16 листопада 2023 р. у межах виховної роботи кафедри соціології та масових комунікацій зі студентами групи СМК-21 було проведено кураторську годину на тему «Гумор під час війни: чи доречно?».

Гумор завжди розглядався як потужна зброя. Історичні факти засвідчують, що ще за часів другої світової війни кінематограф перетворився на ретранслятор суспільної думки. Зокрема, нацистська расова політика, особистість Гітлера висміювалася у фільмі «Великий диктатор» (1940 р., Чарлі Чаплін у ролі Аденоїд Хінкель), мультфільмах «Ducktators» (1942 р., Warner Brothers), «Herr meets Hare» (1945 р., Merrie Melodies), які стали класикою політичної сатири. Сьогодні перелік інструментів політичної сатири поповнився ‒ на заміну шаржами й карикатурам з’явилися меми, анімовані «гіфки», замість фейлетонів, памфлетів, гуморесок у телевізійному ефірі, на чисельних інтернет-платформах тиражуються комедійні шоу, стендапи тощо.

Змінилися не лише форми подачі політичної сатири, а їх сприйняття, а також саме почуття гумору українців. Психологи стверджують, що під час повномасштабної війни наша емоційна пам’ять потребує перезавантаження, а відтак гумор, з одного боку, дозволяє нам вивільняти накопичені негативні емоції, знімати психоемоційне напруження, з іншого, ‒ в складній ситуації допомагає відчувати себе переможцями та нівелювати роль і кількість ворогів, вибудовуючи критичне мислення на тлі відстеження й інтеграції протиріч, двозначностей.

Гумор не лише доречний, а й конче необхідний у складні часи. Його форми, контекст змінюються у дусі часу – «сміятися не можна плакати». Наближаємо перемогу і вирімо, що наш гумор згодом перестане бути чорним!