Емоції — психічні стани і процеси в людини та вищих тварин; це відповідні реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу.

Людина не лише сприймає навколишні предмети і явища — у неї формується певне ставлення до них. Спілкування з іншими людьми, природа, твори мистецтва, наука, власна праця — все це викликає у неї різні переживання: любов, радість, повагу, захоплення, горе, гнів, страх. Без емоцій неможлива цілеспрямована діяльність людини.

Види емоцій

Позитивні емоції

Приклади: радість, любов, натхнення, задоволення, спокій, вдячність.

Вплив на людину:

1. Фізичне здоров'я:
   • Знижують рівень стресу, нормалізують кров'яний тиск і серцевий ритм.
   • Посилюють імунну систему, що допомагає організму краще протистояти хворобам.
2. Психологічний стан:
   • Збільшують рівень щастя та задоволення життям.
   • Покращують концентрацію та здатність вирішувати проблеми.
   • Сприяють креативності та продуктивності.
3. Соціальна взаємодія:
   • Покращують стосунки з іншими людьми.
   • Збільшують довіру та співпрацю в колективі.

Можливі ризики:

• Надмірне прагнення лише до позитивних емоцій може призвести до ігнорування реальних проблем.
• Втрата зв’язку з реальністю через "токсичний позитивізм" (коли людина змушує себе ігнорувати негативні переживання).

Позитивні емоції спонукають людину до діяльності й досягнення корисного результату.

2. Негативні емоції. 

Негативні емоції

Приклади: страх, гнів, сум, тривога, заздрість, сором.

Вплив на людину:

1. Фізичне здоров'я:
   • Хронічний стрес через негативні емоції може викликати серцево-судинні захворювання, ослаблення імунітету.
   • Можуть впливати на травну систему, викликати безсоння.
2. Психологічний стан:
   • Знижують самооцінку, викликають апатію та депресію.
   • Можуть спричинити зниження когнітивних здібностей, таких як пам’ять і увага.
3. Соціальна взаємодія:
   • Можуть ускладнювати спілкування, викликати конфлікти.
   • Призводять до ізоляції через страх або сором.

Позитивна роль негативних емоцій:

• Адаптивність: Страх може застерігати від небезпеки, гнів – стимулювати до захисту своїх прав.
• Самоаналіз: Смуток спонукає до рефлексії, аналізу ситуацій та пошуку рішень.

Мотивація: Дискомфорт може стати поштовхом до змін і розвитку.

Як відзначають психологи, для кожної з основних емоцій, як позитивної, так і негативної, є вагома причина:

• Гнів – стимул боротися з проблемами;
• Страх – дозволяє вберегти від небезпеки;
• Очікування – допомагає дивитися в майбутнє і планувати;
• Несподіванка – зосередитися на нових відчуттях;
• Радість – нагадати, що для нас дійсно важливо;
• Смуток – з’єднати з тими, кого любимо;
• Довіра – спілкуватися з людьми, які допомагають;
• Відраза – відмовитися від того, що шкідливо для здоров’я.

Прояви емоцій

Емоції виявляються у вигляді емоційних реакцій, станів або стосунків.

1. Емоційні реакції. Емоційні реакції— посмішка, сміх, плач, лють, страх, схвильованість, імпульсивність дії або повна нерухомість — тісно пов'язані з подіями, що їх зумовили. В екстремальних умовах, коли людина не може оволодіти певною ситуацією, розвиваються так звані афекти — особливий вид емоцій, які супроводжуються сильною, бурхливою реакцією (наприклад, страх, гнів).

Ці реакції не контролюються свідомістю, тому їх важко стримувати. Переключення на інший вид діяльності (фізична робота) сприяють емоційній розрядці. Емоційні реакції за певних ситуацій необхідно стримувати: не сміятися та не подавати вигляду, коли хтось з необачності щось не так зробив чи сказав.

2. Емоційні стани. Емоційні стани — це тривалі переживання, ефект від сильної емоційної реакції. До них відносять збудження, пригнічення (депресія), страх, тривогу. Емоційний стан є мінливим психічним явищем. Веселий настрій може змінюватися на сумний, спокійний — на тривожний, пригнічення — активністю.

Емоції зумовлюють настрій людини. Настрій — це стійкий, досить тривалий емоційний стан. Причини, що зумовили той чи інший настрій, не завжди усвідомлюються.

