Особисті кордони для дорослої людини — це набір фізичних, емоційних, психологічних і соціальних меж, які визначають, що є прийнятним для людини в її взаємодії з іншими людьми. Це важливий аспект для підтримки здорових стосунків і збереження внутрішнього комфорту та самоповаги.

Ось кілька основних типів особистих кордонів:

1. Фізичні кордони:
   • Визначають межу того, що є прийнятним в фізичному контакті. Це можуть бути правила щодо обіймів, доторків, особистого простору, а також те, коли людина дозволяє іншим наближатися до себе.
2. Емоційні кордони:
   • Пов'язані з тим, скільки емоційної підтримки і уваги людина готова надати іншим, а також те, що вона готова прийняти від інших. Важливо вміти розпізнавати емоційні потреби інших, але не дозволяти себе перевантажувати їхніми проблемами.
3. Психологічні кордони:
   • Це внутрішні межі, які визначають, які думки, переконання і інформацію людина готова прийняти. Вони допомагають зберігати індивідуальність, уникати маніпуляцій та захищати від токсичних впливів.
4. Соціальні кордони:
   • Стосуються меж, які людина встановлює в стосунках з іншими людьми у соціальному контексті (робота, навчання, друзі, родина). Це можуть бути межі щодо часу, який людина готова витрачати на інших, а також правила щодо взаємодії та комунікації.

       Як встановлювати кордони і чому це може бути складно? 

Труднощі зі встановленням кордонів можуть відбуватися внаслідок того, що людина постійно підсвідомо намагається уникнути конфліктних ситуацій (як-от у випадку згаданих вище «рятівників»).

«Конфлікт може мати позитивну конотацію, індикатор зростання. Якщо він вже виникає, то в нас є можливість з цієї ситуації, з цього злиття, з цього порочного кола вийти на якісно новий рівень функціонування. І зробити це ми можемо, враховуючи потреби кожної сторони, через рішення вийти або в компроміс, або в співробітництво».

Часом для того, аби дізнатися, якими саме є наші кордони, потрібно впустити новий досвід — і це може потенційно бути для нас неприємно. Здорові кордони дозволяють реагувати на такі зіткнення максимально врівноважено.

Проте якщо встановлені кордони є нездоровими, ми втрачаємо відчуття самоповаги, власні цінності, дозволяємо іншим людям визначати нас. Окрім того, усі свої негативні емоції ми сприймає як щось суто погане.

Які слова можна використати, аби окреслити та захистити свої кордони?

Коли ви відчуваєте, що ваші кордони порушуються, відстоюйте їх. Це нормально — відповісти людині, що вам така її поведінка некомфортна або що вас дратує, коли виникають такі ситуації. Вам може бути незручно відмовляти людині або просити її припинити поводитися саме так, але зрештою, ви відчуєте, що допомогли передусім собі зберегти власні кордони.

Емоційні кордони можна розставляти за допомогою таких фраз:

— Мені зараз непросто, і я хотів би про це поговорити. Чи можете ви вислухати мене?

— Мені шкода, що тобі зараз сумно. Але я зараз не в змозі підтримати тебе як належне. Можемо перенести цю розмову на завтра?

— Мене ображає, коли ти знецінюєш мій досвід. Будь ласка, не роби так більше.

Часові кордони встановлюються:

— Я не маю часу у вихідні на зустріч з вами. Я присвячую суботу та неділю собі й своїй родині. Давайте оберемо інший час.

— Я зараз маю велике навантаження на роботі, а тому не зможу залишатися з тобою довше, ніж до 9-ї вечора.

— Чи маєш ти час зустрітися зі мною і поговорити? Коли тобі буде зручно?

— Звісно, я допоможу. Моя погодинна оплата за роботу — 500 гривень. 

Сексуальні кордони окреслюються за допомогою таких тверджень:

— Чи тобі подобається те, що я зараз роблю?

— Ти хочеш зараз зайнятися сексом? Я дуже втомлений, тому давай краще полежимо в обіймах.

— Мені це не подобається. Мені приємніше, коли ти робиш інакше.

— Ти не хочеш практикувати це? Звісно, давай обговоримо. 

Якщо порушуються фізичні кордони, то допоможе таке:

— Я не люблю зайвих дотиків. Давайте спробуємо уникнути їх.

— Чи можемо ми замість обіймів обрати рукостискання як наш спосіб привітання?

— Я хочу зараз спати, а ти не даєш мені заснути. Будь ласка, давай перенесемо цю розмову на завтра. 

Матеріальні кордони можна відстоювати завдяки таким фразам: 

— Не торкайся моїх речей без дозволу. Це невиховано.

— Вибач, я зараз не можу позичити тобі гроші.

— Ні, мені буде некомфортно, якщо ти житимеш в моїй квартирі місяць. Я радо допоможу тобі з пошуком житла.

— Я зазвичай не даю почитати свої книги іншим, бо їх часто гублять. Ми можемо домовитися про чіткі часові рамки? 

        5 фільмів про особисті кордони

1. "Межі контролю" (2009 рік)

Цей фільм Джима Джармуша досліджує тему внутрішніх кордонів, самоконтролю та медитації через призму загадкової подорожі головного героя. Фільм пропонує глядачеві роздуми про внутрішній світ людини і про те, як важливо зберігати власне "я" за різних обставин.

2. "Їж, молись, кохай" (2010 рік)

У цьому фільмі розповідається історія Елізабет Гілберт, яка вирушає в подорож світом, щоб віднайти себе та навчитися встановлювати межі в особистому житті, коханні та духовних пошуках. Фільм демонструє важливість самовизначення та встановлення особистих кордонів для досягнення внутрішньої гармонії.

3. "Грань майбутнього" (2014 рік)

Хоча це фільм про наукову фантастику і часові петлі, він також досліджує тему особистих кордонів і самовизначення в екстремальних умовах. Персонажі вчаться співпрацювати, поважаючи водночас особистий простір і кордони одне одного, що є ключем до їхнього виживання й успіху.

