24 березня 2025 року напередодні Міжнародного дня театру у групі УПФ-24 (куратор доц. Ганна Асмаковська) відбулася тематична кураторська година, присвячена цьому виду мистецтва, що являє собою самобутню ділянку культури кожного народу, а лейтмотивом стали слова легендарного Леся Курбаса про первинність театрального мистецтва.

У процесі спілкування в академічній групі торкнулося питань про походження театру, історії його становлення від давньогрецького зразка до національного. Цінним зразком вітчизняного театрального мистецтва є відомий «Театр корифеїв» – перша професійна трупа, яка боролася за українську ідею. Його засновником був письменник і драматург Марко Кропивницький. До складу цього театру входили брати Тобілевичі (псевдоніми: Івана – Карпенко-Карий, Миколи – Садовський, Панаса – Саксаганський), Михайло Старицький, Єфросинія Зарницька, Марія Заньковецька та інші. Не оминули своєю увагою й театр «Березіль», який був визначним феноменом українського культурно-мистецького життя 1920-1930-х років. Як відомо, його засновника, українського режисера, актора, теоретика театру, драматурга, публіциста та перекладача Леся Курбаса, звинуватили в українському націоналізмі й розстріляли в урочищі Сандармох.

Здобувачі освіти поділилися своїми думками й спогадами про відвідування театру, про його значення в новітній історії України, зокрема йшлося про роль театрального мистецтва в період російсько-української війни. Свого часу відомий письменник, літературознавець, театрознавець, перекладач, громадсько-культурний діяч Григір Лужницький (псевдонім – Леонід Нигрицький) справедливо зазначив: «Театр – це найсильніша підпора національного організму, це збірний вияв слова нації, яка живе й бореться».