25 жовтня 2024 на спеціальне замовлення профспілки криворізького підприємства "Кривбасвибухпром" силами кафедри туризму та економіки КДПУ була організована та проведена пізнавальна екскурсія для працівників цього підприємства до старого Кочубеївського рудника. Розробником маршруту та гідом виступив Володимир Казаков - зав. кафедрою та найкращий гід України 2021 року.

Тривалий переїзд до околиць села Ганнівки Кропивницької області (Олександрійський район), що стоїть на річці Жовтій на шляху до міста Жовті Води, закінчився відвідуванням одного з добре збережених об'єктів індустріальної спадщини північного Кривбасу - Кочубеївського рудника. Увесь переїзд тривала оглядова екскурсія містом.

Сьогодні екскурсанти побачили всі цікавинки старого рудника - закинутий кар'єр, старий відвал з хрестом, 5 штолень, величезні підземні камерні та пластові виробки. Група спускалася до підземель, мандрувала ними, відвідувала штольні, торкалася старої гірничої історії Кривбасу.

Перші наукові краєзнавчі дослідження Кочубеївського рудника було проведено у листопаді 2010 року. Над вивченням спадщини рудника працювали Казаков Володимир, Килимчук Антон, Дворчук Едуард. Ними були здійснений ряд польових і архівних розвідок.

Екскурсійний маршрут розроблений Казаковим В. Л. і запущений у життя у липні 2014 року. Найкращий час для екскурсії – теплий сезон з квітня по листопад, проте були випадки і зимових заїздів до старого рудника. Гідами за маршрутом є Казаков Володимир, Остапчук Ірина, Літвінчук Ганна.

Кочубеївський рудник – один зі старих рудників півночі Кривбасу, де орендарями видобувалася залізна руда на землях пана Кочубея.

На руднику вівся спочатку відкритий видобуток залізних руд від чого залишився невеликий, але порівняно глибокий кар’єр. Поруч з кар’єром був відсипаний подушкоподібний відвал з розкривних порід. Відвал наразі заріс ковилою і за багато десятиліть дикий степ тут відновився у первинному вигляді. На відвалі мешкає популяція куріпки.

Рудник працював упродовж 1904-1906 рр. та у 1913-1914 роках. Рудник був малопотужний, за всі роки тут було видобуто лише 57764 тон бурого залізняку і гематит-мартитових залізних руд. За даними Едуарда Карловича Фукса поклад виклинився на глибині -42 м. Висновок Е.К. Фукса: родовище багатих руд промислового значення на 1929 рік не мало. Руда вивозилася грабарками на залізничну станцію «Рядова», яка знаходилася на відстані 4,5 кілометрів від рудника.

На днищі кар’єру також були пройдені 3 підземні виробки. Унікальним є висота цих камер – до розмірів 3-хповерхового будинку. Виробки пройдені то по пласту, то 2-ма поверхами, то рукавом в бік. Окрасою підземного ландшафту рудника є 7 розвідувальних штолень. Їх загальна довжина досягає цифри 300 метрів. Е.К. Фукс у 1929 році у книзі «О неработающих рудниках Кривбасса» відмічає: у 1913-1914 роках на кар’єрі була лише розвідка, тому вік штолень слід приписати сааме на цей період. Мета штолень – розвідка паралельних покладів залізної руди у вигляді пластів. Подекуди в стелі зустрічаються старі цвяхи, на яких кріпилися шахтарські каганці. Старезність штолень підтверджується спогадами місцевих мешканців, про те що вони ховалися в них у період ІІ Світової війни.

Подібної довжини, розмірів, майже ідеальної збереженості старих розробок залізної руди немає ніде на Криворіжжі. Відвідування руднику дозволить відчути подих промислової старовини, життя та роботи гірників.

1949 рік – пів року стояла геологічна експедиція на чолі з професором Половінкіною Юлії Іринархівни (1895-1974). Професор з 1938 р. Закінчила Петроградський педагогічний інститут (1918 р.). З 1918 року геолог, зав. відділом петрографії Геологічного комітету АН. У 1920-1950-х рр. вивчала петрографію і рудоутворення Кривбасу. Засновник власної наукової школи геологів. Ймовірно, що експедиція мала за мету розвідку уранових руд Ганнівської смуги, яка є продовженням на північ Першотравневого родовища з проявами уранової руди.

А навколо рудника розкинулися широкі простори долини ріки Жовта, Ганнівського (Кочубеївського) лісу та старого села Ганнівка.

На початку 2016 року рудник став знімальним майданчиком історичного фільму «Червоний». Тут знаходилася одна з 3-х локацій зйомок – залізний рудник. Деякі декорації ще зберігаються на поверхні та у штольні №3. У 2016 році після завершення зйомок Одеською кіностудією для індустріальної спадщини рудника це був час сплеску екскурсій. За той рік тут побувало понад 1 тис. відвідувачів.

Щоб побачити старий рудник зі штольнями до нас приїздять як іногородні, так і багато іноземців!

Відвідування туристами даних об’єктів залишає найяскравіші враження.

Приєднуйтесь до нашого світу яскравих подорожей!