Міністерство освіти і науки України

 КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра образотворчого мистецтва

Художньо-графічне відділення факультету мистецтв

ЗАТВЕРДЖУЮ

Перший проректор

_____________ О. А. Остроушко

«_____» _________   2019 р.

ПРОГРАМА АТЕСТАЦІЇ

ТЕСТОВИЙ  КВАЛІФІКАЦІЙНИЙ ЕКЗАМЕН З ІСТОРІЇ ,ТЕОРІЇ МИСТЕЦТВА ТА МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ

ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

Ступінь вищої освіти «Бакалавр»

Спеціальності 014. 12 Середня освіта (Образотворче мистецтво)

Кривий Ріг – 2019

Програма атестації «Тестовий кваліфікаційний екзамен з  історії,теорії мистецтва та  методики викладання образотворчого мистецтва» для студентів спеціальності 014.12 Середня освіта (Образотворче мистецтво), ступеня вищої освіти «Бакалавр»

Розробники програми:

Красюк І. О. – кандидат педагогічних наук, доцент, в.о. завідувача кафедри образотворчого мистецтва.

Чирва О. Ч. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри образотворчого мистецтва.

Пильнік Р. О. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри образотворчого мистецтва.

Рецензенти:

Ейвас Л. Ф. – кандидат педагогічних наук, ст. викладач кафедри декоративно-прикладного мистецтва та дизайну.

Томашевський В. В. – кандидат педагогічних наук, доцент, зав. кафедри декоративно-прикладного мистецтва та дизайну.

Затверджено на засіданні кафедри образотворчого мистецтва

«25» березня  2019 р., протокол № 10

В.о завідувача кафедри образотворчого мистецтва __________І. О. Красюк

 Затверджено на засіданні кафедри декоративно-прикладного мистецтва та дизайну

«26» березня 2019 р., протокол № 9

Завідувач кафедри декоративно – прикладного мистецтва та дизайну

__________________        В. В. Томашевський

Затверджено  Вченою радою університету

«      »                            2019р.,  протокол №____

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Атестація: тестовий кваліфікаційний екзамен з  історії, теорії мистецтва та  методики викладання образотворчого мистецтва за напрямом підготовки «Образотворче мистецтво» і має на меті оцінку рівня професійно-педагогічної підготовки фахівців для роботи на первинних посадах в загальноосвітній школі. Тестове оцінювання дає змогу виявлення якості знань студентів з циклу професійної та практичної підготовки, уміння перевести зміст теоретичного навчального матеріалу з провідних дисциплін у практичну діяльність.

Матеріал випробування складається з комплекту тестових завдань, що містить 3 блоки, кожен з 40 питань із теорії образотворчого мистецтва,  історії мистецтва, методики викладання образотворчого мистецтва (загальний обсяг тестових завдань – 120 питань з варіантами відповідей). Завдання складені з урахуванням обсягу теоретичного матеріалу та вимог до знань студентів, передбачених навчальними програмами з названих дисциплін.

Тести з історії мистецтва дозволяють виявити базові знання та уміння орієнтуватись в етапах розвитку, видах, жанрах, стилях, національних школах, еволюційних зв’язках зарубіжного та українського образотворчого мистецтва і персоналіях митців. 

Тести з теорії мистецтва містять питання, покликані виявити знання абітурієнтів з основ образотворчої грамоти: теорії композиції, теорії тіней, перспективи, кольорознавства тощо, орієнтованих на академічну реалістичну підготовку в галузі рисунку, живопису та інших  дисциплін фахового циклу.

Тести з методики викладання фахових дисциплін дають можливість оцінити знання базових понять з методики, історії методів викладання, сучасних технологій, що застосовуються у викладанні образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі. 

ЗМІСТ

«Історія мистецтва»

Мистецтво стародавнього світу.

Найдавніше мистецтво. Доба палеоліту, мезоліту, неоліту. Походження мистецтва. Його функції у первісному суспільстві (у порівнянні з сучасними). Періодизація  мистецтва первісного ладу. Об’єкт пізнання і відтворення в палеоліті (тварини) та мезоліті (людина). Характеристика мистецтва палеоліту та мезоліту. Петрогліфи, печерний та наскельний живопис. Семантика та символіка «палеолітичних Венер». Печерний живопис палеоліту і наскельний живопис мезоліту як вияви функцій пізнання та самопізнання. Пластична ідеограма та піктограма як явища первісної культури. Стоунхендж.

Мистецтво Месопотамії та Давнього Єгипту. Мистецтво Стародавнього сходу. Месопотамія: шумеро-акадська архітектура, образотворче та прикладне мистецтво.  Старовавілонське царство. Мистецтво хеттів, Асирії та Ніневії. Періодизація мистецтва Стародавнього Єгипту. Характер давньоєгипетської культури. Архітектура, скульптура живопис та прикладне мистецтво Давнього царства. Зміни у культурі та мистецтві Середнього царства. Мистецтво першої половини Нового царства. Мистецтво Тель-Амарни.Храми Рамзеса ІІ: Рамессеум та храм в Абу-Сімбелі: грандіозність та декоративність. Мистецтво Ірану: палац Дарія в Персеполі (архітектура, скульптура та ужиткове мистецтво). 

Мистецтво Стародавньої Греції. Егейське мистецтво як проміжна ланка між давньосхідною культурою та античною. Провідні риси  архітектури, скульптури, живопису та прикладного мистецтва та етапи розвитку крито-мікенської культури. Загальна характеристика  давньогрецької культури. Мистецтво архаїки. Формування ордерної системи в архітектурі. Становлення ідеалу краси людського тіла в архаїчній скульптурі. Чорнофігурний та червонофігурний вазопис.  Мистецтво ранньої та високої класики як відтворення ідеалу стриманих почуттів і гармонійної краси. Творчість Мирона, Поліклета та Фідія. Ансамбль афінського акрополя. Мистецтво пізньої класики як доби зростання індивідуалізму в давньогрецькому суспільстві. Творчість Скопаса, Праксителя, Лісіппа та Леохара. Еллінізм як завершальний етап розвитку давньогрецького мистецтва. Синтез античної та давньосхідної культур. Видатні пам’ятки доби.

Мистецтво Стародавнього Риму. Характеристика давньоримської культури у порівнянні з давньогрецькою: спорідненість та розбіжності. Мистецтво етрусків та його вплив на формування римської культури. Періодизація давньоримського мистецтва. Архітектура, скульптура та живопис республіканського Риму – практицизм та утилітарність. Мистецтво часів Принципату Августа  Перше століття нашої ери  як  період формування нових рис мистецтва імператорського Риму. Містобудівництво та інженерні досягнення  Скульптура та живопис (помпейські стилі).                               

Мистецтво середньовіччя. Загальна характеристика медієвістичної культури.  Загальна характеристика медієвістичної культури у порівнянні з античною. Формування світових релігій та їх вплив на середньовічне мистецтво. Теологічно-філософські погляди християнських мислителів.

Мистецтво Візантії. Візантійська художня система як адекватне рішення образотворчим мистецтвом завдань, обумовлених новим релігійним світоглядом. Періодизація візантійського мистецтва. Сакральні ідеї та художня образність православного храму. Специфіка та засади візантійських стінописів. Архітектура, скульптура, живопис та прикладне мистецтво часів становлення та розквіту.

Західноєвропейське мистецтво доби переселення народів. Пам’ятки мистецтва остготів, вестготів та лангобардів. Образотворчість Скандинавії та Ірландії. Мистецтво Франції за часів Каролінгів.

Романське мистецтво. Загальна характеристика культури європейських феодальних країн ХІ – ХІІ століть. Мистецтво Франції як осередок формування стилістичних особливостей і художньої мови мистецтва. Сакральна та оборонна архітектура як провідний вид мистецтва романського періоду. Художньо-образна система скульптурного оздоблення романських соборів. Сакральний живопис.   

Мистецтво готики. Загальні зміни у розвитку європейських країн  у др. пол.XIІІ – XV століттях. Франція як батьківщина готичної архітектури. Конструктивні особливості готичних споруд. Зміни в образному рішення готичної скульптури. Розквіт вітражу як виду монументального живопису.

Мистецтво арабського Сходу та Далекосхідне мистецтво. Локальні художні центри арабських країн: мавританське мистецтво Іспанії, мистецтво Середньої Азії. Загальна характеристика індійського мистецтва на різних етапах розвитку. Храмова   архітектура (ступа в Санчі, храми в Каджурахо, Махабаліпурамі, мавзолей Тадж-Махал). Розписи Аджанти.  Живопис (книжкова мініатюра)  мусульманських часів.

Мистецтво Європи доби Ренесансу. Відродження Сходу і Заходу. Загальна характеристика італійського ренесансу. Східне та західне Відродження – концепція естетики та культури, ідеї гуманізму. Характеристика італійського ренесансу порівняно з попереднім періодом мистецького розвитку.  Етапи еволюції ренесансного мистецтва Італії і локальні школи. Загальні досягнення в різних видах образотворчих мистецтв.

Мистецтво Проторенесансу. (Дученто і Треченто). Мистецтво Проторенесансу. Данте, Петрарка, Бокаччо та їх вплив на нове світосприйняття. Кафедра Пізанського баптистерію Н.Пізано як точка відліку ренесансного мистецтва. Соціально-економічні та політичні передумови становлення флорентійської школи як провідного мистецького осередку доби.   Творчість П.Кавалліні, Джотто, А.ді Кампіо як провідних майстрів  Треченто.

