17 травня 2024 року на факультеті української філології відбулися Наукові читання молодих дослідників, приурочені до Міжнародного дня слов’янської писемності. Свої наукові розвідки презентували здобувачі освіти першого (бакалаврського) та другого (магістерського) рівня вищої освіти. Окрім того, на наукове зібрання завітали й учні 10 і 11 класу Криворізького Центрально-Міського ліцею (наук. керівник, учитель української мови та літератури О. М. Ходакова), які виявили бажання продемонструвати власні наукові дослідження.
Модератор заходу – доцент кафедри української мови Наталя Миколаївна Шарманова.
На заході була присутня Олена Володимирівна Дуденко, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови та методики її навчання Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, яка разом із Наталею Шармановою очолила керівництво секційним засіданням Наукових читань.
Студенти 2 курсу групи УАФ-22 підготували історичну довідку про свято, аби підкреслити важливість і необхідність знань, які набули попередні покоління, та перенесення їх у сьогоднішні та завтрашні дні.
Слов’янська культура формувалася під впливом подій, які й донині відіграють визначальну роль в духовному розвитку слов’янських народів і становленні повноцінної мовної та культурної спадщини. Зважаючи на те, що, починаючи з VІІ–VІІІ ст. слов’яни налагоджують тісні зв’язки з Візантією, у 862–863 рр. грецькі місіонери брати Кирило і Мефодій, готуючись до просвітительської діяльності в Моравії, упорядкували протокириличне письмо, спростили форму літер, наблизивши їх до грецького уставного письма, поширеного в богослужебних книгах, додали окремі літери й привели в систему відповідність азбуки до слов’янської фонетики, поклавши в основу найбільш відомий їм солунський діалект староболгарської мови, і переклали, користуючись упорядкованою ними азбукою, потрібні їм богослужебні книги з грецької на слов’янську мову. Ця мова одержала назву старослов’янської, а азбука, використовувана в ній, відома як кирилиця.
Поряд із кирилицею в слов’янській писемності відома й інша азбука – глаголиця. На питання про те, яка з цих двох азбук виникла раніше, у науці досі немає однозначної відповіді. Існує гіпотеза, що глаголиця є індивідуальним витвором Кирила, а кирилиця виникла природно, шляхом слов’янізації грецького письма. Останнім часом на користь цього погляду висуваються нові аргументи, зокрема, у зв’язку з віднайденням у Київському Софіївському соборі видряпаної гострим предметом на фресковій штукатурці ХІ ст. азбуки, що складається з 27 літер, з яких 23 повністю відповідають грецькому алфавітові, а чотири – б, ж, ш, щ – нові слов’янські. На підставі складу т. зв. софіївської азбуки можна зробити висновок, що вона – один із варіантів грецькослов’янського письма. Софіївська азбука «відбиває той етап розвитку слов’янської писемності, коли відбувалося поступове ослов’янювання грецького алфавіту і додавання до нього перших слов’янських літер». Коли Кирило та Мефодій упорядкували слов’янську азбуку, то проста й зручна для вжитку кирилиця витіснила всі інші різновиди письма, поширеного у слов’ян, у тому числі й протоглаголичні. Особливо цей процес посилився після прийняття християнства, у зв’язку з чим і виникло «прагнення до уніфікації письма як знаряддя державного релігійного культу».
Християнізація слов’ян, включаючи і наших предків, спонукала до появи слов’янської літератури, написаної слов’янською мовою. Брати займалися перекладацькою діяльністю (переклади Псалтиря, Євангелія, Апостола). Мефодій переклав 60 книг Старого і Нового Заповіту. Він також переклав Номоканон, під яким варто трактувати або зібрання життя святих, або твори отців Церкви. Великого значення набувають не лише для Київської Русі, але й для всієї європейської цивілізації чудові взірці давньої літератури: «Повість временних літ», «Слово о полку Ігоровім», «Повчання» Володимира Мономаха, звід законів «Руська правда».
