В академічній групі ТУР-17 (куратор Лакомова О.Й.) відбулась година пам’яті до 77-річниці визволення Кривого Рога.

Перші спроби визволити Кривий Ріг були здійснені в жовтні 1943 року, проте тоді танковий рейд червоноармійців був відбитий фашистами. Не зважаючи на невдалу спробу, все ж таки вдалося захопити великий плацдарм на правому березі Дніпра.

А вже у січні-лютому 1944 року на заключному етапі Нікопольсько-Криворізької операції радянським військам 3-го Українського фронту було підтверджено завдання оволодіти Кривим Рогом і відкинути противника за р. Інгулець. Для наступу на місто були визначені війська 37-ї армії, які наносили удар з північного сходу на Кривий Ріг, та 46-ї армії, які наступали на місто з південного сходу. Війська 8-ї гвардійської, 5-ї ударної і 6-ї армій вели наступ на заході від міста Апостолово. Безпосередньо у Кривому Розі утримували оборону частини п’яти піхотних та двох танкових дивізій 6-ї німецької польової армії.

21 лютого 1944 р. командування 37-ї та 46-ї армій розпочало несподіваний наступ для німців на передмістя Кривого Рогу, розташовані у північно-західно­му та південному напрямі. У запеклих боях противника було частково знищено, частково взято в полон.

22 лютого 1944 р. до 16.00 Кривий Ріг було звільнено від німецьких військ. Протягом наступних двох днів дивізії 34-го стрілецького корпусу вийшли до р. Інгулець і очистили від німців південно-західну частину міста.

На честь військ 3-го Українського фронту, які визволили один із потужних промислових центрів півдня України, у Москві було дано салют з 20-ти артилерійських залпів з 220-ти гармат. 29-го лютого 1944 р. завершився останній етап Нікопольсько-Криворізької наступальної операції Червоної Армії. Битва за нікопольський марганець та криворізьку руду, що розпочалася у жовтні 1943 р., завершилася перемогою радянських військ.