Презентація збірки Володимира Тимчука "Вогнити! Вижити! Перемогти!"

14 грудня 2016 року в «Літературній вітальні» відбулася зустріч із львівським поетом і громадським діячем, підполковником Володимиром Тимчуком, який презентував свою збірку поезій і перекладів на військову тематику «Вогнити! Вижити! Перемогти!».

На зустрічі були присутні кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Світлана Миколаївна Щербина, аспірантка кафедри філософії Анастасія Степанівна Шпильова, студенти фізико-математичного факультету, факультетів іноземних мов, української філології, бібліотекарі.

Модератор заходу, доцент кафедри української мови, директор бібліотеки Ганна Миколаївна Віняр розповіла, що в поточному році пан Володимир став лауреатом премії імені Богдана Хмельницького за краще висвітлення військової тематики у творах літератури та мистецтва; а нова збірка поезій і перекладів, яка дістала назву «Вогнити! Вижити! Перемогти!», – вже сьома у творчому доробку поета. Відтак запросила гостя до слова.

Володимир Тимчук розпочав зустріч з мультимедійної презентації на тему «Українська військовість у ХХ столітті: державницькі, націєтворчі, історіософські і людські виміри». Наукові розвідки з цього питання надихнули поета на створення нової збірки, яка стала спробою творчого переосмислення національного мілітарного дискурсу України.

 

На заході пролунали поетичні твори пана Володимира – вірш, присвячений подіям березня 2014 року, коли було анексовано Крим; твір пам’яті загиблого у грудні 2014 року бойового побратима; вірш, у якому автор віддав шану самовідданій діяльності українських волонтерів.
У творчому доробку В. Тимчука – чимало перекладів. Серед них вирізняються твори англійських військових поетів часів Першої світової війни, зокрема «Гімн загиблій молодості» Вілфреда Оуена. Такі поезії перекладаються українською вперше – адже за радянських часів розповсюдження творів подібної тематики було значно обмеженим.
Дві добірки перекладів В. Тимчука опубліковано в журналі «Всесвіт», ще з однією шанувальники поетичного слова можуть ознайомитися у відомому літературно-культурологічному часописі «Кур’єр Кривбасу».
Прочитав пан Володимир і зовсім новий вірш власного авторства – поезію, присвячену Станіславу Ліщинському, уродженцю Кривого Рогу, який загинув під час виконання військового обов’язку та був нагороджений посмертно.

На закінчення зустрічі В. Тимчук відповів на запитання аудиторії й подарував автору найкращого запитання нову збірку зі своїм автографом.

Не залишилася без подарунка від автора й бібліотека Криворізького державного педагогічного університету – книга «Вогнити! Вижити! Перемогти!» стала цінним поповненням фонду книгозбірні нашого вишу.

 
 

Після закінчення зустрічі – фото на пам'ять.

Презентація збірки Олени Гусейнової "Супергерої"

7 грудня 2016 р. в «Літературній вітальні» відбулася зустріч із представником сучасної медитаційної поезії Оленою Гусейновою. На заході були присутні помічник ректора КДПУ, канд. філолог. наук М. В. Варданян; декан факультету української філології, канд. філолог. наук Л. М. Семененко; завідувач кафедри української та світової літератур, канд. філолог. наук Н. Г. Мельник; професор кафедри української та світової літератур, доктор філолог. наук В. І. Дмитренко; професор кафедри російської філології та зарубіжної літератури, доктор філолог. наук Р. А. Козлов; доцент кафедри всесвітньої історії, канд. істор. наук Т. Ф. Мак; доцент кафедри загальної та вікової психології, канд. психолог. наук О. О. Халік; канд. філолог. наук, доценти кафедри української та світової літератур Н. В. Яременко та С. В. Щербак; студенти факультету української філології, а також історичного, психолого-педагогічного факультетів, бібліотекарі міської дитячої ЦБС і Криворізького національного університету (близько 100 осіб).

Олена Григорівна Гусейнова народилася 26 вересня 1979 р. в м. Помічна Кіровоградської області. Дитинство, шкільні й студентські роки пройшли в Кривому Розі. Згодом закінчила магістеріум і аспірантуру в Києво-Могилянській академії. Пані Олена є лауреаткою літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2005) та Всеукраїнської літературної премії ім. В. Симоненка «За кращу першу поетичну збірку» (2012), авторкою книги «Відкритий Райдер» (2012). Її вірші друкувалися в часописах «Сучасність», «Антології одинадцяти поеток Ми і Вона», антології нової української поезії Анети Камінської «Дольки помаранча» та поетичної антології «Степ. Step», перекладалися словацькою, чеською, англійською, російською та польською мовами. Пані Олена є авторкою текстів пісень та співавторкою музично-перформативних проектів, а також співпрацює з композиторкою Танею Ша (Шамшетдіновою) та етно-лаунж проектом «Shopping Hour».

            
На початку зустрічі поетку представила модератор Наталя Дьоміна, яка розповіла, що збірка україномовних поезій «Супергерої» створена на основі американських коміксів і складається з 4 поетичних циклів: «Спайдермен», «Росомаха», «Готем-Сіті», «Криптоніт». Пані Наталя охарактеризувала жанр книги як медитативний постмодернізм і повідомила присутнім, що наприкінці зустрічі Олена Гусейнова відповість на всі запитання та визначить найкраще, за яке його автор отримає в подарунок книгу «Супергерої». І це буде матеріальним втіленням (друкована книга) нематеріального (її змістовна складова). Модератор  зустрічі повідомила, що в книзі йде мова про різних супергероїв від античності до сьогодення, а також про їхню боротьбу з тоталітаризмом у єдиному просторі. Далі Наталя Дьоміна надала слово Олені Гусейновій. Вона розповіла, що у своїй поетичній  творчості надає перевагу верлібру. Книга «Супергерої» є спробою визначити поняття «суперсили», яке втілюється в різноманітних значеннях та ситуаціях. Її ідея з’явилася у 2011 р. і знайшла своє логічне продовження після революції Гідності та початку воєнних дій на Сході країни. Відчуття тотальної безвиході підштовхнуло до створення поезій, у яких кожен наступний вірш є продовженням попереднього, місточком, який з’єднує минуле, сучасне й майбутнє.  Усе, що сьогодні зможе врятувати світ, – це супергерої з різними суперможливостями в єдиному просторі. У ролі супергероїв виступають звичайні люди з надзвичайними здібностями. Супермен, який врятувався з Криптону, Бетмен та його супротивник Джокер, Росомаха – один з Х-менів, Спайдермен – усі вони є серед нас. Це світ, де суперсили існують та є реалізованими. Тож ця книга – справжня знахідка для всіх фанатів супергероїв. Авторка пообіцяла продовження цього проекту, темою якого стане актуальна сьогодні проблема переселенців та ставлення до них у чужих містах.
Олена Гусейнова зупинилася на яскравому оформленні книжки, виконаному в неонових кольорах. Авторами та виконавцями цього стильного графічного дизайну є митці творчої майстерні «Аґрафка» Романа Романишин та Андрій Лесів. Пані Олена підкреслила, що «Супергерої» неможливі без візуального контексту, який несе не тільки естетичне навантаження, але є й потужним засобом впливу поетичних образів на читача.
Наприкінці зустрічі пані Олена відповіла на запитання читацької аудиторії. Наталія Мельник подякувала авторці та поцікавилася, хто є для неї уособленням супергероя в українській культурі. На що пані Олена відповіла, що таким супергероєм для неї є Григорій Сковорода, який уособлює високу освіченість, іронічність та аскетизм справжнього філософа.  Роман Козлов запитав у гості, чим для неї є інші міста, бо Київ сприймається нею, перш за все, як місцевість, а Кривий Ріг – символізують люди, які тут живуть. Олена Гусейнова пояснила, що тема міста в житті окремої людини є для неї надзвичайно важливою; основою для такого сприйняття  стало її рідне містечко Помічна. Не оминула своєю увагою пані Олена й такі міста як Львів,Ромни, Гянджа (у минулому Кіровобад, Азербайджан), які є особливо значущими в її житті.
Коміксна традиція, яка є лейтмотивом книги «Супергерої» виконує важливе соціальне замовлення – бачити в іншому себе, що є основою сучасноїкультури гуманізму.

