Незаперечним є твердження про те, що дотримання «мовного кодексу» уможливлює спілкування членів цивілізованого суспільства й водночас демонструє загальну культуру тієї чи тієї національної спільноти. Натомість розхитування будь-яких мовних норм рано чи пізно призводить до дестабілізації.

Про вироблення єдиних правописних правил для всіх українців, незалежно від території проживання, заговорили ще на початку 90-х. Уже тоді питання щодо реформування українського правопису, який мав би об’єднати українську націю, розподілило українське суспільство, і передовсім науковців-спеціалістів, на два непримиренні табори – прибічників і супротивників. Перші намагалися переконливо обґрунтувати необхідність повернути українській мові ті природні, притаманні їй питомі елементи, які відібрано від літературної норми в радянську добу. Інші – виступали проти кардинальних змін до правопису, критично оцінювали більшість із запропонованих нововведень, відштовхуючись від того, що правописні проблеми не такі вже й нагальні і що «наукова громадськість, насамперед філологічна, уже втомилася від упертого нав’язування їй таких орфографічних змін, які руйнують не тільки існуючий від часів Бориса Грінченка український правопис, але й замахуються на саму мову» (В. Русанівський). Баталії навколо запроєктованих змін в українському правописі велися на «усіх фронтах». Будь-які спроби «повернути нашій мові відібране від неї, витіснене на мовну периферію або в діаспору в радянські часи, викликало шалений супротив насамперед пропагандистів «радянської орфографії» (В. Німчук). Відповідно, ані «круглі столи», ані різного рівня наради, симпозіуми і конференції, ані всенародне обговорення в ЗМІ і т. ін. довгий час так і не сприяли успішному реформуванню правописних норм. І от нарешті…

22 жовтня 2018 року (протокол № 5) Українська національна комісія з питань правопису затвердила довгоочікуваний «правописний кодекс». 24 жовтня 2018 року Президія Національної академії наук України (протокол № 22/10) та Колегія Міністерства освіти і науки України (протокол № 10/4-13) схвалили його спільною постановою. 22 травня 2019 року (Постанова № 437) схвалив і Кабінет Міністрів України.

Нова редакція «Українського правопису» набула чинности 3 червня 2019 року. Відтоді було рекомендовано застосовувати її та запроваджено перехідний період – п’ять років, протягом якого діяли як старі, так і нові норми. 22 травня 2024 року перехідний період завершився. Відтепер керуємося новим «Українським правописом». Його норми та правила рекомендовані до застосування в усіх сферах суспільного життя.

Тема «Українського правопису» стосується кожного, але передовсім хвилює спеціалістів, зокрема й учителів, для кого міцні знання правописних норм є частиною їхньої професійної діяльности.

14 січня 2025 року (на прохання КУ «Сарненський центр професійного розвитку педагогічних працівників») відбувся науково-практичний вебінар для вчителів української мови і літератури, учителів англійської мови.

Доповідач: проф. Ж. В. Колоїз, доктор філологічних наук, професор кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету. Учителі-практики мали змогу отримати відповіді на питання, які сколихнули українське суспільство і збудили до дискусії навіть тих, хто зазвичай не переймався відповідними проблемами.

Адже, цілком очевидно, що жоден правопис, яким би компромісним він не був, ніколи не зможе задовольнити всіх. Одним не вистачає переконливости, для інших – «якось дивно, незвично звучить», третім – бракує елементарних знань, аби зрозуміти, чому мало б бути так, а не інакше… 

Наукове спілкування мало на меті не тільки подати (відтворити) «реєстр правописних нововведень», але й допомогти розібратися в усіх тонкощах інноваційних змін, окреслити проблемні моменти, зорієнтувати, скерувати, показати шлях до самостійних пошуків і розв’язання чи то дискусійних, чи то залишених поза увагою моментів. 

Презентація: https://drive.google.com/file/d/1t9245kM69vfj42b31Mq34JkDTg7R61zx/view?usp=sharing

https://drive.google.com/file/d/1ZVQNLK5b72swVmCYtvg1o6n2_5jh4XMG/view?usp=sharing