День працівників освіти – спільне свято для викладачів та студентів. У цей день варто вшанувати великих педагогів України, учителів, які вели нас скрізь шкільні роки і вкотре підживити інтерес та повагу до професії в майбутніх освітян, які зараз здобувають фах учителя і перед якими попереду важкий і цікавий педагогічний шлях.

У перший тиждень жовтня думки про професійне свято не полишають усіх причетних, які заслуговують бути почутими. Напередодні важливої дати професор кафедри української мови Зінаїда Павлівна Бакум поспілкувалася зі студентами ІІІ курсу (групи УАФ-22, УМЛ-22, УПФ-22) про значення учителя в житті людини, про вибір професії, кар’єрний успіх.

Щаслива та людина, якій Бог подарував Учителя. Якщо б не було Вчителів, ми  залишилися б без крил, не злітали б у небо – адже саме їхніми зусиллями зростають у нас ці крила. Саме вони висівають у наших серцях розумне, добре і вічне.

Слушно згадати в ці дні слова Бориса Степанишина: «Нехай заслужено пишаються своїми великими відкриттями вчені, нехай гордяться своїми патентами винахідники, нехай не без підстав вважають свою місію особливою медики, священники, державні діячі, але коли до класу заходить педагог і розпочинається священне дійство, ім’я якому урок, кермо планети і доля людства, його майбутнє – саме в руках учителя».

Праця вчителя української мови –  особлива, адже словесники завжди пропагують єдність нашої Землі, є державними парламентарями на багатомовних теренах України. Найголовніше знаряддя праці вчителя – це слово. Воно подібне до ключа, правильно підібравши яке, можна відкрити будь-яку душу, і закрити практично будь-які вуста!

Пам’ятаймо слова Василя Сухомлинського: «Якщо ви хочете бути улюбленим учителем, турбуйтесь про те, щоб вихованцю вашому було що у вас відкривати. Якщо ж ви кілька років один і той самий, якщо день, що минув, нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати осоружним і навіть ненависним».