 

Зустріч з Н. Р. Романець

28 листопада 2016 року в «Літературній вітальні» відбулася зустріч з доктором історичних наук, професором кафедри історії України та правознавства Наталею Радомирівною Романець. Захід було присвячено вшануванню пам’яті жертв Голодомору.

На заході були присутні помічник ректора, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри змісту і методики початкового навчання Марина Володимирівна Варданян, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Тетяна Федорівна Мак, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Олена Віталіївна Мішалова, студенти природничого, географічного й історичного факультетів, студенти факультету української філології, бібліотекарі (усього – 95 осіб).
 

На заході експонувалися виставка «Голодомор. Геноцид. Пам’ятаємо» (57 джерел) та виставка основних наукових праць Н. Р. Романець.

Модераторами заходу виступили заступник директора бібліотеки Олена Миколаївна Кравченко, завідувач відділу обслуговування Олена Миколаївна Грамм  та  головний бібліотекар Людмила Петрівна Абдула, яка привітала присутніх і надала слово Н. Р. Романець.

Наталя Радомирівна зауважила, що сьогодні ставлення до трагедії Голодомору є справжнім показником українськості, мірилом зацікавленості державних діячів у збереженні національної ідентичності. Ще у 2013 року, до Революції Гідності, влада відверто не підтримувала дослідження Голодомору, намагалася закрити архіви, чинила перепони науковцям, які вивчали цю тему.
Радянська історіографія називала вбивчий голод «продовольчими труднощами», звинувачувала у смертях людей «шкідників», перетворюючи трагедію на інструмент власної пропаганди. Широко вживався популістський штамп «чутки про голод», у розповсюдженні яких звинувачували ворогів радянської влади. Уряд блокував голодуючі регіони; з 22 січня 1933 р. здійснював фільтрацію селян – «злісних контрреволюціонерів» ув’язнювали в концтаборах, «куркулів» виселяли до Казахстану, з господарств тих, хто погоджувався, створювали колгоспи.
Навіть на Заході ця тема замовчувалася в наукових дослідженнях до 80-х років ХХ століття. СРСР багато робив для дискредитації української діаспори в очах західних інтелектуалів, і чимало з них щиро вірили радянській пропаганді. Лише в 1990 році Інститутом історії партії при ЦК Компартії України було видано революційну для того часу збірку «Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів». Це нарешті дозволило науковцям оперувати терміном «голод» і досліджувати цей історичний період саме в такому контексті.
 

Наталя Радомирівна розповіла присутнім про експоновану на виставці книгу Ю. Мицика «Український голокост 1932–1933. Свідчення тих, хто вижив», про власну монографію (у співавторстві з В. Іваненком) «Дніпропетровщина і "великий перелом" на селі кінця 1920 – початку 30-х років». Науковець зауважила, що поширені серед її колег уявлення про повстання голодних селян не відповідають дійсності – знесилене селянство, фізично позбавлене потенційних ватажків, було здатне лише на поодинокі відчайдушні спроби захоплення сховищ продовольства.
Велику зацікавленість присутніх викликала розповідь Наталі Радомирівни про мартиролог Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні – адже кожен з тих, чию родину не оминув жах голодної смерті, може знайти імена своїх рідних у цих скорботних списках.
 

Наприкінці зустрічі Н. Романець зачитала низку документів з архіву, які яскраво проілюстрували радянські методи хлібозаготівель.
Тема заходу не залишила байдужим жодного з присутніх, і після закінчення зустрічі науковець відповіла на численні запитання аудиторії.

 Зустріч з Тетяною Кошель

22 листопада 2016 року в «Літературній вітальні» відбулася зустріч із криворізькою поетесою Тетяною Олександрівною Кошель. Під час зустрічі експонувалася книжкова виставка «Літературна скарбниця Криворіжжя», на якій можна було ознайомитися з творами криворізьких авторів. На зустріч були запрошені студенти факультету іноземних мов, бібліотекарі, поціновувачі поетичного слова (64 особи). Модератори зустрічі провідний бібліограф Є. О. Лімонова й бібліотекар ІІ категорії Т. В. Ковальова представили гостю та надали їй слово.

Тетяна Олександрівна розповіла присутнім про свою родину, перші спроби пера в літературній студії «Пошук», керівником якої багато років був талановитий педагог і письменник Борис Іванович Жуковський, про навчання на факультеті початкових класів Криворізького державного педагогічного університету. Пані Тетяна поділилася спогадами  про своє дитинство, ті щасливі роки, коли вона почала писати вірші. Батько Тетяни – Олександр Андрійович – помітив здібності дівчинки й порекомендував їй відвідувати літературну студію. Керівник студії Жуковський привчав своїх вихованців – молодих літераторів – мислити малими поетичними формами, так званими замальовками, яких у авторки з тих часів збереглося дуже багато.
У 1993 р. Тетяна Кошель разом із криворізькою поетесою Тетяною Меліховою видала збірку поезій «Двойное отражение», в якій вона поділилася своїми юнацькими хвилюваннями та потаємними мріями. Збірка «Час растущей луны» – перша самостійна книга талановитої поетеси, в якій представлені цикли поезій різних років. Ця книга – своєрідний підсумок життєвого й творчого шляху авторки.
Далі лунала чуттєва поезія про найрідніших людей: маму, чоловіка, сина, брата й сестру.
 

Шановна гостя розповіла про свою роботу вчителькою початкових класів у Криворізькому науково-металургійному ліцеї № 16, активну участь у мистецько-літературному житті Криворіжжя (публікації в газетах «Днепровская правда», «Прапор юності», «Червоний гірник», «Металлург», альманасі «Саксагань», колективних збірках «Карачуны», «Стежина», виступи на традиційному міському літературному заході «Руді тексти» тощо). Свого часу пані Тетяна була активним членом літературної студії в молодіжному центрі «Сплав» та міському літоб’єднанні «Рудана».
Серед своїх найулюбленіших письменників Тетяна Олександрівна виокремлює Ліну Костенко, яка для неї є взірцем поетичного слова.  На запитання директора бібліотеки Г. М. Віняр щодо дитячої поезії, гостя відповіла, що вона не пише віршів для дітей, бо ставиться до них як до дорослих людей і вважає, що з ними потрібно говорити серйозно. Таке ставлення до них дуже допомагає поетесі бути вимогливим та справедливим членом журі літературного конкурсу для старшокласників «Проба пера», де юні криворіжці роблять свої перші кроки в поезії.

 

У залі тиша, знову лунає поезія…Теми кохання, природи, плинності часу дуже близькі пані Тетяні й вона залюбки ділиться своїми думками з зачарованою аудиторією. У планах поетеси – вчити дітей, писати вірші, відчуваючи смак і радість життя. Наприкінці зустрічі численні шанувальники таланту щиро дякували Тетяні Олександрівні за зворушливу зустріч з чарівним словом поезії.

