Молодою сонячною силою, духмяною зеленою красою вже кілька тижнів буяє весна-панна!.. Ось промайоріла вона ніжним вербовим гіллям останньої передпасхальної неділі – і вже зовсім скоро озветься до нас великодніми переливами самодзвонними, закличе нас до Божого Храму, сповіщаючи про Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.
І в ці прекрасні дні, в очікуванні великодньої благої вісті, хочеться бути ближчим до кожного, дарувати всім доброту й любов свого серця, відчувати себе часточкою великої університетської й усеукраїнської родини, що соборно, одностайно готується прийняти в очищену Великим постом душу Воскреслого Христа.
Дні останнього тижня перед Великоднем сповнені згадок про важкий шлях Спасителя: від радісного входу в Єрусалим – до трагічної ночі в Саду Гетсиманському та останніх годин Месії на хресті. Тож поринаючи пам’яттю в ті далекі біблійні події, проживімо цей тиждень гідно, не піддаючись жодним спокусам! Нехай мученицький подвиг Спасителя та Його радісне Воскресіння буде для всіх – хто вірить і хто не вірить – прикладом того, як послідовно треба боротися за праведні ідеї та принципи й водночас як треба жертвувати заради ближнього найдорожчим, що в нас є. Не шкодуймо рідним та знайомим свого тепла, своєї уваги та допомоги, аби хоч трішки бути схожими на Сина Божого, нехай кожен зуміє здобути свою маленьку великодню перемогу – прогнати з душі власних Юду й Петра, аби й на мить не закрадалися до наших сердець зрада та сумніви, заздрість, лукавство, неправда. Нехай живе в нас надія, любов і віра – у Бога й у самих себе, у людську доброту та чесність, у Воскресіння добра, миру й справедливості, у Відродження й розвій нашої держави! Ідімо разом до того Великоднього Українського Собору, нехай над ним для кожного з нас навіки сходить Сонце Правди – як символ вітаїзму, неоромантичної перемоги життя над смертю.
І нехай, як гімн тій перемозі, як найсолодша у світі поезія, звучать і стоголосо відлунюються в кожній душі слова «Христос Воскрес! – Воістину Воскрес!».