Раннє відродження. (Кватроченто). Звернення до античної спадщини в архітектурі раннього Відродження. Нові типи цивільних та культових споруд. Творчість Ф.Брунелескі та Л.-Б.Альберті. Венеційські Палаццо. Нова пластична мова та жанри в скульптурі. Творчість Л.Гіберті, Донателло та А.Вероккіо. Локальні живописні школи Кватроченто. Творчість Мазаччо та інших флорентійських живописців першої половини століття. Творчість П.делла Франческа. Флорентійські живописці другої половини століття. Творчість С.Ботічеллі.

Високе та Пізнє відродження в Італії. (Чінквеченто). Високе та Пізнє відродження в Італії. Єдність науково-теоретичного та художньо-практичного пізнання світу. Рим, Флоренція та Венеція як провідні художні осередки. Основна лінія розвитку архітектури в 16 столітті. Собор св. Петра.

Скульптура: творчість Мікеланджело раннього та пізнього періодів – взірець мислення і стилістики Високого та Пізнього відродження. Живопис Високого ренесансу. Творчість Леонардо да Вінчі, Мікельанджело та Рафаєля.  Формування маньєризму у флорентійській школі сер. ХVІ століття: архітектор Дж. Вазарі (вулиця Уфіцці); твори Парміджаніно, Бронзіно, Пріматіччо.

Загальна характеристика Північного відродження. Зміст терміну і характеристика художнього явища порівняно з італійським Ренесансом. Своєрідність системи видів і жанрів  мистецтва.  Пріоритет живопису. Хронологія і провідні національні художні школи.

Мистецтво відродження у Нідерландах. Провідні тенденції нідерландського живопису ХV cтоліття. Ян ван Ейк як основоположник нового мистецького світогляду. Закладення основ портрету, пейзажу, побутового жанру в його творах. Розвиток окреслених тенденцій в творчості майстрів середини та другої половини століття.

Відродження у Німеччині. Політична та соціально-економічна ситуація в країні і її вплив на розвиток культури. Майстри живопису та графіки ХV століття. А.Дюрер – засновник і видатний діяч німецького Відродження. Національна своєрідність його творчості та її зв’язок з італійською мистецькою традицією. Г.Гольбейн молодший як провідний портретист Німеччини та Англії середини ХV століття.

Відродження в Іспанії та Франції . Художня культура Франції ренесансної доби. Формування національної школи на засадах поєднання італійських, нідерландських та вітчиняних мистецьких традицій. Архітектура, скульптура та живопис ХV- поч. ХVІ століть.

Зарубіжне мистецтво ХVІІ – ХVІІI століть. Загальна характеристика європейського мистецтва ХVІІ століття. Мистецтво Італії. Загальна характеристика європейської художньої культури століття. Формування національних шкіл, нових стилів та нових жанрів. Бароко, класицизм та позастильова лінія. Бароко у різних видах італійського мистецтва. Архітектурні споруди Л.Берніні та Ф.Борроміні. Скульптура Л.Берніні. Живопис М. да Караваджо.

Мистецтво Іспанії. Специфічні риси іспанського живопису ХVІІ століття. Севілья та Валенсія як провідні художні центри. Ф.Еррера, Ф.Сурбаран та Х.Рібера як типові представники національної живописної школи. Творчість Д.Веласкеса. Відкриття митця у побутовому, пейзажному, історичному жанрах.

Мистецтво Фландрії. Утворення держави під протекторатом Іспанії їз колишніх південних провінцій Нідерландів. Розквіт фламандської культури у першій половині століття. Бароко як провідний стиль мистецтва та його специфіка порівняно з італійським. П.П.Рубенс – засновник національної живописної школи. Розвиток всіх жанрів у творчості митця та його майстерні. Творчість А.Ван Дейка – його фламандський, італійський та англійський періоди як європейського репрезентативного  портретиста.

Мистецтво Голландії. Утворення першої європейської держави з капіталістичним ладом. Розквіт економіки, піднесення науки і культури. Живопис як провідний вид мистецтва і його залежність від ринкового попиту. Розвиток демократичних жанрів: портрету, пейзажу, побутового та натюрморту. Творчість Ф.Гальса – уславленого портретиста. Образотворча спадщина Рембрандта як вершина позастильової лінії європейського живопису. Релігійно-філософська сюжетика та реалістичне її відтворення в його роботах. 

Мистецтво Франції. Класицизм як провідний стиль абсолютної монархії, його зв’язок з філософією раціоналізму. Н.Пуссен – основоположник  класицизму в європейському живописі; творче ставлення митця до традицій античності та ренесенсу. К.Лоррен як послідовник. Реалістичний напрямок у живописі доби. Творчість Ж. де ла Тура та братів Ленен. Мистецтво Франції часів правління Людовика ХIV: роль Академії мистецтв у формуванні стилю доби. Синтез мистецтв в ансамблі Версальского палацу.

Мистецтво Франції ХVIII століття. Загальна характеристика західноєвропейської культури ХVIII cстоліття. Формування ідей Просвітництва в Англії ( Д.Дефо, Д.Свіфт, Г.Фільдинг) та Франції ( Ж.-Ж.Руссо, Вольтер, Д.Дідро). Специфіка образотворчого мистецтва цієї доби демократизм та видовищність. Формування нових варіантів стилів: бароко-рококо, класицизму,  реалізму та сентименталізму. Зародження художньої критики: “Салони” Д.Дідро. Провідна роль французької школи у формуванні європейської художньої культури. Стилістична багатогранність французького мистецтва. Тематика, творчий метод живопису А.Ватто.Послідовники майстра як творці рокайлю в живописі: (Н.Ланкре, Ф.Буше, О.Фрагонар). Естетика просвітництва в творчості Ж.-Б.С.Шардена. та Ж.-Б.Грьоза.

Мистецтво Італії та Німеччини ХVIII століття. Венеціанський живопис як провідне мистецьке явище національної художньої школи. Творчість Д.-Б.Тьєполо. Ведута та пейзаж настрою у творчості живописців Венеції (А.Каналетто, Б.Белотто, Ф.Гварді). Мистецтво Німеччини та Австрії зазначеної доби. Барочна архітектура Південної Німеччини. Віденські архітектурні ансамблі. Розвиток теоретичної мистецтвознавчої думки у Німеччині: діяльність І.Вінкельмана.

Мистецтво Англії ХVІІ – ХVІІІ століть. Формування національної школи та вплив на її майстрів ідей просвітництва. Живопис та графіка У.Хоггарта як основоположника реалістичного напрямку. Теорія та практика класицизму в англійській архітектурі доби: К.Рен (собор св. Павла, палац Хемптон-корт); палладіанство, творчість Р.Адама («Етруська кімната» в Остерлі-парк). Створення Академії мистецтв. Творчість першого президента академії Д.Рейнольдса та Т.Гейнсборо.

Західноєвропейське мистецтво ХІХ – ХХ століть. Європейське мистецтво к. ХVІІІ – поч. ХІХ століття. Ф.Гойя та Ж.-Л.Давид. Європейське мистецтво на межі століть. Велика французька революція та її вплив на розвиток світової культури. Архітектурні ансамблі Парижу. Творчість Л.Давида: класицизм революційних часів в історичних та портретних композиціях митця. Прихід до влади Наполеона і творчість Л.Давида часів імперії та останніх років. Соціально-політична ситуація в Іспанії. Творчість Ф.Гойї раннього періоду. Викриття соціального зла в графічних аркушах митця. Війна з Наполеоном та її відображення в роботах майстра. Портретна спадщина митця початку ХІХ століття. Останні роки діяльності Ф.Гойї: стінописи “дому глухого”.

Мистецтво Франції першої пол. та середини ХІХ ст. Академічний напрямок  у живописі. Ж.-О.Д.Енгр як лідер класицистичної лінії: звернення до ренесансних традицій в сюжетних композиціях; реалістичний портрет в живописі митця. Естетична програма романтизму, її обумовленість революційними подіями. Романтизм в творчості скульптора Ф.Рюда. Творчість Т.Жеріко: риси класицизму та романтизму в його живописі. Живописна та теоретична спадщина Е.Делакруа: досягнення в галузі колориту.Пошуки нової художньої мови в реалістичному пейзажі. Новаторство К.Коро, створення пейзажу настрою. Творчість Ф.Міллє: портрети, «селянський жанр». Реалістичне мистецтво Франції середини ХІХ століття. Суспільний рух 1830-х – 40-х років та його вплив на культуру. Соціально-критичні тенденції в літературі і мистецтві доби. Творчість О.Дом’є: сатирична графіка, мистецька тематика, побутовий жанр. Творчість та громадська діяльність Г.Курбе, його боротьба з академічним мистецтвом.

Історизм в архітектурі та прикладному мистецтві середини століття як вияв кризи категорії художнього стилю. Боротьба молодих митців 1860-х років проти салонного мистецтва, пошуки нової живописної мови. Творчість Е.Мане: новаторський характер його живопису.

