Кембридж – особливе місто в Англії, бо в ньому наче зупинився час. Пісочного кольору давні будинки з майже незмінними з часів Ренесансу фасадами, церкви і каплички, яким по п’ятсот років, переповнені галасливі паби, які відкрилися років із триста тому; вулична топоніміка, що постійно спонукає до рефлексій, величний Bridge of Sighs, легендарна «яблуня Ньютона» біля Trinity College, неспішний пантінг по річці Кем і офіційні магазини університетської атрибутики у стилізованих під старовину крамничках… Усі ці пам’ятки, що гармонійно вписуються в сучасну інфраструктуру міста, свідчать про його багатовікову історію, непорушні традиції і про те, що англійці справді вміють їх зберігати.

Кембридж, поява якого на мапі Британії датована 1209 роком, розростався навколо і завдяки коледжам, і зараз у ньому все просякнуте академізмом. Наразі студентів з усього світу приймає тридцять один коледж Кембриджського університету, і в такому академічному середовищі складно втриматися від шанобливої згадки про тих, хто створював історію міста і закладу.  Саме з цих міркувань, очевидно, й виходили викладачі одного з найстаріших і найпрестижніших коледжів St John’s College (заснованого 1511 року матір’ю короля Генріха VII Маргарет Бофорт), коли вирішили провести літературну конференцію «Thomas Nashe and Voice» в цьому символічно-патетичному місці. Упродовж двох днів, 9 і 10 січня, вчені з провідних університетів Великої Британії, Ірландії, США, Італії, Франції репрезентували дослідження, присвячені одному з найвідоміших бакалаврів St John’s College, популярному єлизаветинському сатирикові Томасу Нешу (1567-?1601).

Від КДПУ у конференції взяла участь доцент кафедри англійської філології Л.Д. Федоряка. «Є мрії, які, коли здійснюються, то не знаєш, про що мріяти далі… Близько тридцяти років я займаюсь вивченням єлизаветинської літератури і творчістю Томаса Неша, завжди акцентувала на його ставленні до навчання, цитувала його похвальні відгуки про St John’s, який споглядала лише на картинках. Але розуміла, що для створення повного портрету Неша як віртуозного філолога, талановитого драматурга і поета, гострослівного памфлетиста мені все ж бракує певної достовірності. Весь час я уявляла, що колись потраплю туди, де упродовж п’яти років, з 1581 по 1586,  закладався  фундамент його естетичних поглядів, формувалися літературні смаки, суспільні умонастрої, закріпився релігійний світогляд, і, можливо, дізнаюся про Неша те, про що не довідалась із текстів. Мені надзвичайно поталанило потрапити в інтелектуальне осердя Кембриджа, яким є St John’s, і мої давні сподівання співпали з завданнями конференції. Вони полягали в актуалізації тих аспектів Нешевої спадщини, що досі не опинялися в активному дослідницькому фокусі (фоностилістика письма, інтертекстуальність, публікації, колаборативні практики, драматичний доробок і його інсценізації). Загалом, ми знову слухали Нешів Голос у тих аудиторіях, де чотириста років тому він звучав дуже голосно. Знаменно, що головною локацією конференції була Old Divinity School, у якій у часи навчання Неша проходили заняття з латини і риторики, що викликає захоплення і породжує інспірації на перепрочитання творів письменника під означеним кутом зору. 

Усі англійські конференції – своєрідні, але кембриджська – виняткова. Коли у Брістолі я мала намір не лише виступити, але і  розширити інтелектуальні кордони і покращити наукову компетентність, то у Кембриджі ми максимально заглиблювались у доволі вузький наратив. Цікаво було дізнатися, як дослідники давньої літератури працюють із фрагментом тексту, поєднуючи мовну і літературознавчу стратегії і систематизуючи інформацію у мікроконтексті. Я спостерігала за тим, якими методичними кейсами  можна ефективно скористатися під час викладання дисциплін літературознавчого циклу і на нашій спеціальності. Напрочуд цінною виявилася дискусія про щляхи імплементації суто наукового матеріалу у навчальний процес (структурування «Нешевих» магістерських курсів) та  застосування надсучасних інтермедіальних проєкцій його творів у освітньому просторі і під час створення Nashe’s Handbook.

Відзначу, що просвітницькі ініціативи організаторів були підкріплені і культурною програмою конференції, яка включала відвідування спектаклю за Нешевим твором у виконанні Beyond Shakespeare Company, візит до старої бібліотеки, де збережено запис про зарахування його студентом коледжу, професійну медіапідтримку. Прекрасні доповіді і продуктивне спілкування з однодумцями, незабутні враження і щемливі ремінісценції сприяли тотальному зануренню у неповторну атмосферу епоху Єлизавети І, необхідній науковій реновації і популяризації персоналії Томаса Неша, які у свою чергу мають постати імпульсом до появи нових дослідницьких ідей і поштовхом до їхньої реалізації.