6 грудня в нашій незламній країні відзначають День Збройних Сил України!

З нагоди цього свята й на знак вдячності нашим мужнім військовим, які захищають нашу землю від окупанта, студенти факультету української філології та студенти художньо-графічного відділення факультету мистецтв підготували вітальні листівки.                          

Перепост публікації здійснено за згоди автора статті доцент кафедри української мови, Асмаковської Г.Г.

Шановні воїни, ми віримо, що наші щирі й палкі слова відгукнуться у ваших героїчних серцях.

Поліна Пересунько та Анна Калітюк (група УФР-20) звертаються до українських захисників такими словами: «Любі наші захисники! Те, що Ви робите, аби врятувати нашу країну від ворога, неоціниме. Ви бороните нас, наші кордони, нашу гідність як українців. Ви – герої, наш невидимий щит, що стоїть на варті свободи і незалежності нашої країни. Кожен день, проведений Вами на передовій, кожен акт сміливості та самопожертви має величезне значення.
Неможливо передати словами те, як ми Вам вдячні. Серцем і душею ми Вас підтримуємо! Ми віримо у Вас, у перемогу України. Низький Вам уклін за все! Бажаємо Вам міцного здоров’я, витримки та швидкого повернення додому!».

Поетичні рядки від Мачуліної Карини (група УМЛ-22):
Маленька дитина, років з дванадцять,
Сидить у підвалі, від страху тремтить.
Тривога так довго не замовкає,
Знову і знову ракета летить.
Стисло у грудях , від болю ламає,
Палає Херсон, Запоріжжя горить.
Герою на груди дружина лягає,
Від ненависті й злості так сильно кричить.
Війна – це не гра, це біль і страждання,
Сліз океан і море крові.
Дякую, ВОЇНЕ, за сон і кохання,
За день новий і сонце у вікні.

Марина Усачова (група УФР-20) висловлює свою вдячність такими рядками: «6 грудня в Україні відзначають День Збройних сил України. Але станом на сьогодні кожен день – це День Збройних сил України. Ми маємо пам’ятати, що на захисті нашої Батьківщини стоять люди, які стали могутніми титанами, що тримають світ на своїх плечах; стали супергероями, які пильнують світ не лише вночі, але й вдень; добрими чарівниками, в яких навіть природа просить порятунку; світлом, що розчиняє, випалює темряву; промінням, що дарує надію! Ми всі шалено вдячні вам! Дякуємо, що ви є! Слава Україні!».

Ніжні поетичні рядки натхненно презентує Юлія Гаврилевич (група УПФ-21):
Я. Ти.
Я роблю тобі оберіг, поки ти шукаєш безпечних доріг.
Я молюсь за тебе щоднини, хоч ти і не знаєш мене, не знайдеш щирішої людини.
Я мрію про тишу та мир, поки ти закриваєш окопи від дир.
Я не знаю твого ім’я, але за спокій вдома, тобі вдячна вся моя сім’я.
Я здобуваю вищі науки, поки ти переносиш на собі всесвітні муки.
Я плету сітки з білої тканини, поки ти робиш все для наближення святої днини.
Я хочу, щоб ти повернувся живим додому, а ти стоїш, забуваючи про втому.
Я відправила чергову партію свічок, а ти вже не знаєш, що покращить стан твоїх думок.
Я кажу всім: «Час цінувати кожну хвилину!» А ти кажеш: «Я вже пів року не бачив свою кохану людину...».
Я зустрічаю кожен ранок своїми очима, а ти щойно дізнався, що вбили твого побратима.
Я щоночі бачу той день уві сні, а ти вже готуєш переможні пісні.

Листівки від студентів художньо-графічного відділення факультету мистецтв

Доцент кафедри української мови Ганна Асмаковська адресує воїнам поетичні рядки:
Комусь небеса прозорі,
На рубежах грізні,
На суходолі й морі
Загрози для всіх різні.
Спочинку ніяк немає…
Щоденний кривавий попит
Синів України вбиває,
Провадить сумнівний допит.
І ні душі, ні тіла ворогу не здолати,
Ворогу не до тями, ворогу не збагнути,
Що українських солдатів
В погибелі три не зігнути.
Не підкорити, не знищити,
Чортом не налякати,
Бо українських воїнів
Нікому не владно зламати!

Факультет мистецтв долучається до всіх привітань і побажань! Слава Україні! Слава ЗСУ!