Природа Криворіжжя
Природничий факультет

Автор: к. геогр. наук, доцент кафедри фізичної географії та туризму В.О. Шипунова.
        Проблема зміни клімату у масштабах десятків років і більше набула зараз важливого наукового і прикладного значення. Всі значні сучасні міжнародні геофізичні програми пов'язані з нею чи спрямовані на її вирішення. Результати досліджень свідчать про те, що з кінця ХІХ ст. спостерігається підвищення глобальної температури повітря [2]. У ХХ ст., особливо в його другій половині, підвищення середньої температури Північної півкулі за швидкістю і величиною наростання виходить за межі оцінок природних флуктуацій, пов'язаних із зовнішніми і внутрішніми природними факторами (зміною сонячної активності, вулканічної діяльності тощо).
img 4026
Сучасне потепління клімату характеризується такими особливостями:
- стрімким лінійним трендом росту глобальної температури починаючи приблизно з останньої чверті ХІХ ст.;
- наявністю періодичних коливань температури, які накладаються на лінійний тренд. Ці коливання проявилися в різкому підвищенні температури в 30-х роках ХХ ст., зниженні в 60-х роках і її сильному зростанні в останньому десятилітті;
- різко вираженим сезонним ходом температурного режиму планети, який характеризується сильним потеплінням в холодний період року і незначним - в теплий. Тобто за останні 100 років стали теплішими тільки зими, а літній глобальний температурний режим нашої планети практично не змінився;
- різко вираженим широтним розподілом глобального потепління клімату планети (зокрема, в Північній півкулі).

Аналіз сучасних інструментальних спостережень, а також обробка матеріалів кліматичних палеореконструкцій та результатів розрахунків за глобальними математичними кліматичними моделями свідчить, що потепління приземного клімату істотно зростає з широтою за певним законом (приблизно в два-три рази - в полярних регіонах Північної півкулі) [6]. Вважають, що сучасний лінійний тренд приземної температури нашої планети - результат антропогенного посилення глобального атмосферного парникового ефекту, спричиненого головним чином викидами вуглекислого газу при спалюванні викопного палива (кам'яного вугілля, нафти, газу) і виробництва цементу та, меншою мірою, змінами в господарському використанні земельних ресурсів [1, 3].

Аналіз сезонно-широтного розподілу потепління приводить до висновку, що рівень потепління для окремих сезонів у різних фізико-географічних регіонах планети при фіксованому підвищенні (або зниженні) глобальної температури певним чином залежить від сучасної метеорологічної норми середньомісячних приземних температур повітря в цих регіонах. Основна риса цього ефекту - можливе посилення рівня потепління для тих сезонів і тих географічних регіонів , для яких метеорологічна норма середньомісячних температур приземного повітря нижча порівняно з іншими сезонами і сусідніми регіонами.

В наш час, як свідчать експерти Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО), на природні зміни і коливання клімату впливає антропогенна складова, яка обумовлюється розвитком науково - технічного прогресу. З кінця ХІХ ст. до початку ХХІ ст. відбулося підвищення глобальної температури повітря на 0,7ºС (середньої температури повітря над материками і океанами, розрахованої по даним близько 2000 метеорологічних станцій світу). Температура тропічних широт підвищилась на 0,8ºС. На перший погляд не велике значення. Однак за ним криються просторово - часова мінливість клімату в більшості регіонів Земної кулі, зміни характеру атмосферної циркуляції. Середня швидкість підвищення глобальної температури до 1970 р. складала 0,05ºС/10 років. В останні десятиліття вона подвоїлась. В цей час спостерігається значна зміна одного з основних глобальних кліматоутворюючих факторів - склад атмосферного повітря, відбулося збільшення у містах вуглекислого газу на 25-30%, метану - в два рази, окису азоту - на 10% та інших домішок, які утворюють парниковий ефект.

