У середині 1990-х років абсолютна більшість країн у світі визнала, що корупція є глобальною проблемою. Відтоді у сфері її запобігання активно працюють регіональні та глобальні міжурядові організації. Результатом діяльності за першим напрямом стало прийняття цілого комплексу міжнародних обов'язкових актів та актів рекомендаційного характеру Організацією Об'єднаних Націй, Радою Європи, Організацією економічного співробітництва та розвитку, Європейським Союзом та Організацією американських держав. Серед них:
Кримінальна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією - ключовий міжнародно-правовий документ Ради Європи, що визначає обов'язкові для країн-членів підстави криміналізації корупційних дій, перелік їх, види та обсяги міжнародної правової допомоги, заходи з міжнародного контролю;
Цивільна конвенція Ради Європи про боротьбу з корупцією, її мета - запровадження ефективних засобів «правового захисту осіб, яким заподіяно шкоду внаслідок корупційних дій, для надання таким особам можливості захищати свої права та інтереси, включаючи можливість отримання компенсації за заподіяну шкоду».
Найбільшим досягненням у сфері антикорупції на сьогодні є ухвалення 2003 року Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй Конвенції ООН проти корупції. Конвенція ООН проти корупції закріплює основи для універсальної системи протидії та попередження корупції. Ефективність реалізації положень документа залежить від рівня його імплементації й дотримання на національному рівні.
Успішні приклади боротьби з корупцією на семінарському занятті дисципліни "Антикорупція та доброчесність" в своїх презентаціях демонстрували магістранти групи ІСм-24.
Артем Боровик:
Яна Приходько:
Ніна Вінтоняк та Денис Івашутін