Вони залежать від фізичного самопочуття або від властивості пам'яті підсвідоме викликати попередні почуття. Тривалі конфліктні ситуації, неможливість здійснити бажане можуть зумовити пригнічений стан, тривогу або агресивну поведінку людини. Реальна оцінка ситуації, що склалася, відповідні вольові зусилля допомагають вийти з цих станів.

3. Емоційні стосунки. Емоційні стосунки спрямовані на певну особу, об'єкт, процес. До них відносять любов, пристрасть, прив'язаність, ненависть, ревнощі, заздрість. Емоційні стосунки можуть спричинити різні емоційні стани.

Баланс емоцій

Для гармонійного життя важливо не уникати негативних емоцій, а навчитися їх розуміти та конструктивно проживати. Баланс між позитивними та негативними емоціями дозволяє:

• підтримувати психологічну стійкість;
• розвивати емоційний інтелект;
• знаходити способи ефективного вирішення життєвих проблем.

Практичні поради:

1. Для підтримки позитивних емоцій:
   • Займайтеся улюбленими справами.
   • Практикуйте вдячність та медитацію.
   • Проводьте час із близькими людьми.
2. Для роботи з негативними емоціями:
   • Ведіть щоденник емоцій.
   • Навчайтеся технікам дихання для зниження стресу.
   • Звертайтеся до психолога або терапевта за потреби.
3. Вправи на емоції:

Вправа 1.

Щоб дізнатися, наскільки ви розумієте свої почуття, дайте відповідь на 3 питання.

Яку емоцію я зараз відчуваю?

Саме зараз ця емоція корисна для мене?

Як часто протягом дня я відчуваю цю емоцію?

Описуйте тільки ті емоції, які ви зазначили у себе при читанні цих питань. Вправа допоможе запустити процес самоаналізу. Робіть його регулярно в різних ситуаціях, і з часом ви звикнете звертати увагу на свої почуття.

Вправа 2. «Щоденник емоцій»

Протягом дня записуйте всі свої емоції і події, які їх викликали. Мета — краще зрозуміти себе. Для візуалізації можна використовувати фломастери для позначення кольору емоцій або смайлики. І пам’ятайте, що велика частина подій — самі по собі нейтральні. А емоції — це лише наша реакція на них

Емоції є важливим інструментом для нашого розвитку, головне – навчитися ними управляти та використовувати на користь.

Вправа 3.

«Не плач, ти ж на роботі»: чи варто приховувати емоції від колег

1. Опустіть голову, опустіть плечі і, дивлячись в підлогу, сумним голосом скажіть: «Я успішна людина, у мене все виходить …»

2. Потім підніміть руки вгору, дивлячись в небо з піднятим підборіддям, розправте спину і скажіть впевненим голосом: «Я невдаха, у мене все йде шкереберть, нічого не виходить …»

Що ви відчули? Виявляється, мозок не розуміє слів! А ось міміка і жести посилають сигнали в підкірку мозку (давню лімбічну систему), і ми починаємо відчувати те, що транслює тіло.

Тепер, коли ви відчули різницю, протягом двох тижнів приймайте «позу лідера» хоча б на пару хвилин в день.

Вправа 4.

Сядьте зручніше і зосередьте увагу на диханні. Зробіть спокійний вдих на 4 рахунки, затримайте дихання на 4 рахунки, видихніть на 4 рахунки. Таким чином збільшуйте рахунок до 8 разів. Дихайте так, поки не відчуєте, що відновили свій емоційний стан....

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 42

      Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

          Основними завданнями акції є:

• привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
• активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
• проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення  щодо нетерпимого ставлення до насильства;
• формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.

Дати початку та завершення кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

          Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році.
• 1 грудня – Всесвітній  день боротьби зі СНІДом.
• 2 грудня – Міжнародний день боротьби за скасування рабства.
• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями.
• 5 грудня – Міжнародний день волонтера.
• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі.
• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією.
• 10 грудня – Міжнародний день прав людини. 

Корисне відео:

https://www.facebook.com/watch/?v=438026460923647

«Корисні посилання щодо теми антибулінгу» на сайті МОН.

