Завдання для самостійного опрацювання. Викладач: к.мист.н. Удріс І.М.
Тема 4. Наукове мистецтвознавство України початку ХХ століття.
Зрушення в соціально-політичній сфері російського імперського суспільства. Тимчасова відміна заборони на українське слово і бурхливий розвиток вітчизняної періодики та українознавства. Зростання інтересу суспільства і митців до національної стилістики як вияв загальноєвропейського національного романтизму. Пошуки параметрів національного стилю в образотворчих мистецтвах як провідний напрямок теоретичних досліджень та художньої практики. Якісні зміни в сфері українського мистецтвознавства: поява фахівців, що присвячують себе вивченню Формування в україні двох наукових шкіл – львівської та київської. Зародження фундаментального мистецтвознавства в працях представників університетської науки початку 20 століття – М.Петрова, Г.Павлуцького, К.Широцького, Ф.Шміта. Поява фахових літературно-мистецьких часописів: «Искусство в Южной России», «Рідний край, «Українська хата, «Украинская жизнь». Дискусія щодо рис українського національного стилю на сторінках періодики. Періодичні видання як осередок оприлюднення наукових поглядів фахівців, які не працювали безпосередньо в межах київської наукової школи. Музеї, наукові установи і об’єднання як осередки мистецтвознавчих досліджень доби. Поява узагальнюючих праць з історії українського мистецтва.
Завдання для самостійного опрацювання. Діяльність М.Петрова як керівника Музею старожитностей КДА. Наукові погляди вченого як дослідника сакральної архітектури та живопису України. Видання «Альбомів старожитностей церковно-археологічного музею при КДА». Універсалістська дослідницька позиція Г.Павлуцького в питаннях вивчення вітчизняної архітектури. Теорія впливів як підґрунтя висвітлення матеріалу в праці «Історія українського орнаменту. Трактування української художньої спадщини як ланки світового художнього процесу. Дослідницькі праці К.Широцького в галузі вітчизняної науки про мистецтво. «Художнє оздоблення української хати» як приклад синтетичного дослідження образотворчості. «Старовинне мистецтво України» та «Українська штука за часів старокнязівських» як спроби узагальненої характеристики національного мистецтва конкретної доби. «Мистецтво старої Руси-України» та «Пам’ятки староруського мистецтва” Ф.Шміта (Шмідта) як вияв оригінальних авторських поглядів на характерні видові ознаки складових системи пластичних мистецтв та своєрідність українського мистецького стилю.
М.Істомін як дослідник українського іконопису. Дослідження характерних ознак українського мистецтва в працях Є.Кузьміна. Розділ «Украинская живопись XVII столетия» в «Истории русского искусства» І.Грабаря. Шевченкознавчі дослідження науковця. Дослідження специфічних рис української орнаментики та висвітлення характерних ознак окремих видів народного мистецтва в публікаціях М.Біляшівського. Дослідження української архітектури, національного стилю та народного мистецтва братами В. та Д.Щербаківськими. О.Пчілка як дослідник і популяризатор народного мистецтва. Праці В.Модзалевського в галузі декоративного мистецтва та його тлумачення особливостей національної образотворчості в «Основні риси Українського мистецтва». Г.Лукомський як дослідник національної архітектури козацької доби. Перші наукові публікації Д.Антоновича.
Дослідження образотворчої спадщини Т.Г.Шевченка. Публікації Є.Кузьміна, О.Сластьона, О.Новицького, К.Широцького та багатьох інших науковців у ювілейні 1911-1914 роки.
Тема 5. Мистецтвознавство міжвоєнного періоду в Україні. Соціальні потрясіння і українознавча наука. Еміграція частини фахівців з україни і облаштування наукового осередку в Празі, згодом в інших країнах. Активна розбудова вітчизняної вищої художньої освіти в 1920-і та на початку 1930-х років. Заснування в 1917 році Української академії мистецтв і зусилля Г.Павлуцького, М.Біляшівського, Д.Антоновича по організації кафедри мистецтвознавства. Розробка академічних курсів з історії зарубіжного і вітчизняного мистецтва. Викладацько-дослідницька діяльність Ф.Ернста. Художньо-критична діяльність І.Врони – директора художнього інституту (реорганізованої академії). Наукова діяльність західноукраїнських мистецтвознавців – І.Свєнціцького, М.Голубця, М.Ковжуна, В.Січинського. Кабінет українського мистецтва. ВУАН. Перетворення 1930-х років в суспільному і культурному житті. Арешти і нищення плеяди вітчизняних мистецтвознавців, які обстоювали принципи неповторності української образотворчості. Утвердження політично і соціально ангажованих підходів до висвітлення минулого та сучасного розвитку мистецтва. Ідеологічні перебудови ВУАН, утвердження методу соцреалізму в мистецтві. Художньо-критичні публікації як тенденція до розбудови нового національного мистецтва і мистецтвознавства.
Завдання для самостійного опрацювання. Наукова спадщина Ф.Ернста. Його праці узагальнюючого характеру к 1910-х: «Українські архітекти XVIIІ століття» та «Українське мистецтво XVII-XVIII століть. Дослідження українського портрету в публікації 1925 року. Наукова діяльність О.Новицького, його праці післяреволюційного періода як шевченкознавця. Праці М.Ковжуна як дослідника українського іконопису та килимарства. Дослідження М.Голубця про українське малярство барокової доби. Дослідницькі праці С.Таранушенка в галузі народної архітектури, прикладного мистецтва.
Діяльність українських науковців в еміграції. Д.Антонович як редактор і співавтор курсу лекцій «Українська культура». Високий рівень фаховості монографії «Шевченко-маляр». Мистецтвознавчі праці з історії української архітектури і прикладного мистецтва В.Щербаківського. Висвітлення творчого шляху Т.Г.Шевченка в книзі П.Зайцева.
Бажано користуватись навчальним посібником, виданим попередньо. Викладач І,М.Удріс
Години онлайн спілкування згідно навчального розкладу другого семестру 2019-2020 н.року.Тези лекцій, завдання для практичного опрацювання тем та роз’яснення щодо їх виконання, завдання творчого характеру, перелік літературних джерел студенти отримують через e-mail, Viber. Консультації здійснюються способом інтернет- листування в день занять групи за розкладом. Виконані завдання повинні бути надані на перевірку викладачеві після закінчення карантину в перший же день занять за розкладом.