                    Зустріч з Дмитром Щербиною

22 листопада 2016 року в «Літературній вітальні» відбулася чергова зустріч із представником криворізького літературного товариства. До бібліотеки завітав перекладач, поет, літературознавець, – а нині ще й студент-заочник факультету української філології – Дмитро Щербина.
 

На заході були присутні кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії і практики початкової освіти Іванна Вікторівна Размолодчикова, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри української мови Світлана Андріївна Бузько, студенти психолого-педагогічного факультету та факультету української філології.
 

Модератори зустрічі, редактор бібліотеки Оксана В’ячеславівна Присяжна і бібліотекар Олена Едуардівна Бугрій познайомили присутніх із життєвим і творчим шляхом гостя. Пан Дмитро ще в шкільні роки захопився перекладацьким мистецтвом, але професійно почав займатися перекладами у 2007 році, а у 2008 – відкрив у собі й талант дитячого поета.
 

Основним принципом перекладацької діяльності Д. В. Щербини є дбайливе збереження не лише букви, а й духу оригінальних творів. Змалку захопившись білоруською літературою, він зробив численні переклади поетичних творів майстрів красного письменства з Білорусі. Серед них – Сергій Законников, з його пронизливою поезією «Бережи себе, Україно!», присвяченою нашій Батьківщині, та Інна Снарська, чий україномовний вірш «Синам» пан Дмитро переклав білоруською.
У виконанні студентів на зустрічі лунали оригінальні тексти поетичних творів, які перекладав пан Дмитро, і їх переклади – в авторському виконанні.
 
 

 

Особливу увагу Дмитро Щербина приділяє перекладам поезій Ліни Василівни Костенко. Надзвичайно захоплений її творчістю, він намагається дбайливо зберегти й передати білоруською дух віршів видатної української поетеси. Серед інших українських поетів, вірші яких переклав для білоруських читачів Д. Щербина, – Дмитро Павличко, Володимир Сосюра, Павло Тичина.
У відповідь на питання про найвизначніших, на його думку, білоруських поетів, пан Дмитро згадав імена Янки Купали, Якуба Коласа та Максима Богдановича. Білоруською мовою перекладач зацікавився ще змалку – слухав радіопередачі, читав дитячі книжки в шкільній бібліотеці; а у 2000-х роках познайомився і з творами сучасних білоруських авторів, почав перекладати білоруську поезію. На думку Д. Щербини, в перекладі важливо зберігати особливості авторської рими – тому деякі з його поетичних перекладів ще не закінчено. Виявляється, що перекладати вірші на споріднену з оригінальною мову не завжди легко – важливо відчувати стилістичні й семантичні нюанси вживання слів, брати до уваги поширеність певних лексичних одиниць у мовах, з якими працює перекладач.
 

Наприкінці зустрічі модератори познайомили присутніх з дитячими творами гостя, опублікованими в журналі «Малятко». Веселі віршики та кумедні загадки, що їх створив для дітей пан Дмитро, стали позитивним завершальним акордом чергової цікавої зустрічі в «Літературній вітальні».

 

Захід пам'яті Віри Бабенко

14 листопада 2016 року в читальній залі головного корпусу відбувся захід, присвячений пам’яті видатної уродженки Криворіжжя Віри Бабенко (на відзначення річниці постання Директорії Української Народної Республіки).
Ініціаторами зустрічі виступили голова правління ВГО «Діаспора чеченського народу» Салман Аюбович Садаєв, голова криворізького осередку чеченської діаспори Сергій Курбанович Ісаєв, голова правління ГО «Українська Ініціатива» Юрій Анатолійович Косенко, письменник, видавець, редактор літературного журналу «Кур’єр Кривбасу» Григорій Джамалович Гусейнов, старший науковий співробітник Криворізького міського історико-краєзнавчого музею Андрій Євгенович Чубенко.
На заході були присутні доктор історичних наук, професор кафедри історії України та правознавства Наталя Радомирівна Романець, кандидат історичних наук, доцент кафедри всесвітньої історії Тетяна Федорівна Мак, кандидат історичних наук, доцент, в. о. завідувача кафедри історії України та правознавства Наталія Анатоліївна Печеніна, завідувач Центральною бібліотекою КЗК «Міська бібліотека для дорослих» м. Кривого Рогу Валентина Василівна Косих, бібліотекарі КДПУ, студенти історичного факультету та української філології.
На заході експонувалася тематична виставка «УНР: уроки державотворення» (37 джерел), яку підготували головний бібліограф С. О. Кочерга та завідувач сектора Л. О. Крученко.
 

Модератор заходу, доцент кафедри української мови, директор бібліотеки Ганна Миколаївна Віняр привітала присутніх і надала слово учасникам зустрічі.

С. А. Садаєв розповів про досвід проведення активістами чеченської діаспори культурно-просвітницького заходу, присвяченого видатному криворіжцю – Панасу Феденку, чиєю ученицею була Віра Бабенко. Представники чеченського народу щиро вболівають за відродження історичної справедливості та відновлення історичної пам’яті українського народу, прагнуть донести історичну правду до прийдешніх поколінь українців.
С. К. Ісаєв від імені чеченської діаспори привітав студентів історичного факультету й висловив сподівання на їхню майбутню плідну працю заради відновлення та зміцнення національної ідентичності молодих криворіжців. Сергій Курбанович схвально відгукнувся про нещодавню декомунізацію топонімів Кривого Рогу; нагадав, імена яких катів українського народу донедавна носили вулиці й площі міста. Він запевнив присутніх, що представники чеченської громади будуть і надалі сприяти відновленню національної ідентичності мешканців нашого міста. Наприкінці свого виступу пан Ісаєв зачитав вітального листа від Андрія Іванця – історика, координатора ГО «Таврійська гуманітарна платформа».
Ю. А. Косенко розповів про життєвий шлях нашої героїчної співвітчизниці – зв'язкової Катеринославського повстанкому Віри Бабенко. Віра Лук'янівна народилася наприкінці вересня 1902 року в селі Веселі Терни Криворізького повіту Катеринославської губернії. Навчалася в гімназії в Катеринославі; була розвідницею Степової (Олександрійської) дивізії. Як посланець окружного катеринославського штабу до уряду УНР в березні 1921 року побувала в Тарнові; після повернення, 29 квітня 1921 року, була заарештована разом із провідниками штабу й закатована чекістами 7 вересня 1921 року. Разом із нею в цей трагічний день у Жандармській балці Катеринослава (м. Дніпра) було розстріляно 51 повстанця, які входили до підпільної мережі отамана Степового-Блакитного (Костя Пестушка).
 

Розповів Юрій Анатолійович і про самого головного отамана Холодного Яру. Талановитий полководець та мужній воїн, він чітко організував військову діяльність Степової дивізії.
Г. Д. Гусейнов поділився з присутніми історією знайомства представників чеченської діаспори з постаттю Панаса Феденка, яка відбулася під час їхнього візиту до криворізького історико-краєзнавчого музею. Григорій Джамалович підкреслив, що нині, коли загроза державності нашої країни є надзвичайно реальною, не можна переоцінити важливість культурно-просвітницької діяльності, покликаної зберегти національну ідентичність і утвердити державницькі цінності. Він розповів про польський досвід державотворення в першій половині ХХ століття й закликав присутніх активно долучатися до розбудови дійсно українського за духом суспільства.

