Слово і дух: інтерв’ю із в. о. завідувача кафедри української та зарубіжної літератур, кандидатом філологічних наук, доцентом Наталею Георгіївною Мельник (до Міжнародного дня філолога)

25 травня в Україні відзначають День філолога – професійне свято всіх майстрів слова й шанувальників красного письменства, освітян і перекладачів, лінгвістів і літературознавців. Напередодні цієї дати прес-центр поспілкувався з Наталею Георгіївною Мельник – доцентом, кандидатом філологічних наук, в. о. завідувача кафедри української та зарубіжної літератур.

– Сьогодні класична й модерна українська література здобуває гідне визнання в усьому світі. Яким, на Вашу думку, нині є місце творчого доробку наших письменників, поетів, народних майстрів слова у світовому літературному процесі?

– Починаючи з доби раннього модернізму (кінець ХІХ-початок ХХ століть), українська література – потужна, повноцінна складова світової культури. Орієнтуючись на провідні тогочасні філософські та психологічні теорії, українська модерна література зробила величезний унесок у розробку проблеми людини, її внутрішньої сутності, місця в світі. Далі: література «Розстріляного Відродження» (20-30 роки ХХ століття), модерна та постмодерна хвилі лише утвердили славу й вагу української літератури в світі. Нині інтерес до української культури (літератури) у світі стрімко зростає, бо ми пропонуємо людству не лише теорію людяності, духовності, моральності, але й практично доводимо справжність та цінність цих категорій власною кров’ю. Сьогодні все українське асоціюється з поняттями свобода, гідність, шляхетність, стійкість, відданість. Письменники ж – це спікери суспільства, люди, які найтонше відчувають думки, почуття, стан власного народу. Тому їм (а значить, і нам) треба багато сказати світові. І ми скажемо.

– Фольклор посідає одне з чільних місць серед Ваших наукових інтересів. Розкажіть, як у сучасній народній творчості переплітаються традиційні форми художньої виразності та новітні сюжети, прийоми, жанри, виникнення яких пов’язане з подіями сьогодення?

– Фольклорна свідомість досить швидко реагує на сучасну реальність, пропонуючи узагальнену, виважену й чітку концепцію людини та дійсності, що стає поштовхом до появи нових культурних феноменів. Поряд із традиційним фольклором, в культурне життя суспільства увійшов постфольклор, що трактується в сучасній науці як якісно новий культурний продукт, пов’язаний із цифровою свідомістю (кібер-фольклор, ньюслор, інтернет-фольклор). Завдяки відповідності традиційним стереотипам та швидкому розповсюдженню інформації, такі твори фольклоризуються і стають надбанням народу. Актуальними нині є пісні авторського походження, що фольклоризуються та поширюються, відповідно до законів усного побутування. Наприклад, відома українська пісня «Ніч яка місячна» (музика М. Лисенка, слова М. Старицького) варіюється, відповідно до сучасних подій і набирає ознак «чорного гумору»:

Ніч така місячна зоряна ясная
В оптиці в мене москаль
На вітер поправочка і до побачення
Дамой за “парєбрік”, бай-бай!

Також надзвичайно популярними є сьогодні анекдоти, колядки, замовляння, тости, які пропонують життєлюбну позицію українця в будь-яких ситуаціях: (Перший тост – За кримский мост!; Тост номер два – За крейсер москва!; Третю повну – За бавовну!).

– Що об’єднує народну творчість і авторську літературу, і чим вони принципово відрізняються одне від одного?

– Фольклор і авторська творчість іздавна взаємопов’язані: фольклор живить літературу народною мовою, образами, сюжетами; авторські ж твори, особливо близькі народові, часто сприймаються ним як власні, і згодом фольклоризуються (твори Т. Шевченка, І. Франка, М. Старицького, Л. Глібова і т. д.). У той же час це дві різні системи зі своїми специфічними ознаками та суспільними функціями. Фольклор виник як природний словесно-музично-хореографічно-драматичний супровід людського життя. Його первісна функція – практична (магічна). Література ж, що виникла на основі фольклору і після фольклору, від свого початку виконує естетику-виховну функцію.

– Є думка, що сучасна молодь тяжіє до точних наук, і не приділяє достатньої уваги гуманітарній освіті. Що Ви порадите майбутнім освітянам-словесникам, які прагнуть зацікавити дітей та юнацтво мистецтвом художнього слова?

– Багато залежить від особистості словесника. Попри тяжіння до точності, практичної користі, сприйняття себе з позиції «тут і тепер», сучасна молода людина завжди відчує справжність і глибину (або навпаки) особистості вчителя. Тільки той, хто сам горить, зможе запалити іншого. Просто треба бути справжнім і по-справжньому вірити у те, що ти говориш…