Помилки в назві немає!
Жарти відсутні! Хайп також.
Просто несподівано ми всі опинились в ситуації, яку прийнято називати форс-мажорною.
І саме ця ситуація стала серйозним іспитом як для викладача вишу (ой, як не зруйнувати хід начального процесу), так і для студентів (а чи зможуть вони застосувати на практиці сформовані компетенції)?
Навчальний процес трансформувався, перетік у ZOOM, GOOGLE-CLASS, MOODLE та народив багато креативних ідей.
Зокрема, спілкування зі своїми студентами у мене переросло у обмін зворушливими листами з питаннями, літературою щодо тем для теоретичного опрацювання, завдань для практичних робіт.
У чому зворушливість наших листів?
Для мене - у потребі підтримати студентів, активізувати їх науково-практичний потенціал, самостійність. До речі, запропоновані самостійні завдання мінімізують просте списування, а потребують більш глибинного опрацювання.
Для студентів – у підвищеній відповідальності, старанності та креативності.
Зокрема, студенти факультету іноземних мов діють за принципом:
Tell me and I forget
Teach me and I remember
Involve me and I learn
Кожен свій лист починають зі звіту, що зроблено за цей тиждень. Приблизно, так:
Привіт, це я - Ф. Вікторія.
За цей час я прочитала з рекомендованого «Память. Пронзительные откровения о том, как мы запоминаем и почему забываем» Элизабет Лофтус, «Мозг и душа. Новые открытия о влиянии мозга на характер, чувства, эмоции» Дэниэл Дж. Амен (ще читаю).
За цей час подивився близько 15 відео з платформи TED.com, проходжу курс з філософії на Prometheus.org.
За цей час я ознайомилася з темами «Уява», «Емоції. Почуття».
Після опрацювання тем «Пізнавальні процеси», студенти отримали завдання створити психологічний портрет сучасного підлітка (за яким встигли поспостерігати на практиці) з описом-оцінкою його сприйняття, мислення, уваги, уяви, пам’яті.
Надіслані психологічні портрети приємно вражають. Ось тільки деякі фрагменти.
Щодо майбутніх журналістів-соціологів, які почали знайомитися з новим курсом «Медіапсихологія», то їх «карантинна активність» спрямована на знайомство з психологічними основами функціонування медіа, основами медіаосвіти, створення власного медіа продукту (статті, сценарію, відео, питань для інтерв’ю, фічерів, аналізу соцмереж тощо).
Студенти СМК не втрачають оптимізму. Це видно з жартівливої замітки Аліни Д.
Мудрі магістри трохи засмучені. Такі потрібні, корисні, цікаві теми як «Спілкування», «Конфлікт», «Психологічний вплив», «Лідерство та керівництво» важливо не тільки знайти у літературі, а й опрацювати у реаліях життя.
Але вони не втрачають оптимізму та знають, ми неодмінно це зробимо.
Такого не буває, щоб не прийшла весна. Такого не буває, щоб ми разом не здолали біду. |
Багато студентів, так як і Світлана Ізвєкова шукають "плюси" у карантині (виїхати на берег річки та побути наодинці) та мінуси (настільки звикаєш до маски, що забуваєш її зняти навіть коли вчиш психологію)
А студенти-художники не тільки знайомляться з темами загальної психології, виконують практичні завдання та подорожують по освітнім платформам.
Вони ще створюють колажі, малюнки, готуються до вернісажу «Я і карантин». Його ми неодмінно відвідаємо всі разом!
У розмові одна зі студенток довірливо сказала мені: «Ви не уявляєте як нам вже хочеться в університет вчитися». Я щиро відповіла їй: «А ви не уявляєте, як ми за вами скучили!» |
Макаренко Н.М.