Автор: Паранько І.С.

Український щит (УЩ) являє собою горстоподібний вихід на поверхню докембрійських утворень фундаменту Східно-Європейської платформи. Він простежується у вигляді своєрідної смуги протяжністю майже на 1000 км і шириною 150-450 км від Полісся в південно-східному напрямку до берегів Азовського моря та слугує тектоноосновою для Придніпровської і Приазовської височин. Його площа разом зі схилами складає 255,6 тис. км², а площа виходу на поверхню докембрійських порід не перевищує 136,5 тис. км².

Внутрішню будову щита визначає поєднання протоплатформних мегаблоків розділених шовними зонами. В межах регіону виділяється шість, складених різновіковими породними комплексами, мегаблоків - Волинський, Дністровсько-Бузький, Росинсько-Тікицький, Інгульський, Середньопридніпровський і Приазовський, розділених Голованівською, Інгулецько-Криворізькою та Оріхово-Павлоградською шовними зонами і глибинними розломами (рис. 1).

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 2238

Криворізький регіон знаходиться в центральній частині Українського щита, який є основним геоструктурним елементом південного заходу Східно-Європейської платформи. В будові району, як і щита в цілому, бере участь два структурних поверхи: кристалічний фундамент, складений метаморфізованими вулканогенно-осадовими та гранітоїдними утвореннями докембрію і осадовий чохол, розріз якого представлений відкладами кайнозою. Район займає цікаву геологічну позицію в структурі щита. Він приурочений до межі двох різновікових геоблоків першого порядку: Кіровоградського, розташованого західніше м. Кривого Рогу, та Придніпровського, який охоплює території Дніпропетровської, Запорізької та Херсонської адміністративних областей. Границею між блоками служить так званий Криворізько-Кременчуцький глибинний розлом мантійного закладення, який в межах району простягається з південного-заходу на північній схід по лінії, що відповідає напрямку Інгулець - Жовті Води. Кіровоградський блок, який розташований на захід від згаданого розлому, складений породами нижнього протерозою, а геологічний фон Придніпровського визначають гранітоїди середнього архею з вкладеними в них зеленокам'яними структурами пізньоархейського віку. Виняток складає низка протерозойських залізовмісних структур приурочених безпосередньо до Криворізько-Кременчуцького розлому зі сходу. Основною серед них є Криворізька, яка займає центральну частину однойменного адміністративного району. Криворізька структура належить до одного з найцікавіших геологічних об'єктів Українського щита. Це пояснюється не тільки локалізацією і її надрах унікальних запасів залізних руд, але і своєрідною геологічною будовою, визначеною історією геологічного розвитку регіону, яка відображає всі основні етапи формування Українського щита. Завдяки значним покладам залізних руд історія геологічного вивчення Криворізької структури, або як ще прийнято називати Криворізького залізорудного басейну, (Кривбасу), бере свій початок з кінця ХVII століття, коли російський академік В.Ф. Зуєв у 1781 р. виявив і описав на берегах ріки Саксагані "залізний шифер". У своїх мандрівних нотатках він так охарактеризував Кривий Ріг: "Он весь каменный, как и берега реки Саксагани, и состоит из железного шифера, который так тверд, что к огниву дает из себя искры. Он лежит слоями, от NW к SO простирающимися и скатом к полудню, собою не одинакового цвета: но инде черный, инде серый, инде полосатый из обеих сих цветов и красного. Поверхность горы покрывает красная глина, и где есть лощины, там нередко пападаются и других горных пород каменья, как кварцевые, фельдшпатитовые, тальковые и прочие" (Зуєв, 1787). Після відкриття В.Ф. Зуєвим криворізьких залізних руд тільки через сто років (1875) О.М. Поль розпочав їх видобуток і практично поклав початок не тільки гірничо-видобувної промисловості в районі, але ї послідовному геологічному вивченню Кривбасу. Перші відомості про геологічну будову, мінералогію та залізорудні родовища регіону пов'язані з іменами таких видатних дослідників ХІХ століття як М.П. Барбот-де-Марні, В.А.Домгер, С.О. Конткевич, П.П. Пятницький та інші. Значний вклад в пізнання геології Кривбасу було зроблено в часи індустріального розвитку Криворіжжя в довоєнні тридцяті та післявоєнні (сорокові - шестидесяті) роки, коли колективами виробничих і науково-дослідних геологічних організацій під керівництвом Я.М. Бєлєвцева, Ю.Г. Гершойга, Г.І. Каляєва, М.І. Світальського та інших не тільки було введено в експлуатацію значну кількість родовищ Кривбасу, але і укладено наукові монографії, що не втратили своєї актуальності і в наш час. Згідно з сучасними уявленнями, які базуються на аналізі накопиченого більш ніж за столітній період геологічних досліджень в регіоні фактичного матеріалу, Криворізька структура являє собою складну геологічну споруду в будові якої беруть участь породи верхнього архею, нижнього, середнього та верхнього протерозою, а також кайнозою. Вміщуючими для неї є гранітоїди середнього та верхнього архею. Закладення структури відбулося у пізньому археї близько 3150 млн. років тому. Причиною тому послужило розтріскування в межах Українського щита і Придніпровського блока зокрема в середньому археї (3400-3200 млн. років) первинної протокори з утворенням серії глибинних розломів по яких відбувалося опускання окремих ділянок території і формування рифтоподібних структур, розділених граніто-гнейсовими куполами. Релікти цієї протокори ми маємо можливість спостерігати сьогодні у вигляді гранітоїдів так званого дніпропетровського комплексу. В Криворізькому районі вони складають Інгулецьку брилу (вал), яка розташована західніше Кривого Рогу, а самі граніти відслонюються по берегах ріки Інгулець в районі сіл Реєво-Олександрівка, Лозуватка, Чкалівка та інших. Це світло-сірі, сірі, рівномірно зернисті породи складені плагіоклазом, кварцом, біотитом і рідко амфіболами. За природою дані гранітоїди належать до ульраметаморфічних утворень, які винили в результаті переплавлення на місці вулканогенно-осадових порід аульської серії нижнього архею під впливом ульраметаморфічних процесів. Слід зазначити, що такі породи також поширені і на схід від Кривбасу де складають близько 60-65% території Придніпровського блока. Цей період називають рифтогенною стадією розвитку Кривбасу, яка тривала на протязі вікового діапазону від 3150 до 2000 млн. років і поділялася на два етапи - проторифтовий і власне рифтовий. Протягом проторифтового етапу (3150-2600 млн. років) відбулося закладення в межах Кривбасу Криворізько-Кременчуцького, Східного та Східно-Ганнівського глибинних розломів і опускання розташованої між ними ділянки земної кори з утворенням протокриворізького пізньоархейського басейну осадконакопичення. Одночасно згадані глибинні розломи служили каналами по яких відбувалося піднімання магматичних розплавів та виверження їх на поверхню у вигляді вулканів тріщинного типу. Так розпочиналося формування метавулканогенно-осадової товщі Криворізької структури.

Автор: "Природа Криворіжжя"

Перегляди: 3580