18 квітня п.р. на кафедрі соціології та масових комунікації відбулося планове засідання науково-методичного семінару «Вища освіта в контексті європейського освітнього простору». Викладачі і аспіранти заслухали і обговорили 2 доповіді.
Людмила Калашнікова, професор, д.соціол.н., висловила своє бачення щодо зміни стратегії професійної підготовки фахівців-соціологів у повоєнній відбудові України.
Алла Лобанова, професор, д.соціол.н., зосередила увагу на особливостях оцінювання корупційних ризиків у сфері вищої освіти.
Людмила Калашнікова на основі соціологічних досліджень, які проводилися в Україні та у світі, підкреслила, що у 2025 р. значна частина (52%) усієї роботи буде виконуватися роботами, тому прогнозується, що найбільш затребуваними навичками фахівців будуть наступні: аналітичне мислення та інноваційність; активне навчання і стратегії навчання; комплексне розв’язання проблем; критичне мислення і аналіз; креативність, оригінальність і ініціативність; лідерство і соціальна включеність (впливовість); технології: використання, моніторинг і контроль, розробка і програмування; життєздатність, стресостійкість і гнучкість; обґрунтування, розв’язання
проблем і формування ідей.
Враховуючи стандарти підготовки фахівців-соціологів, а також ґрунтуючись на результатах вищезгаданих досліджень, Людмила Володимирівна виокремити чотири основні категорій навичок, які необхідно формувати у студентів, зокрема спеціальності «Соціологія» у повоєнній Україні:
навчальні навички, які допомагають адаптуватися до робочого середовища та вдосконалювати свої знання, вміння і компетенції;
навички грамотності, які допомагають розрізняти факти, публікувати інформацію, створювати технології, визначати достовірність джерел та інформації;
соціальні навички – здатність успішно й ефективно взаємодіяти з конкретними людьми або різними групами, досягаючи поставлених цілей;
особистісні навички – якості людини, які певним чином характеризують її особистість.
Особливу увагу слід акцентувати на необхідності формування у студентів-соціологів емоційного інтелекту, актуалізації комунікативних навичок, а також володіння новими компетенціями, зокрема вміннями критичного аналізу, генерації креативних ідей, програмування, кодінгу, роботи зі статистичними програмами, інтерпретації готових статистичних даних, адаптуючи їх під дослідницькі завдання. Не варто забувати про навички візуалізації даних, оскільки застарілі примітивні графічні зображення давно поступилися багатофункціональним програмам інфографіки, анімації, що здатні нестандартно візуалізувати навіть найскладніші дані у виглядів хмари тегів, графів, картограм тощо. З іншого боку, розмаїття інформаційних протоків вимагає від соціолога вміння відшукувати у контенті релевантних даних, відсіюючи інформаційний шум.
Алла Лобанова на основі пілотажного дослідження, проведеного спільно із Дарією Славіною, магістранткою факультету соціології і права КПІ імені Ігоря Сікорського НТУУ, акцентувала увагу на проблемах, пов’язаних з наявністю корупційних ризиків та їх оцінювання у вищих закладах освіти України.
Вона зокрема зазначила, що за результатами всеукраїнського пілотажного соціологічного опитування, майже половина респондентів (45,5%) відповіли, що їм відомі факти корупції в українських закладах вищої освіти і вони впевнені у їх правдивості; ще 40% респондентів чули про факти корупції, але невпевнені у їх правдивості; практично усі респонденти підтвердили, що у закладах освіти, в яких вони працюють або навчаються, існують потенційні корупційні ризики; найбільше потенційних корупійних ризиків існує у освітньому процесі, і домінуючими серед них є: нав’язування власних розробок (посібників) як умови позитивного оцінювання (36,7% опитаних), вимагання/надання неправомірної вигоди в обмін на оцінки (27,5%), зловживання, пов’язані із написанням та підготовкою до захисту кваліфікаційних робіт, дисертацій (20,0%).
Виявлено думку респондентів щодо основних причин корупційних ризиків, рейтинг яких очолюють наступні: низька заробітна плата викладачів - 70,0% опитаних; культ оцінки - прагнення отримати вищий бал при недостатньому рівні знань - 55,8%; небажання учасників освітнього процесу (з різних на то причин) повідомляти про відомі випадки корупції - 45,8%; принципове замовчування студентами про випадки корупції у ЗВО – 43,3%; отримання оцінок без зайвих зусиль/відвідування внаслідок безпринципності та/або низького рівня моральності певних працівників ЗВО або студентів та їхніх батьків (які за них "просять") -42,5%. З’ясовано, що, на думку
більшості респондентів, адміністрації ЗВО прагнуть запобігати корупційним ризикам, однак недостатньо ефективно.
Зважаючи на ці результати, було запропоновано здійснювати систематичне оцінювання корупційних ризиків, яке включає такі етапи: 1-й етап: складання переліку можливих корупційних ризиків, 2-й етап: збирання статистичної інформації про склад працівників у системі вищої освіти; 3-й етап: аналіз документації, яка спрямована на антикорупційну діяльність, 4-й етап: опитування науково-педагогічних працівників та представників ректоратів університетів щодо корупційних ризиків у системі вищої освіти; 5-й етап: опитування студентів щодо фактів корупції у вищих навчальних закладах; 6-й етап: обробка отриманої статистичної інформації та результатів опитувань; 7-й етап: оцінка корупційних ризиків, підготовка звітів та розробка рекомендацій щодо запобігання корупційним ризикам.
Отже корупційні ризики, які мають місце у системі вищої освіти України, повинні підлягати постійному моніторингу та виявленню причин їх виникнення. Запобігання корупційним ризикам у системі вищої освіти потребує реалізації системної комплексної роботи, заснованої на нормативно-правових, психологічних, етичних, моральних і ціннісних підходах, які враховують ресурсний (людський, трудовий, фінансовий), економічний і соціальний аспекти, що сприятиме успішній інтеграції у європейський освітній простір.
Науковці кафедри обговорили наукові доповіді, висловили своє бачення проблем і ухвалили рішення використовувати висновки досліджень у освітньому процесі.