Зміни клімату відбулися також на території України. За даними українських вчених, зміни річної температури повітря з початку ХХ ст. в Поліссі та Лісостепу складає (по тренду) 0,7-0,9°С, в Степу - 0,2-0,3°С в сторону підвищення. Найбільше підвищення відбулося в зимовий сезон (1,2°С), в весняний сезон (0,8°С). Влітку зміна температури незначна, в Поліссі і Лісостепу - потепліло на 0,2-0,3°С, в Степу температура знизилась практично на таку ж величину. Восени температура повітря залишилась на тому ж рівні, що і на початку ХХ століття. Основні риси зміни режиму температури повітря, які відмічалися на території України, прослідковуються і на окремих станціях, в тому числі і в Києві. Однак на температурний режим міста частково впливає урбанізація. Визначені найбільш тепле й найбільш холодне десятиріччя. Найбільш тепле - останнє десятиріччя ХХ ст. (1991-2000 рр.). Найбільш холодне - на початку ХХ ст. (1911-1920 рр.) [4, 5].
Аналіз хода опадів за період 1900-1995 рр. показав, що загальною закономірністю багаторічного розподілу опадів для ряду станцій є значні коливання з року в рік, а також велика можливість по території.
За вказаний період річні суми опадів на більшій території України збільшились на 50-100 мм. В північних і західних районах України, виключаючи ст. Львів, на Закарпатті і півдні Кримського півострова відмічено зменшення опадів на таку ж величину. На сході України опади за 100-річний період незначно зменшились (10-30 мм). В районі узбережжя Азовського моря, а також північно-східному узбережжі кількість опадів практично залишилась без змін. Центральна частина території України має до кінця століття збільшення опадів.
В кліматі Дніпропетровської області з початку ХХ ст. простежуються наступні тенденції:
1. Підвищення температури повітря.
2. Збільшення кількості атмосферних опадів.
3. Посилення частоти аномальних погодних явищ.

