"Посібник самодопомоги" створено в межах проєкту "Основи групової та індивідуальної роботи в бододинамічному підході з людьми, які перенесли травму" Ресурсного центру Кольпінга. У ньому запропоновано підхід, що розроблявся Інститутом бододинаміки понад 40 років і наразі використовується у країнах, які потерпали чи потерпають від військових дій (Балкани, Ізраїль, Палестина, Україна тощо). Вправи і техніки, репрезентовані в "Посібнику самодопомоги", є ефективним способом роботи з наслідками психотравмуючих подій. Ви маєте змогу дізнатися, що таке навички саморегуляції, а також отримати покрокову інструкцію про методи їх застосування. 

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 174

        Особистісна тривожність – це  стійка характеристика особистості, що проявляється у вигляді  тенденції до переживання нейтральної ситуації, як загрозливої, навіть якщо вона такою об'єктивно не являється. Певний рівень тривожності властивий усім людям та є необхідним для оптимального пристосування до умов дійсності;  допомагає передбачити небезпечні ситуації і уникнути їх. Проте, якщо тривожність  має хронічний характер, не пов’язана з актуальною ситуацією, то говорять про наявність особистісної тривожності, як стійкого психічного утворення, яке може суттєво погіршити як фізичне, так і психічне  здоров´я. Надмірна  тривожність   однозначно негативно впливає на людину, заважає їй спокійно працювати, розвиватися, насолоджуватись життям.

        Особистість із високим рівнем тривожності схильна сприймати довкілля як таке, що містить у собі загрозу та небезпеку;  характеризується сильною і постійною психоемоційною напругою; хвилюванням та душевним  дискомфортом; підвищеною вразливістю до стресових ситуацій;  загостреним  почуття провини і недооцінюванням себе. Така людина постійно перебуває у сумному та розгубленому стані, завжди має важкі  передчуття.

        Особистісну тривожність пов'язують із соціальними,  психологічними  та психофізіологічними чинниками. Соціальні чинники  – це соціальні проблеми особистості, пов’язані з порушеннями у спілкуванні;  конфліктне середовище; тривала зовнішня стресова ситуація. На психологічному рівні особистісна тривожність пов’язана з емоційним виснаженням;  низькою самооцінкою; проблемами самоуправління і т.д. Неможливість керувати собою породжує відчуття безсилля і безнадії, знижуючи ще більше життєвий тонус та культивує пасивність і песимізм. Відтак руйнується впевненість у собі, рішучість у діях і вчинках, наполегливість у досягненні мети. Людина заздалегідь налаштовує себе на поразку і хвилюється з цього приводу. Психологічні чинники тривоги можуть бути викликані внутрішнім конфліктом, неадекватним рівнем домагань; недостатнім обґрунтуванням мети; передчуттям об’єктивних труднощів; неузгодженістю мотивів і засобів діяльності;  необхідністю робити важливий вибір і т.д

        Як засвідчують результати опитування високий рівень тривожності виявлено у 20% респондентів, 45% студентів вважають себе помірно тривожними, і низько тривожними - 35% опитаних. Завжди щасливими себе сприймають 13, 5%, майже ніколи, також,  13,5%; середній рівень відчуття щастя переживають 73%. В стані постійного хвилювання знаходяться 21%, інколи –53%,  дуже рідко – 26%. Очікувані труднощі дуже і завжди непокоять 24% опитаних, взагалі непокоять 18%, турбують в залежності від ситуації – 58% респондентів. Завжди почувають себе у безпеці 24%, майже ніколи  14%, рідко – 30%, часто – 32%.

         Зниження рівня тривожності у студентів – важливий фактор їх повноцінного особистісного зростання та успішного навчання в закладі вищої освіти. У зв’язку із цим актуальним постає питання відповідної виховної та консультаційно – корекційної роботи, спрямованої на зниження показників тривожності у цій соціально – віковій групі.

