ЗА КРОК ДО ПРОФЕСІЇ

Процес пізнання розвивається за формулою "від живого бачення до абстрактного мислення і від нього до практики". Це положення лежить в основі принципу наочності. Навчання вправи починається зі створення певного уявлення про особливості її виконання. Як мені відомо, емпірично застосовували наочність у навчанні ще Т.Мор і Т.Компанелла. Теоретично її обґрунтував Я.А.Коменський. Він розумів наочність широко, не лише як зорову, а як залучення до кращого і ясного сприймання речей і явищ, всіх органів чуття. Досягають цього завдяки поєднанню різних методів і, насамперед, методів слова і демонстрації. І саме наочність та демонстрація – головна тема сьогоднішніх роздумів.

19 вересня 2019 року завдяки нашому викладачеві методики навчання української мови, завідувачу кафедри початкової освіти КДПУ Павлик Олені Анатоліївні наша група ПНП-16 на лабораторному занятті мала можливість відвідати та проаналізувати уроки української мови в Криворізькій педагогічній гімназії та побачити, які зараз діти та вчителі нового покоління в НУШ,

Кожен похід до школи і відвідування уроків все ясніше і чіткіше дають нам змогу зрозуміти, що вчитель - це не просто професія. Це покликання, яке мало ще з дитинства зародитися в душі. Спостерігаючи уроки, ми аналізуємо та намагаємося взяти найкраще і найцікавіше для своєї майбутньої діяльності. І ми дуже вдячні, що маємо змогу не тільки чути на парах теорію про навчання, а ще й бачити наочно цей процес, зі всіма його труднощами та позитивними сторонами.

Звісно, можливо не всі з нас стануть учителями і ймовірно у когось виникне питання "то нащо воно вам, якщо ви не плануєте працювати у сфері освіти?", та з упевненістю хочу сказати, що кожна з нас буде мамою і всі знання, котрі ми отримуємо зараз, стануть нам в нагоді.

Висловлює подяку від усіх студентів Павлик Олені Анатоліївні, котра з кожним разом розширює та поглиблює наші знання про вчителів, дітей, школу.

Ось і сьогодні ми побачили, в яких нових форматах можна проводити уроки, як зацікавити дітей, які різновиди діяльності використовують учителі.

Вчителі забувають, що дивитись — це одне, бачити те, на що дивишся, — друге, зрозуміти побачене — третє, навчитись, завдяки тому, що зрозумів, — це вже зовсім інше. Але найважливіше полягає в тому, щоб чинити відповідно до того, чого навчився. А завдяки таким відвідуванням шкіл, я впевнена, ми навчимося!

Cтудентка групи ПНП-16 Юлія Тарасенко