомі здавна, але такого широкого розвитку антропогенний рельєф набув з 1881 р. - після початку широкомасштабного добування залізних руд. Основними формами антропогенного рельєфу є кар'єри, відвали та провали. Кар'єри представлені: за будовою - прості і складні (терасовані); за глибиною - неглибокі (до 50 м глибини), середні (50-100 м), глибокі (150-250 м), надглибокі (понад 250 м); за формою - округлі, видовжені, серцеподібні, яйцеподібні, овальні, неправильні; за місцеположенням - рівнинні, схилові, вододільні, вододільно-схилові, присхилові; за замкненістю - замкнені і відкриті; за добувною сировиною - залізорудні (найбільші), гранітні, піщані, глинисті, суглинкові, вапнякові. Найдовшим є Ганнівський кар'єр (4,32 км) і №1 ЦГЗК (4,03 км), найглибшим Першотравневий (365 м), найширшим Першотравневий (2,47 км) і ПівдГЗК (2,38 км). Провальний рельєф сформувався на місці обвалених верхніх підземних горизонтів шахт рудників. Представлений 2-ма зонами - провалля і зрушення. Основу провальних зон складають провальні поля і ділянки, що їх розділяють. Провальні поля складаються з лійок, улоговин, каньйони, схили, яких ускладнені зсувними, обривистими, обвальними і осипними схилами. У зоні зрушення (розташовані на захід від проваль) розвинуті тріщини і тераси відсідання. Відвали - горби, що формуються з супутніх добувних порід і відходів переробки залізних руд. За будовою представлені простими (гребеневидно-пасмові, терикони, притулені засипні, одноярусні платоподібні) та складними (багатоярусні платоподібні, сегментно-ярусні платоподібні). За висотою - низькі (до 20 м), середні (20-50 м), високі (50-100 м), надвисокі (понад 100 м) відвали; за розмірами - дуже малі (площа менше 50 га), малі (50-100 га), середні (100-300 га), великі (300-800 га), надвеликі (понад 800 га); за об'ємом - дуже малі (до 50 млн. м заскладованої речовини), малі (50-100 млн. м), середні (100-200 млн. м), великі (200-400 млн. м), надвеликі (понад 400 млн. м); за формою в плані видовжені, округлі, грушоподібні, лопатеві, неправильні, деревоподібні, квадратоподібні; за гідрологічними умовами - сухопородні і гідровідвали (хвостосховища); за місцезнаходженням - вододільні, схилові, балочні, провальні, кар'єрні, долинні; за заскладованою сировиною - скельні, піщані, глинисті, змішаного характеру. Відвали за морфометрією є аналогами гір. До форм антропогенного рельєфу також належать - траншеї, виїмки, канали, кургани, насипні поверхні, ями під фундаменти будівель тощо.
Текстовий матеріал передруковується з офіційного сайту Кривого Рогу.
Автор - кандидат географічних наук, доцент, зав. кафедри фізичної географії та геології Криворізького державного педагогічного університету Казаков Володимир Леонідович.
Література.
Казаков В.Л., Паранько І.С., Сметана М.Г., Шипунова В.О., Коцюруба В.В., Калініченко О.О. Природнича географія Кривбасу. - Кривий Ріг: Видавничий дім, 2005. - 151с.
1243
Календар подій
Останні статті
Популярне на сайті
Афіша