4. "Вовк з Волл-стріт" (2013 рік)

Ця біографічна картина демонструє, як відсутність особистих і професійних кордонів може призвести до саморуйнування. Життя головного героя, Джордана Белфорта, стає спіраллю ексцесів і екстремальної поведінки, наголошуючи на важливості встановлення і підтримання здорових кордонів у всіх аспектах життя.

5. "Леді Берд" (2017 рік)

Цей фільм розкриває тему взаємовідносин між підлітком і батьком через призму дорослішання і встановлення особистих кордонів. Головна героїня, прагнучи незалежності, намагається визначити свої власні кордони у стосунках з матір'ю, друзями і в першому коханні.

Для дорослої людини важливо встановлювати ці кордони відповідно до своїх потреб і переконань, а також поважати кордони інших. Порушення особистих кордонів може призвести до стресу, тривоги і зниження самоповаги, тому їх варто чітко визначати і вчитися відстоювати.

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 136

Сексуальне здоров’я – важлива частина загального благополуччя кожної людини. Для молоді це питання є особливо актуальним, адже саме в юному віці формуються звички, які впливають на майбутнє здоров’я. Ось основні аспекти, які варто знати та враховувати.

Сексуальне здоров’я – це стан фізичного, емоційного, психічного та соціального благополуччя, пов’язаний зі статевим життям. Воно включає:

• Усвідомлення ризиків і способів їх уникнення.
• Знання про репродуктивне здоров’я.
• Дотримання етичних і моральних принципів у стосунках.

Чому це важливо?

• Попередження хвороб: Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), такі як хламідіоз, гонорея, ВІЛ, можуть мати серйозні наслідки.
• Запобігання небажаній вагітності: Правильне використання контрацептивів дозволяє уникнути небажаних наслідків.
• Формування здорових стосунків: Розуміння своїх прав і потреб у стосунках забезпечує гармонію та взаємоповагу.

 Як зберегти сексуальне здоров’я?

1. Освіта та знання:
   • Читайте перевірену інформацію про статеве дозрівання, контрацепцію та ризики.
   • Вивчайте анатомію свого тіла.
2. Використання засобів контрацепції:
   • Презервативи – найкращий спосіб запобігти ІПСШ та небажаній вагітності.
   • Консультація з лікарем щодо інших методів контрацепції.
3. Регулярні медичні обстеження:
   • Візит до гінеколога або уролога має бути нормою навіть за відсутності скарг.
   • Скринінг на ІПСШ раз на рік або після зміни партнера.
4. Психологічна підтримка:
   • Не соромтеся звертатися до психолога або сексолога, якщо виникають питання чи сумніви.
   • Обговорюйте свої почуття та переживання з близькими людьми.

 Важливість довіри та комунікації

• Говоріть з партнером про свої очікування, почуття та безпеку.
• Не соромтеся запитувати та ділитися інформацією.

Хто може дати відповіді щодо сексуальної освіти?

Перелік  організацій, які спеціалізуються на питаннях статевого здоров'я, сексуальної освіти та надають консультації:

Україна

1. Альянс громадського здоров’я
   • Сайт: https://aph.org.ua
   • Спеціальні ресурси:
     • Консультації AI-фахівця: https://twiin.aph.org.ua
     • Замовлення безкоштовних тестів: https://h24.org.ua

2. Центр громадського здоров’я України
   • Сайт: https://phc.org.ua
   • Пропонує інформацію про профілактику ВІЛ/СНІДу, ЗПСШ, контрацепцію та статеве здоров'я.
3. Фонд боротьби зі СНІДом “АНТИСНІД”
   • Сайт: https://antiaids.org
   • Підтримує ініціативи щодо статевої освіти та надає допомогу людям, які живуть із ВІЛ.
4. Лікарі без кордонів (Médecins Sans Frontières, MSF)
   • Сайт: https://msf.org.ua
   • Надає консультації з питань здоров'я, включаючи статеве.
5. Платформа “Дружні лікарі”
   • Сайт: https://friendlydoctor.org.ua
   • Мережа фахівців із дружнім підходом до молоді та підлітків.

Міжнародні ресурси

1. Planned Parenthood
   • Сайт: https://plannedparenthood.org
   • Пропонує освітні матеріали про статеве здоров’я, контрацепцію та ЗПСШ.
2. World Health Organization (WHO)
   • Сайт: https://who.int
   • Має розділ, присвячений статевому здоров'ю та репродуктивним правам.
3. Marie Stopes International
   • Сайт: https://www.mariestopes.org
   • Консультує з питань планування сім’ї, контрацепції та безпечного статевого життя.
4. Love Matters
   • Сайт: https://lovematters.in
   • Платформа для молоді, яка відповідає на запитання про секс, відносини та здоров'я.
5. Avert
   • Сайт: https://avert.org
   • Освітній ресурс, присвячений профілактиці ВІЛ, ЗПСШ та сексуальній освіті.

Дбайте про себе, обирайте відповідальних партнерів і приймайте зважені рішення. Сексуальне здоров’я – це запорука щасливого та гармонійного життя.

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 151

       Щороку 5 грудня відзначають Міжнародний день волонтерів. Свято заснували ще 1985 року з ініціативи Генеральної Асамблеї ООН. В Україні волонтерський рух почався в 90-х роках, а офіційно його визнали 10 грудня 2003 року, згідно з Постановою Кабміну. Що побажати на День волонтера 2023 та як красиво подякувати тим, хто ніколи не проходить повз біду - у добірці нижче.

          Витоки волонтерського руху сягають понад столітньої давнини, коли 1920 року під Страсбургом волонтери із Франції та Німеччини спільно працювали заради відновлення зруйнованих війною ферм у місцях найзапекліших боїв між німецькими та французькими військами. Згодом ініціативу волонтерства підхопили також в інших країнах, і на сьогодні у світі налічується понад 100 мільйонів волонтерів.

   Волонтерство - це покликання. Небайдужість до чужої біди, співпереживання, особливий спосіб мислення. Це те, що гуртує волонтерів та веде їх вперед.