Мистецтво Англії п. пол та сер. ХІХ століття. Архітектура країни: практицизм і новаторство в громадських спорудах. Неоготика Вестмінстерського аббатства (арх. У.Пьюджін). «Кришталевий палац» Д.Пакстона. Пізній класицизм в портретах Т.Лоуренса. Доба романтизму в живописі Англії. Творчість У.Бонінгтона. Пейзажний живопис У.Констебля: новаторські методи відтворення природи. Романтично-містичний характер живопису У.Тернера. Англійське мистецтво середини століття. Братство Прерафаелітів та їхня боротьба з академізмом. Творчість Д.-Г.Росетті У.-Х.Ханта, Дж.Міллєса, Ф.М.Брауна.

Мистецтво Німеччини та країн Східної Європи. Містично-романтичне спрямування творчості німецьких майстрів прших десятиліть: О.Рунге, К.-Д.Фридриха. Естетична програма і практична діяльність “назарейців”.

Реалістичний живопис А.Менцеля.  Творчість майстрів східноєвропейських країн: Польщі (Я.Матейко), Угорщини (М.Мункачі), Румунії (Н.Григореску).

Мистецтво Франції другої половини ХІХ століття. Криза стилю як історико-художньої категорії та завершення стадії розвитку мистецтва нового часу. Формування  художнього світосприйняття новітньої доби культурного розвитку. Провідний характер французької школи в мистецтві зазначеної доби. Архітектура та скульптура. Споруда Великої опери .Ш.Гарньє; церква Сакре-Кер П. Абаді Молодшого. Теоретичні праці Віоле-ле-Дюка. Імпресіонізм: естетична програма та живописна система. Своєрідність втілення загальних ідей в творчості К.Моне, К.Пісарро, А.Сіслея, Е.Дега, Ренуара, Б.Морізо. Своєрідність  пластики О.Родена. Постімпресіонізм у французькому живописі. Творчість П.Гогена, В.Ван-Гога, А.Тулуз-Лотрека. Живописно-пластична система П.Сезана та вплив його творчості на європейське мистецтво ХХ століття.

Мистецтво інших  країн європейської культури. Італійське мистецтво доби. Імпресіонізм, реалізм, символізм в Америці (Д.Уістлер), Німеччині (А.Цорн), країнах Скандинавії (Е.Мунк).

Світове мистецтво кінця ХІХ – початку ХХ століття. Стиль. Пошуки нових форм образних рішень, нових напрямків та стилізаторські тенденції.

Стильове оформлення ідеї синтезу мистецтв під  егідою архітектури у модерні. Іконографія, засади формоутворення та роль орнаменту в архітектурі, прикладному та образотворчому мистецтвах модерну. Видатні архітектори модерну: Д.Неш, У.Морріс та Ф.Уебб (Англія); Е.Саарінен (Фінляндія); Ч.Макінтош. Ф.Л.Райт (США); Г.Гімар, Г.Ейфель (Франція); В.Орта (Бельгія); Х.Ван де Вільде (Берлін); А.Гауді (Іспанія).Живопис. Дивізіонізм Ж.Сера та П.Сіньяка. Неоімпресіонізм П.Боннара та Е.Вюйара.

Скульптура доби модерну: творчість А.Бурделя, А.Майоля. Тенденції “передекспресіонізму” у творчості А.Каллен-Галели, Ф.Ходлера. Група набідів: М.Дені.

Світове мистецтво ХХ століття.  Основні тенденції розвитку архітектури ХХ століття: переростання модерну в конструктивізм. Визначні архітектори світу: Ле Корбюзьє, Міс ван дер Рое. А.Аалто. Виникнення авангардистських течій в мистецтві ХХ століття. Форми відображення у представників авангардизму суб'’ктивного сприйняття дійсності. Нівелювання національних традицій у модернізмі. Французькі фовісти: Кес ван Донген, М.Вламінк, А.Дерен, А.Марке. Естетичні принципи лідера фовізму А.Матісса. Кубізм та його еволюція до безпредметності. Аналітики і синтетики кубізму: творчість П.Пікассо, Ж.Брака, Ф.Леже. Німецький експресіонізм. Об’єднання “Синій вершник”, творчість В.Кандинського, О.Кокошки, антимілітаристичні серії Г.Гросса та О.Дікса. Ліричний експресіонізм французької школи: творчість А.Модільяні, М.Утрілло, М.Шагала. Соціально-критичні риси творів К.Кольвіц, Ф.Мазереля. Представники італійського футуризму У.Боччоні, Дж. Северіні, Дж. Балла. Програма дадаїзму. Творчість М.Ернста, Ф.Пікабії, М.Дюшана, Г Арпа. Перехід до сюрреалізму: Ів Тангі, Х.Міро. творчість С.Далі. Конструктивний (К.Малєвич, П.Мондріан) та експресивний (В.Кандінський,  Ф.Марк) абстакціонізм. Твори Дж.Поллока, Ф.Вазареллі.

Поп-арт: Р.Раушенберг. Гіперреалізм,  “нова речевистість”. Твори соціального спрямування Дж.Манцу, Р.Гуттузо, А.Фужерона. Сатирична графіка Х.Бідструпа. Ж.Еффеля. Латиноамериканська школа монументального стінопису: творчість Д.Сікейроса, Д.Рівери, Ороско.

Давньоруське мистецтво. Символізм сакрального мистецтва. Походження і система візуальної мови православного сакрального мистецтва. Символіка православного храму. Православна іконографія, етапи її становлення. Особливості композиційної побудови вимірювань у давньоруському мистецтві. Графічні знаки і написи. Символіка і технологія прийомів сакрального мистецтва. Символіка кольору у православному мистецтві.

Мистецтво Київської Русі. Візантійські канони і новації у мистецтві Київської Русі. Перші кам’яні споруди. Великі княжі споруди Київської Русі. Софія Київська. Живопис і декоративно-прикладне мистецтво Київської Русі.

Давньоруське мистецтво др. пол. ХІ –  п. пол. ХІІІ ст. Київська художня традиція. Архітектура другої половини XI ст. Печерська художня школа. Особливості архітектури кінця XII – поч. XIII ст. Маленькі храми другої пол XII ст. Живопис і декоративно-прикладне мистецтво др. пол. ХІ –  п. пол. ХІІІ ст.

Художня традиція Новгородських земель. Княжі храми Новгорода. Споруди XII – XIII ст. Особливості архітектурних споруд кінця XIII – першої третини XIVст.Еволюція фрескового живопису.  Творчість Феофана Грека.

Володимиро-Суздальське мистецтво. Особливості архітектури і живопису Володимиро-Суздальської художньої школи. Будівлі Юрія Долгорукого. Архітектурна діяльність Андрія Боголюбського. Кам’яне різьблення у зовнішньому оздобленні храму. Будівлі Всеволода Велике Гніздо. Монументальний живопис Успенського, Дмитриєвського соборів  у Владимирі. Іконописні традиції.

Мистецтво Росії ХІV – ХV століть. Загальна характеристика розвитку мистецтва початку XIV ст. Будівництво фортець та споруд оборонного типу.

Архітектура Новгорода і Пскова. Розквіт Московської художньої традиції.

Московський період творчості Феофана Грека. Творчість Андрія Рубльова.

Діонісій і його вплив на формування художньої культури Москви кінця XV – початку XVI ст. Реставрація та перебудова Московського Кремля кінця  XV ст.

Мистецтво Росії ХVІ-ХVІІ століть. Становлення центричного типу храму. Еволюція шатрового типу храму. Пошуки складних архітектурних рішень. Історизм і композиційна складність живопису XVI ст. Еволюція житійних ікон. Загальна характеристика новацій в архітектурі ХVІІ століття. Громадські будівлі. Регулювання характеру культового будівництва. Розвиток традицій “годуновської” і “строгановської” традицій. Становлення портрету. Творчість С.Ушакова.                                                                                        

Мистецтво Росії ХVІІІ – ХХ століть. Мистецтво петровського часу. Загальноєвропейські і національні риси у художній культурі Нового часу. Регулярність і класичний ордер як метод архітектури Нового часу. Стиль як явище мистецтва Нового часу. Різностильові  напрямки розвитку мистецтва петровського часу. Художня освіта початку XVIII ст. Становлення гравюри і скульптури як виду мистецтва. Образ людини у портретному мистецтві Нового часу.

Мистецтво Росії другої чверті ХVІІІ століття. Бароко у російському мистецтві (особливості і національна специфіка). Синтез мистецтв барочного ансамблю. Поширення будівництва дворових палаців. Творчість Б. Растреллі.

Особливості жанрової структури образотворчого мистецтва середини XVIII ст.

Російське мистецтво др. пол. ХVІІІ століття. Архітектура. Класицизм як превалюючий стиль другої половини XVIII ст. Періодизація і головні принципи класицизму в Росії. Взаємовплив та специфіка петербурзької, московської та провінційних шкіл будівництва. Поширення містобудівництва.

Академія мистецтв. Живопис, скульптура та графіка другої половини ХVІІІ століття. Виникнення і роль Академії мистецтв у вихованні нових кадрів. Академічне пенсіонерство. Ієрархія видів та жанрів мистецтва в Академії. Історичний живопис в Академії мистецтв. Особливості побутового та портретного жанрів. Становлення російського пейзажного живопису. Розквіт національної школи скульптури. Роль античної спадщини в російській скульптурі кінця XVIII ст. Скульптурний портрет. Монументальна скульптура. Скульптура малих форм.