img 4385Найтеплішим за інструментальний ряд спостережень в Дніпропетровській області, які в глобальному масштабі, було останнє десятиріччя ХХ ст. (1991-2000 рр.), особливо 1998, 1999, 2000 рр. У ХХІ ст. потепління продовжується (2001, 2002 рр.). У 2003 році температура повітря була близькою до норми. Найхолоднішими були 1900-1930 рр. та сорокові роки.
Найтеплішим за сторічний період в Україні і Дніпропетровській області був 1999 рік, коли 11 місяців з 12 були аномально теплими. У 2002 р. в 10 з 12 місяців також спостерігалися значні додатні аномалії (особливо у лютому). Найхолоднішими в останні роки виявилися: листопад 1993 р. (на 5-9°С нижче за норму), грудень 2001 та 2002 років (на 5-7°С нижче за норму) та січень 2006р.
Для всіх сезонів року характерні такі особливості клімату, як різні перепади добових температур повітря в межах 10-15°С протягом однієї-двох діб. Такі різкі похолодання і потепління супроводжуються всіма видами небезпечних і стихійних метеорологічних явищ.
Найбільше підвищення температури відбулося саме взимку (0,6-0,9°). Навесні підвищення температури повітря складає 0,6-0,7°С. Влітку зміна температури незначна, на Дніпропетровщині вона сягнула 0,5-0,6°С. Восени температура повітря залишилась такою, як і на початку ХХ століття. З початку ХХІ ст. передбачається зменшення різниці температури між сезонами року. В перші десятиліття ХХІ ст. підвищення може відбутися у всі місяці й сезони року. У Дніпропетровській області перехід середньодобової температури повітря через 0°С був 24 листопада, а зараз - 30 листопада. Тобто, це є свідченням зміни початку і тривалості холодного й теплого періодів року. Хоч спостерігається потепління клімату, але в останні роки, особливо в травні, почали спостерігатися стійкі заморозки з температурою до мінус 1-4°С в повітрі і до 3-8° морозу на поверхні ґрунту.
Динаміка річної кількості опадів у ХХ ст. відображає не стільки зміну їх кількості, скільки періодичність їх мінливості і коливань. Саме на півдні і південному сході України опади збільшилися приблизно на 10%. В окремі п'ятирічні періоди (1966-1970 рр., 1976-1980 рр., 1996-2000 рр.) річна кількість опадів складає 120% норми.
У Дніпропетровській області спостерігається збільшення кількості опадів. За 1966-1970 рр. в середньому по області 445 мм, по авіаметеостанції Дніпропетровськ 518 мм; за 1976-1980 рр. - відповідно 512 мм (644,2 мм); за 1996-2000 рр. - 477 мм (601 мм).
Дуже сильні дощі мають чітко виражений річний хід. Найбільшою повторюваністю (60%) характеризується червень-серпень. Максимум сильних дощів припадає на червень (21%), липень (22%). Дещо менше - на серпень (17%). У літні місяці повітряні маси, які надходять з моря, більш насичені водяною парою. У вересні ймовірність випадання сильних дощів зменшується (до 13%) внаслідок зниження температури повітря. Проте восени таких дощів випадає більше (21,3%) ніж навесні (13,7%), незважаючи на те, що у травні загальна кількість опадів більша, ніж у вересні. У травні опади випадають частіше, але меншої кількості, у вересні - навпаки.
Іншим аномальним погодним явищем на території Дніпропетровської області є сильні снігопади. Надзвичайно сильний снігопад був у листопаді 1999 р. Він тривав 11-13 год., кількість опадів в Дніпропетровській області (Нікополь) становила близько 40 мм. Дуже сильні снігопади спостерігаються у Дніпропетровській (29%) області один раз у 3-4 роки.
Останнім часом спостерігається зменшення частоти пилових бурь. При подальшому потеплінні клімату в зимовий період вірогідність виникнення пилових бурь залишиться незначною. А в теплий період у разі збільшення посушливості клімату можливе збільшення частоти пилових бурь в умовах підвищення повторюваності швидкостей вітру ≥15 м/с.
Література:
1. Будыко М.И., Израэль Ю.А., Яншин А.Л. Глобальное потепление и его последствия // Метеорология и гидрология. - 1991. - № 12. - с. 5-10.
2. Джоунс Ф.Д., Уигли Т.М.Л. Тенденции глобального потепления // В мире науки. - 1990. - № 10. - с. 62-70.
3. Кароль И.Л. Оценки характеристик относительно вклада парниковых газов в глобальное потепление климата // Метеорология и гидрология, 1996, № 11. - с. 5-12.
4. Кульбіда М.І., Барабаш М.Б. та ін. Глобальне потепління клімату та частота стихійних явищ в Україні // Україна: географічні проблеми сталого розвитку. Зб. наук. праць. В 4 - х томах. К.: ВГЛ Обрій, 2004. - Т. 3. - с. 138 - 140.
5. Мартазінова В.Ф. Зміни в кліматі України // Географія та основи економіки. - 2002. - № 1. - с. 31-32.
6. С.Г. Бойченко, В.М. Волощук І.А. Дорошенко. Глобальне потепління та його наслідки на території України // Український географічний журнал. - 2000. - № 3. - с. 59-67.
Передруковано з видання: Географічні дослідження Кривбасу. Фізична географія, економічна і соціальна географія, геоекологія, історична географія, викладання географії: Матеріали кафедральних науково-дослідних тем. Випуск 2. - Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. - С. 24-27.

Матеріали підготував В.В. Коцюруба. Фото А. Килимчука.

1328
  Klimat3

 