     Україна — країна волонтерів, адже понад 80% українців у тій чи іншій формі взяли і продовжують брати участь у волонтерському русі. Надзвичайного значення український волонтерський рух набув від початку збройної агресії російської федерації у 2014 році. Відтоді численні волонтери зосередили свою діяльність на допомозі постраждалим від військових дій на сході України — як тим, хто лишався у небезпечних районах, так і внутрішньо переміщеним особам. Також,  одним надзвичайно значущим напрямом діяльності українських волонтерів стала повсякчасна допомога українським захисникам в отриманні сучасного спорядження, транспорту, технічних засобів. Відігравши критично важливу роль у перші місяці російської агресії 2014 року, волонтерський рух зберіг своє значення і надалі, набуваючи нових форм і залучаючи все нових учасників.

          Сьогодні волонтери - найпотужніша частина громадянського суспільства України, а волонтерський рух об'єднує всі міста й громади держави та всі соціальні групи. Це ідея, яка залучає до боротьби за свободу України мільйони людей із різних країн світу.

          Платформа для швидкого пошуку допомоги в Україні та в Кривому Розі

https://platforma.volunteer.country/cities/kryvyi-rih 

fb.com/kryvbas

https://shelter-plus.com/volunteering

https://kabanchik.ua/ua/kryvyi-rih/category/volonterska-dopomoha

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 365

1 грудня, починаючи з 1988 року,  світова спільнота щорічно відзначає Всесвітній День боротьби зі СНІДом. Його мета – привернути увагу громадськості і нагадати суспільству, що ВІЛ/СНІД є однією з самих глобальних проблем людства.

Увесь світ сьогодні  мобілізується в боротьбі з пандемією коронавірусу. На тлі цього важливо не забувати, що, на жаль, є й інші загрози. І деякі з них не менш серйозні, ніж Covid-19.

Всесвітній день боротьби зі СНІДом – це важлива нагода для підняття поінформованості молоді, широких верств населення про проблеми ВІЛ/СНІДу, проблеми людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, звільнення від наркотичної та алкогольної залежності.

ВІЛ — це абревіатура, яка означає «вірус імунодефіциту людини», що прямо вказує на його дію проти захисної системи організму.

Збудник ВІЛ-інфекції належить до ретровірусів. Він гине при 56˚С через 30 хвилин, а при температурі кип’ятіння — через 1–3 хвилини.

Потрапляючи в організм людини, вірус атакує Т-лімфоцити – клітини, що відповідають за розпізнавання чужорідних тіл та їхнє пригнічення. 

Т-лімфоцити бувають різними. Т4-лімфоцити або «хелпери» — це помічники, які допомагають боротися з інфекцією – саме їх ВІЛ уражає найперше. Коли кількість Т4-лімфоцитів у 1 мкл крові сягає менше ніж 200 одиниць, людина отримує ВІЛ-позитивний статус і стає вразливою до будь-яких хвороб.

Інший різновид лімфоцитів  – Т8 – працює для «вимкнення» імунної системи після того, як вона зробила свою роботу. У здорової людини Т4-клітин удвічі більше, ніж Т8. У ВІЛ-інфікованої на останніх стадіях розвитку інфекції баланс зміщується в інший бік. Це означає, що імунітет людини не лише не може протистояти захворюванням, але й «вимикається» під дією Т8-лімфоцитів.

Потрапляючи до організму людини, вірус імунодефіциту розвивається в декілька етапів. Спочатку він активно розмножується, а приблизно через 28 днів починається вироблення антитіл. До кінця третього місяця їх стає достатньо для підтвердження інфекції за допомогою тесту. Цей час називають «періодом вікна», і він особливо небезпечний для оточення: людина ще не знає, що інфікована, але вже може передавати вірус іншим.

На наступних етапах інфекція «заспокоюється» й переходить у латентну фазу, яка може тривати до 7–12 років, а може заявити про себе й через 4 місяці. Увесь цей час кількість Т-лімфоцитів активно зменшується.

СНІД — це остання фаза розвитку ВІЛ-інфекції. Слово розшифровується, як синдром набутого імунодефіциту. Це означає, що імунна система людини практично втратила будь-яку здатність опиратися захворюванням. Захисні клітини більше не виробляються, а їхній запас критично знижується. В результаті навіть легка інфекція може стати для людини критичною.

Головне, що слід пам’ятати: між інфікуванням ВІЛ і розвитком СНІДу може пройти багато років безсимптомного перебігу. Якщо розпочати АРВ-терапію (антиретровірусна терапія, що стримує вірус) на ранніх етапах, можна підтримувати імунну систему та призупинити розвиток хвороби, поки вона не переросла в СНІД. Приймаючи терапію, можна жити з ВІЛ абсолютно повноцінно й щасливо аж до глибокої старості.

Україна посідає одне з перших місць за кількістю ВІЛ-інфікованих осіб у європейському регіоні: приблизно кожен сотий громадянин 15-50 років має позитивний ВІЛ- статус, а нові випадки реєструють щодня.  У 2020 році кожного місяця фіксували в середньому 1300–1400 нових випадків інфікування ВІЛ. СНІД виявляли щомісяця у 200–400 українців і ще близько 200 людей помирали від СНІДу. 

Основними шляхами інфікування ВІЛ залишаються незахищений секс та вживання ін’єкційних наркотиків за допомогою нестерильного інструментарію.

За даними ВООЗ сьогодні у світі більше 38 мільйонів людей живуть із ВІЛ. Зафіксовано понад 690 тисяч смертельних випадків, пов’язаних із вірусом. Але ці дані значно відрізняються від тих, що були на початку епідемії. Зокрема, завдяки антиретровірусній терапії з 2003 до 2015 року включно вдалося скоротити смертність від захворювань, пов’язаних із ВІЛ-інфекцією, на 43%. 

Перші симптоми та ознаки

На ранніх стадіях ВІЛ, як правило, не має жодних симптомів. До появи перших видимих ознак може минути 7-10 років.

