Шлях до нових вершин: інтерв’ю з деканом факультету географії, туризму та історії С. В. Ярковим

11 грудня відзначають Міжнародний день гір, встановлений за рішенням 57-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН у січні 2003 року. З нагоди цієї визначної для географів і туристів дати прес-центр поспілкувався з деканом факультету географії, туризму та історії, кандидатом географічних наук, доцентом Сергієм Валерійовичем Ярковим.

–  Що для Вас значить географічна наука, якій Ви присвятили все життя? Це – поклик серця й розуму, можливість мандрувати й відкривати нові світи, чи щось більше?

– Сподіваюся, що в мене попереду ще друга половина життя, і я зможу багато чого встигнути. У географію я потрапив з біології, і ніколи не шкодував, що саме так склалося моє життя, адже немає нічого випадкового. З юних років я захоплювався подорожами, хотів розширювати свій кругозір. Переконаний, що ці враження залишаються з нами на все життя!

– Хто або що підштовхнуло Вас до вибору майбутньої професії, хто вплинув на вибір спеціальності й закладу для навчання? Пригадайте Ваші студентські роки й найулюбленіших викладачів.

– У мене було два захоплення – історія та географія. Через низку суб’єктивних причин я не зміг вступити на історичний факультет, а у Кривому Розі вже відкрили природничо-географічний, де була спеціальність «Географія» (спеціалізація «Геобіологія»). І у 1986 році я вступив до ЗВО, отримавши шанс учитися у природжених географів – людей, які захоплювалися цією наукою й жили нею. У студентські роки найбільше враження на мене справили перший декан факультету В. В. Булгаков і викладач Л. М. Булава, з яким ми ходили в походи, викладач-біолог В. І. Шанда – талановиті керівники, які були на нашому факультеті. Недарма географія здавна вважається романтичною наукою: наше студентське життя було насичене різними походами, активістською діяльністю, і при цьому ми встигали добре вчитися.

– Наше інтерв’ю приурочено до святкування Міжнародного дня гір. Які вершини в своєму житті Ви вже підкорили і які плануєте підкорити?

– Багато чого ми плануємо зробити у своєму житті, та чи встигаємо? Якщо говорити про горні вершини, то найвищою горою, на якій я побував, стала Білуха (Алтай). А найбільш дивовижними вершинами є Західні та Східні Гати в Індії, які підкорили мене своєю красою. Я хотів би побувати на африканській Кіліманджаро, адже там можна спостерігати за багатьма висотними поясами. У горах можна отримати багато яскравих вражень: поки йдеш з низу до самого верху, пейзажі постійно змінюються, оскільки діє феномен висотної поясності (зміна клімату з висотою).

– Розкажіть, наскільки досвід мандрівника допомагає Вам у повсякденному житті та в роботі викладача. Чи пам’ятаєте Ви свій перший похід у гори? Які корисні поради Ви можете дати тим, хто збирається у свій перший гірський похід?

– Іноді досвід мандрівника в повсякденному житті мені заважає, тому що для мене краще піти в похід, шукати нових вражень від природних пейзажів, ніж перебувати в повсякденні. Іноді важко працювати, знаходячись при цьому кожного дня в кабінеті, коли ти закоханий в подорожі. Але це життя, не все в ньому так, як нам хочеться. Добре пам’ятаю свій перший похід. Ми були в Карпатах, йшли на гору Розлуч. Тоді я навчався на ІІ курсі; ми проходили практику з геоморфології. Найголовніше в поході – це чудова компанія та гарне знаряддя: зручний одяг і комфортна палатка.  

– У цьому році громада Криворізького педагогічного відсвяткувала наш 90-річний ювілей. Ваші побажання студентам, викладачам, працівникам.

– Колегам бажаю багато сил та енергії, а молоді – набувати цікавого та корисного досвіду, адже ніхто ніколи не знає, що на нього чекає попереду. Криворізькому педагогічному бажаю з гідністю долати труднощі сьогодення, процвітання та успіхів в усіх починаннях. А ще – гарячий привіт від гір!