«Я намагаюся не міряти життя досягненнями і провалами», - таким своїм правилом завершила нашу розмову людина, яка багато в чому є для мене прикладом, - Анна Береза. Як неважко здогадатися, вона моя сестра, але приводом для інтерв’ю з нею стали ті життєві досягнення, які Аня на сьогодні має. Як і вона, я теж вважаю, що з любов’ю має бути все: стосунки з батьками, сім'єю, другою половинкою, друзями і, звісно, з роботою.
Довідка
Анна Береза, 28 років, народилася і виросла в Кривому Розі. Закінчила університет, де отримала спеціальність «інженер розробки корисних копалин відкритим способом». Уже чотири роки живе в Києві, три з половиною роки працює на національному українському телеканалі ТЕТ, і півтора з них – бренд-менеджером.
- Що тебе привело до професії бренд-менеджера? Як почала цю кар'єру?
- Після університету я зрозуміла, де і ким я НЕ ХОЧУ працювати. В університеті мені все було зрозуміло. Я ходила на пари, любила дізнаватися щось нове/цікаве і у мене були чудові успіхи.
Коли я перестала навчатися, настала тиша і порожнеча. Мені хотілося неодмінно застосувати і обернути на користь усе, чого я навчилася і що дізналася, але виявилося, що мені це було зовсім не цікаво.
До того ж робота, мабуть, забирає в людей надто багато часу. Я не хотіла щонайменше 8 годин на день витрачати на ненависне заняття. Зараз класно про це розповідати, але тоді я була нажахана. Я точно розуміла, із чим не хочу пов'язувати своє життя, але плану, як і раніше, у мене не було.
Тут ще градусу додавали родичі, які питали: «І що, ти цілий місяць після випуску нічого не робиш?», та друзі, які одразу знайшли роботу, від якої отримували кайф.
Тоді я вирішила почати з натхнення чи потрібного настрою - називайте, як хочете.
Я почала дивитися інтерв'ю та публічні виступи людей, які багато чого досягли і в яких я бачила авторитет, серед них були Стів Джобс, Джефф Безос і Тоні Шей (якщо не знайомі з їхніми історіями, дуже рекомендую).
На цьому етапі до мене прийшли три головні думки, які послужили відправною точкою:
1. потрібно намагатися освоювати всі навички, які здаються цікавими;
2. будь-яке вміння і знання - це твій особистий безцінний досвід, який стане у пригоді;
3. подумаєш, на початку мені за це не платитимуть.
Буквально через 2 місяці після усвідомлення зі мною «сталася» перша творча робота. На співбесіді я зізналася, що поки мало вмію, але в мене багато ідей і сил, щоб їх втілити. Мені повірили :)
За рік я вирішила, що можу і хочу більшого, тоді вирішила переїхати до Києва.
Не скажу, що це було безболісно. Я влаштувалася на роботу, щоб шукати роботу (сміється). Історія знайома тим, хто колись переїжджав чи змінював щось кардинально.
Але я не поспішала. У Києві багато можливостей, тож я хотіла розібратися та зрозуміти себе. У цьому допомагали безкоштовні майстер-класи та конференції. Освітні школи творчих професій часто проводять подібні заходи, і я відвідувала їх. Так я вибрала сферу піару.
Я вже мала досвід роботи в комунікаціях. Працювала у відомому готельно-ресторанному комплексі у Кривому Розі, де займалася організацією івентів та комунікацією з артистами, які приїжджали до міста. Також там я курирувала соціальні мережі, а вже в Києві працювала з відомим українським брендом взуття та аксесуарів, також у комунікаціях.
Щоб систематизувати та зміцнити знання, я пішла на курс піару для вступу до професії. На етапі навчання вже шукала вакансії спеціаліста початкового рівня. Ходила на співбесіди, оновлювала резюме щотижня та писала нові та нові супровідні листи.
Через кілька місяців «трапилося» тотальне кохання з вакансією на сайті «1+1 медіа» - вони шукали піар-фахівця на телеканал ТЕТ.
Звісно, я хотіла працювати на телебаченні, а хто не хоче? (сміється). Це магія. Спойлер – зараз я теж так думаю :) Усе в мене тоді вийшло, щоправда, через три співбесіди та два тестових, але вийшло.
А далі були неймовірні два роки нових знань, термінів, освоєння навичок, перших знайомств із українськими зірками, цікавих заходів, книг та освітніх майстер-класів, конференцій, курсів.
- Які в тебе посадові обов'язки?
