Формула кохання: інтерв’ю з деканом природничого факультету П. П. Нечипуренком (до Дня закоханих)

З нагоди Дня закоханих прес-центр поспілкувався з деканом природничого факультету, доцентом кафедри хімії та методики її навчання, кандидатом педагогічних наук Павлом Павловичем Нечипуренком. Він розповів не тільки про науку, яка вивчає хімічні реакції, але й про глибоке почуття, що об’єднує все людство і є безпосередньо пов’язаним із галуззю наукового знання, якій декан природничого присвятив своє професійне життя.

– Чому ви обрали саме хімію як сферу вашого наукового інтересу?

– У дитинстві мене цікавили передусім назви та символи. Моя мама мала освіту в галузі хімії і мене знайомила з цією наукою. У школі я виявив, що більшість учнів бояться цього предмету, а для мене він був цікавий. Коли настав час обирати професію, я шукав спеціальність, пов’язану з хімією та біологією, і я обрав навчання у Криворізькому державному педагогічному університеті.

– Чи досліджували ви хімію кохання з наукового погляду? З якими хімічними реакціями можна порівняти почуття закоханості?

– Цілеспрямовано я це не досліджував, але завдяки своєму фаху я читав чимало різної науково-популярної літератури. Наші інстинкти мають біохімічне підґрунтя; відповідно, гормональний фон і речовини, що виробляє наш організм, відіграють ключову роль у поведінкових реакціях. Наприклад, гормон щастя – дофамін – виділяється, коли ми бачимо особу, яка нам дуже подобається, породжуючи стан, подібний до наркотичного ефекту. Щодо порівняння з хімічними реакціями, можна сказати, що закоханість можна порівняти з реакцією, яка супроводжується вибухом, що може зруйнувати все навколо. Після вибуху може настати або повне розчинення, або горіння, що може перейти в стійкіший стан, який можна порівняти з коханням.

– Чи можливо знайти свою ідеальну пару, послуговуючись інструментарієм наукової методології, зокрема, науки про хімію?

– Опосередковано викладання в університеті допомогло мені знайти кохання. Мені доручили вести лабораторні заняття на географічному факультеті. Це був перший курс, і для географів хімія була здебільшого загальним предметом. В одній зі студентських груп була відмінниця, на яку я звернув увагу, хоча на той момент етика не дозволяла розглядати її в більшій якості, ніж просто студентку. Та і загалом моя увага тоді була спрямована на інші справи. Потім випадково ми зустрілися після того, як вона закінчила навчання, і почали переписуватись у месенджері ICQ. Це було у 2008 році, і відтоді ми не розлучалися. Виходить, хімія допомогла мені знайти кохання.

– Що б Ви порадили здобувачам вищої освіти, яким хімія кохання іноді трохи заважає опановувати науку про решту видів хімії?

– Мабуть, я б порадив більше використовувати свій розум і не дозволяти гормонам керувати нашим тілом. Це може підштовхнути нас до дій, які потім приносять розчарування. Важливо розвивати критичне мислення. У студентські роки мій друг мав проблеми з нерозділеним коханням, і я порадив йому: «Пам’ятаєш принцип буддизму, який ми вивчали на курсі з філософії? Бажання приносить страждання». Іноді бажання отримати щось настільки захоплює розум, що ми не бачимо нічого іншого. Хімія кохання дуже індивідуальна, тому неможливо дати загальні поради.

– Ваші побажання колегам, здобувачам освіти, майбутнім студентам до Дня всіх закоханих.

– Найголовніше – бажаю взаємності та справжнього кохання. Нехай ця сила допомагає вам подолати всі труднощі.