 

А. Є. Чубенко розповів про життєвий шлях однієї з найвидатніших постатей повстанського руху не тільки на Катеринославщині, а й на всьому півдні України – доктора Гелієва (Гелєва), серба за походженням. Видатний знавець національно-визвольних рухів, він згуртував українських повстанців і надав їм необхідні фахові знання; створив на Київщині розгалужену мережу організацій для всебічної підтримки визвольної боротьби, підтримував зв’язки з Симоном Петлюрою, до якого за його дорученням їздила Віра Бабенко. Коли зрадники видали більшовикам організацію отамана Пестушка, доктор Гелієв також загинув від рук катів.

 

На завершення заходу представники Всеукраїнської громадської організації «Діаспора чеченського народу» вручили учасникам зустрічі подарунки.
 

Зустріч у "Літературній вітальні"

1 листопада 2016 р. в «Літературній вітальні» відбулася чергова зустріч з цікавою людиною. Гостем бібліотеки став випускник історичного факультету Олексій Божко (нині – ієродиякон Митрофан), який прочитав лекцію на тему «Герб Криворізької єпархії: історико-філософський зміст», присвячену двадцятирічному ювілею Криворізької єпархії.

 

На зустрічі були присутні кандидат географічних наук, доцент, завідувач кафедри фізичної географії та туризму Володимир Леонідович Казаков, старший викладач кафедри економічної і соціальної географії та методики викладання Михайло Анатолійович Провоженко, студенти географічного факультету, бібліотекарі.

Модератор заходу, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови, директор бібліотеки Ганна Миколаївна Віняр представила гостя та надала йому слово.
 

Отець Митрофан розповів про церковно-адміністративний поділ України; надав загальні відомості про особливості створення гербів та геральдику в цілому. Відтак детально зупинився на символіці герба Криворізької єпархії.
 

Цей витвір геральдичного мистецтва гармонійно поєднує в собі минуле та сучасне, духовне та світське, церковне та державне, що символізує зв’язок поколінь. І дореволюційний, і радянський, і сучасний герби – кожен із цих символів знайшов своє відображення на гербі єпархії. У центрі його розгорнув свої крила могутній орел – геральдичний «орлець», який символізує надійний захист держави і духовну владу церкви. Зображення міста, яке захищає величний птах, не є лише умовним, стилізованим абрисом – характерні ознаки криворізького міського ландшафту легко впізнати в зображеному на гербі графічному силуеті. Символ Голгофи, який височіє над кафедральним собором у центрі міста, нагадує нам і про безбожні радянські часи, коли віра нашого народу зазнала тяжких випробувань, і про таїнство євхаристії, або причастя, – одне з найважливіших у християнстві.

Праворуч та ліворуч від міста зображено трикірій і дикірій, що ними благословляє вірян єпископ; символ священницької влади – орел – ніби тримає їх над містом у своїх крилах, захищаючи його.

Герб вінчає єпископська митра, символіка якої містить хрест і зображення Богородиці та апостолів Петра і Павла, один з яких проповідував слово Христове лише іудеям, а другий – усім народам; це символізує необхідність священницького служіння всьому людству та єдність усіх народів перед лицем Господа.

Пояснив отець Митрофан і значення символу змій на архієрейському жезлі – євангельські слова «Будьте кроткими, як голуби, і мудрими, як змії» нагадують про те, що єпископу необхідно бути гнучким у своєму пастирському спілкуванні з різними людьми, щоб донести до них слово Боже. До того ж змія, захищаючись від ворогів, береже насамперед голову, іноді поступаючись тілом – це символізує пріоритет духовних потреб над тілесними забаганками.
 

Після закінчення лекції Г. М. Віняр презентувала книгу отця Митрофана «Покровская церковь на Карнаватке». Віднині цей історичний нарис є доступним для всіх бажаючих у фонді бібліотеки КДПУ.

Літературні студії "Кур'єру Кривбасу"

(зустріч із головним редактором Г. Д. Гусейновим)

24 жовтня 2016 року в «Літературній вітальні» відбулася чергова зустріч з письменником, журналістом, видавцем, редактором літературного часопису «Кур’єр Кривбасу» Григорієм Джамаловичем Гусейновим.

На зустрічі були присутні кандидат філологічних наук, декан факультету української філології, доцент Любов Миколаївна Семененко, кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української та світової літератур Наталія Георгіївна Мельник, доктор філологічних наук, професор Вікторія Ігорівна Дмитренко, доктор філологічних наук Тетяна Ігорівна Вірченко, директор бібліотеки, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Ганна Миколаївна Віняр, кандидат філологічних наук Інна Миколаївна Онікієнко, криворізький перекладач Дмитро Щербина, студенти факультетів української філології та іноземних мов, психолого-педагогічного факультету.

Модератори зустрічі, бібліотекарі Юлія Сергіївна Недоруба та Олена Едуардівна Бугрій, розповіли про творчий шлях і письменницьку діяльність гостя; відтак надали слово Г. Д. Гусейнову.

Григорій Джамалович познайомив присутніх з новою книгою «Добридень, Кур’єре Кривбасу!», яку створено на основі листування української літературної еліти дев’яностих років минулого століття. До видання увійшло більше двохсот листів письменників, які фактично сформували сучасну українську літературу. Серед них – і наш земляк Вадим Яцик, автор серії оповідань про життя в радянських концтаборах та творів про історію Веселих Тернів.
Після цього пан Григорій презентував нову книгу сучасної української письменниці Олени Гусейнової, випускниці факультету іноземних мов. Окремий розділ цієї книги, яка отримала назву «Супергерої», присвячено Кривому Рогу. Видання оригінально оформлено яскравими ілюстраціями у стилі поп-арту.

Студентка V курсу факультету української філології поділилася враженнями про твір Оксани Луцишиної «Іван та Феба», опублікований у черговому числі «Кур’єру Кривбасу». Цей твір розповідає про студента, який приїхав жити й працювати до Львова, але був змушений повернутися до рідного села, щоб допомогти батькам. Серед важливих тем, які піднімає письменниця – тема взаємовідносин батьків і дітей; одне з центральних місць у проблематиці твору посідає й питання вибору.
Увагу іншої студентки V курсу факультету української філології привернув твір Ісабель Альєнде «З усією належною поштивістю»; вона була враженадинамічним жіночим образом, створеним чилійською письменницею.
На питання про те, що саме найбільше подобається Григорію Джамаловичу в роботі редактора літературного журналу, гість відповів, що він живе своєю роботою і просто робить свою справу, не замислюючись над настільки глобальними питаннями.

Професор В. І. Дмитренко поділилася своїми враженнями від твору Андрія Любка «Зроби мені дитину, а потім зникни». Проблематика, побудована навколо тем людських взаємин і чоловічої відповідальності, робить цей твір надзвичайно реалістичним та актуальним для найширшого кола читачів.

Літературознавець І. М. Онікієнко розповіла про визначну роль «Кур’єра Кривбасу» у вітчизняному літературному процесі 90-х років ХХ століття. У той час цей журнал став справжнім орієнтиром для всього письменницького загалу молодої незалежної держави.

Н. Г. Мельник подякувала Григорію Джамаловичу за його працю й висловила побажання чимскоріше зустрітися в «Літературній вітальні» знову. Наталія Георгіївна відзначила тонкий смак редактора «Кур’єра Кривбасу», який обирає для свого журналу тільки найкраще з сучасної літератури – як вітчизняної, так і перекладної. Великий діапазон напрямків і стилів, професійні літературознавчі дослідження, розмаїття тем та проблематики творів – усе це стало візитною карткою одного з найкращих літературних часописів України, яким уже не перше десятиріччя опікується Григорій Джамалович Гусейнов.