Проте буває, що на ранній стадії проявляються симптоми, які дуже схожі на застуду:

• втома і сонливість;
• підвищена температура тіла;
• підвищене потовиділення;
• активний розвиток грибкових інфекцій.

Такі ознаки досить швидко зникають і хвороба переходить у наступні фази, приймаючи один з двох сценаріїв:

• затихає й не проявляється роками, періодично нагадуючи про себе деякими симптомами;
• переходить у гарячкову фазу: температура тіла підвищується, додаються розлади ШКТ, сильний головний біль, проблеми зі шкірою, висипи.

Симптоми ВІЛ-інфекції у жінок і чоловіків загалом схожі. До суто «жіночих» проявів можна віднести:

• посилення будь-яких вагінальних інфекцій;
• болючі менструації;
• велику кількість слизоподібних виділень в середині менструального циклу;
• анорексію (спостерігається і в чоловіків).

Вірус передається такими шляхами:

• статевий акт без презерватива з ВІЛ-позитивною людиною, яка не приймає терапію;
• ін’єкції спільною голкою (переважно під час приймання наркотичних речовин);
• переливання донорської крові та трансплантація органів;
• від матері до дитини при пологах та грудному вигодовуванні;
• нестерильні інструменти в салонах тату, пірсингу, манікюру
• медичні інструменти в закладах охорони здоров’я, якщо на них були залишки крові ВІЛ-інфікованої людини.

ВІЛ не передається:

• повітряно-крапельним шляхом (при чханні, кашлі, розмові);
• через обійми, рукостискання, поцілунки, під час користування поручнями в громадському транспорті;
• при спільному користуванні предметами побуту (посудом, постільною білизною, рушниками, туалетом, душем);
• через укуси тварин і комах.

Якщо ви знаєте, що у вашому оточенні є людина, яка живе з ВІЛ, не бійтесь з нею спілкуватись! 

Заходи профілактики

Рекомендуємо:

• вести обережне статеве життя з використанням презервативів;
• слідкувати за дотриманням стерилізації інструментів;
• не використовувати повторно голки, шприці, леза;
• перевіряти донорську кров на наявність вірусу.

Для дискордантних пар (пари, де один з партнерів – ВІЛ-позитивний) крім презервативів рекомендована доконтактна профілактика: приймання спеціальних препаратів ВІЛ-негативним партнером для зниження ризику передачі вірусу.

10 фактів про хворобу:

1. Хвороба, спричинена вірусом імунодефіциту людини – ВІЛ, призводить до смертельної хвороби – синдрому набутого імунодефіциту людини (СНІД). ВІЛ та СНІД - невиліковні.

2. Людина, уражена вірусом, може виглядати здоровою і почуватися добре довгі роки, навіть,  якщо вона є носієм вірусу.

3. Вірус може передаватися на всіх стадіях захворювання через кров, сперму, овуляційні та вагінальні виділення, грудне молоко.

4. Найчастіше ВІЛ-інфекція передається статевим шляхом. Молоді дівчата особливо вразливі до ВІЛ при сексуальних контактах.

5. Молоді люди, які мають захворювання, що передаються статевим шляхом, також становлять групу високого ризику щодо ВІЛ-інфікування.

6. Найбільш уразливі молоді люди, які вживають наркотики ін’єкційна, або мають сексуальні контакти з ін’єкційними споживачами наркотиків. ВІЛ-інфекція може також передаватися через нестерильні інструменти при пірсингу, татуажі та інших маніпуляціях, в яких є контакт з кров’ю.

7. Ризик інфікування при статевих контактах зменшується, якщо партнери використовують презерватив.

8. Тест на ВІЛ здійснюється системою охорони здоров’я і, в першу чергу, центрами профілактики СНІДу. Тест на ВІЛ є конфіденційним і має супроводжуватися до та після тестовим консультуванням.

9. ВІЛ-інфекція не передається через обійми, потискання рук, користування туалетом, басейном, постільну білизну, кухонний посуд, укуси комах тощо.

10. Дискримінація людей, які живуть з ВІЛ, – це порушення прав людини.

://www.youtube.com/watch?v=dzZZJhfQKyo

Молодь повинна знати про загрозу, пов’язану з поширенням цієї хвороби, та цінувати найдорожче, що є в житті – здоров’я, адже, хто попереджений – той захищений. Саме тому, надзвичайно важливим є профілактичні бесіди  про те, як саме вірус потрапляє в організм людини, про шляхи передачі ВІЛ/СНІДу, а також про умови, за яких інфекція не передається. Кожній людині  необхідно усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД, оскільки він може увійти практично в кожен дім, кожну сім’ю.

 Ми повинні зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх близьких та рідних від цієї страшної недуги.

Телефон довіри з питань спід

 питань ВІЛ/СНІД

0 800 500 451

8 800 555 49 43

https://helpme.com.ua/pro-nas/pro-proekt/

У нашому місті усі охочі можуть пройти тестування на ВІЛ-інфекцію в закладах охорони здоров’я та дізнатися про свій ВІЛ-статус. Ви можете звернутися до закладів охорони здоров’я: до свого сімейного лікаря або до Криворізького центру СНІД та кабінетів «Довіра». 

Кабінети «Довіра»: 

Криворізька міська лікарня №1 – вул. Святогергіївська, 8А; 
Криворізька міська лікарня №16 – вул. С.Колачевського, 55; 
м. Кривий Ріг, Нікопольське Шосе, 4Г – амбулаторна допомога хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД. Телефон реєстратури 063-258-63-42

м. Кривий Ріг, вул. Володимира Великого, 25 – медична допомога хворим з дерматовенерологічними захворюваннями. Телефон реєстратури 097-609-75-68,

м. Кривий Ріг, вул. Кемерівська, 35 - фтизіопульмонологічна амбулаторна та стаціонарна допомога дорослим та дітям. Телефон реєстратури 098-037-54-50.

Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб - досвід, гідний довіри!