Мистецтво Росії доби Ампір. Характеристика стилю ампір. Відображення в архітектурі головних ідей того часу. Творчість А. Вороніхіна, К.Россі, В.Стасова, Тома де Томона, А.Захарова, О.Бове, Д.Жилярді, О.Монферана, К.Тона.

Мистецтво Росії першої половини ХІХ ст. Академічний живопис першої половини XIX cт. Творчість К. Брюллова, О.Іванова, П.Федотова. Романтизм у російському мистецтві. Творчість О.Кіпренського, В.Тропініна, С.Ф. Щедріна, М.Воробйова.

Мистецтво Росії другої половини ХІХ cт. Розвиток критичного реалізму в образотворчому мистецтві. Мистецтво шістдесятників. Творчість В.Перова. Розвиток історичного живопису 60–х років. Створення  об’єднання  “Передвижників”. Творчість І.Крамського як лідера передвижників. Жанровий живопис передвижників. Утвердження національного пейзажу в творчості передвижників. Натурні пейзажі  О.Саврасова, М.Клодта, І.Шишкіна. Характеристика мистецтва 80-90 р. Творчість І. Рєпіна, В.Сурикова, В.Васнєцова, В.Полєнова.                                         

Російське мистецтво к. ХІХ – початку ХХ ст. Загальна характеристика розвитку мистецтва на рубежі століть. Пошуки стиля і нової художньої мови.

Модерн і його особливості. Інтернаціональний та національний варіанти модерну в архітектурі. Неокласицизм в архітектурі цього періоду. Головні художні групи і школи. Художні принципи мамонтовського гуртка. Розвиток декоративно-прикладного та декораційного мистецтва у Талашкіно. Створення і діяльність об’єднань “Союз русских художников”, “Голубая роза”, “Мир искусства”, “Бубновый валет” та ін.

Історія українського мистецтва. Давньоукраїнське мистецтво.  Первісне мистецтво.  Палеоліт, мезоліт, неоліт. Доба міді та бронзи. Виникнення мистецтва як загальносвітовий феномен та його пам’ятки на території України. Початки будівництва часів пізнього палеоліту.  Мізинська стоянка на Черкащині: житлові споруди,  знаково-орнаментальні композиції на ужиткових предметах та дрібній пластиці (доба неоліту).  Кам’яна могила як один з найдавніших культових комплексів Східної Європи, петрогліфи з цього святилища (верхній палеоліт). Первісні житлові комплекси Трипілля як архетипи української народної архітектури з ознаками протоміст. (ІV – ІІІ тис. до н.е.) Три етапи розвитку керамічної пластики. Живопис Трипілля у його зв’язках з архітектурою, ужитковою керамікою та керамічною пластикою. 

Скіфо-сарматське мистецтво та античне мистецтво Північного Причорномор’я. Скотарсько-хліборобська та антично-полісна цивілізаційні системи на території України. Монументальні «царські» кургани скіфської знаті Нижнього Подніпров’я (ІVтис. до н.е.) Пластика і художні вироби кіммерійців, скіфів та сарматів. Скіфський звіриний стиль;  функції скіфських прикрас. Чортомликська ваза, гребінь  з кургану Солоха, пектораль з Товстої могили. Античні міста на теренах України: Ольвія, Херсонес, Пантікапей. Традиції давньогрецької метрополії у плануванні цих міст. Боспорська держава у складі  тогочасних міст-полісів. Найдавніші християнські пам’ятники Боспору: надмогильна плита із зображенням хреста, розп’яття з Комишової бухти, статуя доброго пастиря тощо. Культова архітектура базилікального типу. Печерний храм  Херсонеса. Церква Іоанна Предтечі. Малярство корсунської школи.

Мистецтво Київської Русі. Рецепції візантійської культури та становлення  національної мистецької школи.  Пам’ятки мистецтва готів, гунів, аварів та салтівських племен: вироби з кістки, рогу. Мистецькі пам’ятки слов’ян: вироби з антропоморфними та зооморфними мотивами. Збруцький та Ставчанський ідоли. Рельєф із Буша.Предмети мартинівського кладу. Глек Ромашківського могильника – давній календар. Ранній етап архітектури Київської Русі (до прийняття християнства). Утворення міст-держав. Планування і забудова міст за правилами «Кормчої книги».  Дитинець, окольний град. Подол. Корсунська церковна традиція в Києві. Соборна церква св. Іллі на Подолі. Ротонда у Перемишлі Х ст. Первісні форми дерев’яних карпатських церков. Десятинна церква (трьохнефний хрестовокупольний храм на 4-х стовпах). Спаський собор у Чернігові: восьмистопний хрестовокупольний собор з 3 абсидами і 5 верхами у зв’язках з візантійськими традиціями. Софійський собор у Києві: п’ятинефний хрестовокупольний храм з 13 верхами і дворядними галереями та 2 вежами. Різноякостеві просторові чинники у вирішенні інтер’єру.Успенський собор Києво-Печерської лаври: зміна масштабів. (6 хрещатих стовпів у членуванні на 3 нефи, 1 глава, три абсиди, нартекс, високі середні склепіння). Михайлівський Золотоверхий собор: чотири 8-игранні стовпи як в Софії, 3 нефи з галереями, нартекс, 1 глава. Церква  Спаса на Берестові.Кирилівська церква в Києві. Церква Богородиці Пирогощі на Подолі. Борисоглібський собор та Успенський собор Єлецького монастиря у Чернігові. Михайлівський собор у Переяславі (5 нефів, бокові галереї, Михайлівська божниця в Острі: (8-игранні стовпи, як в Софії).Успенський собор у Володимирі Волинському. П’ятницька церква в Чернігові як архітектурно-художній шедевр кінця ХІІ ст.: рвучкий порив угору ( 4 - 8-игранні стовпи, вузькі бічні нефи, пілястри;  у товщі стін – сходи на хори). Візантійська іконографія та художня мова. Мозаїки  Софії київської. Програма розташування сюжетів: Пантократор, Оранта, Євхаристія, Святительський чин, Благовіщення. 177 відтінків палітри мозаїк. Бічні вівтарі: Георгіївський, Михайлівський, Петра і Павла та Іоакима і Ганни. Програма фрескового стінопису митрополита Іларіона. Три цикли зображень: біблійний, євангельський, житійний. Комплекс читається сліва направо і зверху вниз. Центральні канонічні сюжети і західні зображення сім’ї Ярослава. Мозаїки Михайло-Золотоверхого собору у порівнянні з софіївськими. Більш земний характер події, психологізм образів апостолів з Євхаристії та ангелів з ріпідами. Дмитро Солунський: посилена стрункість, лінійність, яскравість колориту.

Мистецтво ХІV – першої половини ХVІ століття. Загальноєвропейська готика в українському мистецтві. Розподіл українських земель в середині ХІVстоліття. Переважне значення Галицько-Волинського князівства. Православ’я в як синонім культури та національної самобутності. Пріоритет оборонної архітектури. Перші кам’яні фортеці з поєднанням руського оборонного зодчества і романо-готичних рис ( Замок, ров, брама і надбрамна вежа; вежі за межами стін фортеці; мерлони і машикулі). Фортеці у Хотині, Крем’янці. Бучачі. Луцький замок. Білгород-Дністровська та Генуезька фортеці. Кам’янецький оборонний комплекс як результат спільної діяльності місцевих та іноземних зодчих. (Комплекс веж, валів і ровів та бастіонів. Використання сприятливого ландшафту). Острозький та Межирічський замки. Захід і Схід у Богоявленській церкві Острозького замку. Оборонні риси культової архітектури. Києво-Печерська лавра. Покровська церква в Сутківцях: 4 башти з машикулями; західна – і притвор і дзвінниця). Старі містобудівні традиції (дитинець, посади і подоли). Зміни під впливом ренесансу та Магдебурзького права. Центр міста – ринкова площа та ратуша. Забудова  Бучача, Кам’янець-Подільська на засадах регулярного планування. Львів: Високий та Низький замки, стіни з 25 вежами, 2 брами. Прямокутна сітка вулиць від Ринку.    Муровані культові споруди західного регіону. Однонефні костьоли в Дрогобичі, Львові, Береговому. Вірменська церква у Львові за схемою галицької ц. св. Пантелеймона ХІІ ст. Скульптура. Стильові трансформації в скульптурі: впливи готичних форм. Культові сюжети і дрібна пластика на території Галицько-Волинського князівства. Архітектурно-скульптурні елементи тогочасних  споруд.  Живопис. Міжусобні війни князів за Київ. Татаро-монгольські навали на Русь. Боротьба синів князя Романа за владу на Галицько-Волинських землях. Стінописи ц. св. Миколи в Горянах: площинно-декоративне трактування композицій і життєва безпосередність, аналогії з готикою та проторенесансом. Фрескові розписи храмів у польських містах Кракові, Люблині, Сандомирці. Розписи церкви св. Онуфрія в Лаврові. Аналіз композицій розписів у Вислиці (Різдво, Успіння), Сандомирському костьолі (Тайна вечеря та Поцілунок Іуди), каплиці св. Трійці у Люблині (Омивання ніг, Вознесіння). Оповідальність як домінуюча риса ікони к. ХІІІ – ХІV століть: ікони «Св. Микола», «Борис і Глеб», «Юрій Змієборець» з Станилі. «Преображення» з Бусовиська. Нові тенденції в іконописі ХV століття. Майстер ікон з Ванівки (9 фігур «Моління з чином», «Нерукотворний Спас», «Страшний суд» «Страсті Господні»). Ікона «Страсті» з Трушевичів», «Богородиця з Красова» як вершина національного сприйняття образу.