Ресурс доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiyabulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu

             Безкоштовний електронний курс «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе»/Андреєнкова В.Л., Левченко К.Б., Матвійчук М.М./. Ресурс доступу: http://course.la-strada.org.ua/story_html5.html

КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ:

Телефон довіри Національної  гвардії України  (044) 226-22-52

Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

Громадська організація «Ла Страда» 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного)

Національна дитяча «гаряча» лінія 
Наразі лінія працює у будні з 12:00 до 16:00
0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного)

Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей
за телефонним номером 1547 цілодобово та безкоштовно

Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів
Номери телефону – 527 (з мобільного) та 0 800 505 501 (з мобільного або стаціонарного)

Урядова «гаряча лінія»
1545, Для громадян України, які перебувають за кордоном: +38 (044) 284-19-15

Загальнонаціональна «гаряча лінія» з питань ВІЛ/СНІД

Номер телефону 0-800-500-451 (працює цілодобово)

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 225

      Небезпека чекає нас в Інтернеті навіть у звичайних, на наш погляд, життєвих ситуаціях.

Прогрес - явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми.

  Анонімні погрози, тролінг, хейтинг, кіберсталкінг, секстинг – усе це сучасні різновиди цькування в Інтернеті. Така форма насильства набирає все більших обертів. Часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі часто не розуміють, як себе поводити в Інтернеті та яким чином захистити дитину. 

                 КІБЕРБУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Найпоширеніші типи кібербулінгу

       Розглянемо методи кібербулінгу докладніше.

1. Використання особистої інформації. «Зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальних мережах з метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її.
2. Анонімні погрози. Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою.
3. Переслідування. Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь-якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину.
4. Тролінг (trolling — ловля риби на блешню) - розміщення в Інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи.
5. Флеймінг. Улюблений метод «тролів» (провокаторів) у мережі - флеймінг(від англ. flaming - пекучий, гарячий, полум ’яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології.

Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, у дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво - від англ.. – свята війна). На перший погляд, флеймінг - це боротьба між рівними, але в певних умовах вона       теж  може  перетворитися  на  нерівноправний  психологічний  терор.  Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань.

6. Обмовлення, або зведення наклепів –  розповсюдження  принизливої  неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад),   створюються   спеціальні   «книги   для   критики», в   яких розміщуються жарти про однокласників, наклепи. Обираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.

7.  Самозванство, втілення в певну особу – переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи пароль доступу до її аккаунту в соціальних мережах, а потім здійснює негативну комунікацію. Організація «хвилі зворотних зв’язків» відбувається, коли з адреси жертви без її відому відправляються ганебні провокаційні листи її друзям і близьким за адресною книгою, а потім розгублена жертва не очікувано отримує гнівні відповіді.

8. Хепіслепінг (HappySlapping – щасливе ляскання, радісне побиття) – назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви.

   Як боротися з кібербулінгом?

Найчастіше від кібербулінгу потерпають підлітки, хоча дорослі також не застраховані від такого виду цькування. В українське законодавство вже ввели поняття булінгу і наступним кроком обіцяють встановити відповідальність за кібербулінг. Поки це лише в планах, то потрібно навчитися нейтралізувати булерів.

На початковому етапі, коли ви помітили перші образи чи цькування, намагайтеся ігнорувати булера. Часто люди, що шукають собі жертву у мережі, хочуть бачити зворотний зв’язок та викликати певні емоції. Тож за відсутності будь-якої реакції можуть просто втратити інтерес.

Якщо це не зупинить булера і він продовжить діставати вас повідомленнями та коментарями – просто заблокуйте його. У соцмережах є така можливість, щоб людина більше не могла стежити за вами та надсилати вам повідомлення. Також є можливість поскаржитися на булера у саму соцмережу, щоб його сторінку заблокували для всіх.

Намагайтеся обмежити публікацію особистої інформації у соцмережах. Наприклад, не вказуйте номер телефону чи адресу проживання. Такою інформацією може скористатися не лише булер для цькування, а й шахраї у серйозніших цілях.

Для безпеки своєї пошти та соцмереж оберіть складний пароль та змінюйте його час від часу. Не зайвим також буде налаштувати багатофакторну автентифікацію: коли для доступу до свого профілю потрібно ввести код з SMS чи пошти. За таких умов самозванство реалізувати стане набагато важче.

Що ж робити, якщо ви стали жертвою кібербулінгу чи кібергрумінгу?