Website – https://medcenter-dnepr.pp.ua/

Instagram – www.instagram.com/dnepr.center/

Facebook – Дніпропетровський обласний медичний центр соціально значущих хвороб

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 396

Емоції — психічні стани і процеси в людини та вищих тварин; це відповідні реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які проявляються у вигляді задоволення або незадоволення, радості, страху, гніву тощо. В емоціях виявляється позитивне або негативне ставлення людини до навколишнього світу.

Людина не лише сприймає навколишні предмети і явища — у неї формується певне ставлення до них. Спілкування з іншими людьми, природа, твори мистецтва, наука, власна праця — все це викликає у неї різні переживання: любов, радість, повагу, захоплення, горе, гнів, страх. Без емоцій неможлива цілеспрямована діяльність людини.

Види емоцій

Позитивні емоції

Приклади: радість, любов, натхнення, задоволення, спокій, вдячність.

Вплив на людину:

1. Фізичне здоров'я:
   • Знижують рівень стресу, нормалізують кров'яний тиск і серцевий ритм.
   • Посилюють імунну систему, що допомагає організму краще протистояти хворобам.
2. Психологічний стан:
   • Збільшують рівень щастя та задоволення життям.
   • Покращують концентрацію та здатність вирішувати проблеми.
   • Сприяють креативності та продуктивності.
3. Соціальна взаємодія:
   • Покращують стосунки з іншими людьми.
   • Збільшують довіру та співпрацю в колективі.

Можливі ризики:

• Надмірне прагнення лише до позитивних емоцій може призвести до ігнорування реальних проблем.
• Втрата зв’язку з реальністю через "токсичний позитивізм" (коли людина змушує себе ігнорувати негативні переживання).

Позитивні емоції спонукають людину до діяльності й досягнення корисного результату.

2. Негативні емоції. 

Негативні емоції

Приклади: страх, гнів, сум, тривога, заздрість, сором.

Вплив на людину:

1. Фізичне здоров'я:
   • Хронічний стрес через негативні емоції може викликати серцево-судинні захворювання, ослаблення імунітету.
   • Можуть впливати на травну систему, викликати безсоння.
2. Психологічний стан:
   • Знижують самооцінку, викликають апатію та депресію.
   • Можуть спричинити зниження когнітивних здібностей, таких як пам’ять і увага.
3. Соціальна взаємодія:
   • Можуть ускладнювати спілкування, викликати конфлікти.
   • Призводять до ізоляції через страх або сором.

Позитивна роль негативних емоцій:

• Адаптивність: Страх може застерігати від небезпеки, гнів – стимулювати до захисту своїх прав.
• Самоаналіз: Смуток спонукає до рефлексії, аналізу ситуацій та пошуку рішень.

Мотивація: Дискомфорт може стати поштовхом до змін і розвитку.

Як відзначають психологи, для кожної з основних емоцій, як позитивної, так і негативної, є вагома причина:

• Гнів – стимул боротися з проблемами;
• Страх – дозволяє вберегти від небезпеки;
• Очікування – допомагає дивитися в майбутнє і планувати;
• Несподіванка – зосередитися на нових відчуттях;
• Радість – нагадати, що для нас дійсно важливо;
• Смуток – з’єднати з тими, кого любимо;
• Довіра – спілкуватися з людьми, які допомагають;
• Відраза – відмовитися від того, що шкідливо для здоров’я.

Прояви емоцій

Емоції виявляються у вигляді емоційних реакцій, станів або стосунків.

1. Емоційні реакції. Емоційні реакції— посмішка, сміх, плач, лють, страх, схвильованість, імпульсивність дії або повна нерухомість — тісно пов'язані з подіями, що їх зумовили. В екстремальних умовах, коли людина не може оволодіти певною ситуацією, розвиваються так звані афекти — особливий вид емоцій, які супроводжуються сильною, бурхливою реакцією (наприклад, страх, гнів).

Ці реакції не контролюються свідомістю, тому їх важко стримувати. Переключення на інший вид діяльності (фізична робота) сприяють емоційній розрядці. Емоційні реакції за певних ситуацій необхідно стримувати: не сміятися та не подавати вигляду, коли хтось з необачності щось не так зробив чи сказав.

2. Емоційні стани. Емоційні стани — це тривалі переживання, ефект від сильної емоційної реакції. До них відносять збудження, пригнічення (депресія), страх, тривогу. Емоційний стан є мінливим психічним явищем. Веселий настрій може змінюватися на сумний, спокійний — на тривожний, пригнічення — активністю.

Емоції зумовлюють настрій людини. Настрій — це стійкий, досить тривалий емоційний стан. Причини, що зумовили той чи інший настрій, не завжди усвідомлюються.

Вони залежать від фізичного самопочуття або від властивості пам'яті підсвідоме викликати попередні почуття. Тривалі конфліктні ситуації, неможливість здійснити бажане можуть зумовити пригнічений стан, тривогу або агресивну поведінку людини. Реальна оцінка ситуації, що склалася, відповідні вольові зусилля допомагають вийти з цих станів.

3. Емоційні стосунки. Емоційні стосунки спрямовані на певну особу, об'єкт, процес. До них відносять любов, пристрасть, прив'язаність, ненависть, ревнощі, заздрість. Емоційні стосунки можуть спричинити різні емоційні стани.

Баланс емоцій

Для гармонійного життя важливо не уникати негативних емоцій, а навчитися їх розуміти та конструктивно проживати. Баланс між позитивними та негативними емоціями дозволяє:

• підтримувати психологічну стійкість;
• розвивати емоційний інтелект;
• знаходити способи ефективного вирішення життєвих проблем.

Практичні поради:

1. Для підтримки позитивних емоцій:
   • Займайтеся улюбленими справами.
   • Практикуйте вдячність та медитацію.
   • Проводьте час із близькими людьми.
2. Для роботи з негативними емоціями:
   • Ведіть щоденник емоцій.
   • Навчайтеся технікам дихання для зниження стресу.
   • Звертайтеся до психолога або терапевта за потреби.
3. Вправи на емоції:

Вправа 1.

Щоб дізнатися, наскільки ви розумієте свої почуття, дайте відповідь на 3 питання.

Яку емоцію я зараз відчуваю?