На завершення зустрічі – фото на пам'ять.

Зустріч з Дмитром Піскорським та Денисом Овсяником

7 жовтня 2016 року в «Літературній вітальні» відбулась зустріч із молодими криворізькими письменниками Дмитром Піскорським та Денисом Овсяником. Автори презентували нову книгу, яка містить два їх твори – «Лінія шквалу» Д. Піскорського та «Сансара від Асура» Д. Овсяника.

На зустрічі були присутні в. о. завідувача кафедри української та зарубіжної літератур, кандидат філологічних наук Наталія Георгіївна Мельник, доктор філологічних наук Тетяна Ігорівна Вірченко, доктор філологічних наук, видавець Роман Анатолійович Козлов, кандидат соціологічних наук, асистент кафедри соціології та економіки Олена Олексіївна Комарова, кандидат філологічних наук Інна Миколаївна Онікієнко, кандидати історичних наук, доценти кафедри всесвітньої історії Валентина Олексіївна Вєтохіна та Тетяна Федорівна Мак, студенти історичного факультету, факультетів української філології та іноземних мов (усього 71 особа).

Модератором зустрічі виступила директор наукової бібліотеки, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української мови Ганна Миколаївна Віняр, яка представила гостей та надала їм слово.

Дмитро Піскорський та Денис Овсяник коротко розповіли присутнім про основні віхи своїх життєвих та творчих шляхів. Обидва письменники – не новачки на ниві красного письменства: пан Денис захоплюється літературною творчістю з третього класу школи, а пан Дмитро присвятив їй вже понад десять років.

Обидва автори познайомили присутніх зі стилістикою та характером своїх нових творів, зачитавши кожен по уривку зі своїх повістей.
Ці твори об’єднано під однією обкладинкою, і зроблено це не лише з економічних міркувань – як зауважили автори у відповідь на питання Н. Г. Мельник, їх дуже різні повісті роблять видання збалансованим. Але є у цих творах і дещо спільне – важливим аспектом художнього осмислення буття для обох письменників є тема вибору.

Письменники подякували Роману Анатолійовичу Козлову за оперативне та якісне видання їх спільної книги; розповіли про оформлення цього видання, автором якого є криворізька художниця Ангеліна Крестнікова.

У відповідь на питання про еволюцію своєї творчості, Д. Піскорський розповів, що вважає «Лінію шквалу» своїм кращим твором на сьогодні. Обидва автори поділились з аудиторією спогадами про історію своїх публікацій – як вітчизняних, так і закордонних, а Д. Овсяник пояснив значення назви своєї повісті «Сансара від Асура».

Відтак автори зачитали ще декілька уривків нових творів.

Відповідаючи на питання Р. А. Козлова про джерела натхнення, Д. Овсяник розповів, що писав свою повість на протязі п’яти років; а ідея її з’явилася ще у далекому 2001 році. Письменника надихнула і творчість композитора Роберта Майлза, який пише твори у жанрах індійського джазу та ембіенту, і твір Роберта Желязни «Князь світла», до художньої тканини якого також вплетено індійські міфологічні мотиви. Пан Денис зауважив, що нова повість разюче відрізняється від усієї його попередньої творчості темою кохання, що є домінуючою у новому творі.

І. М. Онікієнко поцікавилася у Д. Піскорського, чому у своїх творах письменник оминає тему кохання, віддаючи перевагу більш похмурій тематиці, та що саме у природі людини і світу допомагає розкрити художнє осмислення тіньових сфер буття. У відповідь пан Дмитро нагадав присутнім, що негативні емоції завжди сприймаються як більш сильні та яскраві – а отже, вони здатні надати художньому слову більшу силу, ніж приємніші переживання. Негатив надає людині шанс на очищення; не можна пов’язувати творчість із жорстокістю, і тим більше вважати її наслідком сприйняття певних видів мистецтва, адже творчість не породжує жорстокість, а лише описує її.

Серед творчих планів Д. Піскорського – написання нової книги, яка дозволить читачеві очима автора зазирнути до внутрішнього світу серійного вбивці. Цей твір буде написано від першої особи; письменник вважає цю непросту  мистецьку задачу викликом самому собі, адже написання художнього твору від першої особи фактично вимагає від автора перевтілення у свого героя.

На початку свого письменницького шляху пан Дмитро орієнтувався на творчість всесвітньо визнаного майстра хорору – Стівена Кінга. Але з часом письменник втратив цікавість до фантастичних монстрів, які зустрічаються на багатьох сторінках кінгівських творів, і віддав перевагу вивченню темних сторін психології реальних людей.

Д. Піскорський і Д. Овсяник дали визначення неоднорідної жанрової приналежності власних творів: пан Дмитро відносить свої повісті та оповідання до жанрів фантастики, драми, містики та хорору, а пан Денис пише у жанрах трилеру, неонуару, фантастики та жахів.

Після закінчення заходу письменники поспілкувалися із шанувальниками своєї творчості.

 

Зустріч з Людмилою Похитун - берегинею історії рідного міста

    20 травня 2016 року о 12.00 у «Літературній вітальні» бібліотеки КДПУ відбулася зустріч з істориком-краєзнавцем, учасницею телевізійних проектів ТРК «Рудана» «Близькі подорожі», «На розі вулиць» Людмилою Афанасіївною Похитун.
   Людмила Афанасіївна бере активну участь у громадському житті нашого міста, зокрема в наукових слуханнях з питань перейменування вулиць та інших об’єктів міста Кривого Рогу, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.

   На зустрічі були присутні викладачі та студенти географічного й історичного факультетів, бібліотекарі, представники громадськості. Експонувалася книжкова виставка «Моє славетне Криворіжжя».

    Модератор зустрічі головний бібліограф Світлана Олегівна Кочерга представила гостю, розповіла про її життєвий шлях, наукові інтереси й громадську діяльність. Відтак передала слово Людмилі Афанасіївні.

    Дослідниця розповіла про свої наукові розвідки нової для історіографії Кривого Рогу теми – історії розподілу земель Криворіжжя. Основою досліджень Людмили Афанасіївна стали «Плани генерального межування» часів Російської імперії. У процесі написання – книга з цієї тематики, яка дістала робочу назву «Помещичьи усадьбы Криворожья».

    Л. А. Похитун розповіла про розподіл криворізьких поміщицьких маєтків і показала їх на мапі міста. Цікаво, що генеральне межування територій було зорієнтовано на природні об’єкти місцевості з метою запобігання територіальним суперечкам.
    Усього на Криворіжжі було сто шістдесят чотири земельних ділянки, розподілених між поміщиками та іншими землевласниками.

   Людмила Афанасіївна детально зупинилася на історії британських промисловців братів Юзів, які займалися видобутком залізної руди на Криворіжжі, на історії родини поміщиків Харіних і розповіла про зв’язки нашого краю з імператорською родиною Романових.
   На завершення зустрічі Л. А. Похитун відповіла на питання аудиторії, а Ганна Миколаївна Віняр, директор бібліотеки, доцент кафедри української мови, кандидат філологічних наук, виступила зі словом подяки гості.

 

Зустріч з Альбіною Денисовою - художником-декоратором і дизайнером

    28 квітня 2016 року у читальній залі суспільних наук відбулась зустріч з Альбіною Володимирівною Денисовою – художником-декоратором, дизайнером, продавцем-консультантом, адміністратором мережі магазинів «Ф∙арт».

