«Я, Сніжана Костенко, мені 28 років. Чим я займаюся? Пишу тексти за гроші . Тобто працюю копірайтером для бізнесу», - так розпочала нашу розмову героїня мого інтерв’ю. Мені здалося важливим поговорити саме з нею, бо Сніжана саме для мене є прикладом сильної жінки, якою я пишаюся. Вона пройшла тернистий шлях та знайшла себе саме у творчості. Тепер Сніжана уміло використовує свої здібності на улюбленій роботі.
— Поясни простими словами, хто такий копірайтер? Чому це актуальна професія?
— Копірайтер — це людина, яка вміє розповісти про продукт так, щоб його захотіли купити.
Наприклад, уявіть компанію з продажу косметики, яка, скоріше за все, матиме офлайн-магазини, виробництво, сайт, Instagram та Facebook. А ще їй потрібна реклама на ТБ, у соцмережах та журналах, білборди, різноманітні заходи та презентації…
Для всього цього потрібний текст — тобто, копірайтинг. І це стосується будь-якого бізнесу, від Apple до локального виробника одягу.
Чому копірайтинг — це актуально? Тому що завжди будуть потрібні люди, що вміють писати. Тим більше зараз, в епоху digital та соціальних мереж. Сьогодні хороший копірайтер потрібний у 100% компаній. При цьому знайти його непросто — це я знаю з власного досвіду.
— Де і на кого ти вчилася і чому обрала саме цю спеціальність?
— Коли я закінчила школу, у Кривому Розі не було вишів зі спеціальностями журналіста чи редактора. Тато запропонував маркетинг — сказав, що в рекламі заробляють багато грошей. Я погодилася. Але пари з вищої математики та теорії ймовірності давалися складно, і через рік я зрозуміла, що час бігти J
Тоді й наважилася вступати до Києва. Подала заяву до п'яти університетів і потрапила до Київського університету культури та мистецтв, спеціальність «журналіст-редактор».
Чому обрала цей ВНЗ? Бо вступила на бюджет, а контракт у Києві коштував дуже дорого, мені б його не сплатили. Не кращий критерій вибору, так. Але мені пощастило — у мене була досить сучасна освіта, навички з університету я використовую в роботі досьогодні.
— Коли ти почала писати — у дитинстві, у шкільні роки чи власне в університеті?
— Перші віршики на кшталт «кішка ліпить сніжку» з'явилися дуже рано. Мабуть, коли я навчилася читати і зрозуміла, як будувати речення. У молодшій школі вже їздила на поетичні конкурси.
Я не могла не писати. Усі свої емоції я звикла проживати через текст, тож завжди вела щоденники. Ще був блог на популярній тоді платформі Live Journal. У мене було чимало підписників, і це мене захоплювало. Підлітковий вік не завжди простий, а блог став для мене підтримкою, способом комунікації зі світом.
— Розкажи про своє перше місце роботи.
— Напевно, як у всіх бідних студентів, у мене були підробітки просто «заради грошей»: я роздавала флаєри, працювала на відкриттях магазинів.
Але в якийсь момент дізналася, що існує біржа копірайтингу — місце, де люди розміщують замовлення на потрібні їм тексти. І це стало першою роботою, де мені платили гроші за літери.
Коли я писала першу статтю про типи зачісок, це було просто for fun. Як зараз пригадую, мені заплатили аж 300 гривень, моя стипендія тоді була всього 500. Так я зрозуміла, що пишу непогані тексти.
Перша робота в офісі з'явилася пізніше, років у 20. Працювала копірайтером в інтернет-магазині техніки: писала огляди на телефони, смарт-годинники, комп'ютери. Це було цікаво — завдяки татові я з дитинства захоплювалася технікою і багато про це знала. Але сидіти в офісі з 9 до 18 було важко, я витримала близько 4 місяців.
Пам'ятаю, тоді інші копірайтери дивувалися, як швидко я пишу тексти. Статтю на 10000 знаків я створювала за день, а вони писали такий самий матеріал 3-4 дні. Тоді я зрозуміла, що здатна на більше.
— Де ти зараз працюєш і що входить саме до твоїх обов'язків?
— Я працюю у великому освітньому холдингу. До нього входять дві ключові компанії: одна створює курси з психології відносин для жінок, друга навчає професійних психологів.
Що входить до моїх обов'язків? Усе, що стосується текстів. Я пишу листи, статті, сценарії для уроків, тексти для Instagram. Створюю сайти та презентації для вебінарів. А ще ставлю задачі junior-копірайтерам та контролюю їхню роботу.
— Ти сказала, що пишеш статті, листи. Які етапи обробки проходить твій текст перед тим, як побачити світ?
— Будь-який текст після створення проходить щонайменше 2-3 кола правок. У момент, коли ти закінчив текст, він готовий десь на 50%. Йому треба дати час «відлежатися», а потім повернутися до нього ще раз, а потім ще раз і ще раз.
— Розкажи, будь ласка, реальну історію, як твоя робота в рамках курсів вплинула на людину.
— Таких історій багато. Ми маємо більше 30 000 відгуків, які дівчата написали самі. Вони надсилають подяки, фото з весілля, розповідають, як змінили життя чи знайшли улюблену справу. Основна цінність, яку вони отримують після наших програм — віра в себе. Завдяки їй і відбуваються всі зміни.