1.    Зберегти свідчення факту кібербулінгу.
2.    Видалити сторінку із соціальних мереж.
3.    Звернутися до правоохоронних органів.
4.    Якщо є зміни поведінкового та емоційного стану – звернутися до психолога.

Збережені свідчення – листування, коментарі, відеоматеріали стануть вашими доказами у справі, яку відкриють правоохоронні органи. І тоді агресора можуть покарати: відповідно до зазначеного закону, накладуть штраф або призначать громадські роботи.

А ще, всі особи, які стали жертвами чи свідками кібербулінгу, можуть звернутися за допомогою:

• Національна дитяча «гаряча» лінія:  0 800 500 225або  116 111(безкоштовно з усіх мобільних).
  ● Національна поліція України – 102;
  ● Контакт-центр безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103;
  ● Освітній омбудсмен – 03058, м. Київ, відділення поштового зв’язку 58, а/с 48, телефон: 095 143-87-26, email: [email protected]

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 268

          16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності (International Day for Tolerance), запроваджений у зв’язку із ухваленням ЮНЕСКО у 1995 році Декларації принципів терпимості, в основу якої закладено положення, проголошені в Загальній декларації прав людини.

          Толерантність – це повага до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини та громадянина, прийняття та правильне розуміння різноманіття культур та форм самовираження.

          Принципи рівності та недискримінації закріплені в міжнародному та національному законодавстві, згідно з якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

          Міжнародний день толерантності був заснований у 1995 році. Тоді ж була заснована премія імені Маданжита Сінгха. Нею нагороджують людей, які активно борються за толерантність та ненасильство.

          Цей день також нагадує людству про те, що таким явищам як насильство, релігійне переслідування та інше, не місце в сучасному світі.

       Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.

Корисне відео:

https://youtu.be/CY_WgE-WRT0

https://youtu.be/gBrIhT9Yi2I

https://youtu.be/sy2YnGVczQQ

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 383

     Секстинг — це обмін власними фото (відео) текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж.

Варто пам’ятати, що секстинг – це небезпечна форма спілкування, яка може не лише нашкодити дитині, але й зробити її жертвою сексуального насильства.
Найчастішими наслідками секстингу є поширення інтимного контенту без згоди власника, що часто призводить до кібербулінгу та шантажу. 

Чому ж підлітки починають займатися секстингом:

• Деякі підлітки надсилають повідомлення сексуального змісту, щоб пофліртувати з особами, котрі їм подобаються.
• Інколи дівчата висилають відверті фотографії своїм хлопцям, бо хлопці змушують їх до цього.
• Деколи хлопець розсилає багатьом відверту фотографію дівчини, щоб розважити друзів чи помститися їй за розрив стосунків.
• Це спосіб отримати увагу та схвальні коментарі, лайки та таким чином підняти свою самооцінку;
• Це може бути способом виразити свою довіру та симпатію до того, кому ці фото (відео чи повідомлення) надсилаються.

 Грумінг — це встановлення дорослими дружніх та довірливих відносин з неповнолітніми особами через Інтернет для вступу з ними в інтимний зв’язок, шантажування та залякування.

Часто самі того не підозрюючи, підлітки допомагають кіберзлочинцям в досягненні їх цілей. Публікація фото в соціальних мережах, відкритий профіль — все це підвищує ризик стати жертвою грумінгу, наслідки якого можуть бути дуже небезпечними.

У якому випадку варто звернутися за консультацією?

• Якщо дитина зіштовхнулась в інтернеті з погрозами чи шантажем;
• вимаганням інтимних фото у дітей та підлітків;
• розповсюдженням приватних фото та відео неповнолітніх іншими користувачами;
• кібербулінгом.

Куди звертатися за допомогою, якщо дитина натрапила на грумера в інтернеті?

• Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в інтернеті 1545 (3)
• Звернутися на лінію можна анонімно, цілодобово та безкоштовно.
• Діти та батьки можуть напряму звернутися за допомогою на сайті https://stop-sexting.in.ua/adult/psykholoh/, заповнити анкету та отримати психологічну підтримку спеціаліста #stop_sexтинг. Консультації є конфіденційними та безкоштовними.
• Чат-бот для підлітків

В Україні діє чат-бот з метою захисту дітей від сексуального насильства в інтернеті. Діти та підлітки зможуть отримати інструкцію, що робити та куди звертатися, якщо їх шантажують в інтернеті й вимагають контент сексуального характеру. Чат-бот працює на сайті https://stop-sexting.in.ua/chatbot/ та у Telegram @StopSextingBot