      На заході були присутні студенти груп ДВП-13, ТПФ-14 та СП-15 (всього 53 особи).
    Модератори заходу бібліотекар І кат. Олена Володимирівна Шмалько та завідувач сектора Лариса Василівна Соколова познайомили присутніх зі сторінками біографії гості. Пані Альбіна здобула професійну художню освіту в училищі з розпису посуду у м. Слов’янськ і на художньо-графічному факультеті Криворізького державного педагогічного університету. Працювала художником-оформлювачем, вчителем у художній школі, а нині є адміністратором мережі магазинів «Фарт», де не тільки виконує обов’язки  продавця-консультанта, а й проводить числені мистецькі майстер-класи для дорослих і дітей міста.

    На питання О. В. Шмалько, яким саме митцем переважно відчуває себе гостя, пані Альбіна відповіла, що їй хотілося б вважати себе насамперед художником – творчою людиною, яка створює щось нове. Серед видів мистецтва, якими займається Альбіна Володимирівна – дизайн інтер’єрів, розпис одягу, тканин, свічок, скла та фарфору, образотворче та декоративно-прикладне мистецтво.
   Джерелом натхнення для себе художниця вважає спілкування з людьми, спостереження за життям, подорожі та, звісно, творчість своїх колег. Надзвичайно надихає пані Альбіну такий суто митецький спосіб спілкування з однодумцями, як масові виїзди на пленер. Так, у карпатському селі Ворохта мисткиню надзвичайно вразила народна культура святкового національного одягу, і тепер вона мріє створити власну вишиванку, спираючись на ці традиції.

    Альбіна Володимирівна розповіла про можливості заробітку на мистецькій ниві, та про цікаві знайомства з криворізькими та київськими колегами на Андріївському узвозі. Відтак запросила присутніх відвідати майстер-класи та зустрічі з художниками, які проводяться у мережі мистецьких магазинів «Ф∙арт».
    Історія створення цієї мережі, до речі, є дуже цікавою. У 2006 році виникла ідея відкриття криворізького магазину фарб – адже попит студентів та викладачів художньо-графічного факультету КДПУ на мистецькі товари значно перевищував майже неіснуючу у місті пропозицію. Спочатку асортимент новоствореного магазину було орієнтовано лише на художників-професіоналів; але згодом власники усвідомили, що у місті існує ще одна категорія споживачів мистецьких товарів, яка залишалася неохопленою асортиментом «Ф∙арту» – ті, хто вважає образотворче, декоративне чи прикладне мистецтво своїм хобі. Згодом у мережі магазинів – а це саме мережа – почали проводитися різноманітні навчальні майстер-класи, на яких усі бажаючі отримали можливість втілити свої творчі задуми. Ці заняття побудовано так, що майстер працює з кожним індивідуально, дорослі та діти самостійно обирають собі стиль своєї роботи та час занять. Ціна майстер-класу залежить від його тематики та кількості присутніх. Дуже приваблює відвідувачів атмосфера магазинів. Яскравий, надихаючий на творчість інтер’єр магазину, привітні та досвідчені консультанти, різноманітний асортимент креативних робіт – це складові успіхи цього культурно-мистецького, виставкового та торгівельного закладу.

    Модератор зустрічі бібліотекар І категорії О. В. Шмалько провела бліц-опитування гості, з якого ми дізналися про літературні уподобання майстрині, її життєве кредо, особисті захоплення.
    На закінчення зустрічі Альбіна Денисова відповіла на численні питання присутніх. Модератори побажали художниці натхнення та творчої наснаги і запропонували переглянути експозицію творів з мережі магазинів «Ф∙арт».

Презентація роману Г. Д. Гусейнова "Одіссея Шкіпера і Чугайстра"

    27 квітня 2016 року у читальній залі гуманітарного корпусу відбулася чергова зустріч у Літературній вітальні. До бібліотеки завітав письменник і видавець Григорій Джамалович Гусейнов із презентацією свого нового твору «Одіссея Шкіпера і Чугайстра: окупаційний роман».

 

    На зустрічі були присутні доктори філологічних наук, професори Світлана Іванівна Ковпік, Вікторія Ігорівна Дмитренко; доктори філологічних наук Роман Анатолійович Козлов, Тетяна Ігорівна Вірченко; кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри української та світової літератур Наталія Георгіївна Мельник; кандидат біологічних наук, доцент кафедри ботаніки та екології Василь Миколайович Савосько; кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки Вікторія Валентинівна Іванова; кандидат філологічних наук, директор наукової бібліотеки Ганна Миколаївна Віняр, доцент кафедри української мови; бібліотекарі наукової бібліотеки Криворізького національного університету; студенти факультету української філології (всього 40 осіб).

 

    Модератор заходу, бібліотекар ІІ кат. Юлія Сергіївна Недоруба представила гостя й розповіла про твори Г. Д. Гусейнова, які експонувалися на книжковій виставці «Творчий доробок письменника Григорія Гусейнова» (26 джерел), що супроводжувала захід. Вона повідомила, що довгоочікуваний роман Григорія Джамаловича вирізняється поєднанням напруженого сюжету та краєзнавчих мотивів. Нова книжка засвідчує відому істину, що жити ізольовано від світу, охопленого війною, не вдається нікому. Це драматична, з елементами фантастики історія двох юнаків та собаки, на ім’я Чугайстер, що розгортається у степовому українському місті в часи німецької окупації. Але при цьому перед нами – річ дуже рідкісна для української літератури: роман про Другу світову війну, зосереджений не на ідеологічних вимірах, а на бутті окремої людини у воєнних умовах.

    Григорій Джамалович привітав присутніх і подякував за інтерес до своєї творчості. На думку письменника, читач є головним критиком літературного твору: реакція публіки необхідна будь-якому автору як для натхнення, так і для вдосконалення свого хисту.

    Свою розповідь про новий роман Григорій Джамалович розпочав зі слів про те, що тема війни – основна у цьому творі – є дуже болісною для нього та його родини. Відтак детально розповів про історію створення роману, як розпочалась у канадському місті Торонто, і зауважив, що сюжет книжки було побудовано навколо любовної лінії, яка стала відправною точкою для багатьох інших аспектів фабули роману.