Ренесансне мистецтво на землях України. Друга половина ХVІ – перша половина ХVІІ ст. Загальні засади культури доби європейського Відродження та творчі концепції початку ХVІІ століття. Реалістична та ідеалістична тенденції. Трансформація західних мистецьких рухів на землях України. Архітектура. Поєднання ренесансного архітектурного стилю з національними будівельними традиціями. Забудова Львова у руслі ренесансних вимог. Успенська церква, каплиця Трьох святителів, вежа Корнякта як символи опору в ситуації католицької реакції. Площа Ринок (Чорна кам’яниця, будинок Корнякта) як унікальний ансамбль цивільної архітектури. Каплиці Боїмів та Кампіанів. Стильові поєднання в ансамблі Бенедиктинського монастиря. Бернардинський костьол. Ренесансні принципи чіткого членування  у Вознесенській церкві Золочева та фарного костьолу у Жовкві. Замок у Підгір’цях як новий тип ренесансної замкової споруди. Традиційні форми і ренесансні впливи у дерев’яному культовому зодчестві. Тридільні церкви: 3 верхи, пірамідальна композиція (ц. св. Духа в Рогатині, Миколаївська ц. в Кам’янці Бузькій. Ц. Здвиження в Дрогобичі). Ренесансна статуарна пластика на землях України. Основні чинники: українська сакральна традиція, мотиви готики та ренесансу. Зв’язок скульптур із культовою архітектурою. Скульптурне оздоблення каплиці Боїмів: тема страждань Христа. Каплиця Кампіанів як втілення синтезу мистецтв. Фриз Успенської церкви з біблійними та євангельськими сюжетами. Рельєф надгробка патріарха Стефана у Вірменському соборі. Пам’ятки надгробкового характеру. Надгробок князя К.Острозького у Києво-Печерській лаврі. Надгробок Адама Киселя в Низкеничах.  Монументальний живопис ренесансної доби. Розмалювання дерев’яних церков народними майстрами (Ц. св. Духа в Потеличі). Традиції візантійського стінопису в композиціях церкви Спаса на Берестові. Трансформації в іконописі: елементи природного оточення та нове розуміння людини як прояв ренесансних впливів. Майстер Дмитрій – ікона «Пантократор з апостолами». Іконостасний комплекс із с. Наконечного: індивідуальність образів, переконливість переживань, поєднання традиційно-умовних і життєвих рис, живописна декоративність. Майстер Федуско із Самбора: «Благовіщення». Федір Сенькович та Микола Петрахнович – найвидатніші малярі українського ренесансу. П’ятницький іконостас Ф.Сеньковича та Л.Пухальського. Успенський іконостас – нові риси у Сеньковича, апостольський цикл Петрахновича. Естетика Петрахновича як прояв європейського ренесансу. Святодухівський іконостас: ренесансний гуманізм. Портрет. Прагнення відображення реальної людини. Витоки жанру в живописі Київської Русі, вплив іконопису та ренесансної культури. Донаторські та натрунні портрети. Станковий портрет (Ян Гербурт, Іван Данилович, К.Корнякт). Пересопницьке євангеліє як шедевр галицько-волинської ренесансної школи. Поява книгодрукування в Україні як прояв активізації культурного життя та релігійної боротьби.  Друкарня Івана Федорова у Львові (1573-4). Заснування друкарні при Києво-Печерській лаврі. Гравюра в тогочасній релігійній літературі. Книга К.Саковича «Вірш на жалосний погреб…Петра Сагайдачного»

Мистецтво бароко і рококо в Україні. Друга половина ХVІІ – середина ХVІІІ ст. Класицизм, реалізм, бароко як європейські творчі концепції ХVІІ століття. Архітектура. Трансформація замкових споруд від оборонної архітектури до палацової. Храмове будівництво як найповніше втілення українського бароко. Складові елементи козацького бароко: давні традиції, дерев’яна архітектура, п’ятидільні полкові церкви, впливи споруд сусідніх країн. Іллінська церква в Суботові 1653 року – перехід від ренесансу до бароко. Утвердження національного стилю в конструкції та декорі храмів мазепинської доби. Барокове оздоблення Софійського та Михайло-Золотоверхого соборів, Успенського собору Києво-Печерської лаври, Миколаївський собор у Києві, Церква Всіх святих над Економічною брамою. Харківський Покровський собор, Миколаївський собор у Ніжині, Вознесенський собор у Переяславі-Хмельницькому. Цивільні споруди: Будинок Я.Лизогуба в Чернігові, Києво-Могилянська академія, Митрополичий будинок, Трапезна Троїцького монастиря в Чернігові, Ковнірівський корпус Києво-Печерської лаври. Зміни в культовому та цивільному будівництві середини століття під впливом соціально-політичних та економічних змін. Утвердження пріоритету п’яти- або дев’ятиверхого храму (ц. у Великих Сорочинцах, Козельці). Багатоярусні дзвіниці Києва. Маріїнський та Кловський палаци. Андріївська церква В.Растреллі.  Вплив європейських майстрів бароко на українську скульптуру. А.Шлюттер як майстер пізнього бароко (надгробки представників роду Собєських у Жовкві). Використання різних матеріалів (дерево, камінь) у вітчизняній скульптурі. Металопластика в барокових творах Центральної України: композиції на фасаді Михайло-Золотоверхого собору та київської ратуші, царські врата Софії Київської. Декоративно-архітектурна керамічна пластика: вівтар костьолу Марії-магдалини у Львові,герб І.Мазепи тощо. Скульптура рококо в греко-католицьких храмах. Вівтарні композиції: рельєф, горельєф, кругла пластика. Іноземні скульптори в Галичині. Творчість Й.Пінзеля. Статуї на фасаді собору св. Юра та ратуші в Бучачі, вівтарні композиції. Тема «людина і природа» в бароковому малярстві. Колористичні досягнення в тогочасному живописі. Збагачення українського малярства західноєвропейськими досягненнями. Мистецтво Правобережної України. Монументальні твори Ю.Шимоновича. Нові художні тенденції у створені іконостасних комплексів: розкішна ренесансна конструкція з бароковим декором. Найвидатніші представники правобережного іконопису. І.Руткович (демократичне спрямування: ікони, іконостаси сіл Львівщини та Івано-Франківщини - Воля Волицька, Крехів тощо). Й.Кондзелевич (композиція п’ятиярусного іконостасу Воздвиженської церкви в Скиту Манявському. Ікони). Стінописи Лівобережної України. Розвиток ідей національно-визвольної боротьби. Розписи Троїцької церкви Густинського монастиря: традиційна православна іконографічна схема, переважно окремі фігури та сцени; портрет гетьмана Самойловича. Формування стилю українського бароко у майстрів Київської лаврської школи; використання західної методичної літератури (кужбушки). Розписи Успенського собору в Лаврі: історія Лаври і Вселенської церкви на стінах собору; портретна галерея архімандритів та ктиторів; портрет Б.Хмельницького.  Розписи ХVІІІ століття в Софійському соборі: Вселенські собори; жанрово-оповідні тенденції сюжетних циклів. Ансамбль розписів Троїцької надбрамної церкви як шедевр українського малярства. Схема світобудови: в куполі новозавітна Трійця, в барабані святителі, на парусах євангелісти, біблійно- євангельська тематика підпружних арок. Рокайльне забарвлення розписів Андріївської церкви. Іконостаси Успенського собору в Чернігові, Троїцько-надбрамної церкви Києво-Печерської лаври, Покровської церкви у Великих Сорочинцах та інші. Іконографія ікони «Покрова» з Сулимівки.  Провідна роль друкарні Києво-Печерської лаври. Освоєння досягнень граверної культури Німеччини, Польщі. Перевага дереворитів у другій половині ХVІІ століття як перший етап «золотого віку» української гравюри. Майстер Ілля та І.Філарет. Другий етап – поява видатних митців мідьориту: О та Л.Тарасевичів, І.Щирського, Ник. Зубрицького (перша пол.ХVІІІ ст.). Третій етап – творчість Г.Левицького та Аверкія Козачковського – середина ХVІІІ ст.

Українське мистецтво нового та  новітнього часів. Українське мистецтво доби класицизму і романтизму. Кінець ХVІІІ – перша половина ХІХ ст. Поширення класицизму на теренах України. Впливи європейських  центрів: Петербурга – на мистецтво Лівобережної України; Варшави, Відня і Парижа – на мистецтво Правобережжя. Палацово-паркове мистецтво Волині і Поділля.  Палацовий ансамбль у Тульчині. Англійські традиції і українське паркобудування в ансамблі «Софіївка». Замок князів Вишневецьких. Волинські палаци (Млинівка). Провідні риси храмової архітектури: класицистичні нормативи російського Синода.  Пам’ятки классицизму у Львові: ратуша, міський театр. Віденський класицизм у львівському середовищі. Естетично-ідеологічний замисел класицистичного оформлення площі Ринок (1793).  Оздоблення фасадів будівель Львова алегорично-міфологічними рельєфами та кругла скульптура аттиків.