        В психологічному контексті депресію зазвичай розглядають як афективний стан, який характеризується негативним емоційним фоном, змінами мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальною пасивністю поведінки. У стані депресії спостерігаються важкі, болісні переживання і емоції – пригніченість, туга, відчай. Потяги, вольова активність різко понижені. З’являються нав’язливі думки про власну невідповідність соціальним вимогам і стандартам.  Відчуття провини за події минулого і відчуття безпорадності перед життєвими труднощами поєднуються з відчуттям безперспективності існування. Суттєво знижується самооцінка, спостерігається розбіжність між реальним та ідеальним «Я», відбувається тотальне знецінювання власної особистості. Зміненим виявляється сприйняття часу, який тягнеться болісно довго. Для поведінки в стані депресії характерні сповільненість, безініціативність, швидка стомлюваність; все це призводить до різкого падіння продуктивності діяльності. Типовими емоційними проявами депресії зазвичай виступають туга, пригнічений настрій, розпач, страждання, дратівливість, тривога, втрата інтересу, в разі тяжкої депресії – суїцидальні думки. На поведінковому рівні спостерігається   уникнення спілкування,  схильність до самотності, апатія. 

        Депресивні прояви паралізують життєву активність, знижують адаптаційні можливості,  збіднюють психологічний потенціал особистості, що негативно впливає на психологічне здоров'я особистості.

        В рамках тижня психологічного здоров'я було проведене опитування студентів на виявлення схильності до депресії. За результатами опитування було встановлено, що лише 5 % опитаних виявляє ознаки вираженої депресії (середньої тяжкості); 31 % - легка депресія (субдепресія); 64 % - відсутність депресивних симптомів. Важкої депресії не виявлено. Нестерпний сум та тугу відчувають 5%; дуже хвилюються за майбутнє – 4,5%, тотальна незадоволеність життям - 10%, сильне почуття провини – 16%, негативне само відношення – 12%, суїцидальні думки – 5%, втрата інтересу – 12%; занепокоєння станом здоров'я – 6%. Результати опитування обумовлюють  необхідність корекції депресивних станів на ранніх стадіях для запобігання негативних наслідків в подальшому, а також для збереження та підтримки психологічного здоров’я людини.

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 517

        Найкращі моменти свого життя ми пов’язуємо із ситуаціями, коли існує злагода між людьми, мир і взаєморозуміння. Однак, взаємини між людьми бувають різними: як такими, що стимулюють співпрацю і товариськість, так і такими, що призводять до суперечок і протистоянь. Часто непорозуміння стають причиною появи образ, ворожості та ненависті. Ці та подібні негативні ситуації називають конфліктами. В процесі життя людина постійно стикається з різними конфліктними ситуаціями, які, зазвичай, викликають негативні емоції і поведінкові реакції. Конфлікти – це закономірне явище людського існування, яке має і позитивне значення. Конструктивність конфлікту   полягає в тому, що він, незважаючи на руйнівний характер, забезпечує  розвиток стосунків між людьми і запобігає застою, стагнації взаємодії між суб'єктами спілкування. Крім того, конфлікти сприяють формуванню «психологічного імунітету», завдяки чому, людина набуває соціального досвіду, стає більш стійкою до впливу різноманітних конфліктогенів. Конфлікти формують відповідальність і небайдужість, стимулюють оновлення і поліпшення відносин між людьми.

        Соціально‑психологічний конфлікт – це особливий вид міжособистісної взаємодії, в основі якої лежить об’єктивна суперечність цілей, інтересів і думок між опонентами. Це зіткнення протилежно спрямованих  позицій, що може проявлятись у різних формах і, навіть у вигляді агресивної поведінки.  Найважливішою особливістю конфлікту є характер потреби людини, за задоволення якої вона бореться. У цій боротьбі людина може вдаватися до раніше не властивих їй дій та переживати різноманітні дисфункціональні стани: обурення, лють, роздратування і т.д.

