Виступ на таку тему було представлено аспірантом 4-го року навчання Кариткою Валерієм на науково-методичному семінарі кафедри соціології та масових комунікацій.
У своєму виступі В.В.Каритка зазначив, що останніми роками в Україні спостерігається порушення екологічної рівноваги у навколишньому природному середовищі. Особливо це стосується великих промислових регіонів, одним з яких є Кривий Ріг. Вже не є аксіомою, що сукупна людська діяльність, а саме антропогенний фактор, найбільше впливає на природні екосистеми.
Збереження, охорона та стале використання довкілля – є визначальним вектором екологічної політики усіх європейських країн, зокрема і України . Одним із інструментів, спрямованих на його забезпечення, є екологічна відповідальність, правові рамки якої визначені Директивою 2004/35/ЄС Європейського Парламенту та Ради «Про екологічну відповідальність за попередження та ліквідацію наслідків завданої навколишньому середовищу шкоди» від 21 квітня 2004р.
Екологічна відповідальність - це зобов’язання відповідальної особи вжити заходи щодо запобігання настанню екологічної шкоди чи ліквідації наслідків екологічної шкоди для відновлення природних ресурсів до вихідного стану, що існував до її заподіяння, та покриття ним витрат на проведені заходи. Відновлення стану природних ресурсів здійснює особа, що заподіяла екологічну шкоду, у рамках конкретного плану ліквідації наслідків такої шкоди.
У результаті соціологічних досліджень, проведених автором у Дніпропетровській області, зокрема і у м. Кривий Ріг, виявлено, що рівень екологічної культури молоді у промислових містах є невисоким, а точніше нижче середнього, оскільки на «добре» і «відмінно» його оцінили у Дніпрі лише 16% респондентів, у Запоріжжі – 17%, у Кривому Розі – 21%,то у Каменському – 25%, а «незадовільно» - у Дніпрі (35%) і у Запоріжжі (34%), у Кривому Розі - 31%.
Доведено, що рівень екологічної відповідальності залежить від рівня екологічної культури і є в цілому у молоді м. Кривого Рогу приблизно 2,5 за 5-ти бальною шкалою, оскільки тільки третина респондентів вважає більшість своїх приятелів чи друзів екологічно свідомими людьми, третина зазначила, що меншість з їх оточення можна вважати такими, і кожний четвертий підкреслив, що нікого з свого оточення не вважає екологічно свідомими.
Обґрунтовано, що екологічна відповідальність молоді є чинником формування її екологічної культури і одночасно її проявом, оскільки тільки усвідомлене ставлення до природного середовища у процесі трудової (соціальної, економічної) діяльності носить доцільний і раціональний характер і свідчить як про достатній рівень відповідальності , так і достатній рівень екологічної культури.
Отже потребують свого удосконалення не тільки природоохоронні заходи на всіх рівнях управлінської піраміди, а насамперед, екологічна освіта підлітків та молоді, оскільки прагнення до сталого розвитку промислових регіонів не може зреалізуватися без огляду на освітні заходи і дбайливе ставлення до природних ресурсів та навколишнього середовища.
У результаті обговорення проблеми, ухвалили рішення: рекомендувати викладачам кафедри у процесі підготовки фахівців спеціальності «Соціологія масової комунікації, журналістики і реклами» формувати об’єктивне бачення суспільних процесів, неупередженість їх аналізу і висвітлення в засобах масової інформації. Особливу увагу звернути на формування у них соціальної та екологічної відповідальності.
Враховуючи протиепідемічні заходи, методичний семінар кафедри пройшов у дистанційному режимі на платформі Zoom