Корисні посилання з теми:

https://youtu.be/b-gaa9ZI2JE

https://youtu.be/k8tPDaDcYgo

https://youtu.be/yjLZITYZfws

UNISEF для кожної дитини

https://www.unicef.org/ukraine/documents/how-protect-oneself-sexting

Буклет містить доступну інформацію про особливості та небезпеки секстингу, а також поради для батьків, як можна захистити дитину.

https://www.unicef.org/ukraine/media/15281/file

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 271

Квадробери — це субкультура людей, які наслідують поведінку тварин.

Засновником субкультури вважається японець Кенічі Іто. Дитиною з нього глузували та вважали схожим на мавпу. Коли Іто виріс, то почав вивчав особливості поведінки мавп, та швидко бігати навкарачки. Японець постійно покращував свій результат в стометрівці навкарачки: від 18,58 сек у 2008 році до 15,71 сек 2015 року. Його техніка бігу привернула увагу американських фітнес-тренерів, що започаткували тренування «в стилі тварин», які поєднували йогу, пілатес тощо. Цей тип фізичних вправ отримав назву «квадробіка», від лат. quattuor («чотири») та анг. aerobics («аеробіка»).

У 2020-ті роки з'явилася субкультура «квадроберів», переважно підлітків та дітей, які не змагаються у фізичних вправах на швидкість, але використовують тематичний реквізит, такий як маски, рукавички у формі лапок, штучні хвости, та імітують зовнішність та спосіб пересування тварин.

Окрім квадроберів, існують інші схожі субкультури. Так, фурі імітують зовнішність героїв мультфільмів, звірят, що схожі на людей. Своєю чергою, теріантропи — це люди, які вважають, що мають душу тварини. 

Квадробери — люди, а найчастіше діти чи підлітки, які стали представниками нової субкультури. В цілому  це люди, які імітують поведінку тварин. Зокрема, їхні способи пересування. Представники субкультури пересуваються на чотирьох кінцівках, перестрибують різноманітні перешкоди й швидко бігають. Звісно ж, усе це потребує концентрації, витривалості й хорошого балансу.

Квадробери стверджують, що така поведінка допомагає їм знімати стрес і самовиражатися буквально «без кордонів».

Квадробери використовують такі аксесуари у своєму одязі: маски тварин на обличчя, на руки — рукавиці у формі лап і навіть чіпляють до одягу штучний хвіст.

Різниця між квадроберами і теріанами та фуррі

Квадробери — насамперед, прихильники спорту, які вже із часом почали доповнювати свій вигляд різноманітними аксесуарами та прикрасами.

А от теріани (або теріантропи) — люди, які духовно відчувають себе звіром. Для представників цієї течії не настільки важливий вигляд, як внутрішні почуття. На них вони і фокусуються.

Фуррі ж наслідують улюблених анімаційних персонажів — тварин, які схожі на людей. Велику роль для фуррі, на відміну від теріанів, відіграє саме зовнішність. Представники субкультури не тільки одягають кастомний одяг чи втілюють цілісний косплей, але й театрально відіграють поведінку тваринки.

Ознаки небезпечних субкультур:

1. Антисоціальна поведінка: Якщо субкультура заохочує порушення суспільних норм або законів (наприклад, вандалізм, крадіжки, насильство), це може становити серйозну загрозу як для її учасників, так і для оточення.
2. Груповий тиск і радикалізація: Субкультури можуть чинити сильний вплив на своїх членів, примушуючи їх до дій, з якими вони можуть не погоджуватися в нормальних умовах. Це може включати участь у небезпечних заходах або прийняття ризикованих рішень під тиском групи.
3. Фізична небезпека: Якщо субкультура залучає до екстремальних дій (наприклад, трюки, які ставлять під загрозу життя, участь у небезпечних гонках або екстремальних видах спорту), це може призвести до травм або навіть летальних наслідків.
4. Зловживання речовинами: Якщо у рамках субкультури є поширеним вживання наркотиків, алкоголю або інших шкідливих речовин, це підвищує ризики для здоров’я та життя учасників.
5. Ідеологічна небезпека: Деякі субкультури можуть пропагувати деструктивні чи радикальні ідеології, що можуть спонукати до насильства або руйнування, чи створювати конфлікти з суспільством та законом.