        Міжособистісні конфлікти - обов'язкова частина життя кожної людини, її діяльності та стосунків. Їх неможливо уникнути, вони потребують осмислення і свого конструктивного розв'язання. Для цього варто дотримуватись наступних умов:

1. Визнання за іншим права на власну думку, повага до його  точки зору.

2. Уміння вислухати опонента, не перебиваючи його.

3  Уміння встановити спільні підходи, точки зору у взаєминах.

5. Прояв витримки, самовладання, вихованості.

6. Намагатися завжди об'єктивно оцінювати людей з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей та можливостей.

7. Уміння бути об'єктивним і самокритичним у конфліктній ситуації.

        Перебіг і результат конфлікту залежить від стратегії поведінки опонентів в конфліктах:

        Компроміс (золота середина) – це часткове задоволення інтересів обох сторін у протидії. Він передбачає, що кожна сторона чимось поступається і отримує деякі  вигоди. Компроміс можна розглядати лише як проміжний етап у пошуку спільного для обох сторін рішення без остаточного вирішення існуючих протиріч.

        Співпраця. Вибираючи цю стратегію, учасники прагнуть вирішувати конфлікти так, щоб були задоволені інтереси всіх сторін. Цей спосіб вирішення суперечностей можна вважати найбільш конструктивним і сприяє розвитку взаємоповаги, розуміння та довіри, тим самим роблячи відносини більш міцними та стабільними.

        Уникнення. Характеризується самоусуненням, ігноруванням проблеми. Ця стратегія може бути корисною, коли тема конфлікту не дуже важлива, або коли немає необхідності підтримувати тривалі відносини з іншою стороною. Але у довгострокових стосунках важливо відкрито обговорювати всі проблемні питання, а уникнення наявних труднощів призведе лише до накопичення невдоволення та напруги.

        Протистояння (суперництво, конкуренція) Характеризується активною боротьбою індивіда за свої інтереси, бажанням виграти суперечку будь-якою ціною. Це своєрідне змагання, де кожна сторона використовує всі наявні інструменти для досягнення своїх цілей. З метою доведення правильності обирається  метод, який найбільш ефективно впливає на опонента у цій конкретній суперечці. Для цього опоненти можуть застосовувати агресію по відношенню до іншого.

        Пристосування. Дії індивіда спрямовані на збереження й відновлення сприятливих відносин з опонентом; характеризується згладжуванням суперечностей за рахунок поступок власним інтересам. Використання цієї стратегії ґрунтується на зниженні своїх домагань і прийнятті позиції опонента і, фактично, є принесенням у жертву власних інтересів заради іншого.

        Важливо пам'ятати, що конфлікти свідчать про проблеми у стосунках, проте їх вирішення і наслідки цілком і повністю залежать від тих стратегій поведінки, які опоненти обирають.

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 370

З 2023 року в Україні стартувала комунікаційна кампанія «Ти як?»  https://www.howareu.com/

Всеукраїнської програми ментального здоров'я за ініціативою Олени Зеленської, мета якої – сприяти формуванню в суспільстві культури піклування про ментальне здоров’я. Першим викликом комунікаційної кампанії було донести людям, що вони, їхнє самопочуття «на часі». Що ментальне здоров’я так само важливе, як і фізичне. Що це один із факторів, який впливає на продуктивність людини, її здатність відновлюватися.

          Так що ж таке ментальне здоров’я?

Психічне (ментальне) здоров’я згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.

Здатність отримувати задоволення від життя — основна риса ментально здорової людини.

https://youtu.be/uQJlDwBFYP4

https://youtu.be/hldvaw-YjCU

  Психічно здорова людина:

1. може розрізняти свої емоції, керувати ними та гармонійно функціонувати;
2. здатна спілкуватися і будувати стосунки з іншими;
3. розвивається й навчається;
4. позитивно оцінює себе, приймає та любить;
5. приймає власні тверді рішення;
6. нормально адаптовується до нових умов життя;
7. може розв’язувати проблеми.

