28 травня 2024 року відбулася настановча конференція з діалектологічної практики для студентів денної і заочної форми здобуття освіти (групи УПФ-22, УМЛ-22, УАФ-22, ЗУМЛ-22), на якій були присутні завідувач кафедри української мови проф. Ж. В. Колоїз, доц. Г. Г. Асмаковська (керівник практики).
Студентів ознайомили з особливостями цього виду навчальної практики, яка покликана дати майбутнім словесникам перші навики роботи в польових умовах, удосконалює вміння, необхідні для педагогічної та наукової діяльності. Під час проходження практики студенти повинні поглибити свої знання з української діалектології, ознайомитися з конкретними говорами й говірками української мови, з’ясувати їхні фонетичні, морфологічні, синтаксичні та лексичні особливості.
Програма діалектологічної практики передбачає такі завдання:
- збирання діалектних лексичних матеріалів;
- записування діалектних текстів зв’язного мовлення;
- опрацювання зібраних діалектних матеріалів.
Г. Г. Асмаковська ознайомила студентів з усіма етапами проходження практики: від збирання матеріалу до його оформлення й здачі на перевірку в системі MOODLE, а також відповіла на питання здобувачів освіти, що виникли під час обговорення тих чи тих питань, пов’язаних із організацією практики, її виконанням тощо.
Окремі настанови студентам озвучила Ж. В. Колоїз, яка наголосила на важливості цієї практики для майбутніх учителів-філологів. «Ця практика має сформувати вміння збирати мовний матеріал, відшукати в зразках живого мовлення діалектні форми, властиві певному наріччю, описати особливості говіркового мовлення і тим самим плекати діалектне слово, не дати йому розчинитися у вирі історії, не загубити самобутніх рис рідної мови», – підсумувала Жанна Василівна.
Студенти факультету української філології отримали рекомендації щодо проходження практики, яка вкотре має продемонструвати філологічну істину: літературна мова покладається на традиції загальнонародної мови, на живе народне слово, яке є і свідком минулого, і джерелом знань про життя суспільства, його історію, культуру, побут, традиції та звичаї. Учені-мовознавці переконані, що дослідження говіркового мовлення має величезне значення для збереження духовних скарбів народу, його «мовного обличчя».