Що робити, якщо субкультура "квадробери" небезпечна?

1. Оцінка ризиків: Важливо розуміти, чим саме займаються члени цієї групи, і які потенційні загрози вона несе. Якщо це включає ризик для вашого здоров'я або безпеки, варто дистанціюватися від такої субкультури.
2. Комунікація з іншими: Якщо ви відчуваєте, що група чинить тиск на вас або ваших близьких для участі в небезпечних діях, важливо відкрито поговорити з людьми, яким ви довіряєте, і можливо, отримати професійну консультацію.
3. Звернення до влади: Якщо діяльність цієї субкультури порушує закон або створює загрозу для громадського порядку, варто звернутися до правоохоронних органів або повідомити про це відповідні служби.

Думок з цього приводу дуже багато, головне пам’ятати, що хоббі, захоплення чи заняття є нормальним доти, доки не несе шкоди для здоров’я та життя самої людини або навколишніх. А терпимість до різних проявів ідентичності (навіть якщо вони не збігаються із вашими особистими переконаннями) — ознака здорового, розвиненого та демократичного суспільства. 

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 291

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Домашнє насильство є серйозним порушенням прав людини, що вкорінене в нерівності між чоловіками та жінками й гендерній дискримінації. Більш детально за посиланням тут 

Якщо Ви зіштовхнулися з насильством
(фізичним, сексуальним, психологічним чи економічним) –

зверніться по допомогу!

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 271

Перелік документів для оформлення соціальних стипендій студентам пільгових категорій КДПУ

Для отримання соціальної стипендії звертайтесь до соціального педагога для написання заяви
та надання документів, що засвідчують пільгу.

Перелік пільгових категорій студентів та документів для призначення соціальної стипендії студентам, які навчаються на денній формі за державним замовленням.

Документи для всіх категорій:

1.    Заява;

2.    Копія паспорта (1, 2 сторона);

3.     Витяг з реєстру територіальної громади, який містить відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи;

4.    Копія ідентифікаційного коду.

Документи для категорії:

1. Діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, та особи з їх числа у разі продовження навчання до 23 років або до закінчення вищого навчального закладу, а також студенти(курсанти) вищого навчального закладу, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків:

1.        Копія рішення органу опіки та піклування про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, або витяг з обліково-статистичної картки дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування;

2.        Копія свідоцтва про смерть батьків (або одного з них) та / або копія рішення суду про позбавлення батьківських прав (обох батьків або одного з них);

3.        Якщо особу виховувала одинока матір додається витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

2. Особи, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (батьки яких померли/ оголошені померлими, загинули або пропали безвісти):

1.        Довідка, видана державним підприємством, на яке покладено функції Національного інформаційного бюро, за формою, встановленою Мінреінтеграції, яка містить відомості про батьків, які є військовополоненими (перебувають у полоні держави-агресора)/позбавленими особистої свободи (затримані,  взяті у заручники) органами влади держави-агресора);

2.        Документ, що підтверджує загибиль батьків, виданий військовим формуванням, правоохоронним органом спеціального призначення;

3.        Копію свідоцтва про смерть батьків;

4.        Копію рішення суду про оголошення батьків померлими;

5.        Копію рішення суду  про визнання батьків безвісно відсутніми/витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (до початку його функціонування – витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань), що засвідчує факт внесення до цього реєстру інформації про те, що батьки перебувають у розшуку як зниклі безвісти за особливих обставин або визнані такими, що зникли безвісти за особливих обставин;

6.                Якщо особу виховувала одинока матір додається витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

3. Особи, які мають право на отримання соціальної стипендії, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

1.                Копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Примітка: До цієї категорії студентів відносяться особи, зазначені у статтях 20-22 і 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

4. Шахтарі, які мають стаж підземної роботи не менше як три роки:

1.    Довідка з гірничого підприємства про стаж підземної роботи (оригінал).

5. Особи, які стали студентами протягом трьох років після здобуття базової та/або повної загальної середньої освіт, батьки яких є шахтарями, що мають стаж підземної роботи не менше 15 років або загинули внаслідок нещасного випадку на виробництві, чи стали інвалідами I або II групи:

1.    Копія свідоцтва про народження;

2.    Довідка з гірничого підприємства про стаж підземної роботи (оригінал);

3.    Акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, за формою Н-1 (для батьків – інвалідів);

4.    Копія довідки МСЕК (для батьків-інвалідів);

5.    Копія про смерть батька (матері).