Ментальне здоров'я серед студентів є особливо важливою темою, оскільки молоді люди в університетському середовищі стикаються з багатьма психологічними викликами, що можуть впливати на їхнє психічне благополуччя та академічну успішність. Для студентів в Україні (як і в усьому світі) існує низка чинників, які можуть сприяти погіршенню ментального здоров'я.

Основні проблеми ментального здоров'я серед студентів:

1. Стрес і тиск через навчання: Навчальні навантаження, вимоги до високих результатів та постійний стрес через іспити й дедлайни є одними з найпоширеніших причин психічного напруження серед студентів. Це може призводити до тривожності, вигоряння та інших проблем.
2. Фінансові труднощі: Багато студентів стикаються з фінансовими проблемами, що посилює їхнє відчуття стресу. Пошук роботи, баланс між навчанням та роботою може негативно впливати на їхнє психічне здоров'я.
3. Соціальна ізоляція: Для деяких студентів, особливо тих, хто навчається далеко від дому або переселився з інших регіонів (через війну чи інші обставини), почуття ізоляції та відчуження може посилити емоційну напругу. Нестача підтримки з боку сім'ї та друзів може призводити до депресії або тривожних розладів.
4. Проблеми адаптації: Перехід до самостійного життя часто викликає у студентів складнощі з адаптацією. Нове середовище, потреба в самоконтролі й відповідальності можуть бути емоційно виснажливими.
5. Негативний вплив соціальних мереж: Надмірне користування соціальними мережами може негативно впливати на самооцінку студентів, спричиняти відчуття неповноцінності, порівняння себе з іншими або навіть викликати депресивні настрої через сприйняття нереальних ідеалів.
6. Тривожні та депресивні розлади: Студенти часто страждають від тривожних розладів через страх не впоратися з навчанням, невизначеність у майбутньому або страх перед невдачею. Депресивні стани також поширені через складнощі в особистому житті або через тиск з боку батьків чи суспільства.

Способи підтримки ментального здоров'я студентів:

1. Психологічна підтримка в університетах: Деякі українські університети починають впроваджувати служби психологічної підтримки, де студенти можуть отримати консультації з питань ментального здоров'я. Це можуть бути індивідуальні або групові консультації.
2. Онлайн-ресурси та гарячі лінії: В Україні діють гарячі лінії та онлайн-сервіси, де студенти можуть анонімно отримати психологічну допомогу або консультацію. Це зручно для тих, хто не хоче або не може звертатися безпосередньо до спеціалістів.
3. Студентські ініціативи: Університетські спільноти часто організовують заходи для підтримки ментального здоров'я, такі як тренінги з управління стресом, лекції з психології, групи підтримки або медитації. Створення таких спільнот допомагає зменшити соціальну ізоляцію та підвищує рівень емпатії серед студентів.

Для того щоб уникнути проблем зі своїм ментальним здоров'ям потрібно:

• дотримуватися правил психогігієни – вміти виставляти для себе та оточуючих кордони дозволеного та відстоювати власні цінності.
• не забувати про те, що приносить вам задоволення – хобі, смачна їжа, спілкування з друзями, хороша музика, інтересні фільми, чи навіть просто прогулянки по парку наодинці;
• стежити за своїм гормональним балансом,
• вчасно лікувати недуги,
• правильно харчуватися,
• дотримуватися режиму сну,
• визначити для себе зручний графік роботи.

ЗАВЖДИ потрібно турбуватися про себе та створювати комфорті умови для життя.

       Якщо ж ви відчуваєте, що щось не так з власним психічним станом – потрібно якомога швидше звернутися швидше звернутися до психолога.

