Via Hypanis – Дорога Південного Бугу.

Відкриття нового пішохідного (трекінгового) активного туристичного маршруту в Україні. Апробація маршруту здійснила група туристів з міста Кривий Ріг. Маршрут був багатоденний, з рюкзаками. Всі ночівлі на галявинах біля річки Південний Буг, їжа з багаття на дровах. Одним словом – класичний активний туризм.

Туристичний похід тривав з 3 по 8 травня 2026 року. Початком маршруту стало невелике місто Гнівань і далі униз за течією Південного Бугу переважно лівим берегом. Увесь маршрут проліг просторами кількох територіальних громад Вінницької області – Гніваньської, Сутиської, Тиврівської, Вороновицької, Немирівської та на фініші – Шпиківської.

Перший день – 3 травня. Після переїзду електричкою від Жмеринки до Гнівані та розподілу продуктів по рюкзакам старт походу розпочався із Гніваньського залізничного вокзалу. Перехід центральною вулицею міста дозволив трошки зачепити та протестувати невеликий фрагмент маршруту Camino Podolico (Подільський шлях святого Якова). Католицький костел Святого Йосипа став своєрідним прологом до нашого пішохідного маршруту. Далі вулиці міста вивели на першу стежку та хороші ґрунтові дороги уздовж гарної долини Південного Бугу. У древніх греків і римлян вона називалася Hypanis (Гіпаніс). Другим знаковим об’єктом став гранітний Гніваньський кар’єр, доволі великий із гарним озером на дні. Далі піший перехід лівим берегом долини річки Південний Буг до с. Сутиски. Краєм зачепили село Ворошилівка. Від Ворошилівки до самих Сутисок шлях йшов дуже краєвидними дорогами та лісовою стежкою. Ночівля постала на правому березі Південного Бугу неподалік Шершнянської скелі. Питна вода з джерела на дні невеликою балочки. За день пройдено 18 кілометрів.

Другий день – 4 травня. Перехід правим берегом Південного Бугу надзвичайно гарною лучною галявиною та лісовою стежкою до містечка Тиврів. Напроти Сутисок у затінку Сутиського парку мальовничо виглядають будівлі садиби графа Гейдена (кінець ХІХ – початок ХХ століття). Суцільний широколистяний ліс та чисте повітря. У Тиврові від старої електростанції і млина (початок ХХ століття) прямуємо до центру для огляду місцевих культурно-історичних пам’яток – будівля палацу Ярошинських, червоні ворота (кінець XVIII століття), центральна площа і будинок культури та найбільшою окрасою – костел Архангела Михаїла (1760 р.). В костелі розташований надсучасний за дизайном музей Меморіал католицьких мучеників ХХ століття. Музей вражає своєю сучасністю та атмосферністю. Далі прямуємо пішки лівим берегом ґрунтовими дорогами та стежками Південного Бугу мальовничими ландшафтами, заповідною територією ботанічного заказника «Крутосхили». Проходимо попід селом Довгополівка та стаємо на ночівлю неподалік джерела гранітних вод біля села Кліщів. За день також пройдено 18 кілометрів. Після Тиврова маршрут лежить виключно лівим берегом.

Третій день – 5 травня. Зранку перевалюємо через село Кліщів та знову виходимо до Південного Бугу в районі скелі «Дзвониха». Обходимо лісовою стежкою вигин ріки, піднімаємось у серце великого лісу (урочище Красилів) та просікою перетинаємо його у східному напрямку до великої балки зі струмком питної води. Після цього шлях лежить широкою галявиною затиснутою між нагірним лісом і річкою до села Потуш. Потуш – зникаючий населений пункт, який частково перетворюється на дачі. Після Потуша шлях йде ґрунтовою дорогою попід лісом та берегом Південного Бугу до району старої водокачки. Від водокачки виявилась ділянка узлісся та краєм поля вийшли до невеликої річки з проточною водою. Біля неї на широкій галявині біля Південного Бугу і стали на ночівлю. За день пройшли близько 16 км.