    Кандидат філологічних наук, доцент кафедри української та світової літератур Наталія Георгіївна Мельник розповіла, що «Одіссея Шкіпера і Чугайстра» – дуже близька й зрозуміла для неї книга. Вона підкреслила оригінальність форми викладу та жанру цього твору, зауваживши, що такі книги наближають українську літературу до європейської, виходячи за рамки колоніальної літератури соціалістичного реалізму, руйнуючи її шаблони та долаючи заідеологізованість. У романі відсутні жорсткі обмеження розвитку сюжету, основані на одновимірній ідеологічній позиції персонажів та інших маркерах, притаманних літературам тоталітарних суспільств. Натомість в «Одіссеї…» відчувається позиція автора – справжнього письменника-документаліста і внутрішньо вільної людини, яка відповідально ставиться до реалій життя; а героїв твору зображено такими, якими є реальні люди – хоча, звичайно, і не без необхідного для художнього твору певного ступеня типізації.
    Наталія Георгіївна відзначила чотири особливості роману, які вирізняють його серед інших художніх творів. Це – оригінальна форма викладу, візуальна насиченість тексту, яка дозволяє легко уявити все, що відбувається у творі, авторська іронія та глибока філософічність тексту. На закінчення свого виступу пані Мельник поділилася низкою влучних афоризмів, якими щедро пересипані сторінки «Одіссеї…».
    Професор Вікторія Ігорівна Дмитренко визначила жанр нового твору як роман потоку свідомості. «Одіссея…» захопила Вікторію Ігорівну, адже деякий час їй і самій  довелося жити на окупованому Сході. Сюжет роману легко спроектувати на нинішню ситуацію в країні; на сторінках гостро відчувається гірка правда життя. Твір проникнутий любов’ю до України, і дає відповідь на багато питань про дерадянизацію, які гостро постали сьогодні перед усім українським суспільством.
    Доктор філологічних наук, професор Світлана Іванівна Ковпік відзначила високий рівень художності твору, захоплено відгукнулась про вжиті письменником епітети та порівняння. Назва твору одразу зацікавлює читача, а назви розділів інтригують – адже кожен з них являє собою проблемне, філософське питання, на яке хочеться знайти відповідь у тексті. Світлана Іванівна згадала розповіді своєї бабусі, яка жила в окупації, і зауважила, що багато моментів з її спогадів перегукуються з новим твором Г. Д. Гусейнова – а отже, цей твір буде цікавим для читачів різних вікових категорій. Багато думок з «Одіссеї…» можна розібрати на цитати; а елементи пригодницького роману, еклектичний текст та багатоаспектність проблематики роблять твір надзвичайно цікавим для літературознавчого аналізу. Наприкінці свого виступу Світлана Іванівна подякувала Григорію Джамаловичу за його творчість.
    Доктор філологічних наук Тетяна Ігорівна Вірченко відзначила, що автор «Одіссеї…» вдало поєднує у своєму творчому стилі багатий життєвий досвід і досконале володіння словом. Художні образи роману впливають на свідомість читача, породжуючи в уяві низку асоціацій, а відтак – і нові образи; це свідчить про високу художність твору. Тетяна Ігорівна подякувала автору за неймовірні художні деталі роману, візуальні образи, натхнені текстом. Завершуючи свій виступ, вона поставила Григорію Джамаловичу питання: чи задоволений він тим, що пишуть про нього літературні критики, чи не оминули вони увагою певних важливих аспектів його творчості? Г. Д. Гусейнов схвально відгукнувся про критику своєї діяльності в царині красного письменства і зауважив, що іноді літературні критики можуть побачити те, чого навіть сам автор не помічає у своїх творах.
    Наостанок Григорій Джамалович відзначив, що закінчив «Одіссею…» ще до початку війни на Сході країни і тепер помічає, як сильно реалії дійсності перегукуються з його твором – адже людська природа під час війни завжди однакова. Але закінчив свій виступ письменник все ж на позитивній ноті – він нагадав присутнім про велику силу кохання, яке може стати для людини рятівним колом навіть у найскладніших життєвих обставинах.

    Наприкінці зустрічі Г. Д. Гусейнов поспілкувався і сфотографувався з усіма бажаючими.

Доторкнутись до глибинних струн душі (зустріч з поетесою Іриною Кохан)

    25 квітня 2016 р. "Літературна вітальня" Криворізького державного педагогічного університету знов відчинила для вас свої двері для зустрічі з прекрасним словом поезії. На цей раз до вітальні була запрошена поетеса Ірина Гончаренко (творчий псевдонім Ірина Кохан), яка мешкає в селищі Широке. Саме на родючій землі Дніпропетровщини стрімко спалахнуло світило – поетична зірка Ірини Кохан. На заході були присутні студенти факультету української філології та студенти психолого-педагогічного факультету, директор наукової бібліотеки Ганна Миколаївна Віняр, кандидат педагогічних наук,  старший викладач кафедри теорії і практики початкової освіти Іванна Вікторівна Размолодчикова, заступник декана з наукової роботи психолого-педагогічного факультету, кандидат філологічних наук, доцент Ірина Володимирівна Онищенко та бібліотекарі.

  

    Модератор зустрічі, редактор І кат. читальної зали гуманітарного корпусу Оксана В’ячеславівна Присяжна розповіла присутнім про життєвий і творчий шлях пані Ірини, повідомивши, що вона народилася, виросла, закінчила школу в селищі Широке, має чудову сім’ю, гарну доньку.  Ще малою дівчинкою її полонило поетичне слово. Дуже любила вірші Лесі Українки, Максима Рильського. Саме в шкільні роки з’явилися перші змістовні поетичні рядки. А в серці, напевно, жила мрія, що прийде час і вона буде писати такі ж гарні вірші, як і її улюблені автори.
    Оксана Присяжна розповіла присутнім, що в місті Хмельницькому вийшла перша збірка поетичних творів Ірини Гончаренко «Чорнобривці в мами на подвір’ї», на сторінках якої авторвідкриває читачеві найпотаємніші струни своєї душі, ділиться вмінням бачити незвичайне у буденних речах.
    Далі модератор зустрічі надала слово нашій шановній гості. Ірина Кохан зауважила, що, попри те, що вона за фахом – хімік, все її життя пов’язане з поезією, через яку вона висловлює свої почуття, описує та розповідає всьому світу про красу рідного краю, довколишньої природи. Ірина Гончаренко представила свою поетичну збірку, яку було видано в м. Хмельницький. Ірина Кохан розповіла, що основними творчими напрямками в її творчості є пейзажна та інтимна лірика, в якої автор розповідає про свої особисті почуття або почуття ліричного героя. Поезія Ірини Гончаренко – це майстерне переплетіння почуттів і краси рідного краю.

    А далі лунала прониклива та чуттєва поезія, яка нікого не залишила байдужим. Присутніх особливо вразив вірш «Мій», який поетеса присвятила своєму чоловікові.
Ірина Гончаренко розповіла, що вона також друкувались на шпальтах газет «Вісник», «Слово правди» (Володимир-Волинський), Всеукраїнської літературної газети «Гарний настрій» (м. Рівне), журналів «Дніпро» (м. Київ), «Борисфен» (м. Дніпропетровськ), «Чорнильна Хвиля» й навіть у дитячому журнальчику «Маленька фея і сім гномів». Твори пані Ірини увійшли до альманахів «Вінтаж-1», «Вінтаж-2», «За чашкою кави», «100 творів, які потрібно прочитати», колективної збірки поезій «Новорічні вогники» та багатьох інших.

    Ознайомитися з творчістю Ірини Кохан можна й на сайті «Клуб Поезії». А зовсім нещодавно здійснилася, нарешті, заповітна мрія Ірини – вийшла друком її перша поетична збірка «Чорнобривці в мами на подвір’ї», презентація якої відбулася 15 березня в приміщенні районної бібліотеки під час вечора-зустрічі «Я тільки там бажаю жити і творити, де виросла душа моя». Присутні мали змогу доторкнутися до неповторної самобутньої творчості широківської поетеси. Звучала поезія в її виконанні, лунали пісні на її слова, які поклав на музику композитор Микола Шевченко з м. Бориспіль, а на адресу Ірини Олександрівни сипалося безліч запитань: як почала писати й коли; про перший поетичний твір; звідки черпає мотиви та наснагу до своєї улюбленої справи; чому інколи пише під псевдонімом; творчі плани на майбутнє, та багато інших.

    Цей захід для його учасників став вечором справжніх відкриттів: присутні дізналися про Ірину Гончаренко не тільки як автора вже чотирьох пісень, а й про її вдалі спроби реалізувати себе ще й через прозу, зокрема через дитячі казочки, в яких головними героями виступають реальні дітки. Пробою пера в цьому жанрі стала «Казка про Хороброго Лицаря», написана для 5-річного хлопчика Дмитрика. Сподіваємося, що незабаром матимемо змогу познайомитися з цікавими казочками авторки в дитячих журналах України. До речі, на сьогодні для Ірини Олександрівни це першочерговий план дій: трохи відійти від написання поезій й упритул приступити до такої цікавої роботи для дитячої аудиторії.