Саме зараз ця емоція корисна для мене?

Як часто протягом дня я відчуваю цю емоцію?

Описуйте тільки ті емоції, які ви зазначили у себе при читанні цих питань. Вправа допоможе запустити процес самоаналізу. Робіть його регулярно в різних ситуаціях, і з часом ви звикнете звертати увагу на свої почуття.

Вправа 2. «Щоденник емоцій»

Протягом дня записуйте всі свої емоції і події, які їх викликали. Мета — краще зрозуміти себе. Для візуалізації можна використовувати фломастери для позначення кольору емоцій або смайлики. І пам’ятайте, що велика частина подій — самі по собі нейтральні. А емоції — це лише наша реакція на них

Емоції є важливим інструментом для нашого розвитку, головне – навчитися ними управляти та використовувати на користь.

Вправа 3.

«Не плач, ти ж на роботі»: чи варто приховувати емоції від колег

1. Опустіть голову, опустіть плечі і, дивлячись в підлогу, сумним голосом скажіть: «Я успішна людина, у мене все виходить …»

2. Потім підніміть руки вгору, дивлячись в небо з піднятим підборіддям, розправте спину і скажіть впевненим голосом: «Я невдаха, у мене все йде шкереберть, нічого не виходить …»

Що ви відчули? Виявляється, мозок не розуміє слів! А ось міміка і жести посилають сигнали в підкірку мозку (давню лімбічну систему), і ми починаємо відчувати те, що транслює тіло.

Тепер, коли ви відчули різницю, протягом двох тижнів приймайте «позу лідера» хоча б на пару хвилин в день.

Вправа 4.

Сядьте зручніше і зосередьте увагу на диханні. Зробіть спокійний вдих на 4 рахунки, затримайте дихання на 4 рахунки, видихніть на 4 рахунки. Таким чином збільшуйте рахунок до 8 разів. Дихайте так, поки не відчуєте, що відновили свій емоційний стан....

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 862

      Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

          Основними завданнями акції є:

• привернення уваги громадськості до актуальних для українського суспільства проблем подолання насильства в сім’ї, протидії торгівлі людьми та жорстокого поводження з дітьми, гендерного насильства та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків;
• активізація партнерського руху органів державної влади, державних закладів, громадських організацій щодо викорінення домашнього насильства;
• проведення інформаційних кампаній з метою підвищення обізнаності населення України з питань попередження насильства в сім'ї, жорсткого поводження з дітьми, формування свідомості всіх верств населення  щодо нетерпимого ставлення до насильства;
• формування свідомості усіх верств населення щодо нетерпимого ставлення до насильства.

Дати початку та завершення кампанії вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

          Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок. Офіційно цей день був оголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1999 році.
• 1 грудня – Всесвітній  день боротьби зі СНІДом.
• 2 грудня – Міжнародний день боротьби за скасування рабства.
• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями.
• 5 грудня – Міжнародний день волонтера.
• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі.
• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією.
• 10 грудня – Міжнародний день прав людини. 

Корисне відео:

https://www.facebook.com/watch/?v=438026460923647

«Корисні посилання щодо теми антибулінгу» на сайті МОН.

Ресурс доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/zagalna-serednya-osvita/protidiyabulingu/korisni-posilannya-shodo-temi-antibulingu

             Безкоштовний електронний курс «Вирішую конфлікти та будую мир навколо себе»/Андреєнкова В.Л., Левченко К.Б., Матвійчук М.М./. Ресурс доступу: http://course.la-strada.org.ua/story_html5.html

КОНТАКТНА ІНФОРМАЦІЯ:

Телефон довіри Національної  гвардії України  (044) 226-22-52

Національна «гаряча» лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації

Громадська організація «Ла Страда» 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного)

Національна дитяча «гаряча» лінія 
Наразі лінія працює у будні з 12:00 до 16:00
0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного) або 116 111 (з мобільного)

Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей
за телефонним номером 1547 цілодобово та безкоштовно

Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів
Номери телефону – 527 (з мобільного) та 0 800 505 501 (з мобільного або стаціонарного)

Урядова «гаряча лінія»
1545, Для громадян України, які перебувають за кордоном: +38 (044) 284-19-15

Загальнонаціональна «гаряча лінія» з питань ВІЛ/СНІД

Номер телефону 0-800-500-451 (працює цілодобово)

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 458

      Небезпека чекає нас в Інтернеті навіть у звичайних, на наш погляд, життєвих ситуаціях.

Прогрес - явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми.

  Анонімні погрози, тролінг, хейтинг, кіберсталкінг, секстинг – усе це сучасні різновиди цькування в Інтернеті. Така форма насильства набирає все більших обертів. Часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі часто не розуміють, як себе поводити в Інтернеті та яким чином захистити дитину. 

                 КІБЕРБУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Найпоширеніші типи кібербулінгу

       Розглянемо методи кібербулінгу докладніше.

1. Використання особистої інформації. «Зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальних мережах з метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її.
2. Анонімні погрози. Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою.
3. Переслідування. Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь-якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину.
4. Тролінг (trolling — ловля риби на блешню) - розміщення в Інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи.
5. Флеймінг. Улюблений метод «тролів» (провокаторів) у мережі - флеймінг(від англ. flaming - пекучий, гарячий, полум ’яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології.

Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, у дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво - від англ.. – свята війна). На перший погляд, флеймінг - це боротьба між рівними, але в певних умовах вона       теж  може  перетворитися  на  нерівноправний  психологічний  терор.  Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань.

6. Обмовлення, або зведення наклепів –  розповсюдження  принизливої  неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад),   створюються   спеціальні   «книги   для   критики», в   яких розміщуються жарти про однокласників, наклепи. Обираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.

7.  Самозванство, втілення в певну особу – переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи пароль доступу до її аккаунту в соціальних мережах, а потім здійснює негативну комунікацію. Організація «хвилі зворотних зв’язків» відбувається, коли з адреси жертви без її відому відправляються ганебні провокаційні листи її друзям і близьким за адресною книгою, а потім розгублена жертва не очікувано отримує гнівні відповіді.