Згідно зі схемою кліматичного районування Б. П. Алісова (1969), Криворізький регіон належить до атлантико-континентальної європейської недостатньо вологої, теплої області помірної кліматичної зони. Широтою місцевості (приблизно 48° півн. ш.) зумовлені: висота сонця над обрієм - від 18,6° 22 грудня до 65,4° 22 червня, тривалість світового дня - відповідно від 8 годин 07 хвилин до 15 годин 53 хвилин, тривалість сонячного сяяння - 2102 год/рік. Річні показники сумарної сонячної радіації дорівнюють 107-110 ккал/см, радіаційного балансу - 46-49 ккал/см. Середнє альбедо (здатність поверхні відбивати сонячні промені) території в межах Кривого Рогу достатнє високе влітку (30%) і знижене взимку (35%). Більша частина (65%) сонячної радіації, витрачається на випарування, 35% - на теплообмін з атмосферою. Клімат Кривбасу формується під дією 43 циклонів і 24-43 антициклонів. Антициклональний тип циркуляції атмосфери спостерігається у 2/3 від загальної кількості днів на рік (229-242). Середньорічний показник атмосферного тиску становить - 753,7 мм. рт. ст., взимку - 788,1 мм рт. ст. Основними баричними центрами, що обумовлюють циркуляцію повітряних мас над територією Кривбасу є: ісландський мінімум з північного-заходу, середземноморська та чорноморська баричні депресії з півдня та південного-заходу, західний відріг сибірського максимуму (антициклону) взимку зі сходу, азорський (із заходу) і арктичний (з півночі) максимуми, іранський мінімум - влітку (з південного-сходу і сходу). З кожним баричним центром пов'язане формування повітряних мас з різноякісними властивостями посезонного прояву. У зв'язку з тим, що територія Криворіжжя знаходиться в глибині континентального простору Євразії, на значній відстані від Атлантичного океану, то повітряні маси надходять значно трансформованими - більш спорожнілі від вологи, сухі, а взимку зі сходу - холодні.
Середньорічна температура повітря становить +8,5°С. Середня температура повітря у липні +22,2°С, у січні - -5,1°С. Абсолютний максимум температури +39,3°С (1890 р.), абсолютний мінімум - -35,0°С. Сума активних температур атмосферного повітря (це температури, які є найбільш сприятливими і продуктивними для вегетації рослинності) вище +10°С становить від 3100°С. Тривалість безморозного періоду 175 днів. Середні дати першого та останнього приморозків навесні - 24 квітня, восени - 9 жовтня. Середні дати настання стійких морозів - 10-15 грудня, а їх припинення - 16-21 лютого. Взимку звичайні відлиги - потепління серед зими, кількість таких днів - 45. Континентальність клімату - 56%, що характеризує клімат регіону як помірно-континентальний. Пересічний річний показник відносної вологості повітря 72%. Максимальні значення спостерігається взимку - 82-88%, найменші наприкінці календарного літа - 52-58%. Середнє число днів з туманами - 61, найчастіше в холодну пору року - 9-12 днів на місяць. Кількість атмосферних опадів 400-450 мм/рік (з максимумом на початку літа), Криворіжжя відноситься до посушливих районів України.
Упродовж року сумарна тривалість випадіння опадів 730 годин. За останні 60 років посушливими є кожні 3-4 роки на одне десятиліття. Сильні посухи на Криворіжжі бувають 1 раз на 5-10 років, коли за вегетаційний період випадає усього 100-150 мм опадів. Середні показники випарування 325 мм на рік, випаровуваності (та кількість води, що може бути випарувана за певного клімату) - 800 мм/рік. Коефіцієнт зволоження за М. М. Івановим, складає 0,53, що характеризує регіон, як територію з недостатнім і нестійким зволоженням. На протязі всіх літніх місяців баланс зволоження відрізняється дефіцитом. Дощові опади в теплий період року випадають переважно у вигляді злив. Середня кількість днів зі зливами за вегетаційний відрізок - 29. Зливові дощі супроводжуються грозами та градом. Найчастіше грози трапляються в період з травня по серпень (5-9 днів на місяць), за рік 27-29 днів (максимум 84 дні). На протязі теплого періоду року град спостерігається в середньому 2 дні, максимум - 5. Взимку встановлюється стійкий сніговий покрив. Середня багаторічна декадна висота снігового покриву становить 10-15 см, середня тривалість періоду зі сніговим покривом складає 65 днів. В середньому за зиму буває 12-16 днів з хуртовиною, Максимальна кількість днів з хуртовиною за холодний період року - 27 днів. Упродовж зими частим явищем є ожеледь, яка фіксується, в середньому, 15 днів. 26 днів за зиму бувають з температурою атмосферного повітря нижче -10°С. 52% зим є безсніжними та малосніжними, якщо панують сухі східні та північно-східні вітри і стоїть антициклональна морозна погода.
