Виховний захід, присвячений 210-ій річниці від дня народження великого Кобзаря, провів для студентів І курсу кандидат філологічних наук, доцент В.В. Пруняк. Він привітав усіх шанувальників палкого і вогненного Шевченкового слова. Особливий акцент у його виступі зроблено на ролі Шевченка як основоположника нової української мови. Саме з ім’ям великого Кобзаря пов’язаний епохальний поворот у розвитку нашої мови.
Дослідник історії української літературної мови Іван Огієнко наголошував, що «Шевченкова мова мала всі якості, щоб стати всеукраїнською мовою літературною: вона була найчистіша серед мов усіх тодішніх письменників і могла легко стати соборною мовою. Саме твори Шевченка широко рознесли й остаточно затвердили наші національні назви: Україна, український». Отже, можемо стверджувати, що саме Шевченко дав прихисток у слові цілій нації!
Шевченко буває різним. Сьогодні з його словами на устах йдуть на смертельний двобій із заклятим ворогом, перемагають загарбників, описують неймовірні українські простори, жартують та переживають злість. Шевченко – це Митець, який уже понад 2 століття з кожним днем набуває нового переосмислення, більш глибокого розуміння його пророчих слів. Це сильна постать, це основоположна віха у житті незламного народу. Крилаті вогненні і пророчі рядки його поезії згадуються не лише у шевченківські дні. Їх можемо прочитати у соціальних мережах майже щодня.
– Сьогодні, сказав доповідач, – мені хочеться читати не вірші великого поета, які ми всі знаємо і любимо, які стали часткою кожної душі, а прочитати декілька поезій нікому невідомих авторів. Можливо, вони не поети, а просто пересічні небайдужі громадяни нашої незалежної і волелюбної країни. Один з таких віршів належить перу Ганни Потопляк:
Скажи, Тарасе, як на тій горі
Стояти і дивитись на ті хвилі.
На те, як плуга гострять ковалі,
Як плющ росте на свіжій ще могилі.
Як гай шумить, як поле дозріва.
Дивитись на людей, своїх нащадків.
Чи не болить від цього голова.
Чи ще горить біля хрестів лампадка.
Скажи, Тарасе, бачив цей "наліт".
Вночі сьогодні по Вкраїні били.
Здригалася земля і падав пліт,
І в різні сторони ворони полетіли.
А вслід за ними і дрони подались.
Ракети падали на світло і на хати.
Молись, Тарасе, знов за нас молись!
Допоможи здолати горе, тату!