Скульптура в оздобленні інтер’єрів. Діяльність Й. та Г.Вітверів, А.та Й.Шимзерів. Концепція надгробкового пам’ятника. Скульптор І.Мартос як видатний майстер класицизму; синтез архітектури і скульптури у вирішенні монументальних творів і рельєфів. Класицизм як провідний європейський стиль з другої половини ХVІІІ століття – першої чверті ХІХ та його трансформація в українському мистецтві. Споглядальність віденського класицизму в портретному та релігійному малярстві Львова. Творчість О.Білявського, Л.Долинського. Творчість видатних українців А.Лосенка (історичні твори, портрет), портретистів Д.Левицького та В.Боровиковського.

Образотворча діяльність Т.Г.Шевченка. Народні основи творчості митця. Роль академічної освіти і творчої особистості К.Брюллова на формування професійної майстерності Шевченка. Твори митця к. 1830-х – початку 1840-х років. Творча особистість доби романтизму в автопортреті 1840 року. ласицистично-романтична забарвленість «Циганки-ворожки» та полотна «Катерина». Портретний жанр у творчості Шевченка 1840-х років. Поетичний ліризм жіночих образів (Т.Маєвська, Г.Закревська, Н.Кейкуатова, В.Горленко). Чоловічі акварельні та олійні портрети. Автопортрети 1840-х років. Діяльність Шевченка як співробітника Київської археографічної комісії. Т.Г.Шевченко як найвидатніший європейський офортист доби. Офортні та останні олійні роботи митця.  

Мистецтво України другої половини ХІХ – початку ХХ століття: провідні стилі і напрямки. Розвиток середньої художньо-педагогічної освіти. Художні школи Харкова, Одеси, Києва та їх трансформація в професійні художні училища на початку ХХ століття. Миргородська художньо-промислова школа. Художня школа-студія О.Новаківського. Формування вітчизняної науки про мистецтво: українська образотворча спадщина як предмет вивчення. Вплив наукових здобутків вітчизняного мистецтвознавства кінця ХІХ – початку ХХ століття на тогочасну мистецьку практику. Складна стилістика архітектури історизму: поєднання ренесансу, готики, класики і бароко (тенденції еклектики). Адміністративні та громадські споруди міст: залізниці, вокзали освітньо-культурні установи. Оперні театри Одеси, Києва, Львова. Парки і сади. Містобудівельний розвиток Києва. Функціональна роль Хрещатика, об’єднання історичних центрів та околиць. Забудова центра Києва. Трансформація європейських архітектурних тенденцій неокласицизму і модерну в українському зодчестві. Архітектори А.Андрєєв, В.Городецький, О.Кобелєв, В.Ніколаєв, В.Шретер та інші київські будівничі. Володимирський собор. Вулиця Володимирська і Софієво-Михайлівський майдан. Споруди Одеси та Харкова. Архітектура Львова: споруди Галицького сейму, художньо-промислового музею, університету «Львівська політехніка»; оформлення Проспекту свободи, готель «Жорж».  Основні стильові тенденції розвитку скульптури на землях України другої половини ХІХ – початку ХХ століття. Академізм та віденський «запізнілий» класицизм; реалізм. Класицизм та давньоруські ремінісценції у пам’ятнику св. Володимиру. Реалістичні тенденції в малярстві другої половини століття як прояв революційно-демократичних ідей. Товариство передвижників (1870) та його вплив на українське малярство (Київ, Харків, Одеса). Академічні тенденції. Розвиток жанрів: портрет, краєвид, побутова картина. Творчість О.Рокачевського, М.Раєвської-Давидової, М.Башкірцевої. Народна тема П.Мартиновича. Художники Одеси: М.Кузнєцов. К.Костанді. Г.Ладиженський. Селянська тематика М.Пимоненко. Майстри українського краєвиду: В.Орловський, С.Васильківський, І.Похітонов, С.Світославський, П.Левченко. К.Устиянович та І.Труш. О.Новаківський як художник і педагог. Напрямки малярства початку ХХ століття. Видатний колорист О.Мурашко. Народна тема і пошуки колоризму в творчості Ф.Кричевського. Мотиви модерну в творчості О.Жука та П.Холодного. Жанрові картини Ф.Красицького.

Українське мистецтво ХХ століття. Напрямки і течії модернізму та їх відгомін в українському мистецтві. Мистецтво соціалістичного реалізму як вияв тоталітарних засад суспільного устрою. Створення перших осередків вищої художньої освіти в Україні. Київська академія (художній інститут). Харківський художньо-промисловий інститут. Створення Львівського інституту прикладного мистецтва. Освітні ідеї 1920-х років. Утвердження соціалістичного реалізму як єдиного безальтернативного напрямку художньої творчості. Розвиток освіти в середині і другій половині століття.

Конструктивістський напрям в архітектурі. Промислове будівництво. Будинок Держпрому у Харкові. Дніпрогес. Пошуки національних форм у декоруванні споруд. Відбудова українських міст після Великої Вітчизняної війни: повернення до класики. Ансамбль Хрещатика. Театральні споруди Донецька і Полтави.  Стандартизація конструктивних елементів у житловому будівництві. Палац спорту в Києві. Оновлення архітектурних форм на засадах поєднання світових тенденцій та національних традицій. Палац «Україна» як одна з кращих вітчизняних споруд сучасності.     Політико-агітаційний характер скульптури часів монументальної пропаганди. Впливи авангардизму в творчості Е.Блох, Ж.Діндо. Різнопланові рішення і стилістична свобода в творчості І.Кавалерідзе. Реалізм і мотиви імпресіонізму (стилістики О.Родена) в творах М.Паращука, М.Гаврилка, С.Литвиненко та інші. Шевченкова тематика в творчості українських скульпторів першої половини століття: погруддя Б.Кратко, пам’ятники І.Кавалерідзе в Полтаві і Ромнах; Шевченко в творчості М.Манізера. Український авангардний живопис: творчість К.Малєвича, О.Екстер, О.Богомазова, В.Пальмова, Давида Бурлюка. «Інваліди» Анатоля Петрицького та його галерея портретів представників української інтелігенції. Роботи К.Трохименка Колористичні пошуки П.Волокідіна. Михайло Бойчук як видатний вітчизняний митець-педагог: опора на національний стиль. Творча діяльність бойчукістів як вияв передових тенденцій тогочасного малярства. Західноукраїнські живописці довоєнних часів: А.Манастирський.

«Теорія образотворчого мистецтва»

Теорія та практика композиції і їх діалектичний зв’язок.  Художні засоби побудови композиції. Основні закони композиції. Виразні засоби композиції.

Рисунок.  Масштаб зображення. Аналіз та  передача  пропорцій та конструктивної будови зображуваних предметів. Розбір натюрморту по тону (тіні власні та падаючі, передача об’ємів засобами світлотіні). Тонова цільність зображення. Графічний матеріал. Компонування, пропорції, лінійно-конструктивна побудова, тіні власні та падаючі, передача об’ємів, техніка штрихування та плями, загальне художнє враження. Просторові плани в інтер’єрі та складному натюрморті. Виразні можливості художніх графічних матеріалів. Засоби передачі матеріальності – фактури гіпсу. Начерки. 

Будова форми голови людини, її конструктивно-анатомічна структура. Анатомічна будова черепа людини.  Особливості будови кісток обличчя. Основні м’язи голови та шиї людини, їх вплив на пластичну характеристику. вміти проаналізувати особливості анатомічної будови голови конкретної людини та зобразити її в малюнку.  Закономірності будови людського тіла: пропорційні співвідношення частин та цілого, характер форми кісток та їх вплив на пластичну характеристику людського тіла. Основні м’язи фігури людини. Аналіз мускулатури людини стосовно до задач навчального малюнка. Особливості пластичної будови оголеної  фігури, виявленням пропорціональності співвідношення частин моделі, знаходженням тональних співвідношень освітлених та тіньових частин тіла натурника, розбіром нюансів переходів тіні в світло, і навпаки, світла в тінь.

Передача  основних складок одягу, що допомагає розкрити динаміку моделі.

Основні методичні принципи передачі фігури людини в малюнку: чітка поетапність виконання рисунка, анатомічно обґрунтована побудова „каркасу” форми фігури людини, її стійка постановка в рисунку, правильне визначення пропорцій частин та цілого, правдива передача характерних особливостей моделі, активне, переконливе трактування об’ємної форми; уважна деталізація зображення та його цільність. Поняття про стійку і нестійку рівновагу фігури людини, поняття про лінію та центр тяжкості, площу опору. Особливості начерків та замальовок людей в русі.

Живопис. Понятійний апарат, задачі і засоби живопису. Естетичні основи і виражальні стратегії живописного твору. Мета і завдання живопису як виду мистецтва. Поняття «живопис». Його види і жанри. Живопис як метод художнього пізнання і перетворення соціальної і особистісної свідомості. Функціональні можливості живопису. Закономірності відображення об’ємних форм тоном і кольором. Світлотіньові відносини. Технологія і техніка роботи акварельними фарбами. Послідовність виконання тривалого за часом завдання і короткочасного етюду. Види живопису: станковий та монументальний. Природа кольору і зображально-виразні можливості палітри художника. Природа кольору. Головні характеристики кольору: колірний тон, світлота, насиченість. Теорії Гете. Дослідження Ломоносова. Піраміда Освальда. Ахроматичні і хроматичні кола. Поняття колірного кола. Основні і допоміжні (контрастні кольори). Поняття теплохолодності. Валер. Колірна гармонія. Колірні гармонії: однотонові, родинні, родинно-контрастні, контрастні. Основоположні якості кольору. Теплі та холодні  кольори.  Колорит. Нюансні та контрастні ахроматичні кольори.  Нюансні та контрастні хроматичні кольори. Змішування кольорів (механічне і оптичне). Палітра художника і її виражальні можливості.