Структура, напрям та характеристики вітрів знаходяться в прямій залежності від особливостей загальної та місцевої циркуляції атмосфери. Переважають вітри північних румбів (49% повторюваності), а також східні вітри. Рідше за інших спостерігається південний вітер. Влітку найбільш часто повторюються північні та північно-західні вітри, в інші сезони року - північно-східні, північні та східні вітри. Штилі найчастіше трапляються на початку осені та влітку (приблизно 3 дні на місяць). Середня швидкість вітру за рік становить 5,0 м/сек. Сильні вітри (зі швидкістю понад 15 м/сек.) відмічаються в середньому 29 днів на рік. В теплий період часто спостерігаються суховії - вітри східних румбів, які характеризуються швидкістю більше 5,7 м/сек. при дуже низькій відносній вологості повітря - 25-30%. Вони формуються навесні - початку літа, в умовах трансформації сухих арктичних повітряних мас над просторами Середньої Азії та Заволжя. Число днів з суховіями досягає від 15-20 на рік, середня їх тривалість 4,4 дні.
Над територією міста сформувався своєрідний мікроклімат «острова тепла». В місті тепліше на 1,8°С. Особливо це помітно в холодний період року. Також більше опадів, туманів, часто з низьких хмар і пило газових викидів підприємств та автомобілів взимку утворюються смоги, знижені дози сонячної радіації.
Агрокліматичні ресурси - кліматичні ресурси та умови території відповідні до потреб сільськогосподарського виробництва. Вивчаються агрокліматологією. Згідно з агрокліматичним районування території України (Дмитренко, 1989), Криворіжжя входить до складу посушливої дуже теплої агрокліматичної зони. Вона характеризується наступними агрокліматичними показниками. Сума активних температур вище +10°С. Показує обсяги тепла, якими володіє територія і які забезпечуватимуть вегетацію рослин.
Територія Кривбасу добре забезпечена тепловими агрокліматичними ресурсами. Сума активних температур становить 3100°С, що дозволяє вирощувати майже всі культури, окрім тропічних. Тривалість безморозного періоду - визначає, час, за який ніколи не спостерігаються заморозки, які пригнічують розвиток рослин і травмують або повністю знищують їх. До безморозного періоду відноситься термін між середніми датами весняних і осінніх приморозків. Для Криворізького регіону тривалість безморозного періоду становить 170-180 днів. Цього цілком достатньо для того щоби рослини пройшли всі етапи свого розвитку - від проростання до визрівання плодів. Вологозабпеченість. При характеристиці вологозабезпеченості найбільша увага приділяється кількості атмосферних опадів, режиму їх випадінню, гідротермічний коефіцієнт. Територія Криворіжжя за зволоженням відрізняється посушливими умовами - опадів недостатньо, режим їх випадіння нерегулярний, часто спостерігаються посухи. Все це несприятливо впливає на розвиток сільськогосподарських рослин, необхідне штучне зрошення. Умови перезимування рослин.
При оцінці цих умов до уваги беруться показники середній з абсолютних річних мінімумів температури повітря та ґрунту, їх абсолютні значення, суму негативних температур, глибину промерзання ґрунту, висоту снігового покриву. В цілому, умови перезимування рослин на Криворіжжі добрі, хоча в окремі роки і спостерігаються аномалії, наприклад повне вимерзання посівів озимих зернових при відсутності снігового покриву (а він в регіоні нестійкий) та низьких температур повітря і відносно глибокого промерзання ґрунту. Регіональні відмінності агрокліматичних показників (особливо через вологозабезпеченість) зумовлює те, що сільське господарство Кривбасу має ризикований характер.

Автори: кандидат географічних наук, доцент, зав. кафедри фізичної географії та геології Криворізького державного педагогічного університету Казаков Володимир Леонідович, кандидат географічних наук, доцент кафедри фізичної географії та геології Криворізького педагогічного університету Шипунова Віра Олександрівна.

Цитовано з офіційного сайту міста Кривий Ріг : http://www.kryvyirih.dp.ua/ua/st/pg/171109533328247_s/
Література:
Казаков В.Л., Паранько І.С., Сметана М.Г., Шипунова В.О., Коцюруба В.В., Калініченко О.О. Природнича географія Кривбасу. - Кривий Ріг: Видавничий дім, 2005. - 151с.

Використані фото В.В. Коцюруби.

  Klimat5
1257
Календар подій
Останні статті
Популярне на сайті
Афіша