«Студентські роки – найкращий період життя»: інтерв’ю з ректором КДПУ Я. В. Шрамком до Міжнародного дня студента

Напередодні Міжнародного дня студента кореспондент прес-центру, студентка факультету дошкільної та технологічної освіти Валерія Безуглова поспілкувалася з ректором університету, професором Ярославом Владиславовичем Шрамком. Говорили про студентське життя й науку, досягнення й пріоритети, плани на майбутнє й сучасну молодь. Свої питання поставили й майбутні соціожурналісти – студенти І курсу спеціалізації «Соціологія масової комунікації, журналістики і реклами», переможці конкурсу на краще запитання ректору Владислав Гонець і Валерій Кокора.

– Розкажіть, будь ласка, про Ваші студентські роки. Якими вони були? І як Ви обирали свою майбутню професію?

 – Під час вибору фаху я не послуговувався якимось прагматичними міркуваннями: обрав те, що щиро цікавило. Філософією зацікавився в старших класах школи і це захоплення стало моєю професією. А роки навчання нині згадую як найцікавіший і найрадісніший, найпозитивніший період життя.

 – До  Ваших наукових інтересів належать філософія і логіка. Чи ніколи Ви не думали над тим, щоб змінити поле своєї діяльності?

– Ніколи. Мене завжди цікавили питання філософії; логікою ж я захопився, коли визначався зі спеціалізацією навчання в університеті. Особливий інтерес викликала проблема свободи волі, а це питання, як довів мені викладач кафедри логіки, безпосередньо стосується логічного детермінізму. Нині професія є також моїм хобі й, навіть, серед моєї улюбленої літератури чільне місце посідають роботи класиків світової філософії.

 – Ваш науковий шлях був досить насичений, і ви отримали велику кількість винагород. Розкажіть, будь ласка, можливо у Вас була мета отримати якусь довгоочікувану нагороду чи можливо Ви чимось дуже сильно пишаєтесь?

 – Отримання нагород залежить від інших – тож не має сенсу ставити це собі за мету. Однак я щиро пишаюся участю в проектах міжнародних фондів, співпрацею з німецькими колегами; зокрема, визнання мого наукового доробку з боку Фонду імені Александра фон Гумбольдта, стипендіатом якого я є.

– Я знаю, що Ви проходили різноманітні стажування, академічні обміни, брали участь у наукових проектах у таких країнах як Німеччина, США, Швеція, а все одно повертались до України. Чи не було у Вас бажання залишитись в іншій країні?

– Я ніколи не розглядав виїзд за кордон як самоціль. Для мене це завжди було засобом займатися науковою роботою найбільш ефективним чином, тож метою моїх закордонних поїздок завжди була саме наукова діяльність. До того ж, мені є куди повертатися: з 1990 року в Криворізькому педагогічному ми з колегами робимо спільну справу. Це моє місто, це – наш університет. Ми завжди потрібні вдома.

– Розкажіть, будь ласка, з якими труднощами Ви стикалися на своєму науковому шляху?

 – Труднощі були суто наукові: пошуки нового знання, розв’язання складних проблем. Іноді рішення не видно й після довгих, наполегливих досліджень. Академічні ж щаблі давалися мені легко.

 – Серед педагогів поширеним явищем є професійне вигорання. Чи коли-небудь Ви відчували це на собі? Якщо так, то як Вам вдалось впоратись з цим?

 – Таке вигорання може наступити після періодів великого навантаження. Це інтелектуальна, емоційна втома. Потрібно вчасно усвідомити це й відпочити, можливо, трохи зменшити навантаження. І – працювати далі. Втома минає, коли ви займаєтеся улюбленою справою.

 – Зараз Ви – ректор Криворізького педагогічного університету чи очікували Ви, що колись займете цю посаду? Чи можливо це була Ваша мета?

 – Не очікував цього й не планував. Насамперед я – науковець. Але ми живемо в соціумі й не можемо залишатися осторонь суспільної діяльності. Посада ректора є для мене важливим соціальним завданням; мій обов’язок – робити все для того, щоб наш університет залишався важливим осередком освіти і науки, привабливим для студентів і співробітників.

 – Що Ви вважаєте головним досягненням на посаді ректора? (Питання від Владислава Гонця)

 – Сподіваюся, що найбільші досягнення ще попереду. Криворізький педагогічний має довгу історію: наше сьогодення створювалося працею багатьох поколінь. Нині ці традиції зберігаються й примножуються на шляху нашого університету до провідного місця у галузі – як мінімум, на регіональному рівні.

 – Можете, поділитися своїми планами на майбутнє як науковця і як ректора університету?

 – Як науковець планую продовжувати свої дослідження в царині логіки. Є фундаментальні теми, які потребують опрацювання; є плани щодо спільних проектів з французькими і німецькими колегами. Будемо продовжувати активно долучатися до міжнародного співробітництва. Як ректор – працюватиму над тим, щоб Криворізький педагогічним став бажаним навчальним закладом для кожного студента. Місто потребує фундаментальної університетської науки, йому необхідний заклад, здатний забезпечити майбутніх фахівців якісною вищою освітою. Тож маємо запропонувати криворізьким випускникам гідну альтернативу навчанню за межами міста: сучасний університет з цікавим студентським життям і ґрунтовними освітніми можливостями.

 – Повертаючись до початку нашої розмови про студентство. Можете порівняти Ваші студентські роки і зараз сучасну молодь. Дивлячись, крізь Ваш життєвий досвід, на Вашу думку, яким повинен бути сьогодні студент, щоб відповідати вимогам суспільства?

 – Юнаки й дівчата всіх часів мають схожі радощі й проблеми; їх не завжди розуміє старше покоління. Змінюється лише матеріальне. А молодь залишається молодою – і її життя має бути максимально насиченим.

 – Які Ви можете дати цінні поради нашим першокурсникам, щоб в них, щось відклалося і з’явилось життєве кредо? (Питання від Валерія Кокори)

 – Гарно навчатися. Це характеризує не тільки інтелект, а й особистість людини – її відповідальність, сумлінність, працьовитість. Ставлення до навчання свідчить й про майбутнє ставлення до професійної діяльності. Адже студентські роки – це чудовий час для розвитку якостей, що допоможуть досягти успіху. І сумлінне навчання для цього – кращий полігон. А ще порадив би кожний день життя проводити, максимально використовуючи всі можливості: обирати активну діяльність, приділяти час саморозвитку. Насичені студентські роки – це запорука продуктивної професійної діяльності!

Після закінчення інтерв’ю Валерій Кокора поділився своїми враженнями: «Мої очікування повністю виправдалися: спілкування було дуже цікавим і Ярослав Владиславович із задоволенням ділився своїми думками та міркуваннями зі студентством».