Згадується історія однієї дівчини, яка була у складних аб'юзивних стосунках. Хлопець змушував її худнути, забороняв спілкуватися з подругами, вона працювала на неулюбленій роботі. Мені до сліз відгукнулась її фраза: «Якщо я йду вулицею, і розумію, що йшла не туди, мені соромно просто піти у інший бік. Тому я обходжу квартал, щоб ніхто з мене не сміявся».
Коли вона прийшла до нас, її невпевненість була колосальною. Але завдяки курсу вона змогла закінчити стосунки з тим хлопцем, здобула віру в себе, здорову самооцінку — і пішла вчитися на психолога до нашого університету.
Зараз ця дівчина щаслива у шлюбі, працює психологом та веде свій блог у Instagram на 20 000+ підписників. А ще вона записала кілька уроків для однієї з наших програм. Круто бути причетною до таких змін у житті жінок.
— Я знаю, що ти працюєш у більшості випадків віддалено, іноді приїжджаючи в офіс на кілька годин. Чи важко змусити себе працювати віддалено?
— Ось у чому справа: мені змусити себе працювати вдома набагато простіше, ніж змусити себе ходити в офіс J
Я дуже не люблю офісний графік: думка про те, що я щодня, щоранку буду вставати і їхати в одне і те саме місце, сидіти там по 8 годин, і виходити звідти, коли на вулиці вже темно, вводить мене в жах.
Тому щойно в мене з'явився шанс працювати віддалено, я негайно зробила це. І працюю так уже понад 6 років. Мені подобається, що ти сам собі господар, сам вибудовуєш графік та спокійно працюєш. Я чимало спілкуюся по роботі з людьми. На день буває 2-3 онлайн-зустрічі з командою, де ми обговорюємо нові проекти, розглядаємо різні питання, вирішуємо проблеми.
— Яку найбільшу суму ти отримала за свою роботу?
— Наразі я отримую зарплатню раз на місяць, але озвучувати цю суму я не можу. Краще розповім, скільки копірайтер може отримати за проект на фрілансі.
Наприклад, півроку тому я була копірайтером у проекті для IT-компанії. Ми працювали над ним близько місяця, і за свою роботу я отримала $1000.
Але треба розуміти, що копірайтер — це професія, де є величезний розбіг цін. Залежно від досвіду можна заробляти як $300, так і $5000 на місяць.
— Чи плануєш ти змінювати професію? Може, стати редактором чи журналістом?
— Коли я йшла вчитись на свою спеціальність, то не думала, що працюватиму копірайтером у сфері маркетингу — про цю професію тоді мало хто знав.
Я просто йшла за своїм захопленням, за тим, що давалося легко і подобалося. Пізніше це трансформувалося у професію.
Зараз я хотіла більше заглибитися у сферу психології. Можливо, навіть здобути другу освіту. Але як це буде працювати разом з моїми текстами... поки що я не знаю. Можливо, професії, в якій я буду працювати через 5 років, ще не існує.
Але напевно я знаю одне: завжди варто займатися тим, від чого ти гориш, що тебе «вставляє». Не слухати маму, тата чи когось ще, коли обираєш майбутню професію. Потрібно слухати своє серце.
— Що тебе надихає?
— Мене надихає можливість допомогти іншим.
Наприклад, у моєму житті була історія аб'юзивних стосунків, що тривали близько 5 років. Хоча все позаду і зараз у мене прекрасний чоловік, ця тема дуже близька мені.
Так от, минулого року у нас з’явився психологічний курс про токсичні відносини. Коли я працювала над матеріалами для цього курсу, то писала по 5-6 годин у потоці, не встаючи навіть в туалет. А вночі прокидалась і знову писала.
Мені дуже хотілось через призму свого досвіду допомогти хоча б одній жінці. Донести їй, що вона не винна. Що стосунки можуть бути іншими, теплими та ніжними, без емоційних гойдалок та виснаження. Я говорю про це зараз, і в мене мурашки по шкірі.
Коли я знаю, що можу допомогти іншим людям, надихнути їх — це мене заряджає. Мабуть, це активує мою «музу».
— Ти сказала, що цей проект про аб'юз тебе дуже зарядив надихати і допомагати жінкам. Назріває питання, як ти ставишся до фемінізму?
— Я феміністка. Але прийшла я до цього кілька років тому, саме після власної аб'юзивної історії. А до цього жила у парадигмі «Тато заробляє, мама красива», бо виросла у такій родині.
Коли ти вперше занурюєшся в тему фемінізму і розумієш, що насправді відбувається… Що досі, у 21 столітті, кожні 40 хвилин від домашнього насильства вмирає жінка — це наче фільм жахів.
Мені здається, в усвідомленої людини не може стояти питання «як я ставлюся до фемінізму». Якщо ти хоч трохи про це знаєш, якщо ти маєш емпатію та співчуття, ти будеш за фемінізм. Для мене це питання із розряду «як ти ставишся до вбивства тварин»? Хороший тест, щоб зрозуміти, чи при здоровому глузді людина.
— І насамкінець: три слова, які описують роботу копірайтера.
— Креативність. Структура. Дедлайн.
Усім здається, що копірайтинг — це на 100% креативна професія. І загалом це так. Але навіть тут є структура, технічні завдання і ненависний дедлайн J
Спілкувалася Сюзанна Дядюра, студентка групи СМК-19
Фото з приватного архіву Сніжани Костенко