21 жовтня 2022 року в он-лайн режимі відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція «Сучасні реалії та перспективи соціального виховання особистості в різних соціальних інституціях».
Організатором конференції виступила кафедра соціальної роботи і соціальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, а співорганізаторами: кафедра соціальної роботи і менеджменту соціокультурної діяльності Сумського державного педагогічного університету імені А.С. Макаренка, кафедра соціальної роботи та менеджменту соціокультурної діяльності Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, а також кафедра соціальної педагогіки і соціальної роботи Криворізького державного педагогічного університету – завідувач Ія Шимко. Соціальні педагоги запросили до участі і соціологів.
Привітання від ректорату Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди, цікаві пленарні доповіді знаних українських фахівчинь у галузі соціальної педагогіки та роботи професорів, докторів педагогічних наук Марини Васильєвої і Віри Поліщук стосувалися державних засад соціальної політики та соціальної роботи з дітьми та підлітками в умовах російської агресії, а також основних приорітетів підготовки бакалаврів та магістрів за освітньою програмою «Соціальна робота» для роботи з біженцями та внутрішньо переміщеними особами.
Професором Аллою Лобановою спільно з доктором філософії Жешовського університету Барбарою Скочинською-Прокопович була презентована пленарна доповідь на тему: «Соціальні технології життєзбереження дітей, підлітків та молоді в умовах воєнного стану».
Пані Барбара Скочинська-Прокопович привітала учасників конференції і розповіла про характер і зміст допомоги, яку надають поляки українським дітям і підліткам, як міцніє дружба і співпраця між польськими і українськими соціальними педагогами і соціологами. У своєму виступі, вона зокрема зазначила, що «Українські діти підлягають обов’язковій освіті, відвідують польську школу та в дистанційній формі навчаються за програмою української школи. Прагнуть вивчили польську мову, сумують за домом, татом, друзями та колегами. Їх мами відправляють посилки додому. А діти - просять: «Мамо, запакуйте мене в цей пакунок, я хочу додому» ... Так думає маленька 10-річна дівчинка, яка прийшла з мамою. Хочеться підкреслити, що сформульовані у нашій науковій праці соціальні технології життєзбереження дітей та підлітків в умовах війни, є дуже важливими. Хочу додати, що всі, і дорослі, і діти, повинні спочатку спробувати взяти участь у програмі, як звикнути до втрати: адже всі ми відчули ризики та небезпеки спочатку через пандемію, потім через напад агресора на Україну. Але усім нам треба допомогти перш за все дітям вижити в жалобі і змиритися з втратою, щоб мати можливість жити далі. Звісно, з клеймом війни, але зі спокійною душею».
Щира подяка польським колегам за підтримку і безцінну допомогу українським сім’ям з дітьми, а організаторам конференції – за плідну співпрацю і окреслення спільних шляхів збереження соціального і психологічного здоров’я підростаючого покоління в умовах війни.