«Методика викладання образотворчого мистецтва»

Методика викладання художніх дисциплін як предмет вивчення.

Методи викладання образотворчих дисциплін в стародавні часи. Методи навчання та Первісне мистецтво. Методи викладання образотворчих дисциплін Стародавнього світу. Цивілізація Єгипту та викладання дисциплін художньої направленості. Канонічні образотворчі традиції в Стародавньому Єгипті. Метод механічного копіювання канонів. Специфіка вимірів Єгипетського канону фігури людини. Класовий характер мистецтва та методів  викладання. Характеристика рисунків (фронтальність). Провідна школа Стародавнього царства ( Мемфійська придворна школа).

         Грецькі художники-педагоги та їх підходи в побудові зображення людин. Провідна школа рисунку в Афінах. Принципи реалістичного зображення. Передача фактури предмету та об’єму. Провідний станковий живописець Греції Аполлодор Афінський – скіограф (тіньописець). Новаторські методи викладання. Славетні майстри та їх талановиті учні-послідовці: Зевксіс, Паррасій, Памфіл, Евпомп та ін. Вага  античної культури в розвитку реалістичного мистецтва, та в становленні академічної системи навчання.   Стан методики образотворчого мистецтва в епоху Римської імперії.  Ремісничо-технічний рівень. Підготовка художника-ремісника. Повернення до механічного повторення прийомів в роботі, копіюванню зразків, поверхове ставлення до системи в навчанні, до принципів науковості.

Формування світових релігій та їх вплив на Середньовічне мистецтво та методи викладання. Теологічні погляди митців (осудження наукового пізнання реального світу, відсутність чітко розроблених вправ, схем, законів, аналізу, віддаленість від наукового підґрунтя в методиці навчання). Схоластичний підхід до викладання дисциплін художнього циклу (копіювання, механічне повторення). Криза середньовічного світогляду та вплив її на методику викладання. Педагогічні погляди.

Від Ренесансу до епохи Просвітництва. Стан методики викладання образотворчих дисциплін. Концепція ідеї гуманізму, локальні школи. Загальні досягнення методик викладання в галузях мистецьких дисциплін. Провідні освітні осередки. Відродження реалістичного мистецтва, зв'язок мистецтва з методами викладання на науковому підґрунті. Вибух в галузі теоретично-наукового пізнання основ образотворчої грамоти. Кращі майстри теорії, практичний внесок в методику викладання: Альберті, Леонардо да Вінчі, Ченніно Ченніні, Дюрер та ін. Наукові пошуки в галузі законів живопису, перспективи, анатомії. Методичні рекомендації на підґрунті систематичності, послідовності та науковості в методиці викладання. Етапність в роботі над рисунком, методична послідовність. Педагогічні принципи та настанови XVI ст. Нові форми і методи учбово-виховної роботи.       XVII ст.- становлення малювання як учбового предмету. Розвиток нової системи викладання – академічної. Утворення спеціалізованих державних учбових закладів: академій мистецтв, художніх шкіл. Стійка система навчання. Приватні школи рисунка ( Брати Корраччи; П. П Рубенс та інш.), розвиток та вдосконалення методик викладання мистецьких дисциплін. Науковість та закономірність, системність, математична точність, аналіз натурного рисунку. Роль індивідуального підходу в навчанні.     

Розквіт академічної системи Франції в другій половині XVIIст. Самостійне виокремлення рисунку в учбову дисципліну - академічний рисунок. Зв'язок теоретичних знань та практичного обґрунтування.    «Золота ера» в академічній художній освіті Франції, Англії, Росії, та Німеччині. Художні смаки та естетичні ідеали. Удосконалення методики викладання. Теоретичний сплеск методичних рекомендацій, посібників, самовчителів.  Технічні можливості графічних матеріалів в рисунку. Наукове підґрунтя в методиці викладання образотворчих дисциплін. Формування художніх шкіл та вплив на її майстрів ідей просвітництва. Синтез мистецтв та методики. Педагогічні погляди філософа-просвітителя Дені Дідро та І.-В. Гьоте. Погляд на академічне навчання Джошуа Рейнольдса. Внесок в методику образотворчого мистецтва А.Р. Менгса. Системне навчання.

Революційний настрій в академічній школі кінця XVIII ст. Супротивник академії – Жак-Луї Давід. Нові напрямки школи рисунку. Нові погляди, нові положення методик, реалістичні тенденції як в мистецтві, так і в методиці викладанні. Малювання з натури – фундамент російської академічної системи художньої освіти. Локальні школи мистецьких напрямків. Вклад науковців-митців в розвиток академічного напрямку мистецької освіти. Пошуки нових методик на межі століть. Академічний напрямок в художніх закладах XVIII ст. Становлення дисципліни рисунка в загальноосвітніх закладах.

Зарубіжні методи викладання естетичних дисциплін в XIX-XX ст. Спад інтересу до питань методики викладання дисциплін художнього циклу в системі художніх шкіл. Вплив імпресіонізму та його світогляду на методи викладання. Перелом в естетичних поглядах на мистецтво та художню освіту. Класичні традиції академізму: їх невідповідність новим вимогам часу. Реформи в методиці викладання. Пошуки нових форм і методів. Різноманітність напрямів в академіях, художніх школах, студіях, загальноосвітніх закладах, локальних приватних школах мистецтв. Академізм в школах рисунка. Питання методики викладання в системі навчання Д. Н. Кардовського. Студійні методи праці. Приватні школи Мюнхена. Принципи реалістичного зображення. Методичні погляди в школі А. Ашбе. Передові методичні погляди на академічну художню систему навчання П.П. Чистякова. Основні методичні установки в методиці викладання образотворчих дисциплін. Формалістичні тенденції в мистецтві XX ст. та вплив на художню підготовку та методи навчання. Теоретичні положення і практичні опуси сучасних модерністів та стан методик. Боротьба за «чисте мистецтво» та наукове підґрунтя методів викладання. Академізм в поглядах І. Рєпіна. Художньо-педагогічні погляди П.П. Чистякова. Художник-педагог І.М. Крамський. Формалістичні напрямки в методиці викладання образотворчих дисциплін XX ст. Прибічники геометричного та натуралістичного методу в навчанні. Теорія «вільного виховання» в системі навчання. Аналіз, наслідки, критичні висновки.

Стан методики викладання образотворчих дисциплін на Україні. Історія методів. Художня освіта України  в Стародавні часи. Становлення українського іконопису. Школа механічного копіювання. Ідейно-культурні осередки.    Києво-Могилянська колегія та академія як всеукраїнський культурно-освітній центр. Народні школи: приходські та їх роль у збереженні національної та ментальної спадщини українського народу. Науково-педагогічна творчість художників-педагогів. Становлення української гуманістичної педагогіки. Становлення і розвиток середньої і вищої освіти. Вищі гімназії в Кременці (1805), ліцей в Одесі (1817), Ніжинська гімназія вищих наук (1802). Відкриття Харківського (1805) і Київського університетів (1834) та їх роль в розвитку вітчизняної освіти і науки. Шкільна реформа. Головні і малі училища. Статус гімназій і прогімназій. Перші педагогічні заклади України: недільні класи, училища та вищі.         

Теоретичні погляди видатних українських митців: А. Лосенка, Т.Г. Шевченка. Осередки мистецької педагогіки Лівобережної України. Приватні школи рисунку Києва, Харкова, Одеси, Катеринослава. Розвиток середньої художньо-педагогічної освіти початку XX ст. Художні школи Харкова, Одеси, Києва та їх трансформація в професійні художні училища. Миргородська промислова художня школа. Школа-студія О. Новаківського у Львові. Українська образотворча спадщина як предмет вивчення. Вплив теоретичних здобутків на сучасну мистецьку практику. Український авангард XX ст. Творчі пошуки М. Бойчука. Внесок в методику викладання дисциплін мистецького циклу представниками художньої української  Формування локальних художніх шкіл Харкова, Києва та Львова. Традиції та інноваційні пошуки в сучасній методиці викладання дисциплін художнього циклу. Стан художньої освіти та методів викладання в Дніпрі та на Криворіжжі. Творчість художників-педагогів. Пошуки національної виразності в методах викладання.