    В анотації до збірки зазначено, що поезія Ірини Гончаренко – це майстерне переплетіння почуттів і краси рідного краю. На сторінках книги автор відкриває читачеві найпотаємніші струни своєї душі, ділиться вмінням бачити незвичайне у буденних речах. Тож запрошуємо усіх бажаючих ознайомитися з творчістю широківської поетеси, прочитавши її збірку, яка відтепер зберігається в фонді краєзнавчого сектору районної бібліотеки.

Дослідник криворізької старовини (зустріч з О. О. Мельником)

    22 квітня 2016 року в читальній залі головного корпусу відбулась зустріч із відомим істориком Криворіжжя, археологом, заступником директора з наукової роботи Криворізького історико-краєзнавчого музею, автором низки книг із історії Криворіжжя Олександром Олександровичем Мельником.

    На зустрічі були присутні декан історичного факультету, кандидат історичних наук Андрій Валерійович Тарасов, декан географічного факультету, кандидат географічних наук Сергій Валерійович Ярков, викладачі історичного факультету, кандидати історичних наук Наталія Анатоліївна Печеніна та Надія Миколаївна Товстоляк, студенти факультетів початкового навчання, іноземних мов та української філології, історичного та географічного факультетів (всього 90 осіб). Експонувалась книжкова виставка «Олександр Мельник – людина енциклопедичних знань, відкривач і хранитель вікової мудрості…».

 

    Модератор зустрічі, бібліотекар І категорії Олена Володимирівна Кулаковська розповіла про творчу та професійну діяльність гостя, світ його захоплень, наукові та літературні праці, найвизначнішою серед яких є фундаментальна енциклопедія Криворіжжя.

    Олександр Олександрович познайомив присутніх із новими краєзнавчими даними щодо дати заснування Кривого Рогу, розповів про свою нову книгу «Літочислення Кривого Рогу», в якій наводить цінні історичні матеріали, що стосуються літочислення міста. На підставі аналізу археологічних, картографічних, писемних джерел та даних історичної та краєзнавчої літератури автор зробив висновок про те, що поселення (зимівник) Кривий Ріг міг виникнути не пізніше 1730 року. Крім цього, у роботі піддано критичному розбору розклад поштових станцій від 27 квітня 1775 року, на підставі якого в 1973-1974 роках встановили попередню дату заснування міста.

    О. О. Мельник детально зупинився на історії дискусії про дату заснування Кривого Рогу. Важливою перепоною на шляху до встановлення істини щодо цього питання завжди була нестача документальних доказів, їх розрізненість та певні сумніви щодо історичної достовірності деяких з них. Але одне можна сказати напевно – місто Кривий Ріг виникло значно раніше офіційно визнаної дати свого заснування. Про це свідчить, зокрема, датування предметів із низки поховань на території старого міста, а також дані старовинних картографічних видань. Щодо найбільш вірогідного засновника Кривого Рогу, пан Олександр дотримується думки про те, що ним був сучасник та бойовий товариш гетьмана Сагайдачного – Іван Ріг, отаман війська Запорізького.

    Олександр Олександрович розповів про нещодавнє археологічне відкриття – у сквері на вул. Леніна, на місці, де раніше був встановлений пам'ятник Леніну, археологи виявили фундамент храму ХІХ століття. Демонтована статуя вождя знаходилась там, де колись було розташовано вівтарну частину храму.

    Краєзнавець поділився з присутніми доброю новиною – у Кривому Розі незабаром буде створено новий історико-краєзнавчий музей під відкритим небом. Серед експонатів заплановано представити артефакти з унікальних святилищ Криворіжжя, аналогів яких немає у світі. Наш край є надзвичайно багатим на стародавні культові споруди, серед яких присутні всі типи святилищ, які використовували для поклоніння своїм богам наші пращури. Олександр Олександрович детально зупинився на кожній з цих археологічних знахідок, поділившись цікавими відомостями про стародавні традиції відправлення релігійних культів. Розповів він і про те, що у майбутньому криворізькому музеї буде експоновано моделі курганів як рукотворних архітектурних споруд, які дозволять відвідувачам детально ознайомитися зі структурою та особливостями курганних поховань.

    На завершення зустрічі пан Олександр відповів на питання аудиторії та сфотографувався на пам'ять з усіма бажаючими.

    18 березня 2016 р. у читальному залі суспільних наук відбулась зустріч із знаним криворізьким архітектором, одним з авторів герба міста В. М. Бакальцевим.
    На зустрічі були присутні студенти ІІ курсу історичного та І курсу фізико-математичного факультетів, кандидат історичних наук, доцент Н. А. Печеніна, бібліотекарі (всього 30 осіб). Експонувалась тематична виставка "Моє славетне Криворіжжя".

     Модератор зустрічі, завідувач сектора бібліотеки Лілія Олександрівна Крученко представила гостя та ознайомила присутніх з його біографією та творчою діяльністю. Відтак надала слово пану Володимиру.

     В. М. Бакальцев продемонстрував добірку слайдів зі своїми роботами, та розповів, що він є щасливою людиною, оскільки займається улюбленою справою – архітектурою та художньо-оформлювальною діяльністю. Приємним сюрпризом для гостей заходу стало виконання архітектором пісень власного авторства, серед яких була і пісня про олівець – основний інструмент архітекторського мистецтва.

     Володимир Миколайович розповів, що наприкінці минулого століття була можливість створення Криворізької області, представив проект можливого адміністративного устрою такого регіону. Цікаво, що ця область могла би відтворити контури Криворізького басейну – всі її потенційні райони мали б власні поклади залізної руди.

     Після цього архітектор продемонстрував власні проекти будівель у Центрально-Міському та Дзержинському районах – зокрема, проекти комплексу навколо міської ради, зупинкового комплексу на майдані Визволення, будівель на кільці 95-го кварталу. Пан Володимир розповів про тонкощі творчого процесу архітектора, про свою роботу у якості головного художника міста, та про специфіку створення зовнішньої реклами для міського середовища.
      І знову – авторська пісня. Ліричні рядки про стародавні криворізькі дуби, викорчувані німцями під час Другої світової війни, не залишили байдужими нікого з присутніх. Ця пісня передувала розповіді про історію створення герба Кривого Рогу, важливим елементом якого є зображення листків дубу. Розробка герба почалася двадцять років тому; на конкурс було надіслано кілька сотень робіт. Були серед них і аматорські малюнки, і дійсно якісні художні твори. Після проведення системного аналізу кращих конкурсних робіт та гербів багатьох промислових міст, вивчення сучасної і стародавньої геральдичної символіки, творці герба отримали пропозицію від львівських колег – вони запропонували використати козацький пороховий ріг у якості одного з головних елементів майбутнього символу міста.

 

     Робота над створенням герба тривала близько двох років. Його остаточну, сучасну версію було затверджено рішенням сесії міської ради лише 20 травня 1998 року.
     На закінчення зустрічі Володимир Миколайович розповів про свою пісенну та поетичну творчість, про написання пісень на вірші інших авторів та про те, як можна дібрати різні мелодії для різних віршованих рядків, створюючи різні пісні з різними настроями.
      Після завершення заходу – неформальне спілкування і фото на пам’ять.