У нинішніх реаліях тема кіберспорту цікавить і людей літнього віку, і молодь «покоління Z». А ще вона досить-таки прибуткова на про-сцені, бо, наприклад, на International-2021 сума виграшу склала 40 млн доларів! Тож я вирішив познайомити вас із експертом і справжнім першопрохідником у сфері кіберспорту, який свого часу став і моїм наставником – Геннадієм Тищенком.

Довідка

Геннадій Олександрович Тищенко. Народився 6 лютого 1989 року в Дніпрі. Кваліфікацію в жанрі «RTS у реальному часі» почав відстоювати ще з 2002 року, а на про-сцену  рідного міста вийшов 2004-го, де в складі команди «Квадрон-9» з товаришами заробив 85 000 гривень. У 2006 переїхав до Кривого Рогу, де фахово консультував «зелених» геймерів. Від 2011 року по сьогоднішні працює інструктором над підготовкою гравців із турнірів «Mortal Combat», «Dota 2» у спортивно-ігровому комплексі Cybersport club LEGION. На курсах «Counter Strike: Global Offensive» є суддею.

- Де і як ти починав? Звідки в тебе наприкінці 1990-х було обладнання для кіберспорту?

- Починав я в 1997 році в ігрових клубах, ще коли жив у Дніпрі. Тоді дві години гри коштували приблизно 30-35 гривень. За мірками тих часів, цікавіших альтернатив для мене не вимальовувалося. Та й мій старший брат фанатів від цього нереально (тоді це ще були тактичні карти Warcraft`у 2 1995-го року). Звичайно ж, і я «підсів» на це, але намагався заглиблюватися в усі можливі тонкощі, у всі глибинні аспекти тодішнього «ігропрому».  

- Як довго і як саме тривала твоя підготовка? Коли ти зрозумів, що це - твоє?

- Ігрові сесії тривали по 8-12 годин - власне, це й була підготовка (кваліфікація з середнім призовим фондом в 5 тисяч гривень). Ще не було ніяких гучних турнірів, грали хіба на гроші серед любителів, які за перемогу в матчі проплачували ще ігровий час, і так по колу. Наприкінці 2003 року з’явилося  оголошення, що на початку наступного року пройде перший міський турнір. Саме тоді почалися набори в команди, де для вступу треба було продемонструвати рівень вище середнього, а саме B+. Я зміг його осилити і вступив у команду «Квадрон-9». Інструкторів у ті часи не було, але були мануальні гайди: «ІгроСвіт», «Ігронавти», «Наші ігри», «Ігровий Навігатор», от ними і користувався.

- Чи відчував ти дискомфорт в умовах тодішнього інтернету, коли максимальна швидкість варіювалася від 3 до 3.5 мб/с?

- Профілактичні роботи з інтернету в ті часи відбувалися дуже часто. Через них зривалися ігрові сесії, люди на емоціях могли просто вийти з клубу і не повертались. Мала швидкість інтернету не була проблемою, бо з нами були технічні спеціалісти. Якщо бачили, що хтось через слабкий інтернет відстає в позиціонуванні, усі інші чекали, поки він зрівняється з іншими в рахунку. Суб’єктивно кажучи, це вносило такий собі дисбаланс.

- Чи багато людей в ті часи відвідували ігрові клуби?

- У клуби пускали 60 платоспроможних осіб від 12+. Охочим просто подивитися дозволяли вхід тільки коли проходили міні-турніри.

- Коли ти почав свою вже професійну геймерську діяльність?

- Почав у 2004-2006 роках іще в Дніпрі. Тоді раз на рік призовий фонд був від 25 до 50 000 гривень. У 2009-2010 роках я продовжував уже в Кривому Розі, але виключно як консультант.

- Хто чи що тебе тоді мотивувало? Чи допомагало тобі якесь життєве гасло?

- Напевно, мною рухав непідробний інтерес в силу віку. Ну і, звісно, брат, який так і намагався мене присадити на цю, образно кажучи, «віртуальну голку». Але я приймав рішення сам і завжди керувався правилом: «Серйозний підхід в усьому і завжди окупиться».

 - Чи не переріс твій серйозний підхід до кіберспорту в звичайну ігрову залежність?

- Був період, коли потрібно було розставляти пріоритети. Я успішно закінчив університет, отримав вищу юридичну освіту. І… продовжив практикуватися в геймерському кіберспортивному напрямі. Ігровою залежністю я це не вважаю, тепер це моя професія, яка приносить і достаток, і задоволення, і визнання.

Ось таке  інтерв’ю мені вдалося зробити з моїм чудовим колишнім інструктором. Свого часу він провів мене і моїх тодішніх шкільних друзів (команда «L-IF») через підготовчі та кваліфікаційні «терни» з 2014 по 2017 рік із Dota 2. У четвертому кваліфікаційному турі 2016 року ми перемогли, отримавши від спільного призового фонду в 60 000 аж 15 000 гривень! Я вдячний Геннадію за вкладені в мене і моїх товаришів час і сили, і сподіваюся, що це інтерв’ю порадує нашого наставника, надихне молоде покоління, а для більш зрілих стане поживою для спогадів і роздумів.

Валерій Кокора (студент групи СМК-19)

Фото надані Геннадієм Тищенком