У наукових статтях і дисертації кандидата філософських наук, старшого викладача кафедри всесвітньої історії Ігоря Олексійовича Панафідіна висвітлено проблеми філософського осмислення ідей війни, миру, справедливості. Науковець досліджує поняття справедливої війни, порушує питання суспiльно-договiрного космополiтизму й теорії вічного миру.
Автор розглядає класичну теорію війни Карла фон Клаузевіца, а також концепції сучасних мислителів М. ван Кревельда та Х. Хофмайстра, які претендують на перегляд її основних положень. Вирішення проблеми трансформації війни вбачає у чіткому розрізненні ідеї війни та війни як суспільного явища. Автор приходить до висновку, що з часів розробки класичної концепції війни Клаузевіца відбувся процес трансформації війни як суспільного явища, що, безумовно, викликає необхідність і трансформації ідеї війни. А сутність трансформації ідеї війни полягає у тому, що вона на сьогодні є ознакою політичного безсилля, а не «продовженням політики іншими засобами.
В статтi дослiджується iдея справедливої вiйни в контекстi уявлень про справедливiсть як таку. Автор розглядає два можливих тлумачення термiну «справедливiсть» (юридичне i суто етичне) i приходить до висновку, що традицiя справедливої вiйни залучає юридичний аспект справедливостi як заборони свавiлля i дотримання правил. Натомiсть моральне розумiння справедливостi як поняття про належне актуалiзує традицiю вiчного миру.
У статтi аналiзується процес еволюцiї iдеї вiчного миру, починаючи з фiлософсько-мiфологiчних уявлень античностi i завершуючи класичною версiєю цiєї концепцiї I. Канта. Автор доводить, що теорiя вiчного миру Канта, яка передбачає мирне спiвiснування народiв шляхом заснування федерацiї держав на принципах рiвностi і справедливостi, на сьогоднi практично реалiзується.
Стаття присвячена кантiвському обгрунтуванню iдеї космополiтичного права миру, альтернативного до класичного мiжнародного права як права держави на вiйну. Автор стверджує, що в основi цього проекту лежить синтез iдей глобального суспiльного договору та позитивно-правового обгрунтування вiчного миру.
У дисертації досліджується проблема трансформації традиційного змісту ідеї справедливої війни під впливом кантівської теорії вічного миру. Доведено, що акцентування на морально-етичній експлікації справедливості призводить не тільки до спроб морального обмеження війни, але й до її морального виправдання, а класичне розуміння війни як продовження політики іншими засобами – до легітимізації війни і можливості досягти лише перемир’я. Обгрунтовано новий зміст ідеї справедливої війни за рахунок актуалізації юридичного тлумачення справедливості, заснованого на принципах рівності та неупередженості, й антиінструменталістського підходу до розуміння війни як безсилля політики. Еволюція ідеї справедливої війни у напрямку законної війни в рамках міжнародного права пов’язана з проголошенням пріоритетності прав людини перед інтересами національної держави.