Методика викладання образотворчого мистецтва та художньої праці на сучасному рівні. Цілі і задачі викладання образотворчого мистецтва в загальноосвітній школі. Потреби суспільства у вихованні людини, здатної до творчої самореалізації та духовного самовдосконалення. Естетичне виховання. Реалізація мети виховання засобами образотворчого мистецтва. Естетичний склад конструктивних форм в методиці викладання образотворчого мистецтва та художньої праці. Форми організації естетичного виховання учнів на уроках мистецького циклу. Стан естетичної вихованості старшокласників. Концептуальні підходи в контексті естетичного виховання школярів. Індивідуалізація навчання в середній школі. Імітаційно-ігровий підхід до організації навчання. Реформа середньої освіти 2017 року. Цілі і зміст, методика проведення уроків образотворчого мистецтва. Типологія уроків. Основні етапи навчального процесу. Класифікація уроків за дидактичною метою. Співвідношення уроків різних типів, залежність від характеру навчальної дисциплін, дидактичних цілей і завдань. Структура уроку – внутрішня будова, послідовність етапів. Процесуальна сукупність дидактичних компонентів, дидактична мета уроку та його структура. Класно-урочна система в школах України. Закономірності процесу засвоєння навчального матеріалу. Єдність системи навчання з навчальними дисциплінами. Різновиди спеціалізованого уроку. Планування авторських планів-конспектів уроків з естетичних дисциплін для початкової школи. Планування авторських планів-конспектів уроків з естетичних дисциплін для середньої школи. Порівняльний аналіз методики проведення уроків з естетичних дисциплін початкової та середньої школи. Використання досвіду провідних педагогів з мистецької освіти в плануванні конспектів уроків з образотворчого мистецтва та художньої праці. Специфічні риси в плануванні та використання нестандартних підходів в методиці. Використання комп’ютерних технологій на уроках образотворчого мистецтва і художньої праці в середній школі. Роль вчителя мистецьких дисциплін у формуванні гармонійної особистості.

Нетрадиційні форми і методи викладання естетичних дисциплін.  Нестандартність уроків (структурування змісту та форми, які викликають інтерес в школярів. Структура нестандартних уроків. Уроки змістовної спрямованості. Інтегративні основи уроків образотворчого циклу. Міжпредметні уроки, уроки-турніри, вікторини, конкурси. Уроки суспільного огляду знань: творчі звіти, заліки, консультації, консиліуми. Комунікативна спрямованість нестандартних уроків. Різноманітна мовна забезпеченість, самостійне опрацювання. Театралізовані уроки-спектаклі. Дидактичний театр. Пошукові дослідження нестандартного планування на уроках образотворчого мистецтва та художньої праці. Різновіковий склад учнів, рольові ігри в навчанні школярів молодших та середніх класів. Драматична гра, імпровізація, усі види ігрової діяльності в неформальній ситуації нетрадиційного планування. Уроки-психотренінгу: навчання прийомів самоконтролю, самоорганізації, розвиток активності сприяють психокорекції особистості. Провідні митці в галузі методики образотворчих дисциплін. Підготовка фрагменту нетрадиційного уроку з використанням наочності та технічних засобів навчання. Ігрові ситуації та театралізовані дійства на уроках образотворчого мистецтва з тематичного малювання. Заохочення учнів початкових та середніх класів до організації учбового процесу. Розвиток творчих здібностей через імітаційно-ігровий підхід. Формування етнокультурної компетентності майбутніх учителів засобами декоративно-прикладного мистецтва. Специфічні особливості викладання образотворчого мистецтва майбутнім фахівцям. Теоретично-методичні аспекти формування творчо-пошукової діяльності майбутнього вчителя. Виховний вплив образотворчого мистецтва та художньої праці на формування особистості школярів. Формування професійної готовності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва та художньої праці. Використання сучасних інформаційних технологій як засобу вдосконалення формування професійної компетентності художника-педагога.

Вчитель – організатор та керівник навчального процесу. Вчитель образотворчого мистецтва та художньої праці – організатор і керівник учбово-творчого  процесу. Рішення учбово-виховних задач. Організація учбового процесу та методичні рекомендації до проведення уроків з образотворчого мистецтва та художньої праці. Синтез та аналіз в сприйнятті образотворчого мистецтва. Індивідуально-творчий підхід, накопичення учбово-методичного матеріалу, власного досвіду та педагогічної майстерності майбутніх вчителів образотворчого мистецтва та художньої праці.  Облік успішності та оцінка успіхів в індивідуально-творчій роботі школярів: попередній, поточний, періодичний, підсумковий. Навчальна тема - як одиниця оцінювання. Принцип тематичності та систематичність і об’єктивність в оцінюванні та обліку навчальних досягнень учнів. Рівні навчальних досягнень: початковий (1-3), середній (4-6), достатній (7-9), високий (10-12). Форми позакласної  та позашкільної роботи. Методична основа естетичного виховання. Позаурочні форми навчання: семінари, практикуми, факультативи, екскурсії, індивідуальні бо групові додаткові заняття, предметні гуртки, домашня навчальна робота.

 ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ НА  АТЕСТАЦІЮ

На державну атестацію виносяться дисципліни: «Історія мистецтва», «Теорія образотворчого мистецтва», «Методика викладання образотворчого мистецтва».

Порядок проведення  АТЕСТАЦІЇ

Атестація проходить за один день. Весь потік студентів виконує тести і комісія перевіряє їх результати та оцінює рівень знань із занесенням у бланк відповідей співвідношення правильних і невірних відповідей, на підставі чого виводиться загальна оцінка за державну атестацію і оформлюється документація.

До складу пакету, який кожен випускник отримує індивідуально, входять питання та бланк відповідей на тест. Для перевірки тестів розроблено еталонні відповіді на екзаменаційні питання.

ТРИВАЛІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ АТЕСТАЦІЇ

На виконання всіх тестів (120 тестових запитань) відводиться 3 академічні години.

 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

 КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ СТУДЕНТІВ

Список рекомендованої літератури:

1. Білецький П.О. Мова образотворчих мистецтв / Платон Олександрович Білецький. - К.: Рад. школа, 1973. – 128 с.
2. Веймарн Б.В Всеобщая история искусств: Т.1 / Б. В. Веймарн, Ю. Д, Колпинський. - М.: Искусство, 1960. – 223 с.
3. Власов В.Г. Новый энциклопедический словарь изобразительного искусства: у 10 т. / В.Г. Власов – Спб.: Азбука-классика, 2008. Т. 9. – 848 с.
4. Волкова Н. П. Педагогіка: Підручник / Наталія Петрівна Волкова / - К.: Академія. – 2003. – 320 с.
5. Всеобщая история искусств / Под общ. Ред. А.Д.Чегодаева. М.: Искусство. - 1956-1966.
6. Глинская И.П. Изобразительное искусство: Методика обучения: учебно-методическое пособие / Ирина Петровна Глинская.  – К.: Радянська школа, 1981. – 126 с., ил.
7. Гнедич П.Л. История искусств / П. Л. Гнедич -М.: ЭКСМО, 2001. – 512 с.
8. Гомбрих Э. История искусства / Эрнст Гомбрих; [ пер. с англ. : В.А. Крючкова, М.И. Майская].- М.: ООО «Издательство ACT», 1998.– 674 с.
9. Ильина Т. В. История искусств. Западноевропейское искусство / Татьяна Валериановна Ильина.– [3-е изд.].—М.: Высш. шк., 2000.-368 с.
10. Кондрашова Л.В. Педагогіка у запитаннях та відповідях: навчальний посібник / Кондрашова Л. В., Пермяков О. В., Зеленкова Н. І., Лаврешина Г. Ю. – Кривий Ріг: КДПУ, 2003. – 234 с.
11. Котляр В.П. Основи образотворчого мистецтва. Методика художнього виховання дітей / В. П. Котляр – К.: Кондор, 2006. – 200 с.
12. Полевой. В.М. Малая история искусств / Вадим Михайлович Полевой.- М.: ИСКУССТВО, 1991. – 568 с.
13. Рисунок. Живопись. Композиция: Хрестоматия: Учеб. Пособие для студентов худож.–граф. фак. Пединститутов /Сост. Н. Н. Ростовцев и др. – М.: Просвещение,. 1989. – 207с.
14. Ростовцев Н.Н. История методов обучения рисованию / Николай Николаевич Ростовцев. - М.: Просвещение, 1981. – 192 с.
15. Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе / Николай Николаевич Ростовцев. - М.: Просвещение, 1985. – 229 с.
16. Сластенин В.А Педагогика: [учебное пособие для студентов педагогических учебных заведений] / В.А.Сластенин, И.Ф Исаев., А.И. Мищенко, Е.Н. Шиянов — М.: Школа-Пресс, 1997. — 512 с.
17. Удріс І. М., Є.А. Антонович. Нариси з історії українського мистецтвознавства / І. М. Удріс, Є. А. Антонович. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2004. – 274 с.
18. Фокин Ю. Г. Преподавание и воспитание в высшей школе: Методология, цели и содержание, творчество: [учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений] / Юрий Георгиевич Фокин - М.: Издательский центр «Академия», 2002. - 224 с.
19. Шаров В. С. Рисунок. Живопись. Композиция / В. С. Шаров – Москва, 2017. – 588 с.
20. Шмагало Р. Т. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ – середини ХХ ст.: структурування, методологія, художні позиції / Р. Т. Шмагало. – Львів: Українські технології, 2005. – 528 с., 742 іл.
21. Шорохов Е.В. Композиция: учеб. для студентов ХГФ пед. ин-тов. – 2-е изд. перераб. и   доп. – М: Просвещение, 1986. – 207 с.
22. Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе / Е.В. Шорохов. – Просвещение, 1977. – 112 с.
23. Щербина В.Г. Практична композиція: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Володимир Григорович Щербина; МОН України. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2009. – 180 с.