20 лютого напередодні свята Дня рідної мови студенти групи УПФ-21 під керівництвом свого куратора, доцента кафедри української мови К. А. Качайло підготували урочистий захід.
Присутніми на урочистому зібранні були викладачі кафедри української мови, кафедри української та зарубіжної літератур, завідувач кафедри української мови проф. Ж. В. Колоїз, декан факультету доц. Л. М. Семененко, а також студенти факультету української філології, дошкільної і технологічної освіти.
Як слушно зауважили ведучі, яких тільки свят не відзначає наше людство! Це і День журналіста (6 червня), і День родини (8 липня), День філолога (25 травня), і навіть День українського сала (27 серпня). Дуже приємно, що не залишилась без уваги і мова. Саме 21 лютого у світі святкують День рідної мови!
Розмірковуючи про велич української мови, її значення в житті кожної людини і суспільства загалом нагадали слухачам про те, що світ захоплюється українською мовою, яка належить до першої трійки наймилозвучніших мов земної кулі. Ще в минулому столітті українська мова була визнана поряд з французькою і перською як найкраща, найбагатша мова світу. За мелодійністю українська мова посідає друге місце серед мов світу, поступаючись лише італійській.
Ми народжуємося і одержуємо разом з життям рідну мову, як і Вітчизну, материнську ласку… До кожного і кожної з нас слово прийшло з маминим голосом ще над колискою.
Колискова
Материнська ніжна мово!
Мово сили й простоти, –
Гей, яка ж прекрасна Ти!
Перше слово – крик любови,
Сміх і радість немовляти –
Неповторне слово «Мати» –
Про життя найперше слово…
Друге слово – гімн величний,
Грім звитяг і клекіт орлий, –
Звук «Вітчизни» неповторний
І простий, і предковічний…
Ну, а третє слово – «Мила» –
Буря крові, пісня рвійна
І така, як пах любистку,
І така, як мрійка мрійна…
Перейшов усі світи я –
Є прекрасних мов багато,
Але першою, як Мати,
Серед мов лиш ти є.
Ти велична і проста
Ти стара і вічно нова.
Ти могутня, рідна мово!
Мово – пісня колискова
Мово – матері уста (Іван Багряний).
Під час заходу лунали патріотичні пісні, емоційні заклики любити й поважати свою мову. Кілька слів про враження від зустрічі висловили й викладачі. Проф. Т. М. Мішеніна з ліричним захватом звернулася до філогічної громади з такими словами:
«Слово – безцінний дар кожної нації.
Ми вимовляємо слово хліб, і називаємо його насущним, називаємо його святим.
Із хлібом-сіллю ми тисячі літ зустрічаємо і проводжаємо гостей.
Із хлібом ідуть українці на родини.
Українці віддають хліб тією ж міркою, якою позичали…
Українці позичають хліб на багатство.
Ми святимо хліб на Великдень, бо він святиться у наших християнських серцях.
Одне пшеничне зерно дорожче від тисячі мішків золота.
Слово – пісня душі кожної нації.
Хор «Щедрик» в обробці Миколи Леонтовича відтворює багатоголосну фактуру, покладену на музикальну основу календарно-обрядової пісні. Ми щедруємо на щастя й долю, на світлі води і високе мирне небо, тепле сонце і чесну працю.
Сьогодні ми єдині у глибокій повазі до скарбу, який нам передали попередники, ми відповідальні за те, щоб передати цей скарб – наше Слово – нашим нащадкам».
Вдячні всім, хто приєднався до нашого святкового зібрання, хто не лишився байдужим до звуків рідного слова і хто нестиме це слово у світ, у свою родину, у компанію своїх друзів, щоб потужне українське слово лунало на просторах Криворіжжя і нашої мирної, вільної України.