Чому ми говоримо про актуальні питання україністики в контексті слов’янської писемності та культури? Відомо, що десятиліттями вороги української нації прагнули переписати історію. Починаючи від повномасштабного лютневого вторгнення 24.02.2022, у режимі 24 / 7 агресор спотворює правду й перевидає підручники не лише з історії, а й словесності на окупованих українських територіях. Збірники Києвокняжої доби і всіх наступних етапів української мови і писемності як взірцевої слов’янської мудрості сягають глибокої давнини: так звані афористичні вислови представлені вже в чи не найдавніших писемних пам’ятках, як-от: у «Збірниках Святослава» (1073 р., 1076 р.). Зокрема «Збірник Святослава» (1076 р.), крім статей релігійно-морального змісту, містить такий собі «Стословець патріарха Геннадія», що передбачає сто висловів про правила християнської віри та морального життя, яким користувалися для написання своїх творів Володимир Мономах, Данило Заточник.
Наталя Шарманова підкреслила, що сьогодення спонукає молодих дослідників до розв’язання мовознавчих проблем, пов’язаних з дискурсивним, комунікативно-прагматичним, лінгвокультурологійним потенціалом українознавчих студій, які мають потужний європейський і світовий вектор, та про багато іншого, що інтерпретує українське слово в контексті сучасної славістики і світового мовознавства.
Доповіді учасників
Марина Усачова, студентка групи УФР-20 4 курсу факультету української філології. Тема: «Частотний словник новітніх українських ЗМІ»
Дмитро Решетніков, студент групи УІФ-20 4 курсу факультету української філології. Тема: «Деякі аспекти створення англо-українського паралельного корпусу».
Іоанна Єрмоленко, учениця 11 класу Криворізького Центрально-Міського ліцею. Тема: «Лінгвопрагматичний аспект лексичних новотворів української мови на сучасному етапі».
Кіра Холодай, учениця 10 класу Криворізького Центрально-Міського ліцею. Тема: «Специфіка відтворення одоративної лексики в романі Орести Осійчук "Абрикосова книгарня"».
Анна Колеснік, студентка групи УАФ-20 4 курсу факультету української філології. Тема: «Фразеологізми з компонентами-зооназвами в сучасній українській мові».
Дар’я Ніколаєнко, учениця 10 класу Криворізького Центрально-Міського ліцею. Тема: «Лінгвокультуреми на позначення концепту «любов» у збірці П. Вишебаби «Тільки не пиши мені про війну».
Олександра Прокопенко, студентка групи УМЛ-21 3 курсу факультету української філології. Тема доповіді: «Вербалізація ворожнечі в новітній вітчизняній медіакомунікації».
Гарно поважна гостя Читань зауважила, що теми доповідачів охопили широку мовознавчу проблематику – від традиційних лінгвостилістичних і лінгвокультурологійних питань, повʼязаних із функціюванням мовних одиниць (лексем, фразеологізмів) у процесі комунікації, до актуальних напрямів сучасної лінгвістики: корпусної, комп’ютерної, квантитативної. По суті, частина учасників виголосила доповіді, які репрезентують наукові пошуки в тих філологічних галузях, які ще вчора були пріоритетом у дослідженнях досвідчених науковців-словесників, випереджаючи в часі дослідницьку палітру своїх ровесників.
Святі Кирило та Мефодій продемонстрували сучасникам і прийдешнім поколінням, що лише невтомна просвітницька праця, освячена ідеєю отримання нових знань і християнською любов’ю, дає щедрі плоди, здатні служити людям упродовж тисячоліть.
Саме тому свято рівноапостольних св. Кирила та Мефодія, яке відзначаються 24 травня, – добра нагода для осмислення духовного заповіту видатних слов’янських просвітителів, апостолів слов’янства, які, не забуваймо, послужили становленню культури українців у часи Русі-України і спадщина яких допоможе установити справедливу історичну істину, якби не намагався спотворити її ворог, і відповісти на ідеологічно-культурні виклики ХХІ століття.
Наталя Миколаївна переказала учасникам наукових читань слова доктора філологічних наук, професор, завідувача кафедри українською мови Колоїз Жанни Василівни.
Кафедра української мови щиро вдячна учасникам Наукових читань за їхні презентації, обговорення мовознавчих проблем, небайдуже ставлення до рідної мови та культури на тлі слов’янської багатоманітності і світових глобалізаційних процесів. Бажаємо всім молодим дослідникам успіхів на нелегких наукових стежках під мирним українським небом з вірою в нашу Перемогу.