8. Хепіслепінг (HappySlapping – щасливе ляскання, радісне побиття) – назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви.

   Як боротися з кібербулінгом?

Найчастіше від кібербулінгу потерпають підлітки, хоча дорослі також не застраховані від такого виду цькування. В українське законодавство вже ввели поняття булінгу і наступним кроком обіцяють встановити відповідальність за кібербулінг. Поки це лише в планах, то потрібно навчитися нейтралізувати булерів.

На початковому етапі, коли ви помітили перші образи чи цькування, намагайтеся ігнорувати булера. Часто люди, що шукають собі жертву у мережі, хочуть бачити зворотний зв’язок та викликати певні емоції. Тож за відсутності будь-якої реакції можуть просто втратити інтерес.

Якщо це не зупинить булера і він продовжить діставати вас повідомленнями та коментарями – просто заблокуйте його. У соцмережах є така можливість, щоб людина більше не могла стежити за вами та надсилати вам повідомлення. Також є можливість поскаржитися на булера у саму соцмережу, щоб його сторінку заблокували для всіх.

Намагайтеся обмежити публікацію особистої інформації у соцмережах. Наприклад, не вказуйте номер телефону чи адресу проживання. Такою інформацією може скористатися не лише булер для цькування, а й шахраї у серйозніших цілях.

Для безпеки своєї пошти та соцмереж оберіть складний пароль та змінюйте його час від часу. Не зайвим також буде налаштувати багатофакторну автентифікацію: коли для доступу до свого профілю потрібно ввести код з SMS чи пошти. За таких умов самозванство реалізувати стане набагато важче.

Що ж робити, якщо ви стали жертвою кібербулінгу чи кібергрумінгу?

1.    Зберегти свідчення факту кібербулінгу.
2.    Видалити сторінку із соціальних мереж.
3.    Звернутися до правоохоронних органів.
4.    Якщо є зміни поведінкового та емоційного стану – звернутися до психолога.

Збережені свідчення – листування, коментарі, відеоматеріали стануть вашими доказами у справі, яку відкриють правоохоронні органи. І тоді агресора можуть покарати: відповідно до зазначеного закону, накладуть штраф або призначать громадські роботи.

А ще, всі особи, які стали жертвами чи свідками кібербулінгу, можуть звернутися за допомогою:

• Національна дитяча «гаряча» лінія:  0 800 500 225або  116 111(безкоштовно з усіх мобільних).
  ● Національна поліція України – 102;
  ● Контакт-центр безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103;
  ● Освітній омбудсмен – 03058, м. Київ, відділення поштового зв’язку 58, а/с 48, телефон: 095 143-87-26, email: [email protected]

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 456

          16 листопада відзначається Міжнародний день толерантності (International Day for Tolerance), запроваджений у зв’язку із ухваленням ЮНЕСКО у 1995 році Декларації принципів терпимості, в основу якої закладено положення, проголошені в Загальній декларації прав людини.

          Толерантність – це повага до людської індивідуальності, визнання основоположних прав і свобод людини та громадянина, прийняття та правильне розуміння різноманіття культур та форм самовираження.

          Принципи рівності та недискримінації закріплені в міжнародному та національному законодавстві, згідно з якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

          Міжнародний день толерантності був заснований у 1995 році. Тоді ж була заснована премія імені Маданжита Сінгха. Нею нагороджують людей, які активно борються за толерантність та ненасильство.

          Цей день також нагадує людству про те, що таким явищам як насильство, релігійне переслідування та інше, не місце в сучасному світі.

       Кожен з нас повинен прагнути підтримувати принципи терпимості, плюралізму, взаємної поваги та мирного співіснування. Ми повинні бути завжди готові усувати стереотипи і спотворені уявлення і виступати на захист жертв дискримінації.

Корисне відео:

https://youtu.be/CY_WgE-WRT0

https://youtu.be/gBrIhT9Yi2I

https://youtu.be/sy2YnGVczQQ

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 577

     Секстинг — це обмін власними фото (відео) текстовими матеріалами інтимного характеру, із застосуванням сучасних засобів зв’язку: мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж.

Варто пам’ятати, що секстинг – це небезпечна форма спілкування, яка може не лише нашкодити дитині, але й зробити її жертвою сексуального насильства.
Найчастішими наслідками секстингу є поширення інтимного контенту без згоди власника, що часто призводить до кібербулінгу та шантажу. 

Чому ж підлітки починають займатися секстингом:

• Деякі підлітки надсилають повідомлення сексуального змісту, щоб пофліртувати з особами, котрі їм подобаються.
• Інколи дівчата висилають відверті фотографії своїм хлопцям, бо хлопці змушують їх до цього.
• Деколи хлопець розсилає багатьом відверту фотографію дівчини, щоб розважити друзів чи помститися їй за розрив стосунків.
• Це спосіб отримати увагу та схвальні коментарі, лайки та таким чином підняти свою самооцінку;
• Це може бути способом виразити свою довіру та симпатію до того, кому ці фото (відео чи повідомлення) надсилаються.

 Грумінг — це встановлення дорослими дружніх та довірливих відносин з неповнолітніми особами через Інтернет для вступу з ними в інтимний зв’язок, шантажування та залякування.

Часто самі того не підозрюючи, підлітки допомагають кіберзлочинцям в досягненні їх цілей. Публікація фото в соціальних мережах, відкритий профіль — все це підвищує ризик стати жертвою грумінгу, наслідки якого можуть бути дуже небезпечними.

У якому випадку варто звернутися за консультацією?

• Якщо дитина зіштовхнулась в інтернеті з погрозами чи шантажем;
• вимаганням інтимних фото у дітей та підлітків;
• розповсюдженням приватних фото та відео неповнолітніх іншими користувачами;
• кібербулінгом.

Куди звертатися за допомогою, якщо дитина натрапила на грумера в інтернеті?

