Табір "Сонячний"... І зміна завершила свою роботу. 

Вражень багато...

Сергій Корнієнко: 

Прощай же, табір мій,

Я буду пам'ятати

Уклад життя шалений твій

І, мабуть все, що треба знати...

Закінчилася практика, ми повернулися додому. Важко сказати наскільки гарно ми впоралися із завданнями, але однозначно можна сказати, що це був неоціненний досвід. Перевірка особистості, всіх навичок, всіх знань... в "польових умовах". Можна звинувачувати навколишній світ в своїх помилках, але я переконався, що до кожного можна знайти підхід, кожен може стати товаришем тобі та іншим. Але не все сходиться на конкретній особі педагога та його підходам до комунікацій. Важлива і віддача від дітей. Мені пощастило працювати з школярами 5-6 класу, і сказати, що це мало бути легко означає піддатися на загальні переконання, які ніколи не є точними. Всюди є свої проблеми, всюди є переваги. Можливо я зі своїм загоном і не здійснив УСЕ, що можна було, але ми намагалися разом зробити першу зміну цікавою для всіх. І як сказав мені знайомий педагог: "Та одна листівка, зроблена дитиною вожатому на пам'ять, вартує більше, ніж всі оцінки". А так як я отримав "на пам'ять" цілих п'ять таких, то практику можна вважати вдалою.

Аліна Латипова:

На початку було дуже складно, організувати 22 дитини від 8-10 років...Також складним, особисто для мене, яка ніколи не виступала на сцені, не співала і не танцювала - було вчити дітей саме цим речам. Але в процесі роботи, під час спілкування з дітьми все стає на свої місця і ти сама не помічаєш як все виходить, коли дітки  кажуть тобі своїми блискучими очима, що ти найкраща...І вже під кінець практики розумієш - як би складно не було, все це було не дарма. Для мене практика в таборі стала підтвердженням того, що я не тільки хочу, але і зможу працювати з дітьми. І нехай ще потрібно багато попрацювати над собою. Те, що у мене не зникло бажання, а навіть навпаки стало ще більше, мене радує і надихає!