- Почну трохи здалеку. Як я сказала, уся маркетинг-команда на каналі створює історії та контент, які викличуть бажання дивитися канал. Ми позиціонуємо телеканал ТЕТ як головний гумористичний майданчик країни. Ми не транслюємо того, що може засмутити чи напружити, ТЕТ повністю аполітичний і на каналі немає новин.
Ми прагнемо, щоб для аудиторії ТЕТ був душею компанії та робимо все, щоб наш глядач усміхався. Для цього ми створюємо гумористичний, сучасний та зрозумілий контент, який викликає позитивні емоції та показує реальні ситуації для українців. Без сатир чи чорного гумору. Усе це вміщається у слоган каналу – «Все заради твоєї усмішки».
Щоб про контент, який виробляють та транслюють українські канали, дізнавалися лояльні та потенційні глядачі, на телеканалах існують відділи маркетингу, у якому я й працюю. Але мета саме бренд-менеджера - розробка та реалізація ефективних рекламних кампаній проектів. Розповім на прикладі промо-кампанії.
Наприклад, ми дізнаємось, що у нас у весняному сезоні буде новий серіал.
Я збираю нашу креативну команду (маркетинг-директор, керівник відділу промо, арт-директор, контент-менеджер і я), ми розбираємося, що це за проект, чому він цікавий нашій аудиторії, які драйвери та бар'єри можуть виникнути під час перегляду.
Потім проводимо пару креативних сесій та опрацьовуємо основні повідомлення для промо і вибираємо те, з яким працюватимемо. На цьому етапі я все фіксую, щоб писати завдання командам копірайтерів, режисерів та дизайнерів для оформлення цих ідей.
Потім ми починаємо точково виробляти контент для кожного з каналів промо, який відповідає загальній ідеї. Я ставлю завдання: написати сценарій і провести зйомку проморолика (це об'ємний шматок роботи), написати матеріали для ЗМІ, написати та виготовити ролик для радіо, макети для обкладинок, зовнішньої реклами, підготувати до показу для преси, прописати спецпроекти з партнерами та спонсорами.
Зйомка проморолика - найбільш трудомістка частина. Для зйомки я шукаю команди оператора, художника-постановника, стилістів, гримерів, локацію та все, що може знадобитися для реалізації задуму. Потім домовляюся з акторами та зірками. Складаю бюджет зйомки, таймінг і стежу, щоб усе йшло за планом. Бюджети та таймінги зі мною присутні в роботі з кожним із каналів промо (радіо, зовнішня реклама, преса тощо).
Ну, а потім період аналізу. Ми дивимося, чи вдалося нам привести глядачів в ефір, чи ні, я оцінюю кожен із каналів промо, витрати на нього та ефективність.
- То місце роботи міняти не плануєш?
- Хіба що піду на підвищення (усміхається). Зараз я хочу розвиватися як менеджер команди, читаю багато про управління та бачу свій подальший шлях до 1+1 медіа. Компанія велика, тому й можливостей багато, а довкола працюють професіонали. Не бачу сенсу поки що міняти щось кардинально.
- Які плюси та мінуси твоєї роботи?
- Плюси: у мене практично немає рутини. Щоразу – новий та індивідуальний проект, і підходи у промо ми з командою намагаємося завжди шукати різні. Я серед цікавих людей, у компанії яких хочеться розвиватися.
Я дивлюся телевізор і мені за це платять (сміється). Це, звісно, перебільшено, але я справді дивлюся багато українського та зарубіжного контенту, що бути в курсі ситуації ринку.
Мінуси: процес моєї роботи часто залежить від інших фахівців, тому я частенько переживаю через таймінги. Нерівномірне навантаження теж додає головного болю. Якщо ми знімаємо проморолик, я можу тиждень не вилазити з офісу та локацій з 9 ранку до 9 вечора. А якщо вже на етапі аналізу, то можу трохи розслабитися.
Але я ставлюся до цього просто. Люди як мантру повторюють: «Треба знайти баланс між своїм життям та роботою». А я ставлюся до всього свого життя як до потоку, не відокремлюючи його частини.
- Опиши своє найбільше досягнення у житті і найбільший провал.
- Зі мною провалу в житті ще не траплялося, або я не зрозуміла цього (сміється). Якщо серйозно, намагаюся не міряти своє життя досягненнями та провалами.
Статися може що завгодно, але я піду далі.
Я волію зосереджуватися на тому, що мені подобається робити та отримувати від цього задоволення. Звичайно, я аналізую результати, і якщо бачу, що можна зробити щось краще, намагаюся так і вчинити.
До речі, дякую за цікаві запитання, це було ніби невеликий сеанс у психотерапевта. Спасибі!
Спілкувалася Вікторія Осламенко (студентка групи СМК-19)
Фото з приватного архіву Анни Берези