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 341

Психологічні умови успішної адаптації першокурсника до навчання у КДПУ

          Пристосування студентів – першокурсників є досить важливим питання в освітньому процесі, оскільки від цього процесу залежить подальше навчання у закладі вищої освіти

          Адаптація – (лат. adapto – пристосовую) – це процес пристосування людини до нових, мінливих умов середовища. Пристосування до принципово інших умов завжди супроводжується низкою негативних явищ, зокрема невпевненість у своїх силах, психічне перенапруження, зміною референтної групи, умов середовища, підвищення рівня тривожності та ін.

          Перший рік навчання є дуже важливим тому, що в цей час у студента відбувається багато емоційно-особистісних і когнітивних змін – нерідко кількість цих змін перевищує ту, яка припадає на весь період навчання у коледжі. Найбільш загальне розуміння психологічної адаптації до нових незвичних умов передбачає формування психологічних механізмів, завдяки яким особа гарантує свою безпеку і адекватну орієнтацію в новій ситуації. При успішній адаптації особистість отримує можливість максимально успішної самореалізації без надмірних зусиль.

Критерії успішної адаптації студентів першого курсу до навчання в умовах закладу вищої освіти:

- пізнавальний (дидактичний) - відповідність навчальних і професійних інтересів; стійка потреба у знаннях із фахових дисциплін; наявність певних знань із майбутньої професійної діяльності; порівняння попереднього досвіду спілкування з учасниками групи, функціонування у попередньому соціумі із теперішнім, із наявною системою ціннісних орієнтацій і установок;
- емоційний - стійке позитивне та зацікавлене ставлення до обраного фаху; позитивна оцінка нової групи, прийняття групових норм, в результаті чого відбувається поступова ідентифікація індивіда з цією групою;

- діяльнісний (чи практичний) - стійка потреба в діяльності, максимально наближеної до майбутньої професії; активна позиція при опануванні професійно значущих дисциплін; прийняття активної участі в житті студентського колективу;

- вольовий - упевненість як у подоланні труднощів, пов'язаних з оволодінням професійною діяльністю, так і у вирішенні проблемних ситуацій на соціальному і побутовому рівнях.

          Фахівці виділяють наступні види адаптації студентів першого курсу:

– Організаційна - даний вид адаптації передбачає перебудову режиму дня, звикання до нової навантаженності, правилам перебування у ВНЗ.

– Діяльна - першокурсник ознайомлюється з різними видами діяльності, такими як вивчення нових прав і обов’язків, нових вимог, предметів.

– Професійна – здобувач освіти знайомитися з спрямованістю обраної спеціальності, у випадку першого курсу.

– Соціально-психологічна - даний вид адаптації вважається найскладнішим. Студенту належить освоїтися в новому колективі, завоювати довіру викладачів і однолітків, ознайомитися і прийняти нові правила навчання.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ АДАПТАЦІЇ ВІД ПСИХОЛОГІВ!

1. Не порушувати норм та правил поведінки.
2. Брати активну участь у заходах, які проводяться в університеті.
3. Виконувати рекомендації викладачів щодо навчання.
4. Співпрацювати з групою та завжди підтримувати один одного.
5. Не створювати емоційну напругу у відносинах із одногрупниками, намагайтесь завжди бути приязним і доброзичливим та знаходити компроміси
6. Регулярно відвідувати заняття.
7. Бути впевненим у собі і своїх діях.
8. Не відмовляти у допомозі тим, хто цього потребує.
9. Концентрувати свою увагу на навчанні.

• Співпрацювати з викладачами та студентами.
• Вдосконалювати свої знання.
• Займайтися саморозвитком.
• Вирішувати всі проблеми з куратором та деканатом.
• Толерантно відноситись до людей із особливими потребами.
• Не боятись пробувати щось нове для себе.
• Поважати думку оточуючих.
• Відповідати на парах.
• Намагатись досягти нових та корисних знань.
• Ефективно організовувати робочий день та відпочинок
• Бути оптимістом. Позитивний погляд на світ допомагає подолати страх і зберегти мотивацію!

Автор: Центр підтримки студентів

Перегляди: 427