Примітка: У разі неможливості подання особами, зазначеними у пунктах 2 і 3, довідки з гірничого підприємства із зазначенням стажу підземної роботи подається довідка з Пенсійного фонду України із зазначенням стажу підземної роботи.

6. Особи, визнані учасниками Революції Гідності, учасниками бойових дій, та їх діти (до закінчення навчання у вищому навчальному закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років):

1.    Копія свідоцтва про народження;

2.    Копія посвідчення посраждалого учасника Революції Гідності встановленого зразка;

3.    Копія посвідчення учасника бойових дій;

4.    Довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або копію довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійсення.

7. Діти, один з батьків яких загинув під час масових акцій громадянського протесту, або помер внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час масових акцій громадянського протесту (до закінчення навчання у вищому навчальному закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років):

1.    Копія свідоцтва про народження;

2.    Копія свідоцтва про смерть батька(матері);

3.    Копія довідки або посвідчення встановленого зразка члена сім’ї загиблого (померлого) ветерана війни;

4.    Довідки або посвідчення члена сім'ї загиблого (померого) ветерана війни встановленого зразка.

1. Діти, зареєстровані як внутрішньо переміщені особи (до закінчення навчального закладу, але не довше ніж до досягнення ними 23 років):

1.    Копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

9. Особи, яким призначені соціальні стипендії Верховної Ради України для студентів вищих навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей з малозабезпечених сімей:

1.        Копія розпорядження Кабінету Міністрів України про призначення соціальної стипендії Верховної Ради України.

10. Діти-інваліди та особи з інвалідністю I – IIІ групи:

1.    Копія свідоцтва про народження;

2.    Копія медичного висновку про дитину – інваліда віком до 18 років, або копія довідки МСЕК (звернути увагу на який період видано довідку);

3.    Копія пенсійного посвідчення (у разі наявності).

11. Студенти із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям»:

1.    Копія свідоцтва про народження;

2.    Довідка органу соціального захисту населення про призначення сім’ї допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» (звернути увагу на який період видано довідку, як правило – на 6 місяців).

12. Особи з інвалідністю внаслідок війни та їх діти (до закінчення навчання у вищому навчальному закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років):

1.    Копія свідоцтва про народження;

2.    Копію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни встановленого  зразка.

13. Діти,загиблих, померлих (пропав безвісти)учасників Революції Гідності, учасників бойових дій, осіб з інвалідністю внаслідок війни або Захисників і Захисниць України (до закінчення навчання у вищому навчальному закладі, але не довше ніж до досягнення ними 23 років):

1.    Копія свідоцтва про народження;

2.    Свідоцтво про смерть батька (матері);

3.    Довідки або посвідчення члена сім'ї загиблого/посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України встановленого зразка.

14. Особи, які проживають у населених пунктах на лінії зіткнення (до закінчення навчання у закладі освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 роки):

1.    Витяг з реєстру територіальної громади, який містить відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи.

Примітка:  Такі особи набувають право на соціальну стипендію, якщо в день звернення за її призначенням населений пункт, в якому вони проживали на момент зарахування до закладу освіти, віднесено до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії розмежування.

Примітки:

1.    Для отримання соціальної стипендії треба написати заяву в соціального педагога.

2.    Соціальні стипендії призначаються студентам (курсантам), які за результатами навчального семестру не мають академічної заборгованості, незадовільних результатів навчання, включені до рейтингу успішності.

3.    Студентам категорій, зазначених у пунктах 3-14, які набувають право на отримання академічної стипендії, надається один вид стипендії за їх вибором згідно з письмовою заявою.

4.    Соціальна стипендія виплачується з місяця подання заяви.

Психологічна служба КДПУ

Соціальний педагог – 3 поверх, ауд. 318-а

Практичний психолог – 4 поверх, праве крило.
(головний корпус університету – просп. Гагаріна 54)
https://kdpu.edu.ua/sotsialno-hromadska-diialnist/psykholohichna-sluzhba/novyny.html

e-mail: [email protected]

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 306

 Кількість людей, які борються з хронічним стресом, неухильно зростає. Сильна психічна напруга супроводжує нас щодня і згубно позначається на здоров’ї. Найбільш поширені наслідки від стресу є проблеми зі сном, труднощі з концентрацією уваги, втома.

