Мета: розвивати правильну літературну вимову;- збагачувати словниковий запас; поглиблювати знання про українську мову; виховувати любов до рідної мови.

Розмовляючи щодня вдома, в університеті, на вулиці, ми іноді й не замислюємося над особливостями, відтінками слів, доцільністю їх вживання.

Ми сприймаємо слово, як щось звичайне, само собою зрозуміле. А тим часом мова – одне із багатьох див, створених людьми. Вона – дзеркало душі народної, його історії.

Студенти академічних груп ТУР-19 (куратор Остапчук І.О.) та ТУР-16 (куратор Шиян Д.В.) з'ясували особливості походження української мови. Українська мова із сім'ї східнослов'янських мов. Російська й білоруська мови – рідні сестри. Ось послухайте як звучить заключна строфа Шевченкового «Заповіту» іншими мовами:

(укр.) І мене в сім'ї великій,

В сім'ї новій, вольній

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

(рос.) И меня в семье великой,

В семье вольной, новой

Не забудьте – помяните

Добрым, тихим словом.

(білор.) І мяне у сям'ї вялікай,

Сям'ї вольнай, новай

Пам'януць вы не забузьке

Нязлым ціхім словам.

Насолоджувався українським словом Пушкін. Часто вводив до своїх слів українські слова, вирази, прізвища – Гоголь; поважав і славив українське слово Маяковський

Слово буває ніжним і грізним, закличним і ласкавим… Недарма кажуть, що словом можна вбити, але можна, і це краще, окрилити

Студенти знайшли інформацію про те,що в одинадцятитомному «Словнику української мови» зареєстровано понад 135 тисяч слів. Але це лише загальновживані. А ще існують терміни, діалекти. Отож підрахувати геть усі існуючі українські слова майже неможливо. Вчені підрахували, до речі, що Пушкін і Шевченко використовували в своєму лексичному запасі до 20 тисяч слів. Звичайна людина в середньому вживає до 4 тисяч слів.

 А хто першим вас, познайомив з рідною українською мовою?

Мама,коли читала книжки.

Завершили захід прослуховуванням сонету Дмитра Павличка «Якби я втрати в очі, Україно…»

Якби я втратив очі, Україно,

То зміг би жить, не бачачи ланів,

Поліських плес, подільських ясенів,

Дніпра, що стелить хвилі, наче сіно.

У глибині моїх темнот і снів

Твоя б лунала мова солов’їна.

Той світ, що ти дала мені у віно,

Від сяйва слова знову б заяснів.

Я глухоти не зможу перенести,

Бо не вкладе ніхто в печальні жести 

Шум Черемоша, співи солов’я,

Дивитися на радості обнови,

Та материнської не чути мови –

Ото була б загибель – смерть моя.

Спасибі, доле, що нам судила

У цьому краї пізнати світ.

Спасибі, нене, що навчила

Дзвінкої мови з дитячих літ.

У тій мові ми співаєм,

В ній казки ми кажем.

У тій мові ми минувшість

Нашу відкриваєм.

Ось тому плекаймо, діти,

Рідну свою мову.

Вчімося складно говорити

Своїм рідним словом"