Модератор зустрічі – директор наукової бібліотеки, кандидат філологічних наук Ганна Миколаївна Віняр нагадала гостям зустрічі (викладачам і студентам філологічного факультету, працівникам бібліотеки, журналістам телерадіокомпанії «Рудана») про те, що майбутня поетеса народилася в селі Гурівка на Кіровоградщині. У дитячому віці з батьками переїхала до містечка Долинська. Закінчила тут середню школу № 1. Після закінчення Олександрійського педучилища багато років працювала музичним керівником у дитячих дошкільних закладах  Долинської  та Кривого Рогу.        

     Любов Баранова брала участь у роботі міського літературного об'єднання «Рудана». Друкувалася в місцевій періодиці на Криворіжжі, Дніпропетровщині та Кіровоградщині. З моменту її створення є членом Асоціації криворізьких літераторів, членом літоб’єднання при журналі «Саксагань» (Кривий Ріг) та обласного кіровоградського літоб’єднання «Степ». Її вірші також друкувалися в журналах «Жінка», «Кур’єр Кривбасу», «Cаксагань», колективних збірках «Крила», «Степовий вітер», «Стежина», «Зоря материнства», «Символ». Поетеса тяжіє здебільшого до ліричної тематики, але останніми роками вона все більше, все активніше відгукується на найболючіші події та проблеми, будучи не в силі мовчати, коли кожен Громадянин морально зобов’язаний діяти.

 

 

    Любов Баранова читала зі своєї нової збірки вірші, які знайшли емоційний відгук у гостей зустрічі.
 

    На зустрічі були присутні літературознавці Наталія Мельник, Лариса Донченко, Людмила Панчук.
    Літературознавець Людмила Панчук підкреслила, що Любов Баранова – майстер витонченої лірики, говорить про неперебутні цінності сьогоднішнього суспільства і часу: про жертовну любов до Вітчизни, її природи і людей, про жахливі загрози екологічних катастроф, про святе почуття між чоловіком та жінкою…
 

 

     Завідувач кафедри української та світової літератур Наталія Мельник висловила думку, що нова збірка знаної поетеси є своєрідним межовим стовпчиком у її багатогранній творчості, яка розкриває власний політико-естетичний світогляд і разом з тим є засобом моральних відкриттів-одкровень.
 

 

     Літературознавець Лариса Донченко наголосила, що художній світ поезій Любові Баранової – багатовимірний, у центрі його часово-просторових і духовно-філософських координат – особистість, яка усвідомлює магічну силу слова. Лірична героїня постає у своїх домінантних іпостасях: володарка слова, живописець рідної природи, натхненний музикант, майстер інтимної лірики, мати-берегиня.
 

 

     «Поет відповідальний за все, що було до нього, що є при ньому і що буде після нього», – сказав видатний український поет Борис Олійник. Безсумнівно, Любов Баранова відносить цей важливий моральний присуд перш за все до себе, пекучим вогнем поетичного «самоспалення» та якомога холоднішою розсудливістю прагнучи пробудити всіх нас від летаргійного сну марних сподівань. Своїми пронизливими віршами вона доводить: справжнє людське щастя досягається перш за все душевними зусиллями, а потім – фізичною працею.
     Любов Баранова подарувала бібліотеці Криворізького педагогічного інституту свою збірку з автографом.