• Урядова консультаційна лінія з питань безпеки дітей в інтернеті 1545 (3)
• Звернутися на лінію можна анонімно, цілодобово та безкоштовно.
• Діти та батьки можуть напряму звернутися за допомогою на сайті https://stop-sexting.in.ua/adult/psykholoh/, заповнити анкету та отримати психологічну підтримку спеціаліста #stop_sexтинг. Консультації є конфіденційними та безкоштовними.
• Чат-бот для підлітків

В Україні діє чат-бот з метою захисту дітей від сексуального насильства в інтернеті. Діти та підлітки зможуть отримати інструкцію, що робити та куди звертатися, якщо їх шантажують в інтернеті й вимагають контент сексуального характеру. Чат-бот працює на сайті https://stop-sexting.in.ua/chatbot/ та у Telegram @StopSextingBot

Корисні посилання з теми:

https://youtu.be/b-gaa9ZI2JE

https://youtu.be/k8tPDaDcYgo

https://youtu.be/yjLZITYZfws

UNISEF для кожної дитини

https://www.unicef.org/ukraine/documents/how-protect-oneself-sexting

Буклет містить доступну інформацію про особливості та небезпеки секстингу, а також поради для батьків, як можна захистити дитину.

https://www.unicef.org/ukraine/media/15281/file

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 414

Квадробери — це субкультура людей, які наслідують поведінку тварин.

Засновником субкультури вважається японець Кенічі Іто. Дитиною з нього глузували та вважали схожим на мавпу. Коли Іто виріс, то почав вивчав особливості поведінки мавп, та швидко бігати навкарачки. Японець постійно покращував свій результат в стометрівці навкарачки: від 18,58 сек у 2008 році до 15,71 сек 2015 року. Його техніка бігу привернула увагу американських фітнес-тренерів, що започаткували тренування «в стилі тварин», які поєднували йогу, пілатес тощо. Цей тип фізичних вправ отримав назву «квадробіка», від лат. quattuor («чотири») та анг. aerobics («аеробіка»).

У 2020-ті роки з'явилася субкультура «квадроберів», переважно підлітків та дітей, які не змагаються у фізичних вправах на швидкість, але використовують тематичний реквізит, такий як маски, рукавички у формі лапок, штучні хвости, та імітують зовнішність та спосіб пересування тварин.

Окрім квадроберів, існують інші схожі субкультури. Так, фурі імітують зовнішність героїв мультфільмів, звірят, що схожі на людей. Своєю чергою, теріантропи — це люди, які вважають, що мають душу тварини. 

Квадробери — люди, а найчастіше діти чи підлітки, які стали представниками нової субкультури. В цілому  це люди, які імітують поведінку тварин. Зокрема, їхні способи пересування. Представники субкультури пересуваються на чотирьох кінцівках, перестрибують різноманітні перешкоди й швидко бігають. Звісно ж, усе це потребує концентрації, витривалості й хорошого балансу.

Квадробери стверджують, що така поведінка допомагає їм знімати стрес і самовиражатися буквально «без кордонів».

Квадробери використовують такі аксесуари у своєму одязі: маски тварин на обличчя, на руки — рукавиці у формі лап і навіть чіпляють до одягу штучний хвіст.

Різниця між квадроберами і теріанами та фуррі

Квадробери — насамперед, прихильники спорту, які вже із часом почали доповнювати свій вигляд різноманітними аксесуарами та прикрасами.

А от теріани (або теріантропи) — люди, які духовно відчувають себе звіром. Для представників цієї течії не настільки важливий вигляд, як внутрішні почуття. На них вони і фокусуються.

Фуррі ж наслідують улюблених анімаційних персонажів — тварин, які схожі на людей. Велику роль для фуррі, на відміну від теріанів, відіграє саме зовнішність. Представники субкультури не тільки одягають кастомний одяг чи втілюють цілісний косплей, але й театрально відіграють поведінку тваринки.

Ознаки небезпечних субкультур:

1. Антисоціальна поведінка: Якщо субкультура заохочує порушення суспільних норм або законів (наприклад, вандалізм, крадіжки, насильство), це може становити серйозну загрозу як для її учасників, так і для оточення.
2. Груповий тиск і радикалізація: Субкультури можуть чинити сильний вплив на своїх членів, примушуючи їх до дій, з якими вони можуть не погоджуватися в нормальних умовах. Це може включати участь у небезпечних заходах або прийняття ризикованих рішень під тиском групи.
3. Фізична небезпека: Якщо субкультура залучає до екстремальних дій (наприклад, трюки, які ставлять під загрозу життя, участь у небезпечних гонках або екстремальних видах спорту), це може призвести до травм або навіть летальних наслідків.
4. Зловживання речовинами: Якщо у рамках субкультури є поширеним вживання наркотиків, алкоголю або інших шкідливих речовин, це підвищує ризики для здоров’я та життя учасників.
5. Ідеологічна небезпека: Деякі субкультури можуть пропагувати деструктивні чи радикальні ідеології, що можуть спонукати до насильства або руйнування, чи створювати конфлікти з суспільством та законом.

Що робити, якщо субкультура "квадробери" небезпечна?

1. Оцінка ризиків: Важливо розуміти, чим саме займаються члени цієї групи, і які потенційні загрози вона несе. Якщо це включає ризик для вашого здоров'я або безпеки, варто дистанціюватися від такої субкультури.
2. Комунікація з іншими: Якщо ви відчуваєте, що група чинить тиск на вас або ваших близьких для участі в небезпечних діях, важливо відкрито поговорити з людьми, яким ви довіряєте, і можливо, отримати професійну консультацію.
3. Звернення до влади: Якщо діяльність цієї субкультури порушує закон або створює загрозу для громадського порядку, варто звернутися до правоохоронних органів або повідомити про це відповідні служби.

Думок з цього приводу дуже багато, головне пам’ятати, що хоббі, захоплення чи заняття є нормальним доти, доки не несе шкоди для здоров’я та життя самої людини або навколишніх. А терпимість до різних проявів ідентичності (навіть якщо вони не збігаються із вашими особистими переконаннями) — ознака здорового, розвиненого та демократичного суспільства. 

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 395