Сучасне студентське середовище — це простір, де зустрічаються люди з різними характерами, поглядами, звичками. Уміння жити й навчатися в злагоді, поважати інших та не допускати насильства — це не лише прояв вихованості, а й важлива життєва компетентність. Саме тому теми толерантності, емпатії та протидії булінгу мають особливе значення для молоді.
Заклад освіти — це не просто місце отримання знань, а й простір для формування соціальних навичок та становлення особистості. Ці три поняття тісно взаємопов'язані і мають критичне значення для формування здорового та безпечного освітнього середовища у закладі освіти.
Толерантність
Толерантність — повага до різноманіття
Толерантність означає прийняття інших такими, якими вони є. Це вміння прийняття того, що люди є різними (за походженням, поглядами, способом життя, інвалідністю, гендерною ідентичністю тощо) і мають право на власну думку та індивідуальність, навіть якщо вона не збігається з вашою.
Парадокс Поппера: Важливо пам’ятати, що толерантність має свої межі: ми не толеруємо нетолерантність. Це означає, що агресивні дії, дискримінація та булінг не можуть бути виправдані "свободою слова" і повинні бути зупинені.
Емпатія
Емпатія — це здатність співпереживати іншій людині, розуміти її емоції.
Коли ми виявляємо емпатію, ми допомагаємо створити атмосферу підтримки, де кожен почувається в безпеці.
Для студентів це означає: помічати, коли товаришеві важко; не сміятися з чужих помилок; підбадьорювати, коли хтось засмучений або переживає.
Емпатія дозволяє студентам поставити себе на місце іншої людини, відчути її біль чи дискомфорт, що знижує ймовірність агресивної поведінки та заохочує до допомоги.
Когнітивна емпатія дозволяє нам ефективно співпрацювати у групових проєктах, розуміючи мотивацію та точку зору одногрупника, навіть якщо ми з ним не погоджуємося.
Емоційна емпатія створює справжній соціальний зв'язок і є найпотужнішим мотиватором для допомоги тому, хто перебуває у скруті.
Саме емпатія перетворює байдужого спостерігача на активного свідка, який не дозволить кривдити іншого.
Булінг
Булінг (цькування) – це умисні, систематичні та повторювані дії агресора, спрямовані на заподіяння фізичної або психологічної шкоди жертві.
Прояви булінгу серед студентів можуть включати:
- Словесний: образи, глузування, погрози, приниження в присутності інших.
- Соціальний: ігнорування, ізоляція, поширення пліток, остракізм.
- Кібербулінг: цькування в інтернеті, соціальних мережах, месенджерах.
- Фізичний: штовхання, удари, пошкодження майна.
Наслідки булінгу для жертв можуть бути дуже серйозними: від зниження успішності та пропусків занять до депресії, тривожності та суїцидальних думок.
Як студентам протидіяти булінгу (поради)
- Не мовчати: Якщо ви стали жертвою чи свідком, обов'язково повідомте про це куратора, викладача, психолога, соцального педагога.
- Встановлювати кордони: Вчіться спокійно, але твердо говорити "ні" та відстоювати свої права.
- Шукати підтримки: Об'єднуйтеся з однодумцями. Групова підтримка зменшує вплив агресора.
- Звертатися по допомогу: Якщо не знаєте, як діяти, шукайте консультації на Національних гарячих лініях для дітей та молоді (наприклад, 116 111 або 0 800 500 225 в Україні).
- Розвивати емпатію: Усвідомлення того, що ключовою причиною цькування є нетолерантне ставлення до нерівності та різноманітності, мотивує до доброзичливого ставлення.
- Найбільш дієвою формою боротьби з булінгом є зміна поведінки свідків. Подолання "Ефекту стороннього спостерігача" вимагає від студента трьох кроків:
- Визнати, що це булінг, а не жарт.
- Взяти відповідальність. Не чекати, що втрутиться викладач чи хтось інший.
- Діяти безпечно, але рішуче:
- Пряме втручання (використовуючи асертивні "Я-повідомлення").
