Дискусії на Агорі не вщухають. Невідомо, що винайшли б греки, якби виникла технічна необхідність розширювати простір спілкування.

Сучасні можливості дають шанс дистанційного спілкування на фахові теми. Необхідність дотримуватись дистанції – обдумувати теми, їх глибину і механізми занурення співрозмовників. Третя дистанційна Агора (і 58-а за загальним ліком) – привернула увагу 36 учасників - студентів I-V курсів, випускників факультету, викладачів. Все відбувалось у форматі відеоконференції з використанням Zoom.

Чи то організаційні здібності основного спікера – Олег Кірєєв (ІГ-18), чи то сама тема – «Історична пам'ять: джерела вивчення та механізми формування (на прикладі пам'яті про князя Святослава в сучасному українському суспільстві)» викликали нові повороти в темі, запропонованій на попередньому засіданні Михайлом Сазоновим, бажання обговорювати визначення, дифеніції, роль фахівців і держави в розвитку історичного знання. Прокачані нові скілли в умінні спілкуватись. З повагою до співрозмовників, базуючись на  навичках в аудиторії, враховуючи вимоги віртуального світу. І – його нові можливості для професійного зростання.

Своїми враженнями поділилася доцент кафедри філософії Олена Мішалова, яка свого часу була ініціатором проведення Агора#36, присвяченої парадоксам історичної пам"яті:

"Глибоко та змістовно. Неочікувано широке коло не просто слухачів, а учасників дискусії після лекції-презентації: від першого до п’ятого курсу. Люди з різним досвідом і вподобаннями, але зі спільним бажанням розібратися у питаннях: що таке «історична пам’ять», як вона (як суспільне явище) формується, за якими законами або правилами існує, хто або що її творить чи, можливо, конструює? Для мене особливо цікавим стало обговорення ролі держави у формуванні історичного дискурсу, її місця та меж використання історичної політики у сучасному демократичному суспільстві. Сподобалося різноманіття думок і позицій, а також увага до ролі саме історика як носія професійних знань. Оскільки історик є тією людини, котра здатна адекватно і компетентно формувати стійки зв’язки між історичною наукою (системним, структурованим і достовірним знанням) та історичною пам’яттю (котра за своєю природою є явищем суспільної свідомості, тому часто є стихійною, нестійкою та більш суб’єктивною)".