Кафедра педагогіки
Криворізький державний педагогічний університет

        Особистісна тривожність – це  стійка характеристика особистості, що проявляється у вигляді  тенденції до переживання нейтральної ситуації, як загрозливої, навіть якщо вона такою об'єктивно не являється. Певний рівень тривожності властивий усім людям та є необхідним для оптимального пристосування до умов дійсності;  допомагає передбачити небезпечні ситуації і уникнути їх. Проте, якщо тривожність  має хронічний характер, не пов’язана з актуальною ситуацією, то говорять про наявність особистісної тривожності, як стійкого психічного утворення, яке може суттєво погіршити як фізичне, так і психічне  здоров´я. Надмірна  тривожність   однозначно негативно впливає на людину, заважає їй спокійно працювати, розвиватися, насолоджуватись життям.

Зображення1_тревожність.jpg

        Особистість із високим рівнем тривожності схильна сприймати довкілля як таке, що містить у собі загрозу та небезпеку;  характеризується сильною і постійною психоемоційною напругою; хвилюванням та душевним  дискомфортом; підвищеною вразливістю до стресових ситуацій;  загостреним  почуття провини і недооцінюванням себе. Така людина постійно перебуває у сумному та розгубленому стані, завжди має важкі  передчуття.

        Особистісну тривожність пов'язують із соціальними,  психологічними  та психофізіологічними чинниками. Соціальні чинники  – це соціальні проблеми особистості, пов’язані з порушеннями у спілкуванні;  конфліктне середовище; тривала зовнішня стресова ситуація. На психологічному рівні особистісна тривожність пов’язана з емоційним виснаженням;  низькою самооцінкою; проблемами самоуправління і т.д. Неможливість керувати собою породжує відчуття безсилля і безнадії, знижуючи ще більше життєвий тонус та культивує пасивність і песимізм. Відтак руйнується впевненість у собі, рішучість у діях і вчинках, наполегливість у досягненні мети. Людина заздалегідь налаштовує себе на поразку і хвилюється з цього приводу. Психологічні чинники тривоги можуть бути викликані внутрішнім конфліктом, неадекватним рівнем домагань; недостатнім обґрунтуванням мети; передчуттям об’єктивних труднощів; неузгодженістю мотивів і засобів діяльності;  необхідністю робити важливий вибір і т.д

        Як засвідчують результати опитування високий рівень тривожності виявлено у 20% респондентів, 45% студентів вважають себе помірно тривожними, і низько тривожними - 35% опитаних. Завжди щасливими себе сприймають 13, 5%, майже ніколи, також,  13,5%; середній рівень відчуття щастя переживають 73%. В стані постійного хвилювання знаходяться 21%, інколи –53%,  дуже рідко – 26%. Очікувані труднощі дуже і завжди непокоять 24% опитаних, взагалі непокоять 18%, турбують в залежності від ситуації – 58% респондентів. Завжди почувають себе у безпеці 24%, майже ніколи  14%, рідко – 30%, часто – 32%.

Зображення2_тривожність.png

         Зниження рівня тривожності у студентів – важливий фактор їх повноцінного особистісного зростання та успішного навчання в закладі вищої освіти. У зв’язку із цим актуальним постає питання відповідної виховної та консультаційно – корекційної роботи, спрямованої на зниження показників тривожності у цій соціально – віковій групі.

        В психологічному контексті депресію зазвичай розглядають як афективний стан, який характеризується негативним емоційним фоном, змінами мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальною пасивністю поведінки. У стані депресії спостерігаються важкі, болісні переживання і емоції – пригніченість, туга, відчай. Потяги, вольова активність різко понижені. З’являються нав’язливі думки про власну невідповідність соціальним вимогам і стандартам.  Відчуття провини за події минулого і відчуття безпорадності перед життєвими труднощами поєднуються з відчуттям безперспективності існування. Суттєво знижується самооцінка, спостерігається розбіжність між реальним та ідеальним «Я», відбувається тотальне знецінювання власної особистості. Зміненим виявляється сприйняття часу, який тягнеться болісно довго. Для поведінки в стані депресії характерні сповільненість, безініціативність, швидка стомлюваність; все це призводить до різкого падіння продуктивності діяльності. Типовими емоційними проявами депресії зазвичай виступають туга, пригнічений настрій, розпач, страждання, дратівливість, тривога, втрата інтересу, в разі тяжкої депресії – суїцидальні думки. На поведінковому рівні спостерігається   уникнення спілкування,  схильність до самотності, апатія. 

Зображення3_тривожні.jpg

        Депресивні прояви паралізують життєву активність, знижують адаптаційні можливості,  збіднюють психологічний потенціал особистості, що негативно впливає на психологічне здоров'я особистості.

        В рамках тижня психологічного здоров'я було проведене опитування студентів на виявлення схильності до депресії. За результатами опитування було встановлено, що лише 5 % опитаних виявляє ознаки вираженої депресії (середньої тяжкості); 31 % - легка депресія (субдепресія); 64 % - відсутність депресивних симптомів. Важкої депресії не виявлено. Нестерпний сум та тугу відчувають 5%; дуже хвилюються за майбутнє – 4,5%, тотальна незадоволеність життям - 10%, сильне почуття провини – 16%, негативне само відношення – 12%, суїцидальні думки – 5%, втрата інтересу – 12%; занепокоєння станом здоров'я – 6%. Результати опитування обумовлюють  необхідність корекції депресивних станів на ранніх стадіях для запобігання негативних наслідків в подальшому, а також для збереження та підтримки психологічного здоров’я людини.

Зображення4_тривожність.png

28212
Календар подій
Останні статті
Популярне на сайті
Афіша
Грудень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31