24 жовтня 2024 року доцент кафедри української мови Світлана Андріївна Бузько відвідала ТРК «Рудана» й узяла участь у записі передачі «10 хвилин», присвяченій Дню української писемності та мови.

Щодо написання диктанту єдності Світлана Андріївна зазначила, що, беручи участь у цьому диктанті, українці відчувають себе частиною великої, могутньої, непереможної спільноти. Цей диктант покликаний насамперед об’єднати всіх українців, незалежно від місця їх перебування, соціального статусу тощо. Зараз, кили в умовах повномасштабної війни багато українців змушені були покинути рідні домівки, такі заходи, як диктант єдності, є особливо актуальними, оскільки вони нагадують про те, що в єдності наша сила й непереможність.

На питання ведучої щодо того, чи можемо говорити про те, що  в останні роки більше людей в Україні заговорили рідною мовою і прагнуть вивчати її, Світлана Бузько зауважила, що, безперечно, як би це не парадоксально звучало, на мовне питання війна вплинула якоюсь мірою позитивно. Особливо приємно чути, як українською спілкується молодь. Це дає привід сподіватися на те, що майбутні покоління не будуть такі заангажовані й закомплексовані в плані української мови, як покоління пострадянське, для якого українська мова була другорядною відносно російської.

Цікавим було питання про вплив війни на розвиток мови. Світлана Андріївна наголосила, що, безперечно, мова як суспільне явище реагує на всі зміни, які відбуваються в суспільстві. Трагічні події останніх років, пов’язані з російською імперською політикою геноциду стосовно українського народу, стали поштовхом до появи нових слів у лексичній системі української мови.

Значна частина неологізмів походить від назв сучасної зброї, напр.: байрактарити; енлоїти, джавелінити; стінгерити; хаймарсити. Усі ці слова мають значення «нищити / знищити ворога військовою зброєю». Із подібним значенням («знешкодити, ліквідувати, тобто вбити ворога») в українських ЗМІ часто вживаються дієслова замогилити, забаранити, закобзонити, іхтамнєтити.

Значна частина цих новотворів походить від прізвищ відомих осіб. Напр.,  кімити – «зберігати спокій і оптимізм», приту́лити – «жертвувати  кошти на допомогу українській армії».

Деякі нові слова походять від назв українських населених пунктів, де велись активні бойові дії, напр., відірпенити, нагостомелити, відізюмити, забучити, відчорнобаїти, ці слова також мають значення  «дати відсіч ворогові»

Отже, наголосила С. Бузько, війна принесла не тільки страждання, але й зумовила появу великої кількості неологізмів, які продовжують з’являтися в сучасному українськомовному інтернет-просторі, входити до системи української мови, поповнюючи її лексичний склад.

Крім цього, як зауважила Світлана Андріївна, прагнучи до максимальної виразності мовлення, сучасні журналісти (і не тільки журналісти, а й звичайні мовці) інколи вдаються до такого кроку, як використання відверто ненормативної, нецензурної лексики, переважно задля того, аби найточніше та найвиразніше передати своє ставлення до ворогів. Якщо говорити про медійні тексти, підсумувала мовознавиця, то, очевидно, часткова відсутність цензури свідчить передусім про цілковите неприйняття українським суспільством злочинної імперської політики геноциду стосовно українського народу з боку російської федерації.

На питання «Що б ви порадили тим, хто хоче пізнати рідну мову глибше?», доц. Світлана Бузько зазначила, що, потрібно більше читати українською мовою, слухати українські пісні, дивитися українськомовних блогерів, спілкуватися українською в побуті. І головне – усвідомити, що російська мова – це мова терористів, військових злочинців, убивць, які прийшли на нашу землю з метою знищення української нації.