Макутон Павло Якович
Історія університету здійснювалась творчою працею всіх, хто працював і вчився в ньому протягом цього тривалого часу. Але були серед них і ті, хто залишив найбільш помітний слід в історії інституту (тепер університету). В їх коло, безсумнівно, входить і кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Павло Якович Макутон, який більше тридцяти років викладав в університеті філософію.
Філософська, педагогічна діяльність П.Я. Макутона — яскрава сторінка в історії кафедри філософії, університету в цілому. Молодим, енергійним, покладаючим великі надії асистентом починав він тут в 1967 році свою діяльність, тут же в 1999 році завершилась його трудова біографія. Завершилась драматично: повний інтелектуальних і душевних сил, планів і намірів, на вершині своєї педагогічної майстерності він був змушений залишити роботу через раптовий фізичний недуг, що обірвав його життя 8 березня 2001 року.
Перше і головне, що відрізняло П.Я. Макутона — це його високий професіоналізм. Він органічно поєднував в собі якості талановитого філософа і педагога, що буває не так вже й часто в філософській діяльності. Протягом всього періоду своєї роботи в університеті Павло Якович, за загальним визнанням, був одним з найкращих спеціалістів філософів.
Для П.Я. Макутона як педагога були характерні зацікавленість своїм предметом та вміння зацікавити ним студентів, яскраво виражений творчий початок, живий інтерес і повага до особистості студента, здібність говорити просто і ясно про складне, відповідальне відношення до своєї справи. П.Я. Макутон — філософ відзначався глибиною, оригінальністю, сміливістю мислення, філософською ерудицією. Він був дуже чуйним до всього нового, що з'являлось в філософії, і цей потяг до самоосвіти, професіонального самовдосконалення не згасав в ньому до останніх днів його роботи на кафедрі. Теоретичні інтереси к.ф.н., доц. П.Я. Макутона були широкими і з роками змінювались. В останні роки вони сконцентрувались на проблемах духовного світу людини, перш за все — світогляду і духовності. Своєрідність Павла Яковича як філософа в повній мірі відобразили його багаточисельні глибокі та цікаві статті (загальною кількістю більше 60-ти), його монографії “Світогляд, його формування і виховання” (Київ, 1994) і “Любовь, любовь, любовь” (Мінськ, 1997).
У 60-70 роках П.Я. Макутон читав курс діалектичного матеріалізму майже на всіх факультетах університету (інституту) на основі ним же створеної методики, в яку вклав всю свою пристрасть до впровадження проблемного викладання філософії, активних методів навчання. Отримані методичні результати були виголошені на республіканській (Київ, 1971 р.) та всесоюзній (Москва, 1982 р.) методичних конференціях, а також опубліковані у ряді брошур, виданих науковими видавництвами колишнього СРСР. В 90-х роках Павло Якович активно залучається до участі у розробці методичних матеріалів з курсу “Філософія”, у відповідності з досягненнями філософсько-гуманітарного знання і просвіти кінця XX ст., до розробки та викладання двох спецкурсів, один із яких не мав аналогів у вітчизняній філософсько-викладацькій практиці ("Філософія кохання").
В свій час на кафедрі вперше в університеті було створено соціологічну групу-лабораторію (1980 — 1984 р.), яка протягом 3,5 років, з ініціативи та під керівництвом Павла Яковича Макутонанадавала допомогу Криворізькій вовнопрядильній фабриці у стабілізації психологічного клімату у колективі.
Нерідко Павло Якович репрезентував “провінційну” (територіально, але ніяк не за змістом) філософську думку на наукових всесоюзних та республіканських конференціях у містах: Курськ, Чернівці, Ленінград, Москва, Харків, Київ, Калінінград, Дніпропетровськ і ін. та професійних (фахових) журналах: “Вопросы философии” (Москва), “Вестник высшей школы” (Москва), “Філософська і соціологічна думка”, “Проблеми філософії” (Київ), “Чалавек. Грамадства. Свет.” (Минск).
Павло Якович Макутон завжди був у вирі суспільного життя та суспільної роботи: протягом 12 років він очолював партбюро фізмат факультету, пізніше — кафедри суспільних наук. З великим задоволенням протягом 10 років виконував обов'язки куратора студентських академгруп. За свою плідну роботу Павло Якович був нагороджений медаллю “В ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна”, Грамотою Міністерства освіти УРСР, знаком “Відмінник народної освіти”, багатьма грамотами ректорату та суспільних організацій університету.
Авторитет доц. П.Я. Макутона був на кафедрі філософії дуже високим. Не тільки своєю працею, своєю активною позицією, але й просто своєю присутністю він виявляв великий вплив на професійний рівень колективу в цілому. І в цьому смислі втрата Павла Яковича стала для кафедри найсерйознішою за багато років втратою.
Образ Павла Яковича Макутона буде неповним, якщо не сказали, що це був не тільки широко і фундаментально освічений висококласний спеціаліст, але й людина різнобічних здібностей. Він був дотепний, володів почуттям гумору, не тільки любив жарт, але й сам вмів винахідливо, дотепно пожартувати. Не позбавлений поетичних здібностей він міг при нагоді скласти дружню епіграму, шарж, тост. Ці якості робили Павла Яковича цікавим співбесідником, вносивши в спілкування дух творчості, оптимізму.
Таким знали філософа і педагога П.Я. Макутона ми, його колеги, його студенти, таким і залишиться в нашій пам'яті його образ.