- Відволікання уваги агресора.
- Повідомлення куратора чи психолога.
Ось кілька практичних вправ та технік, які можна використовувати:
Вправа 1: "Мозаїка різноманіття" (толерантність)
Мета: Усвідомити цінність індивідуальних відмінностей та прийняття.
Процес: Студенти отримують аркуш паперу, розділений на 4-5 секцій. Їх просять записати в кожній секції одну зі своїх відмінностей або унікальних рис (наприклад, хобі, культурне походження, життєвий досвід, спосіб мислення, улюблена навчальна дисципліна).
Обговорення: Студенти діляться однією зі своїх відмінностей у малій групі.
Питання для рефлексії:
Чи було складно поділитися чимось, що робить вас іншим?
Як ці відмінності збагачують вашу групу/курс?
Що ви відчуваєте, коли бачите, що ваша відмінність була прийнята іншими?
Вправа 2: "Окуляри емпатії" (емпатія)
Мета: Розвиток здатності бачити ситуацію очима іншої людини.
Процес: Ведучий описує коротку конфліктну ситуацію або сценарій булінгу (наприклад, "Студент N постійно ігнорує пропозиції Студента M під час групового проєкту і публічно насміхається з його ідей").
Завдання: Розділіть студентів на три групи:
Група 1 (Жертва): Опишіть почуття, думки та потреби студента M.
Група 2 (Агресор/Кривдник): Припустіть, чому студент N міг так вчинити (не виправдовувати, а зрозуміти мотиви: невпевненість, бажання домінувати, заздрість).
Група 3 (Свідок/Сторонній спостерігач): Опишіть, що вони відчувають і що повинні зробити.
Обговорення: Зіставте отримані відповіді. Акцентуйте на тому, як розуміння почуттів жертви стимулює втручання свідка.
Вправа 3: "Техніка асертивного втручання" (протидія булінгу)
Мета: Навчитися безпечно та ефективно втручатися, коли стаєш свідком булінгу.
Теорія: Коротко поясніть концепцію асертивності (впевнене, але шанобливе відстоювання своїх прав без агресії).
Сценарії: Розіграйте короткі сценки булінгу (або кібербулінгу).
Рольова гра: Студенти-свідки мають відреагувати за допомогою однієї з технік:
"Переключення теми": Швидко змініть тему розмови або відверніть увагу агресора ("О, до речі, викладач просив надіслати йому...").
"Пряме звернення": Зверніться до агресора, використовуючи "Я-повідомлення" ("Я почуваюся некомфортно, коли ти так говориш про нього. Я прошу припинити.").
"Підтримка жертви": Підійдіть до жертви і відведіть її подалі або публічно висловіть підтримку ("У тебе все вийде, не зважай на це").
Аналіз: Після кожної сценки обговоріть, який метод був найбезпечнішим і найефективнішим у цій конкретній ситуації.
Вправа 4: "Створення Кодексу Гідності"
Мета: Спільне визначення правил поведінки, що сприяють толерантному середовищу.
Процес: У малих групах студенти розробляють 5-7 конкретних правил поведінки для свого курсу/групи, які базуються на принципах поваги та запобігання цькуванню.
Наприклад: "Ми завжди слухаємо думку іншого до кінця", "Ми не використовуємо особисті образи, навіть як жарт", "Ми повідомляємо про будь-який випадок дискримінації/булінгу".
Презентація та Об'єднання: Групи презентують свої правила. Спільно обираються 5 найкращих правил, які створюють "Кодекс гідності" групи.
Результат: Кодекс можна розмістити в навчальній аудиторії як постійне нагадування про спільні зобов'язання.
Кожен студент може стати прикладом толерантності, співчуття та поваги. Коли в групі панує розуміння, довіра та підтримка — немає місця агресії й булінгу.
Формуючи культуру взаємоповаги, ми робимо не лише навчальний заклад, а й суспільство загалом більш гуманним і безпечним.
