Особистісна тривожність – це  стійка характеристика особистості, що проявляється у вигляді  тенденції до переживання нейтральної ситуації, як загрозливої, навіть якщо вона такою об'єктивно не являється. Певний рівень тривожності властивий усім людям та є необхідним для оптимального пристосування до умов дійсності;  допомагає передбачити небезпечні ситуації і уникнути їх. Проте, якщо тривожність  має хронічний характер, не пов’язана з актуальною ситуацією, то говорять про наявність особистісної тривожності, як стійкого психічного утворення, яке може суттєво погіршити як фізичне, так і психічне  здоров´я. Надмірна  тривожність   однозначно негативно впливає на людину, заважає їй спокійно працювати, розвиватися, насолоджуватись життям.

        Особистість із високим рівнем тривожності схильна сприймати довкілля як таке, що містить у собі загрозу та небезпеку;  характеризується сильною і постійною психоемоційною напругою; хвилюванням та душевним  дискомфортом; підвищеною вразливістю до стресових ситуацій;  загостреним  почуття провини і недооцінюванням себе. Така людина постійно перебуває у сумному та розгубленому стані, завжди має важкі  передчуття.

        Особистісну тривожність пов'язують із соціальними,  психологічними  та психофізіологічними чинниками. Соціальні чинники  – це соціальні проблеми особистості, пов’язані з порушеннями у спілкуванні;  конфліктне середовище; тривала зовнішня стресова ситуація. На психологічному рівні особистісна тривожність пов’язана з емоційним виснаженням;  низькою самооцінкою; проблемами самоуправління і т.д. Неможливість керувати собою породжує відчуття безсилля і безнадії, знижуючи ще більше життєвий тонус та культивує пасивність і песимізм. Відтак руйнується впевненість у собі, рішучість у діях і вчинках, наполегливість у досягненні мети. Людина заздалегідь налаштовує себе на поразку і хвилюється з цього приводу. Психологічні чинники тривоги можуть бути викликані внутрішнім конфліктом, неадекватним рівнем домагань; недостатнім обґрунтуванням мети; передчуттям об’єктивних труднощів; неузгодженістю мотивів і засобів діяльності;  необхідністю робити важливий вибір і т.д

        Як засвідчують результати опитування високий рівень тривожності виявлено у 20% респондентів, 45% студентів вважають себе помірно тривожними, і низько тривожними - 35% опитаних. Завжди щасливими себе сприймають 13, 5%, майже ніколи, також,  13,5%; середній рівень відчуття щастя переживають 73%. В стані постійного хвилювання знаходяться 21%, інколи –53%,  дуже рідко – 26%. Очікувані труднощі дуже і завжди непокоять 24% опитаних, взагалі непокоять 18%, турбують в залежності від ситуації – 58% респондентів. Завжди почувають себе у безпеці 24%, майже ніколи  14%, рідко – 30%, часто – 32%.

         Зниження рівня тривожності у студентів – важливий фактор їх повноцінного особистісного зростання та успішного навчання в закладі вищої освіти. У зв’язку із цим актуальним постає питання відповідної виховної та консультаційно – корекційної роботи, спрямованої на зниження показників тривожності у цій соціально – віковій групі.

        В психологічному контексті депресію зазвичай розглядають як афективний стан, який характеризується негативним емоційним фоном, змінами мотиваційної сфери, когнітивних уявлень і загальною пасивністю поведінки. У стані депресії спостерігаються важкі, болісні переживання і емоції – пригніченість, туга, відчай. Потяги, вольова активність різко понижені. З’являються нав’язливі думки про власну невідповідність соціальним вимогам і стандартам.  Відчуття провини за події минулого і відчуття безпорадності перед життєвими труднощами поєднуються з відчуттям безперспективності існування. Суттєво знижується самооцінка, спостерігається розбіжність між реальним та ідеальним «Я», відбувається тотальне знецінювання власної особистості. Зміненим виявляється сприйняття часу, який тягнеться болісно довго. Для поведінки в стані депресії характерні сповільненість, безініціативність, швидка стомлюваність; все це призводить до різкого падіння продуктивності діяльності. Типовими емоційними проявами депресії зазвичай виступають туга, пригнічений настрій, розпач, страждання, дратівливість, тривога, втрата інтересу, в разі тяжкої депресії – суїцидальні думки. На поведінковому рівні спостерігається   уникнення спілкування,  схильність до самотності, апатія. 

        Депресивні прояви паралізують життєву активність, знижують адаптаційні можливості,  збіднюють психологічний потенціал особистості, що негативно впливає на психологічне здоров'я особистості.

        В рамках тижня психологічного здоров'я було проведене опитування студентів на виявлення схильності до депресії. За результатами опитування було встановлено, що лише 5 % опитаних виявляє ознаки вираженої депресії (середньої тяжкості); 31 % - легка депресія (субдепресія); 64 % - відсутність депресивних симптомів. Важкої депресії не виявлено. Нестерпний сум та тугу відчувають 5%; дуже хвилюються за майбутнє – 4,5%, тотальна незадоволеність життям - 10%, сильне почуття провини – 16%, негативне само відношення – 12%, суїцидальні думки – 5%, втрата інтересу – 12%; занепокоєння станом здоров'я – 6%. Результати опитування обумовлюють  необхідність корекції депресивних станів на ранніх стадіях для запобігання негативних наслідків в подальшому, а також для збереження та підтримки психологічного здоров’я людини.