Четвертий день – 6 травня. На початку дня невеликий рух азимутом через лісову балочку та узлісся поля й лісу вихід до вулиці майже покинутого людьми села Канава. В Канаві в одній із жилих хат набираємо свердловинної питної води, виходимо до старої паромної переправи через Південний Буг. Для багатьох це дивовижне явище, так як діючі переправи наразі зустрічаються рідко. Між селами Канава та Стрільчинці перетинаємо чергову заповідну територію – ландшафтний заказник «Лучанське». На правому березі бачимо залишки старого млина. Село Стрільчинці залишається на горі зі своїм надписом «Я люблю Стрільчинці» як майже у Голівуді. Під високим пагорбом є джерело якісної питної води. Далі знову широкі галявини та гарні ліси. Повз маршрут знаходимо старий, але діючий кар’єр з видобутку гранітної жорстви. Унікальний техногенний ландшафт, який більше нагадує копанку. Маршрут трошки зачіпає крайні вулиці села Воробіївка, де можна поповнити запаси питної води. Проходимо кемпінг «Воробіївський» (доволі непогані умови для ночівлі) та прямуємо через прибережні ліси в бік села Гвоздів, де і ночуємо на галявині біля Південного Бугу. Воду беремо в селі. За день пройдено 16 кілометрів.

П’ятий день – 7 травня. Обходимо рафт-кемпінг «Шалені бджоли» та виходимо до чергового старого млина на Південному Бузі, який елементами непогано зберігся. Далі маршрут йде попід селом Олексіївка, який приходиться трошки зачепити аби обійти непролазні хащі на невеликій ділянці понад річкою. Після повернення у долину ґрунтова дорога і потім стежка веде попід селом Сокілець до дендропарку та старого млина Потоцького. Ночуємо у мальовничому соснову лісі біля Південного Бугу за селом. Денний перехід склав 14 км.

Шостий день – 8 травня. Радіальний вихід до села Печера на правому березі ріки Південний Буг. Відвідуються прибережні скелі, старий парк Потоцьких, склеп-усипальниця Потоцьких, старі будинки економії Потоцьких та оглядова точка понад порогами Південного Бугу. Довжина радіального маршруту – 8 км.

Оцінка маршруту. Загальна довжина – 82 кілометри прямого маршруту і 8 кілометрів радіального (разом 90 км). Складність – невисока, підходить для початківців, дітей, не вимагає великих фізичних зусиль. Мальовничість надзвичайно висока, на маршруті є як природні так і низка видатних культурно-історичних об’єктів, присутні привабливі гранітні скелі і кар’єри, зустрічаються джерела, малі річки притоки Південного Бугу, широколистяні ліси та степові крутогори, на руслі самої ріки численні гарні пороги та перекати. Асфальтованих доріг майже немає, що є надзвичайно високим плюсом для пішохідного туризму. Маршрут можна рекомендувати для маршруту тиші, активного і екологічного туризму, багатоденного походу та одноденних трекінгів. Перевагою є мінімізація відвідань населених пунктів, а ті які, є несуть неповторну місцеву подільську автентику. Маршрут можна рекомендувати для подальшої розробки та маркування, затвердження та просування Вінницькою ОДА та Державним агентством розвитку туризму (ДАРТ) Natalya Tabaka та Oleksandr Vesheleni. Нами запропонована назва маршруту як маршрут Via Hypanis – дорогою річки Південного Бугу зі збереженням давньої античної її назви. Маршрут можна розвивати та подовжити як у бік Вінниці та Меджибожа, так у униз за течією Південного Бугу аж до Вознесенська. Таким чином Via Hypanis може стати великим регіональним маршрутом активного пішохідного туризму. Маршрут Via Hypanis також може стати основою для взаємодії між громадами щодо розвитку туризму та додатковим інструментом економічного розвитку через туризм.