                 Стрес – це реакція на події чи подразники із зовнішнього середовища, що порушують баланс тіла та потребують від нього пристосування до нових умов. Джерела стрессу:

• - спосіб життя,
• - брак часу,
• - надмірні вимоги інших
• - проблеми зі здоров’ям.

                Враховуючи теперішню ситуацію є загроза, що молодь може знімати стрес та напругу шляхом вживання алкоголю та наркотиків. Тому, задля попередження виникнення проблеми алкогольної та наркотичної залежності серед молоді в майбутньому, пропонуємо вам  лекцію «Вся правда про наркотики», яку читає діючий військовий ЗСУ Валерій Маркус та електронну брошуру «10 точних фактів про наркотики»

Більш детально з брошурою можна ознайомитись за посиланням посиланням

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 309

  Домашнє насильство стосовно дитини – це вчинення фізичного, психологічного, сексуального або економічного насильства у будь-якій формі. До цих дій належать: нанесення дитині фізичних травм у формі побиття, штовхань, ударів, ляпасів, потиличників, покарання ременем, припікання запаленими цигарками, спроби удушення чи втоплення дитини, продаж дітей та торгівля ними, боргова залежність, примусова праця, використання дитини для заняття проституцією, виробництва творів, зображень, кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, інших предметів порнографічного характеру, використання дитини в жебрацтві, втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, статеві зносини та розпусні дії стосовно дитини з використанням примусу, погрози та сили.

           Дитиною, яка постраждала від домашнього насильства, є особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

           Дитина може бути постраждалою особою від домашнього насильства:

• Від матері (батька);
• Від діда чи баби, прадіда чи прабаби;
• Від вітчима (мачухи);
• Від рідних (двоюрідних) братів чи сестер;
• Від інших родичів: дядька (тітки), двоюрідного діда (баби) тощо;
• Від опікунів чи піклувальників, прийомних батьків, патронатних вихователів.

     Розрізняють чотири форми жорстокого поводження до дитини:

        Фізичне насильство - дії або відсутність дій з боку батьків або інших дорослих, що шкодять здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Це можуть бути тілесні покарання, удари долонею, стусани, опіки, задушення, грубі хапання, штовхання, плювки, застосування палиці, паска, ножа, пістолета. 

        Сексуальне насильство або розбещення дітей та інцест - це будь-які сексуальні стосунки/взаємодія з дитиною, в яких дитина використовується дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб. До сексуального розбещення відносять також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли дитина цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб. Такий вид насильства може здійснюватись тим, кому дитина довіряє, включаючи батька, брата/сестру, далекого родича, друга, вчителя, старшого керівника або-будь якого піклувальника; будь-яка особа, наділена владою, повноваженнями і функцією контролю над дитиною.

         Психологічне (емоційне) насильство - це постійні або періодичні словесні образи, погрози від батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження людської гідності, звинувачення в тому, в чому дитина невинна, демонстрація ворожості, нелюбові. До цього виду насильства належить також постійна брехня, обман дитини (внаслідок чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям.

          Зневага (нехтування) інтересами і потребами дитини (або економічне насильство) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

КУДИ ЗВЕРТАТИСЯ У ВИПАДКУ НАСИЛЬСТВА
      • До поліції за номером 102.

• До  служби у справах дітей.
• До психолога, соціального педагога, класного керівника.
• До близької людини.
• На телефони "Гарячих ліній":

БЕЗКОШТОВНІ "ГАРЯЧІ" ТЕЛЕФОННІ ЛІНІЇ

• Національна дитяча "ГАРЯЧА ЛІНІЯ" з питань запобігання насильству:

0-800-500-225 та 116-111(безкоштовно зі стаціонарного та мобільного телефонів, анонімно). Тут можна отримати інформацію, куди звертатися дитині та консультацію психолога.

• Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши за номером 0 800 213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

- безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

- правові консультації.

        Випускниця факультету мистецт Куліш Ю.С. розробила інтерактивну електрону книгу - "Рекомендації щодо протидія насильства над дітьми". Для ознайомлення  перейдіть за посиланням , щоб завантажити перейдіть за посиланням

НЕ БУДЬТЕ БАЙДУЖИМИ!!!

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 274