Помилки в назві немає!

Жарти відсутні! Хайп також.

Просто несподівано ми всі опинились в ситуації, яку прийнято називати форс-мажорною.

І саме ця ситуація стала серйозним іспитом як для викладача вишу (ой, як не зруйнувати хід начального процесу), так і для студентів (а чи зможуть вони застосувати на практиці  сформовані компетенції)?

Навчальний процес трансформувався, перетік у ZOOM, GOOGLE-CLASS, MOODLE та народив багато креативних ідей.

Зокрема, спілкування зі своїми студентами у мене  переросло у обмін зворушливими листами з питаннями, літературою  щодо тем для теоретичного опрацювання,  завдань для практичних робіт.

У чому  зворушливість наших листів?

Для мене - у потребі підтримати студентів, активізувати їх науково-практичний потенціал,  самостійність. До речі, запропоновані самостійні завдання мінімізують просте списування, а потребують більш глибинного опрацювання.

Для студентів – у підвищеній відповідальності, старанності  та креативності.

Зокрема, студенти факультету іноземних мов діють за принципом:

Tell me and I forget

Teach me and I remember

Involve me and I learn

Кожен свій лист починають зі звіту, що зроблено за цей тиждень. Приблизно, так:

Привіт, це я  - Ф. Вікторія.

За цей час я прочитала з рекомендованого «Память. Пронзительные откровения о том, как мы запоминаем и почему забываем» Элизабет Лофтус, «Мозг и душа. Новые открытия о влиянии мозга на характер, чувства, эмоции» Дэниэл Дж. Амен (ще читаю). 

За цей час подивився близько 15 відео з платформи TED.com, проходжу курс з філософії на Prometheus.org.

За цей час я ознайомилася з темами «Уява», «Емоції. Почуття».

Після опрацювання тем «Пізнавальні процеси», студенти отримали завдання створити психологічний портрет сучасного підлітка (за яким встигли поспостерігати на практиці)   з описом-оцінкою його сприйняття, мислення, уваги, уяви, пам’яті. 

Надіслані психологічні портрети приємно вражають. Ось тільки деякі фрагменти.

Богдан Б.

Володимир К.

Поліна М.

Щодо майбутніх журналістів-соціологів, які почали знайомитися з новим курсом «Медіапсихологія», то їх «карантинна активність» спрямована на знайомство з психологічними основами функціонування медіа, основами медіаосвіти,  створення власного медіа продукту (статті, сценарію, відео, питань для інтерв’ю, фічерів, аналізу соцмереж тощо).

Студенти СМК не втрачають оптимізму. Це видно з жартівливої замітки Аліни Д.

Як я пережила карантин

Мудрі магістри трохи засмучені. Такі потрібні, корисні, цікаві теми як «Спілкування», «Конфлікт», «Психологічний вплив», «Лідерство та керівництво» важливо не тільки знайти у літературі, а й опрацювати у реаліях життя.

Але вони не втрачають оптимізму та знають, ми неодмінно це зробимо. 

Багато студентів, так як і Світлана Ізвєкова шукають "плюси" у карантині (виїхати на берег річки та побути наодинці) та мінуси (настільки звикаєш до маски, що забуваєш її зняти навіть коли вчиш психологію)

А студенти-художники не тільки знайомляться з темами загальної психології, виконують практичні завдання та подорожують по освітнім платформам.

Вони ще створюють колажі, малюнки, готуються до вернісажу «Я і карантин». Його ми неодмінно відвідаємо всі разом!

                                                                                                                                                                                                   Макаренко Н.М.